Енергетична трансформація – це не лише перехід на нові джерела енергії без викидів. Це також про глобальну економіку, яка спирається на нову сировину та нові ланцюжки поставок. Виникає питання, чи не повторить світ ті самі старі помилки.
Коли в 1973 році арабські країни запровадили нафтове ембарго на західні країни, які підтримували Ізраїль у війні Судного дня, світ зіткнувся з першою в історії глобальною енергетичною кризою. Нафта, ключовий енергетичний ресурс, перестала бути дешевою та доступною – вона стала дефіцитним товаром, який вимагає нормування.
Як висмоктати чужий бак
У багатьох європейських країнах обмежили рух легкових автомобілів і скоротили час роботи АЗС. На Різдво 1973 року ряд європейських міст відмовилися від різдвяної ілюмінації. А у США загальним лихом стали викрадачі палива, які вночі спустошували автомобільні баки.
Для багатьох суспільств ці жертви були шокуючі – реакцією була, серед іншого, поява сучасних екологічних рухів, які вимагали відмовитися від залежності від викопного палива та переходу на енергію. Зрозуміло, що надмірна залежність від вуглеводнів, найчастіше імпортованих, може мати не лише негативні кліматичні, а й політичні наслідки.
Підписуйтесь на наш фейсбук
Енергетична трансформація, спрямована на декарбонізацію, задумана в 1970-х роках, уже досить сильно прогресує. Її ініціатори наголошують, що вона впроваджується насамперед через турботу про стан атмосфери Землі. Кліматична трансформація, спричинена викидами парникових газів людиною, була визнана явищем, яке вимагає термінових і масштабних політичних та економічних дій. Ось чому країни, відповідальні за майже 90% глобальних викидів вуглекислого газу, вже оголосили про свої цілі кліматичної нейтральності.
Лише у 2022 році світ виділив 1,1 трильйона доларів на цю мету. Лідером за цими витратами є Китай, який витратив аж 546 млрд доларів, що більше, ніж Євросоюз і США разом узяті (180 і 141 млрд доларів відповідно). Ці суми будуть тільки зростати, адже потужна машина кліматичної політики тільки починає розкручуватися, і її мета – побудувати нову економічну парадигму за принципом «хто викидає – платить».
Свіжа пам’ять про шантаж Росії