Нуево-Чіпоте і Ель Кармен. Два не такі вже віддалені від себе місця у столиці Нікарагуа, Манагуа. Два символи теперішнього уряду Даніеля Ортеги. Колишнього очільника прорадянської хунти, правлячої в Нікарагуа у 1979-90 роках, котрий знову керує країною.

Нуево-Чіпоте – це столична в’язниця, назва якої пов’язується з покритим сумною славою політичним ув’язненням у часи диктатури сандіністів у 80-х роках ХХ ст. Там сидять переважно політики, журналісти і священики, котрі останніми роками критикували диктаторські зазіхання Ортеги.

Ель Кармен - це в свою чергу урядовий квартал у центрі столиці. Під ретельної охороною, навіть з укріпленнями. Тут знаходиться резиденція родини Даніеля Ортеги і його дружини (до речі – віце-президент країни) та найвірніших прихильників.

Дружина займає посаду віце-президента від 2016 року. Це були перші «сфальсифіковані» вибори після повернення до влади Ортеги. Так чи інакше... цей політик стартував у всіх президентських виборах у Нікарагуа з 1984 року. Тричі програв, п’ять разів виграв. Хоча останні вибори (2016, 2021) і, звісно, ​​перші (1984) не мали багато спільного з демократією. Але власне після останніх лідер сандіністів остаточно закрутив курок.

Після розправи з політичною опозицією, взявся за два останні бастіони свободи: мас-медіа і Католицьку церкву.

Війна з Церквою

Напад на Церкву не повинен дивувати. Священики і єпископи – останні, хто публічно протестував проти починань влади. Отож з’явилися образливі написи на стінах святинь, підпали, напади зі зброєю і затримання священиків і вірних, видворення священиків з країни. Карні процеси, замикання католицьких газет і делегалізація католицьких організацій. Від 2018 року до 2022 року країна вчинила близько 400 нападів агресії проти Церкви і її вірних. Аж 127 останньому році.

Звідки така запеклість? Частина ієрархів відважилася голосно говорити про терор Ортеги під час кампанії і виборів восени 2021. Ортега звичайно ж знову виграв і швидко почав мститися. У березні 2022 року змусив виїхати з Нікарагуа апостольського нунція польського походження архієпископа Вальдемара Станіслава Соммертага. Також видворили Місіонерки Милосердя, орден, який започаткувала Мати Тереза з Калькутти.

Головний удар однак наступив у серпні 2022. Поліція вдерлася до Палацу Єпископів єпархії Матагальпи і арештувала єпископа Роландо Альвареcа, котрий критикував режим та його семеро співпрацівників. 55 - річний єпископ Альвареc вже давно був одним із найвідважніших критиків багаторічного правління Ортеги і його дружини. У своїх проповідях він розповідав про порушення громадських свобод і прав людини.

Коли анонсував «службу на захист громадського миру» і процесію, його обвинуватили у використанні соціальних медіа з метою «організування бойових груп та заохочення їх сіяти ненависть проти населення, поширюючи невдоволення та створюючи безлад, спрямований на соціальну гармонію».

Кілька місяців не було відомо, де знаходиться ув’язнений єпископ Альварес. Згодом виявилося, що він був під домашнім арештом. На початку лютого Ортега оголосив про несподіване звільнення 222 політичних в'язнів і їх депортацію до США. Альварес був серед них. Однак він відмовився сісти на авіарейс до Вашингтону, пояснивши це тим, що спочатку повинен проконсультуватися з іншими єпископами. За це був покараний.

11 лютого 2023 року суд засудив його до 26 років ув’язнення за «поширення фейкових новин, діяльність на шкоду національної цілісності, перешкоджання розпорядженням уряду і непослух». Єпископа також позбавили громадянства Нікарагуа та оштрафували на великий штраф. Це найсуворіше покарання, яке було коли-небудь накладене на критика уряду Ортеги протягом останніх кільканадцяти років.

Кількома днями раніше четверо священиків і двоє семінаристів з єпархії єпископа Альвареса були засуджені до 10 років позбавлення волі за нібито державну зраду та дезінформацію, серед них отець Раміро Тіджеріно, який був на посаді ректора Університету ім. Івана Павла ІІ Матагальпи.

Війна з мас-медіа

2022 рік приніс найбільші репресії проти Церкви з часів комуністичної диктатури, але це також був найгірший рік для свободи засобів масової інформації в Нікарагуа від часу повернення Ортеги до влади. Десяток видань, радіо- та телеканалів позбавили ліцензій, а понад 120 журналістів втекло з країни. Не дивно, адже їхні друзі опиняються у в’язниці. Наприклад, спортивний журналіст Мігель Мендоса, засуджений у лютому 2022 року до дев’яти років за здійснення «дій, спрямованих проти незалежності Нікарагуа».

Найбільший розголос мала війна Ортеги з однією з найстаріших і найвідоміших нікарагуанських газет. «La Prensa» мусила перенести всю діяльність на еміграцію. Усі журналісти, фотокореспонденти та інші працівники редакцій таємно покинули країну, остерігаючись арешту.

За рік до цього поліція провела обшук у редакції, а видавця газети Хуана Лоренцо Хольманна у березні 2022 року засудили до позбавлення волі за звинуваченням у відмиванні грошей. Через кілька місяців віце-президент Росаріо Мурільйо, водночас дружина Ортеги, оголосила, що редакція газети переходить під контроль держави і там буде «центр культури».

У вересні 2022 року позбавили прав на трансляцію останній незалежний телеканал, що транслював програми іспанською мовою, – CNN. Трансляція програми була перервана під час трансляції промови президента України Володимира Зеленського на засіданні Генеральної Асамблеї Організації Об’єднаних Націй. У ньому Зеленський перераховував режим Ортеги як одну із семи країн, які проголосували проти надання йому голосу в ООН.

Ліквідація демократії

Знищення залишків свободи ЗМІ та брутальне замикання вуст Католицькій Церкві - це останній етап перетворення держави з демократії на авторитарний режим, який тільки зберігає видимість демократії. Ключовими були парламентські та президентські вибори восени 2021 року. Саме тоді Ортега посадив своїх конкурентів у в’язницю ще до початку виборчої кампанії. У результаті 76 місць у 90-особовій Національній Асамблеї Нікарагуа займає президентська партія FSLN (Сандиністський Фронт Національного Визволення - Frente Sandinista de Liberación Nacional - Sandinista National Liberation Front). Ортега був переобраний, набравши 76 відсотків голосів. br>
На виборах можна було проголосувати не тільки за Ортегу, а й за п’ятьох його суперників. Проте всі вони виходили з малих партій, які співпрацюють з режимом. «Вибори» відбулися без міжнародних спостерігачів і майже без присутності іноземних ЗМІ. Крапкою над і в творенні диктатури були місцеві вибори в листопаді 2022 року. На 153 округи у 141 перемогу здобули кандидати правлячої СФНВ.

Повномасштабна відкрита війна проти Церкви почалася восени 2021 року, до парламентських виборів. Тоді Ортега звинуватив католицьких єпископів Нікарагуа в тому, що вони виступають «від імені терористів». Він підказував, що вони діяли «в інтересах імперії» (США) і тому «теж є терористами».

Опонентів Ортеги судять у швидких судових процесах за «злочини проти батьківщини», «державну зраду», «підготовку державного перевороту» або «відмивання брудних грошей».

Сучасна держава Нікарагуа Ортеги дедалі більше нагадує з певної точки зору Нікарагуа Анастасіо Сомоси, з якою колись боролися сандіністи. З 2016 року віце-президентом є дружина президента, згадана вище Росарія Мурільйо. Родина Ортеги заволоділа більшістю мас-медіа та здобула великий вплив у бізнесі. Старший син Рафаель Антоніо Ортега Мурільйо контролює телебаченням.

Всього у президентської пари дев’ятеро дітей (троє з них – це діти віце-президента від першого шлюбу). Восьмеро з них мають офіційний статус радників президента.

Як колишньому лідеру комуністичного режиму вдалося повернутися до влади і вдруге побудувати диктатуру, і то використовуючи з цією метою демократичні інструменти?

Довгий марш сандіністів

Коли Даніель Ортега, після 11 років правління, в тому числі в ролі президента (з 1984 року), сам дивуючись у 1990 році програв з кандидатом від опозиції Віолеттою Чаморро, зробив ставку на органічну роботу та переформування своєї політичної бази. Як формальний голова СФНВ, Ортега взяв під повний контроль партію, маргіналізувавши старих товаришів сандіністів. Потім уклав пакт з президентом Арнольдо Алеманом (1997-2002), який, як кажуть, «крав швидше, ніж це робилося за часів Сомози».

На такій домовленості користі мали обидва. Люди Ортеги у парламенті захищали Алемана від корупційних закидів, а взамін за це Ортега отримав підтримку Ліберального Союзу, яким керував Алеман, під час президентських виборів. Додатково лідер сандіністів домовився із колишнім ворогом з комуністичних часів, тобто кардиналом Мігуелем Обандо и Браво.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Таким чином, у 2006 році колишній лідер марксистського режиму цілком демократичним шляхом повернувся на посаду президента з підтримкою частини своїх колишніх ворогів: ієрархів Католицької церкви, великого бізнесу та частини ліберальної опозиції. Він став президентом, хоч і отримав лише 38 відсотків, але два його конкуренти здобули менше голосів - 29 і 26 відсотків. (У Нікарагуа немає другого туру і немає потреби набирати більше 50 відсотків голосів). Диктатор у власній партії такі ж порядки почав впроваджувати у країні. br>
Він терпеливо переймав чергові інституції, на чолі з армією та поліцією. З його черговими переможними виборами (2011, 2016) демократії ставало все менше, а влади Ортеги – щораз більше. Економічна кон’юнктура йому сприяла. Ідеологічна контраверсія сандіністів від комунізму до капіталізму окупилася.

Зростаюча влада президента врешті-решт все-таки викликала радикальну реакцію суспільства. У 2018 році люди вийшли на вулиці. Протести були криваво придушені поліцією та армією. Щонайменше 350 демонстрантів загинуло. Деякі з опозиційних організацій говорять навіть про 650 загиблих. Після цього невдалого соціального бунту Ортега відмовився від останнього прикидання.

Нова система Ортеги

Сьогодні партія СФНВ контролює вулиці з допомогою парамілітарних груп, озброєних військовими та поліцією. Ортега також наслідував російські приклади, ухваливши закон, який забороняє неурядовим організаціям отримувати іноземні кошти та змушує людей, пов’язаних з цими організаціями, реєструватися як «закордонні агенти», що блокує їхню участь у політичному житті. Влада також оголошує поза законом інші опозиційні угруповання.

Національна Асамблея Нікарагуа, в якій домінують сандіністи, два роки тому впровадила в конституції запис, згідно з яким за вчинки кваліфіковані як «злочини з ненависті» можна отримати покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Яке є визначення поняття «злочин на ґрунті ненависті»? Його звузили до вчинків, вдіяних проти правлячої влади. Нові закони дозволили Ортезі вдарити по опозиції напередодні виборів восени 2021 року.

Тоді були введені зміни, які зводять можливість участі громадян у виборчій кампанії до мінімуму, після чого було утворено Виборчий Трибунал, що складається лише з прихильників Ортеги, унеможливлено присутність іноземних спостерігачів під час голосування і арештовано сімох головних опозиційних кандидатів на посаду президента. У тому числі дочку колишнього президента Віолети Барріос де Чаморро (1990-1997), та, котрій Ортега колись мав передати владу, і Дору Марію Теллес, легендарну «Comandante 2», котра у 1978 році, у віці всього 22 років, очолила видовищну акцію із захоплення парламенту сандіністами. Вона зірвала з Ортегою в 1995 році. У лютому 2022 року її засудили до 8 років в'язниці.

Москва і Гавана

У згаданому 1978 році Теллес і Ортега все ще були camaradas. Крім того, мали підтримку радянської розвідки. Ортега був одним із лідерів Повстанської Фракції (terceristas) у СФНВ, яка здійснила вищезгадане захоплення у серпні 1978 року: загін партизанів, одягнених у форму Національної Гвардії, захопив парламент Манагуа, забираючи в заручники депутатів.

Сомоса був змушений виконати вимоги. Він заплатив високий викуп і звільнив 59 в'язнів-сандіністів. Терористи разом зі звільненими товаришами спокійно полетіли назад на Кубу. Картотеки КДБ із т. зв. архів Мітрохіна виявили, що він підготував їх і допомагав їм запланувати акцію радянської розвідки. Точніше, Відділ VIII (Спеціальні Операції) Управління С (нелегали) І Головного Управління КДБ.

Але головним союзником сандіністів були кубинці. Під тиском Гавани три фракції СФНВ - Фракція Повстанців, Фракція Пролетарів і Фракція Тривалої Національної Війни – уклали порозуміння. Кубинська розвідка допомогла сандіністам створити базу в Коста-Ріці, де вони готувалися до нападу проти режиму Сомоси. У травні 1979 року вони увійшли до Нікарагуа. ЦРУ запевнило Білий Дім, що у наступу немає шансів на успіх. Тим часом швидкість і легкість, з якою влада Сомоси впала, здивувала як американські, так і російські служби. 19 липня 1979 року сандіністи увійшли до Манагуа.

У жовтні того ж року в Нікарагуа з’явився головний спеціаліст КДБ з Латинської Америки Ніколай Леонов. Протягом тижня він вів конфіденційні переговори з лідерами сандіністів Гумбертом і Даніелем Ортегами та Томасом Боргом. Що ми знаємо про них з розсекречених рапортів Леонова? Отже, Даніель Ортега «вважав СРСР класовим і стратегічним союзником, а радянський досвід партійно-державного будівництва вважав зразком, який слід вивчати і використовувати в практичній діяльності в Нікарагуа».

Ортега погодився на неформальні контакти з представниками КДБ з метою обміну інформацією. Він також передав Леонову секретний документ про політичні плани СФНВ. Він засудив «американський імперіалізм» і оголосив про перетворення СФНВ на марксистсько-ленінську «авангардну партію», яка в союзі з Кубою та радянським блоком очолить «класову боротьбу» не тільки в Нікарагуа, але й у всій Центральній Америці.< br
У листопаді 1981 року Нікарагуа підписала з Москвою договір про озброєння країни. Протягом кількох років років EPS (Ejército Popular Sandinista — Сандінівська Народна Армія) стала 100-тисячною, найбільшою військовою силою в Центральній Америці. Але побоювання перед США, коли там обрано президентом Рональда Рейгана, означали, що Москва ніколи не підтримала Нікарагуа в такій мірі, як Куба.

Також було зрозуміло, що ні Радянський Союз, ні Кастро, не будуть на ділі захищати сандіністів від американського нападу. Якщо у Даніеля Ортеги були якісь надії, то їх остаточно розвіяв його візит у Москві в березні 1983 року. Він був змушений погодитися із декларацією Юрія Андропова про те, що «революційний уряд Нікарагуа має всі ресурси, необхідні для захисту батьківщини».

Через півроку американці повалили марксистський режим у Гренаді. Ортега та КДБ побоювалися, що наступною метою Рейгана буде Нікарагуа. Радянський Союз вирішив не провокувати США. Тому сандіністи ніколи не отримали ескадрилью літаків МіГ-21, яка була передбачена угодою 1981 року. br>
Тим часом Михайло Горбачов перейняв уряд у Радянському Союзі і не мав наміру дотувати режим Ортеги. Більше того, Радянський Союз оголосив сандіністам, які втрачали підтримку населення, що вони повинні шукати інші політичні рішення. У рамках мирного плану, який виборов у переговорах президент Коста-Ріки Оскар Аріас Санчес, сандіністи погодилися на міжнародний нагляд над виборами. Вони були переконані, що все одно переможуть. Тоді у лютому 1990 року вони програли з широкою коаліцією опозиційних партій.

Танки від Путіна

Коли Ортега в 2007 році повернувся до влади, він відразу звернувся до Росії - тим більше, що Володимир Путін вже панував на Кремлі, відновлюючи вплив Кремля у світі. Москва скористалася шансом знайти ще одну країну Латинської Америки, після Куби та Венесуели, котра стала б її союзником проти США.

У 2008 році Нікарагуа була першою після Росії країною у світі, котра визнала незалежність Абхазії та Південної Осетії, сепаратистських регіонів Грузії. У 2009 році Манагуа отримала два вертольоти Мі-17Б-5, через три роки – бронемашини “Тигр”, а після анексії Криму також артилерійську протиповітряну батарею. А Путін після цього з робочим візитом прибув до Нікарагуа.

Росіяни збудували в країні Ортега військово-навчальний центр і заінвестували десятки мільйонів доларів у модернізацію армії Нікарагуа. Кремль постачає режиму танки, протиповітряні системи, вертольоти, патрульні катери, бронетехніку. Офіцери з Нікарагуа навчаються в російських військових школах.

У червні 2022 року Ортега підписав декрет, згідно з яким російські війська можуть використовувати територію Нікарагуа, води та повітряний простір цієї країни «в рамках завдань, пов’язаних із навчальними цілями, забезпеченням правопорядку, гуманітарною допомогою, пошуково-рятувальними місіями в надзвичайних ситуаціях і стихійних лихах».

Манагуа також поінформувала, що може дозволити на присутність «морських і повітряних сил» кільком іншим країнам: Венесуелі, Гондурасу, Гватемалі, Домініканській Республіці, Кубі, Мексиці, Сальвадору та США. Що, звичайно, ​​має лише пропагандистське значення, адже відомо, що Ортега не запросить американців.

–Ґжеґож Кучиньский

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Олеся Ґераль