Її завдання – стежити за рухом м’яча і тим, де він падає. Проста функція, але тільки на перший погляд. Програмне забезпечення вимагає складних складових елементів. По-перше, це мають бути спеціальні намагнічені кульки або ж такі, що проводять електричний струм.

А крім того, датчики тиску, інфрачервоні лазерні промені в поєднанні з декількома камерами, розташованими під різними кутами. На цій основі алгоритм генерує тривимірне зображення польоту м’яча, накладене на лінії корту.

Значним випробувальним полігоном став Відкритий чемпіонат Австралії з тенісу (Australian Open) 2021 року. Лінійних суддів туди вже більше не запрошували. Їх роботу виконувала система АІ. Його похибка становить усього 3,6 мм (при діаметрі м’яча 67 мм), що приблизно відповідає довжині ворсинки на м’ячі.

У людського ока немає шансів на таку точну оцінку. 12 швидких камер, які показують м’яч у близьких планах. 6 камер, які охоплюють дальні перспективи. І все це засноване на принципах тріангуляції з міліметровою точністю. І про що тут говорити...

Можливо, через деякий час хтось дійде висновку, що головний суддя теж на кортах зайвий. Уже сьогодні його випереджає автомат у ключових повідомленнях типу «out», «fault» або «footfault». Тому нинішній період зараз здається дуже перехідним.

Імовірно, найближчим часом єдиною людиною, яка збереже роботу, може стати оператор, який контролює роботу системи штучного інтелекту. Звичайно ж, за умови, що він не буде нічого чіпати, тому що штучний інтелект може реально розлютитися, адже саме він має справжню владу.

Футбол із людським обличчям

На тлі тенісу нові технології у футболі мають більш людське обличчя. Вони також були введені еволюційно, що дозволяло всім дотичним до цього спорту призвичаїтися до цих змін. Хоча й не обов'язково все та відразу радісно приймати.

Попереднім етапом змін була технологія goal-line. Вона полягала у відеперевірці й також була корисною в роботі арбітрів. Це було відносно просте рішення, яке зводилося до оцінки одного елемента гри: визначити, чи перетинав м'яч лінію воріт.

Ще одна ідея – це система VAR (Video Assistant Referee). Її компетенції значно розширені. Вони навіть укладені в охайному принципі «мінімум втручання, максимум користі».

На практиці це означає не більше й не менше, як швидке виправлення серйозних помилок судді. Найчастіше це пов'язано з неправильно продиктованим пенальті або коли є сумніви, хто з футболістів насправді скоїв фол.

Технологія VAR була дещо олюднена, і це дозволило їй отримати загальну назву – допоміжний суддя відео. Людський статус для VAR надає команда обслуговування моніторів, до якої входять кваліфіковані футбольні судді, завданням яких є підтримати арбітрів на полі.

Зазвичай їх кілька, і завдання в них поділені між собою. Вони працюють у спеціальній кімнаті або в автомобілі VOR (Video Operation Room). Для того, щоб зберегти вірність принципу мінімум-максимум, вони реагують тільки в певних ситуаціях.

Наприклад, коли потрібно визнати чи не визнати гол. Призначити чи не призначити пенальті. Показати червону картку (друга жовта не підлягає перевірці) чи ні. Нарешті, для того, щоб вистежити одержувача жовтої або червоної картки, яку гравець точно заслужив.

У футболі, на відміну від тенісу, люди є партнерами технології, яка не замінює їх повністю, а лише покликана їм допомогти. Остаточне рішення приймає велика група фахівців. Загалом, електроніка тут швидше збільшує, ніж скорочує зайнятість, тому на «повстання роботів» у футболі годі й сподіватися.

Нема місця романтизму

Вплив останніх досягнень науки варіюється в різних видах спорту. Він залежить насамперед від специфіки спорту, необхідності корекції суддівства, аби зробити його більш справедливим, і від «виробничих» потреб спорту як видовища, що теж є пріоритетною метою.

На сучасний змагальний, читай – професійний спорт не можна дивитися інакше, ніж на комерційний продукт. Суть будь-яких змін як у правилах, так і в технологіях, полягає в підвищенні якості товару, а отже, у зростанні його ринкової вартості та збільшенні потенційного прибутку.

Хто думає інакше, той, напевно, невиліковно наївний. У цій царині немає місця для теплого романтизму. Немає місця для полум'яних ідеалістів також. Це бізнес – жорстокий і жадібний. Усе, що в ньому змінюється, змінюється хіба що для великих грошей.

Будь-які відеоперевірки, навіть із використанням лазерів або тріангуляції, служать для поліпшення плавності та динаміки видовища, що буде краще переглядатися й дорожче продаватися. Сучасний спорт у цьому сенсі є дзеркалом світу, хоча й усе повинно бути навпаки.

У цьому світі fair play не працює. Спорт повинен розважати та збуджувати, а задоволення коштують грошей. Технологія підсилює емоції та радість. І, на жаль, звичайно, коштом правил.

Протези такі швидкі, що аж зашвидкі

Технологічний допінг до недавнього часу не сприймався всерйоз, так би мовити плазува, проте він хутко став на ноги та швидко дозрів. Із цим допінгом проблема є більшою, ніж із тим старим, фармакологічним, тому що немає ефективних процедур протидії йому.

Спортивні судді, зокрема, мають серйозне упередження щодо цього . Від перших захоплень успіхами Оскара Пісторіуса до перших сумнівів минув рік-два. Захоплення його впертістю та стійкістю перейшло у фазу підозри про те, що щось насправді не так.

Протези південноафриканського спринтера здавалися такими швидкими, що аж занадто швидкими. За винятком того, що жоден суддя з легкої атлетики у світі не знав, як це перевірити. Начебто й були якісь загальні вказівки, але знову ж таки – настільки загальні, що аж занадто загальні.

Технологічний прогрес у цій галузі – це космос. Африканець не бігав на протезах із «супермаркету». Їх робили під спеціальне замовлення. Майже ідентичні, але тільки майже. Детальних удосконалень цієї моделі зрештою виявлено не було, але їх можна було виміряти за допомогою секундоміру. Однак разючий результат ще не є доказом шахрайства.

Паралімпійські ігри судять ті ж судді, які працюють на спортивних заходах для спорстменів, позбавлених проблем зі здоров'ям. У них недостатньо знань у сфері протезування. Вони не можуть оцінити, чи «грає» спортсмен чесно, чи ж використовує якийсь технологічний допінг. Тому цим нерідко й користуються.

Чорні технології викликали жахливий переполох у всьому світовому спорті. Дискусії про те, що вже є допінгом, а що ще ні, точаться у досить нервовій атмосфері. Зрештою, і в цій сфері мова йде про гроші, а в суддів з усіх спортивних дисциплін натомість болить голова. Ті, у кого немає головного болю, невдовзі його матимуть, оскільки зміни відбуваються блискавично.

Велосипед із велотреку з невеличким моторчиком, захованим у рамі, робить його схожим на мопед. А отже, велосипедист на батарейках - це якась підробка велотрекера. Мотор у велику – це явний допінг, і тут нічого не поробиш. Однак не завжди й не скрізь факт порушення є таким очевидним і так легко діагностується.

Щороку в зимовий період ми стикаємося зі скандалами на стрибках на лижах із трампліну. Один раз – через взуття, інший раз – через форму комбінезонів. Необхідність міряти крок здається кумедною, але в цьому спорті жодних жартів немає. Міліметр у той чи інший бік означає успіх або вихід із турніру. Усі сперечаються з усіма.

Останнім часом на бігових доріжках і марафонських трасах запанувала взуттєва лихоманка. А це все через «супершипівки» та «диво-кросівки» для бігу по асфальту. Секрет полягає в підошвах і подушечках для ніг. Кажуть, що обидва елементи здатні неабияк покращити результати.

Хтось закидав, що навіть на час приблизно 18 секунд якщо йдеться про марафон. Інші ж відповідали критикові, щоб він купив собі пару й не мучився. Федерація легкої атлетики виступила із заявою, що немає доказів існування чогось такого як технологічний допінг. Чи так є насправді?

Грубо кажучи, якщо такий і інсує, то він конфліктує із засадами спорту та зовсім не допомагає суддям у суддівстві. Новина, утім, у тому, що в майбутньому буде ще гірше. Технологічна революція не гальмує, а прискорюється. Спорт-хороший його клієнт. Іноді хтось замовляє щось у NASA, і це круто, але коли хтось інший робить це допінгом, то це вже зовісм не круто.

У цілому нові технології не змінюють самого спорту, тому що тільки люди можуть займатися ним у такий спосіб, у який вони ним займаються. Вони можуть робити це як у добрих, так і в поганих цілях. І судді мають стежити за цим. Принаймні, допоки їх не замінять роботи.

– Марек Юзвік  

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Оксана Усатенко