Книга Потеранського була офіційною позицією польської комуністичної влади щодо заплутаної історії повстання в гетто через участь у ньому бойових організацій. У вступі до книги інший комуністичний історик, Ришард Назаревич, писав: «Робота Потеранського сприятиме формуванню раціонального погляду на минуле, поширенню прогресивного, патріотичного та інтернаціоналістичного змісту». У 1989 році комуністична влада закінчилася, але для частини суспільства, включно з деякими істориками, послання Назаревича залишається актуальним донині. Окрім вигаданих Потеранським підрозділів Народної гвардії.
Підписуйтесь на наш фейсбук
Народження міфу
У листопаді 1945 року Марек Едельман, вцілілий член керівництва ЄБО, передав записані спогади про своє перебування та повстання в гетто відомій польській письменниці Зоф’ї Налковській. Прочитавши їх, вона написала: «Цю маленьку книжечку, машинопис якої приніс мені незнайомець, молодий автор, один із лідерів єврейського повстання, я прочитала на одному диханні, не відриваючи від неї очей навіть на секунду... Його нелітературна оповідь досягає того, чого вдається досягнути не всім шедеврам».
Спогади Едельмана вийшли під назвою «Гетто бореться» [Ghetto walczy] з дописом: «Участь Бунду в обороні гетто». Цей допис зник в перевиданні періоду воєнного стану 1983 року (підпільне видавництво ХДН) і в наступному 1987 року, що вийшло у видавництві «Солідарності, що бореться». Марек Едельман став оракулом і героєм повстання кількома роками раніше, після того, як інтерв’ю з ним опублікувала репортерка Ганна Кралль у книзі «Встигнути до Господа Бога» [Zdążyć przed Panem Bogiem] (Варшава, 1977). Виголошені ним думки були безкритично процитовані: «...на кожного бійця припадає в середньому один револьвер (10-15 патронів), 4-5 гранат, 4-5 пляшок із запалювальною речовиною. На кожну ділянку є по 2-3 рушниці. На все гетто один автомат». Навряд чи хтось замислювався, як з таким озброєнням німці не ліквідували повстанський опір за кілька днів.
У книзі Кралль головну роль відіграє ЄБО, немає жодного рядка про ЄВС. Роками пізніше авторка зізнався в інтерв’ю Гелені Заворській («Гра світла і темряви. Розмова з Ганною Кралль», [у]: «Добре, що я жив. Розмови з письменниками» [Dobrze, że żyłem. Rozmowy z pisarzami]. Muza, Варшава 2002), що «якби я знала тоді про гетто та Повстання стільки, скільки пізніше дізналася з численних книжок, хронік, репортажів, свідчень, я ніколи б не наважилася говорити з Едельманом. Я була б паралізована цією темою». Книга, перекладена кількома мовами, пішла у світ. Написана добре, але неправдиво. Ця сфальсифікована й неповна картина повстання в гетто згодом була безкритично розтиражована.
Аппельбаум чи Апфельбаум?
Моя перша зустріч із повстанцями Єврейського військового союзу відбулася на початку 1990-х років під час збору документів для монографії про 4-ї Угруповання Армії Крайової «Гурт» у Варшавському повстанні. У період німецької окупації угруповання мало зброярню в морзі та склад зброї в інфекційній лікарні на вулиці Вольській, 37.