Росія, чи то царська, радянська або сьогоднішня, свою єдність будувала, зокрема, на поширенні російської мови. А якщо й вона толерувала інші мови на своїй території, то надавала перевагу аби вони були написані кирилицею. Сьогодні для країн Центральної Азії відхід від кирилиці – це спосіб відірватися від російського домінування. Так само думають і деякі опозиціонери в Білорусі.

Серед слов’янських народів, які використовували кирилицю, найбільше і до того ж відносно найбільш успішних спроб ввести латинку зробили саме білоруси. Білоруська латиниця існує вже давно. Вона значною мірою базувалася на алфавіті, створеному Яном Гусом, на системі записів звуків, адаптованій до слов’янських мов, зокрема до чеської. У ній додатково була введена буква ŭ, яка використовується також в есперанто й транскрипції кількох інших мов. Коротше кажучи, у білоруській він зазвичай замінює букву «w», яка використовується в російській мові. Особливо це помітно на прикладі прізвищ – по-російськи Kowalow, по-білоруськи Kowaloŭ; по-російськи Iwanow, білоруською Iwanoŭ.

У 1853 році в Російській імперії був виданий указ про заборону публікації текстів «латинсько-польським» алфавітом, тобто латиницею. Але трохи пізніше, у 1862-1863 роках, товариство, яким керував Костянтин Калиновський, організатор Січневого повстання на території Великого Князівства Литовського, видавав журнал «Mużyckaja prauda» («Селянська правда»). Подавав свої тексти у ній «Jaśko haspadar z pad Wilni» («Ясько пан із Вільни»). На початку XX ст. два білоруських видання «Наша Доля» і «Наша Ніва» мали подвійний варіант – кирилицею й латиницею.

Втім невдовзі латиниця зникла. У ІІ Речі Посполитій білоруси побоювалися, що «латинізована» білоруська мова буде полонізуватися, а влада СРСР натомість боялася відходу білоруської від російської. Більше того, білоруську в той час змінювали й це призводило до її певної русифікації. У 1933 році була введена мовна реформа, у результаті якої утворилася мова, яку в народі прозвали «narkamouka» («наркомовка»), від слова Saŭnarkom (Совнарком), скорочення від Ради Народних Комісарів і, отже, уряду Білоруської РСР (народний комісар – це більшовицька назва міністра). Впродовж наступних років Білорусь систематично русифікували. Ситуація майже не змінилася з проголошенням незалежності. Коли до влади прийшов Алєксандр Лукашенко, який знає білоруську мову, але на щодень послуговується російською, процес русифікації було відновлено. У 2009 році за рідну мову білоруську вважали лише 53% громадян цієї країни, а вдома нею користувалися лише 23%.

Білоруською мовою в основному розмовляли в сільській місцевості, також нею послуговувалася антилукашенківська опозиція. В останні роки багато людей демонстративно відходили від російської, щоб показати свій спротив диктаторському уряду. А нещодавно незалежний портал «Наша Ніва» створив версію своїх інтернет-сторінок в латинському алфавіті. Слід додати, що тижневик «Наша Ніва» був закритий владою Мінська кілька років тому, а його редактори були репресовані. Інтернет-контент, опублікований порталом, було визнано «екстремістським»...

Звернімо увагу як на приклад, на драматичну за змістом статтю, розміщену на порталі. Вона присвячена вироку, який отримав у білоруському суді правозахисник і лауреат Нобелівської премії Олесь Біляцький. Її назва «10 hadoŭ. Vyniesieny prysud nobieleŭskamu łaŭreatu Alesiu Bialackamu» – це просто «10 років. Винесено вирок для нобелівського лауреата Олеся Біляцького».

І початок тексту: «Suddzia Maryna Zapaśnik vyniesła siońnia žorstkija prysudy pravaabaroncam «Viasny» za ich pravaabarončuju dziejnaść» або «суддя Марина Запаснік винесла сьогодні суворий вирок правозахисникам з «Вясни» за їхню правозахисну діяльність». Звичайно, наші (білоруська та польська – прим. перекладача) мови відрізняються, але білоруську латиницю поляку зрозуміти все ж досить легко.

Як пояснюється на сторінках «Нашої Ніви», латиниця, що використовується нагадує «її класичний варіант, який використовувався у XX столітті». Тексти перекладаються на латиницю за допомогою комп’ютерного алгоритму. Звичайно, однієї лише «Нашої Ніви» недостатньо, аби говорити про якийсь перелом. Для того аби зайнятися латинізацією цієї мови, спочатку, напевно, потрібно було б поширити її в Білорусі...

Казахська латиниця

Натомість просунулися вперед робота над латинізацією казахської мови. Літературна казахська мова виникла лише у XVIII столітті. Періодом розквіту казахської літератури було двадцяте століття.

Кінець цьому поклав сталінський терор. Найважливіших діячів казахської культури тоді звинувачували в націоналізмі й спробі від’єднати Казахстан від СРСР. Казахстан розглядався як простір для інтенсивної колонізації, а також місце заслання. Перед Другою світовою війною сюди було відправлено тисячі поляків з України й німців із Поволжя, та була створена гігантська система таборів.

Відродження казахської мови пов’язане лише із відновленням незалежності Казахстану в 1991 році. Казахська мова замінила російську як основну мову навчання, а казахськомовні фільми та телешоу, які опираються на місцеву культуру та традиції країни, всіляко підтримуються та просуваються владою.

Казахська відноситься до групи тюркських мов (кипчацько-ногайська підгрупа). Мовами цієї групи розмовляють мільйони людей, від Північної Македонії та Криму до Туреччини та Азербайджану, до російського Сибіру та Західного Китаю. Казахська мова досить далека від турецької, тому казах може мати більші складнощі з розумінням турка, ніж, наприклад, поляка із сербом.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Казахська мова заснована на діалекті Алма-Ати, попередньої столиці Казахстану. Спочатку слова цієї мови записувалися арабською мовою, у 1929 році був введений латинський алфавіт, проте вже в 1940 році було вирішено перейти на кирилицю. У незалежному Казахстані кілька разів розглядався розглядалося повернення до латинської графіки. У 2006 році президент Нурсултан Назарбаєв підняв цю тему, однак, тоді порахували, що вартість цієї операції складе 300 мільйонів доларів, а процес триватиме близько 12 років.

У 2007 році Назарбаєв відмовився від цієї ідеї, проте повернувся до неї через десять років. Декретом президента № 569 від 26 жовтня 2017 року було введено наказ про заміну кирилиці латинським алфавітом до 2025 року. Подробиці можна було почути лише наприкінці січня 2021 року, коли уряд Казахстану оголосив, що вся операція має відбутися між 2023 й 2031 роками.

У Казахстані проживає досить велика російська громада – близько 25 відсотків із 18,75 мільйонів жителів країни, і російською мовою послуговуються більше 90 відсотків населення. За деякими відомостями, стверджують, що лише 66%. населення вільно говорить казахською. Проте протягом багатьох років відбувається прогрес «казахізації». Є негласне правило, що головою адміністрацій, інституцій і навіть компаній повинен бути казах, тоді як представники інших національностей, у тому числі й росіяни, можуть бути заступниками.

Влада наполягає на все більш широкому використанні казахської мови, встановлюючи терміни, по досягненню яких кожен громадянин уже повинен нею вільно володіти. Там хочуть, щоб російська вважалася іноземною – такою, як англійська. І викладати в школах планується три мови: казахську, англійську та російську.

«У казахських школах, у початкових класах, обов’язкове навчання тільки казахською мовою. І тільки потім можна вводити англійську. А російська мова взагалі не потрібна. Вона повинна бути повністю усунена з навчальної програми. Я оралман [етнічний казах] із Китаю, повернувся на свою історичну батьківщину 24 роки тому. Я не знаю жодного слова російською й не намагався її вивчити. І абсолютно не страждаю з цього приводу», – написав минулого року відомий поет і громадський діяч Ауит Мукібек до міністра освіти.

Російські ЗМІ обурювалися, що казахи нібито хочуть переслідувати росіян. Влада заперечила, що хотіла обмежити використання російської мови, але політична ситуація у світі для Казахстану зараз сприятлива. Залучена у війну з Україною Росія слабшає, а Казахстан має дуже сильного союзника – Китай. Звідси й прискорення щодо питання переходу на латиницю.

Розпочав Азербайджан

Перехід на латинський алфавіт почав теж Азербайджан. У цій країні була дещо схожа ситуація як у Казахстані: спочатку використовували арабську, у 1922 році була введена латиниця, замінена потім в 1938 році кирилицею. Але в 1992 році почався повторний перехід на латинський алфавіт, який тривав до 2003 року. Азербайджанська мова дуже близька до турецької, хоча якраз в своєму алфавіті вона має власні, додаткові літери.

Наступним був Туркменістан, який повернувся до латиниці в 1993 році. Проте, в Узбекистані відхід від кирилиці йшов дуже неохоче. Варто зауважити, що в цій країні в латинському алфавіті, на відміну від інших тюркських мов, для написання букви «ш» і «ч» використовується англійська транскрипція – «sh» і «ch» відповідно. Теоретично, кирилиця має зникнути в цьому році, але навряд чи це станеться фактично. До речі, може статися «тюркізація» алфавіту й заміна «sh» і «ch» буквами «ş» і «ç» відповідно.

У Киргизстані все звершилося на етапі планів. Там латиниця використовувалася з 1928 до 1940 року. Після 1991 року з’являлися думки аби повернутися до неї, але остаточне рішення не було прийнято. Зовсім інакша ситуація в Таджикистані, оскільки таджицька мова є різновидом фарсі, тобто перської.

В Україні немає ніяких планів відмовитися від використання кирилиці. Так, на латиницю переходять кримські татари (їхня мова теж належить до тюркської групи), але українська мова зберігає звичну для неї кириличну азбуку. Щоправда, небагато інтелектуалів, як, наприклад, колись Ярослав Грицак, закликають до змін, але більшість виступає проти.

У грудні 2022 року з’явилася офіційна петиція до президента Володимира Зеленського: «Успіх України неможливий без переходу на латиницю. Кирилиця – це «русскій мір». Латиниця – міжнародний стандарт. Україна повинна піти за прикладом Казахстану та інших республік колишнього СРСР й також перейти з кирилиці на латиницю». На момент публікації цієї статті під петицією підписалися близько 150 осіб, а для її розгляду потрібно 25 тисяч підписів...

Причина здається простою. Українці більше не мусять доводити, що вони відрізняються від росіян, тому що росіяни виявилися їх заклятими ворогами. І факт застосування кирилиці не призведе до русифікації або відходу України від Європи й зближення з Росією. Українська культура достатньо сильна, щоб впоратися з російським викликом. Натомість у Білорусі протягом багатьох років триває постійний тиск Росії й російської мови на автохтонну мову та культуру. Те ж саме було й у Центральній Азії.

По суті, алфавіт, абетка, азбука – це політичне питання. Вибір алфавіту для себе означає обрання напрямку, в якому хоче рухатися держава. Поза Україною, вибір латиниці означає орієнтацію, протилежну російській. Для тюркомовних країн це зовсім не мусить бути напрямок на захід, для Білорусі ж, безумовно, такий крок буде розцінено як саме такий. Російсько-українська війна може стати каталізатором для змін, які будуть несприятливі в першу чергу для самої Росії.

–Пьотр Костинський  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Оксана Усатенко

У 19 столітті Росія робила спроби «кирилізувати» польську мову.