Москва опинилася в настільки скрутному становищі стосовно свого друга з Пекіна, що буде змушена ділитися з ним ядерними технологіями.
побачити більше
Щобільше, Джо Байден, формулюючи свою вісь поділу на демократії та автократії, схоже, не врахував, що є країни абсолютно недемократичні, запросити яких нікому не спало б на думку, але це не є проявом неповаги до них, бо вони самі себе так ідентифікують. Разом з тим, це політично важливі країни, які необхідні для ведення міжнародної політики. Класичний приклад – Саудівська Аравія, без підтримки якої неможлива не лише ефективна політика на Близькому Сході, але й управління світовим ринком нафти. Важко подумати, що хтось вірить у можливість зробити цю країну демократією, і вже точно не «ліберальною демократією», яка є ідеальною моделлю для більшості західних країн.
.
Як влучно зауважив Фредерік Кемпе, голова серйозного аналітичного центру – «The Atlantic Council», який тісно пов'язаний з політичною елітою США: «У довгостроковій перспективі необхідно створювати креативні коаліції для створення глобального майбутнього, відмовляючись від спрощеного поділу на демократії та автократії, який об'єднує найгірші деспотії, такі як Північна Корея чи Іран, з поміркованими та модернізованими країнами, які беруть участь у функціонуванні глобального порядку».
Зі свого боку, Річард Хаас, ветеран американської дипломатії та колишній голова іншого престижного аналітичного центру – «Council on Foreign Relations», привітав другий тур Саміту за демократії звичайним постом у Твіттері, написавши, що це була погана ідея, оскільки, навіть відкинувши незручну тему про те, кого запрошувати, американська демократія є поганою моделлю для інших, тоді як у питаннях санкцій проти Росії та захисту клімату потрібно утримувати співпрацю з багатьма недемократичним країнам.
Три мідяки від мерів
Окрім президентського табору і Державного департаменту в США важко знайти ентузіастів поділу світу, запропонованого Джо Байденом. Навіть ліберальна «Washington Post» якось натякнула, що співпраця, як вона висловилася, зі «злочинцями нижчого рівня» необхідна Америці.
Тож можна припустити, що ця ініціатива зникне з відходом нинішнього президента. Хоча це не зовсім так.
Бо я мушу нарешті пояснити назву статті. Так от, одним із заходів, що супроводжували Саміт за демократію, було видання Глобальної декларації мерів за демократію, в якій, серед іншого, «зважаючи на зростаюче занепокоєння щодо стійкості демократичних систем у всьому світі та зростання авторитаризму», мери та президенти 200 міст світу постановили, що вони будуть «відбудовувати та зміцнювати демократію». У списку підписантів цієї декларації, окрім мерів Лондона, Парижа, Варшави та Кракова, можна знайти підпис пана Габріеля Вечорека, мера мазовецького муніципалітету Санники, які дійсно варто відвідати, хоча б для того, щоб побачити прекрасний палац ХІХ століття, де бував Фредерик Шопен і де грає його музика. Відтепер Санники також відомі своєю глобальною боротьбою за демократію.
– Роберт Богданський
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– Переклав Юрій Ткачук