«Свіжі могили завжди зворушують / незалежно від того, де вони викопані», – багато років тому співав Яцек Клейфф. Схожа ситуація з людьми, які взимку проводять ночі у неопалюваному наметі, по якому б’є крижаний вітер. Часто їхня справа нам відома, очевидна і близька, і тоді ми майже постійно думаємо про демонстрантів з київського Майдану чи дітей, чий будинок у Харкові зруйнувала російська бомба.

Але також і про тих, хто потрапив до цих наметів в ім’я складної, далекої, ймовірно, маніпульованої справи, і зараз сидить, слухаючи кошаву (крижаний вітер, що дме з південного сходу, характерний для Балкан восени та взимку), яка тріпоче по полотні на якомусь забутому Богом перевалі Брняк чи Яріньє – важко так просто забути.

Адже вони мерзнуть.  

Спіраль подій ще не вистрілила настільки, щоб останні події на півночі Косово потрапили на заголовки сайтів і порталів. Жовті та червоні шрифти впадають у вічі в інтернет-виданнях сербської та албанської преси, неспокій спостерігається в Македонії, Греції та Угорщині. Може, і там заголовки стихнуть, а справа зійде нанівець.

Врешті-решт щодня відбуваються переговори на високому рівні. Президент Сербії Олександр Вучич, високий представник ЄС із закордонних справ і політики безпеки Жозеп Боррель і спеціальний представник США на Західних Балканах Габріель Ескобар майже не відриваються від телефонів. А головне, попри блокаду квазікордону, яка триває вже понад тиждень, пострілів не було. Однак, аналітики в приватних розмовах погоджуються, що це найсерйозніший конфлікт за останні чверть століття, який загострюється в Косово з часів втручання НАТО.

Крім того, Деян Пантіч досі не отримав ліки проти тиску. Так що все ще може статися.

Почнемо з іллірійців

Пояснення ситуації в Косово – це завжди виклик для журналістів і публіцистів. Надзвичайно складні шляхи відстоювання інтересів, багатослівні назви партій та установ, до того ж написані двома мовами: по один бік річки Ібар усі мають прізвища на -ić, а по інший – кожна голосна має умляути. На цьому неоднозначність записів не закінчується, адже те, що з одного боку є «ребелією», з іншого – «повстанням», «незалежність» перекладається як «сепаратизм», а «партизанська війна» – як «тероризм» («тероризм» перекладається як «сепаратизм», так теж зазвичай перекладається і звичайне слово «поліція»).

І невідомо, з якого моменту починати розповідь: з іллірійських та слов’янських поселень після падіння Західної Римської імперії чи достатньо з XIV століття та дестабілізації Балкан турками-османами? У кращому випадку («як для вас») можна з кінця ХХ століття («29 вересня 1999 року Рада Безпеки ООН прийняла резолюцію № 1199 ...»). Так чи інакше, гарантуємо, що ніхто не дочитає цю статтю до кінця.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Аналітикам простіше: вони можуть багато чого приховати в картах, примітках, діаграмах, до того ж від них ніхто не вимагає оцінки.

Гаразд, останній акт драми (не другий і не сьомий; його треба було б описувати багатоцифровим числом) розпочався 5 листопада, коли сербська партія Сербський список (SL), яка діє в Косово, вирішив відкликати своїх представників із парламенту та уряду. Через день у чотирьох «сербських» муніципалітетах на півночі Косово заяви про відставку подали члени муніципальних рад, судді, прокурори та поліцейські, а згодом і вчителі. Тобто практично вся еліта або принаймні всі представники сербів, які працюють в косовських інституціях. Це повний бойкот.

Пластир для геополітичної рани

Про що йдеться? Ах, про номерні знаки автомобілів. Бо ситуація з ними виглядала так. Косовська влада вимагала заміни старих (до 1999 року) номерних знаків на місцеві. Поки що переважна більшість сербів, які проживають у Косово, їздять на сербських номерах, вважаючи це демонстрацією незалежності (від Приштини) і приналежність (до батьківщини), але більшість принаймні зареєстрували свої машини в сучасній Сербії. Це було предметом спеціальної угоди, укладеної між Белградом і Приштиною у 2016 році під егідою Заходу, згідно з якою можливе використання номерів невизнаної країни (сербських в Косово, косовських в Сербії), якщо маркування країни заклеєно... пластиром.

Розмір пластиру в міжурядовій угоді не вказано. Також невідомо, чи повинен він бути з антисептиком, чи без нього. Що з т. зв. прозорими пластирами?

Це неважливо. Основне, що на номерних знаках до 1999 року ще є літери «YU», прапор із зіркою, які ріжуть очі, як портрет Миколи ІІ на стіні школи в Семятичах у 1938 році...

Таких транспортних засобів на дорогах Косово кілька тисяч. Косовській владі це вже не до вподоби, адже хто ж тут головний? Спочатку заборона мала діяти з 1 серпня, потім, майстерно зволікаючи, її вирішили запровадити з 1 листопада – ось і маєш Ганько празник.

Я написав «прокрастинація»? Хай там як, а прокрастинація ось-ось розпочнеться. До 21 листопада 2023 року власникам «югознаків» мали вручати попередження, до 21 січня – штрафи, після 21 січня 2023 року планують розпочати обов’язкову видачу нових номерних знаків і лише після 21 квітня авто зі старими номерними знаками підлягають конфіскації. Скільки нагод для суперечок!

Війна за колір шовку

Ці номерні знаки, звичайно, абсолютно не мають значення. Така ж суперечка могла б розпочатися навколо написів на поштових скриньках, навколо підручників, назв вулиць чи табличок на вагонах (декілька таких і було). Про все, що одночасно є елементом інфраструктури і надбудови – про все, що говорить/означає «чия це земля», тобто створює проблему в суперечці, яку неможливо вирішити. Як у казці Збіґнєва Герберта про солдата: «Така була війна. Про найголовніше. Чи прапори мають бути з фіолетового, чи з синього шовку?»

Адже ситуація на кордоні Косово і Сербії – одна з тих, які не можна вирішити. А точніше, належить до тих, де знайдено рішення, проте заздалегідь відомо, що воно тимчасове. І це має бути, nomen omen, пластир, що зупиняє кровотечу доки: а) місцеві хлібоїди не перетворяться на янголів; б) спірне питання застаріє і втратить свою актуальність; в) відбудеться значна зміна силового потенціалу однієї зі сторін.

Політичний філософ (особливо зі школи циніків) міг би заперечити, що в цій ситуації будь-яка міжнародна угода є тимчасовою. І в широкому розумінні він мав би рацію: країни легко зникають, sic transit gloria mundi (так проходить слава світу), навіть кардинали нагадують папі римському (хоча він править найстарішою країною в Європі), що в сухому потріскуванні палають в’язки конопель. Як довго діють договори? Найдовший відомий історикам дипломатії Англо-Португальський альянс – з моменту укладення Віндзорського договору 1386 року, так, це багато, але у нього мало конкурентів.

Це правда, але більшість угод укладаються певною мірою з доброї волі, з думкою про одне чи два покоління, згладжуючи більші осколки та канти. І є угоди, такі як угода про «вільні міста» після Першої світової війни чи Косовська угода (а мир у Дейтоні, який поклав край війні в Боснії, на жаль, не такий міцний, як хотілося б), які з самого початку схожі на годинник на вежі ратуші після проходу Червоної армії: половини шестерень немає, великої стрілки також немає, його потрібно змащувати, змінювати години вручну і молитися, щоб він працював.

Тому що серби в північній частині Косова (це чотири муніципалітети, відрізані від решти країни рікою Ібар, а від Сербії – якби межею) просто не мають наміру підкоритися Приштині. І Приштина не має наміру миритися з фактичною незалежністю північної частини Косова. Ось і все.

І тому, коли косовські поліцейські та вчителі, а головне – депутати міських рад, пішли у відставку, Приштині не залишилося нічого іншого, як провести 18 грудня тимчасові вибори в безлюдних районах і ввести туди «свою», суто косовську поліцію.

А місцевим сербам нічого не залишалося, як продемонструвати своє невдоволення перед виборчими комісіями, які розпочинали працювати.

І коли вони так, демонстрували, почали штовхатися. І почалася бійка, і розлетілася на осколки урна. А одним із тих, хто штовхався, був Деян Пантіч, поліцейський, який пішов у відставку (хоча злі язики кажуть, що незалежно від служби в поліції йому платив Белград).

А в п'ятницю, 10 грудня, поліція Косова затримала Пантіча за звинуваченням у тероризмі та порушенні конституційного порядку. І тепер ніхто не знає, де він. І поставили йому стенти. Тож спецпредставник США та президент Сербії вже особисто взяли під контроль подання йому ліків проти високого тиску та для послаблення імунної реакції.

Тим часом президент Косова Вйоса Османі оголосила, що переносить місцеві вибори на квітень. Буде тепліше. Президент Сербії Вучич привів у бойову готовність поліцію та армію. Османі також привела поліцію та армію в стан підвищеної готовності. Сили KFOR (тобто війська НАТО, делеговані для охорони порядку в Косово) також були приведені в бойову готовність. Обидві сторони звинувачують одна одну в тероризмі та захопленні заручників, закликають до поміркованості та не піддаватися на провокації. Вони обоє хочуть верховенства права. Рух між чотирма муніципалітетами на півночі та рештою Косова призупинено. На перевалі Яріньє мінус вісім.

Це можна було б вважати вічним колом змін, місцевим балканським виром (симпатичним виром, який чверть століття породжує відчуття тимчасовості, незрівнянне з тим, яке знають жителі Західних Земель), якби не ще одна деталь.

Орли Вагнера

Росія. Росія, яка так палко підтримує Сербію, що група Вагнера тиждень тому, 8 грудня, оголосила про відкриття «нового культурно-інформаційного та навчального центру „Орли”» в Белграді. Згідно із заявою групи Вагнера, «Орлам» доручено зміцнювати зв’язки дружби, співпрацю в галузі оборони та переслідувати «російських лібералів, які ведуть антидержавну діяльність у Сербії». Сербські національні угруповання вже плекають надію, що якщо хтось наведе порядок у Косово і прийде на допомогу пригнобленим слов'янам, то це будуть вагнерівці.

Звичайно, перспектива відкриття фронту (імовірно партизанського, low intensity) між сербськими силами, які підтримують вагнерівці, та косовськими силами, яких підтримує НАТО, мало ймовірна. Схоже, це написав польський «знавець» геополітик, який веде власний YouTube-канал і, здається, переконаний, що світ побудований як кубики Lego: ось pivocik, ось десант, а ось вісь солідарності – Придністров’я-Угорщина-Сербія, якою можуть дійти аж до баз Camp Bondsteel, до Тирани та до Адріатики російські танки…

Це, звичайно, безглуздя. Але до такої нісенітниці, крім геополітиків з YouTube, привертає увагу ще один тип людей: інтенданти, які мають гарантувати постачання та резерви на випадок навіть найнеймовірнішої операції. Продовольство та боєприпаси. Логістика та резерви. Які тепер, замість Ясьонка і далі на схід, полетять до Camp Bondsteel.

І тому так важливо, щоб Деян Пантіч отримав ліки проти атеросклерозу. Хоча, мабуть, він сам трохи винен: судячи з фото, пів Косова віддав би за хорошу свинину з гриля.

– Войцех Станіславський  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Олена Ковалевська