Золотушник канадський (Solidago canadensis) і золотушник пізній (Solidago gigantea) нещодавно рясно поширилися – у соцмережі Facebook. Громадяни, стурбовані вторгненням нових рослин, традиційно закликали до рішучих дій, засуджуючи безвідповідальність своїх співвітчизників, заламаючи руки над майбутнім планети. Раптове збільшення дивує ще й з огляду на те, що перший вид цих рослин був присутній у Польщі ще в другій половини 19-го століття, а його масове осіннє цвітіння було звичайним явищем протягом принаймні останніх десяти років.

Щоправда, дискусії на цьому не можна вважати закритими. На роль вершників апокаліпсису чекають своєї черги наступні кандидати. Відносно скромна їх чисельність, а вони становлять менше одного відсотка від загальної кількості представників флори Польщі, тобто 30 видів із 3500, компенсується надзвичайним адаптивним талантом цих рослин. Звідси і їх назва: інвазійні або ж чужорідні види.

Їх розшукує поліція...

У професійному списку «загарбників» на урядовому веб-порталі dane.gov.pl перше місце – як вид, водночас дуже агресивний і широко поширений – посідає айлант найвищий ( Ailanthus altissima ). На Далекому Сході його вважали священним деревом і часто садили біля храмів. У Європі ж його садять як прикрасу в парках, але він часто звідти тікає, а його міцне коріння може пошкодити фундаменти будівель або каналізацію.

Відразу за нею йде амброзія полинолиста ( Ambrosia artemisiifolia ) – трава з антибактеріальними властивостями, яка водночас є сильним алергеном і руйнівником посівів: вона утворює густі масиви, заглушаючи ріст місцевих видів.

Далі маємо одні з найбільших трав’янистих рослин у світі:борщівник Мантегацці (Heracleummantegazzianum) і борщівник Сосновського (HeracleumSosnowskyi), що виростають до п’яти метрів. Звичайно, вони відомі своїми високофототоксичними фуранокумаринами .– зустріч з ними може закінчитися важкими опіками та ранами, які довго загоюватимуться. Цікаво, що з їх квітів у Литві можна купити абсолютно нешкідливий мед.

І ще великі багаторічники: спориш японський, сахалінський і чеський (Reynoutriajaponica, sachalinensis, bohemica) – мерзенні крупнолисті кущики, які вкорінюються на три метри в землю і можуть відростати зі шматка кореневища довжиною в кілька сантиметрів.

В інших місцях можна знайти більш відомі види, такі як малоінвазивний клен ясенелистий (Acernegundo), який зазвичай висаджують у парках і який поширюються самі по собі, наприклад уздовж залізничних колій. Або ж імпатієнс дрібноквітковий (Impatiensparviflora), себто розрив-трава дрібноцвіта, яка практично витісняє набагато приємнішого рідного родича – розрив-траву звичайну(Impatiensnoli-tangere), або ж розрив-трава залозиста – одна з найвищих однорічних рослин Європи, за винятком ліан.

Стратегія завоювання

У нормальних умовах найчастіше вид, який опинився в новому середовищі гине. Згідно з так званим правилом десятків, лише 10 відсотків з новоприбулих видів можуть прижитися, і лише кожен десятий має інвазивні ознаки (хоча не всі дослідники погоджуються з таким принципом).

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Що робить вид інвазивним (або ж інвазійним)? Перш за все, стійкість до клімату й інших умов існування в поєднанні зі швидким ростом, коротким життєвим циклом, продукуванням великої кількості насіння, здатністю до вегетативного розмноження та утворення компактних насаджень, а також легкість схрещування з місцевими видами. А в багатьох випадках вирішальним є також виділення в ґрунт речовин, які блокують розвиток інших видів.

Інвазивні види, які зазвичай спочатку заселяють середовища, які є сильно зміненими чи виснаженими, або ж терени десь неподалік від зони проживання людей, витончено називаються «рудеральними». Лише згодом вони переносяться у ті місця, які більше відповідають їхнім початковим уподобанням. Оскільки вони не зустрічають там природних ворогів, то ці види розмножуються і перемагають у суперництві з тубільцями: у деяких випадках вони можуть витіснити із завойованої території до 70 відсотків місцевих суперників.

Здавалося б, що це досить погана новина: біорізноманіття є святим Граалем для природоохоронців. Однак зміни навколишнього середовища, викликані прибульцями, йдуть набагато далі: вони можуть змінити баланси води та світла, ба навіть вплинути на фізико-хімічні властивості ґрунту, що може мати навіть економічні наслідки та може призвести до обмежень у використанні сільськогосподарських угідь.

Темний бік прогресу

Проте міграції такі ж старі, як саме життя на Землі. Проблема в тому, що нині їх масштаби стрімко зросли. Безпрецедентна інтенсифікація економічних контактів, легкість і універсальність подорожей, всеохопний потяг до екзотики в усіх її різновидах створили умови для експансії живих організмів, про які вони могли тільки мріяти в минулому (що, до речі, можна вважати однозначно корисними змінами, що були викликані людиною, щоправда, на жаль, лише для обраних видів).

Є й інші групи, в які потрапляють прибульці. Технологічний прогрес і один з його проявів – велике землеробство – призвели до того, що кількість природних середовищ значно скоротилася. Усе більшу площу займають монокультурні види – як от, банани, авокадо або інші фрукти й овочі, незамінні в щоденному раціоні сучасного модного європейця. Що ще гірше, то це те, що такі типи насаджень побічно впливають і на сусідні, більш природні терени. У результаті цього кількість вразливих до інвазії середовищ лише зростає.

Це реалії, які дуже далекі ще від зовсім недавнього світу, коли людей було небагато, а подорожі становили собою ризиковану подію, яка відбувається в більшості випадків через необхідність. Тим більше люди дуже рідко мандрували по природних, багатих фітоценозах. У багатовидових біоценозах, де існують цілі мережі взаємозалежності, привезеному виду було набагато важче пробитися й утриматися.

Похмурі перспективи?

Проблема настільки турбувала Європейський Союз, що у 2016 році він створив навіть список інвазивних видів, які не можна імпортувати або розводити.У Польщі у вересні 2021 року також було ухвалено закон про чужорідні інвазійні види.Проте, якщо подивитися на масштаби проблеми, то ініціативи чиновників виглядають досить непереконливо.

Можна, звичайно, впадати в розпачливий настрій.Але можна також скромно визнати, що людина ніяк не здатні виправити деякі наслідки людської діяльності.І повернути хоча б трішки ініціативи природі.Звісно, не кожне вторгнення є успішним.І не кожне є постійним.У багатьох випадках вид, який, як здається, добре прижився в новому середовищі, раптово відходить з нього. Пишна монокультура схожа на накритий стіл, який чекає на гостя – іноді його просто потрібно дочекатися.

Ви також можете завжди думати про виклики, з якими земні організми стикалися в минулому. У докембрійський період (3,7 млрд років тому) метан, який виробляли бактерії, майже поклав кінець історії життя. Для різноманітності 2,4 мільярда років тому в результаті активної життєдіяльності ціанобактерій концентрація кисню зросла в 10 тисяч разів і за понад 200 мільйонів років знищила численні анаеробні організми. Бурхлива діяльність вулканів наприкінці пермського періоду 252 мільйони років тому призвела до того, що велика частина сучасної Азії була покрита шаром лави від 400 до 3 тисяч метрів (це так звані сибірські трапи). І давайте не забувати про метеорит, який впав поблизу Губбіо 66 мільйонів років тому, поклавши край епосі динозаврів.

Види, навіть наймиліші, мають свій «термін придатності» — в середньому близько 5 мільйонів років. Протягом історії 90 відсотків з них вимерли, і кожне вимирання ставало можливістю для створення нових, раніше немислимих істот.

–Ханна Пасєрська

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклала Оксана Усатенко

Джерела:
   

  Michael J. Benton, Gdy życie prawie wymarło, Prószyński i S-ka, Warszawa 2017.
[Майкл Дж. Бентон, Коли життя майже вимерло]
Zygmunt Dajdok, Michał Śliwiński, Maciej Romański, Anna Krzysztofiak, Lech Krzysztofiak, Gatunki inwazyjne jako zagrożenie dla bioróżnorodności, Materiały dla pracowników parków narodowych, https://www.wigry.org.pl/inf_i_rozw/budowa_por/por4_4.htm [Зигмунт Дайдок, Міхал Шлівінський, Мацєй Романьський, Анна Кшиштофяк, Лєх Кшиштофяк, Інвазивні види як загроза біорізноманіттю, Матеріали для працівників національних парків]
https://dane.gov.pl/pl/dataset/1760/resource/21068,inwazyjne-gatunki-obce-roslin-i-zwierzat/table?page=1&per_page=50&q=&sort=col5
Głowaciński Z. (red.), Gatunki obce w faunie Polski. Tom II. Zagadnienia problemowe i syntezy. Wydawnictwo Instytutu Ochrony Przyrody PAN w Krakowie, 2011, https://www.iop.krakow.pl/gatunkiobce/pliki/12.pdf.
[Гловачинський З. (red.), Чужорідні види у фауні Польщі. Том II. Проблемні питання та синтези]
Lech Krzysztofiak i Anna Krzysztofiak (red.), Inwazyjne gatunki obcego pochodzenia zagrożeniem dla rodzimej przyrody, Krzywe 2015. Materiały pokonferencyjne, https://czlowiekiprzyroda.eu/wp-content/uploads/2017/07/inwazyjne_gatunki.pdf.
[Лех Кшиштофяк та Анна Кшиштофяк (ред.), Інвазивні чужорідні види як загроза рідній природі ]
Веб-портал проєкту Розробка правил контролю та викорінення інвазивних чужорідних видів разом із пілотною діяльністю та соціальною освітою , http://projekty.gdos.gov.pl/igo-reynoutria-japonica.
https://kopalniawiedzy.pl/katastrofa-tlenowa-Ziemia-oliwin-tlen,27055