Історія почалася драматично. Близько другої години ночі з 13 на 14 грудня 1973 року випадковий перехожий помітив пожежу у соборі св. Миколая в Каліші. Перелякавшись, він підняв тривогу. Священнослужителі, які опікуються храмом, не повірили своїм очам: горів історичний вівтар. Вони негайно повідомили пожежну охорону та забезпечили табернакль. Пожежники працювали багато годин. Врятували костьол, але не вдалося врятувати вівтар, що прикрашали дві картини: безцінне полотно XVII століття «Зняття з хреста» Пітера Пауля Рубенса та зображення св. Миколая невідомого художника. Одразу після закінчення рятувальної операції виникли питання про причини трагедії. Випадок був загадковим, бо згорів вівтар, а разом з ним і цінна пам’ятка.

«Зняття з хреста» потрапило до Каліша близько 1620 року. Його привіз Пьотр Жеромський, королівський секретар, родинно пов’язаний із містом. З XVII століття картина прикрашала головний вівтар. Залишила Каліш лише одного разу – у вересні 1939 року, після початку війни тодішній парох віддав її на зберігання до фондосховища Національного музею у Варшаві. Через кілька днів після взяття Каліша німці заарештували священиків, які опікувалися костелом св. Миколая, піддавали їх багатоденним тортурам, але ніхто з них не видав, де шедевр схований. В Національному музеї розгледіли його експерти Кая Мюльманна.

Австрійський мистецтвознавець Мюльман був важливою персоною в нацистській системі влади. У ранзі штандартенфюрера СС він був статс-секретарем і головою Головного департаменту науки та освіти Генерал-губернаторства, а також головою організації під назвою «Dienststelle Mühlmann» («Офіс Мюльмана»). Відповідав за пограбування та вивезення творів мистецтва з окупованої Польщі.

UKR Підписуйтесь на наш фейсбук Фахівці цього «офісу» перевезли працю Рубенса назад до Каліша, який тим часом був включений до Третього Рейху. Картина потрапила до ратуші. Після війни повернулася до головного вівтаря у костьолі. Нею можна було милуватися до тої фатальної ночі. Що ж насправді сталося в Каліші з 13 на 14 грудня 1973 року?

Надзвичайна пожежа

Кілька років тому, у 2017 році, я зустрілася із свідками драми. «Це не була звичайна пожежа», – стверджував на зустрічі, організованій у Музеї Каліської землі, майор Юзеф Домбровський, командир пожежної бригади, яка тоді гасила пожежу. «Це єдина пожежа, при якій не було міліцейської охорони, нікого в уніформі не було взагалі. Було кілька офіцерів у цивільному. Був якийсь професор із Познані, який запитав, чи ми щось підмітали після пожежі. Ні, ми не підмітали. Шукали тоді срібну сітку, яка повинна була не згоріти у вогні, тому що температура горіння дров, температура займання – це 150 градусів (...) Ми цієї сітки не знайшли», – пригадував він.

І це не єдина загадка, тому священнослужителі та пожежники від початку підозрювали підпал, з метою приховати сліди крадіжки. Свідки стверджували, що перед пожежею картину вирізали з рами. «Я на власні очі бачив шматок полотна. Це були не напівзгорілі рештки, а розірвані», – розповів на тій зустрічі тодішній вікарій о. Анджей Ґавел. «Влада замість того, щоб докласти всіх зусиль для з’ясування правди про те, що сталося, прагнула якомога швидше закрити це розслідування», – додав він. Священнослужителі намагалися повідомити про справу Інтерпол. Але міжнародна поліцейська організація лише після 1989 року прийняла її. Ймовірно, причиною було те, що в 1952 році Польська Народна Республіка розірвала співпрацю з організацією. Польща була знову прийнята до Інтерполу в 1990 році. «Тоді ж, тобто в грудні 1973 року, було підпалено три костьола. Це був час, коли все у Церкві хотіли за всяку ціну знищити», – пригадував о. Ґавел.

Але хто міг стояти за крадіжкою? Справа, швидше за все, не мала політичного підґрунтя: після розправи над Грудневим робітничим бунтом в ПНР змінилася влада. Нова команда в ЦК Польської об’єднаної робітничої партії (ПОРП) зробила ряд примирливих жестів щодо різних середовищ: дала дозвіл на відбудову Королівського замку у Варшаві та тимчасово покращила стосунки з Церквою – дозволила між іншим будівництво нових сакральних споруд; 23 червня 1971 р. Сейм прийняв закон про регулювання церковної власності на Західних і Північних землях, було створено шість нових єпархій. Крім того, особисті стосунки Едварда Ґєрека, першого секретаря ЦК ПОРП та примаса Вишинського не були обтяжені ворожнечею. Більше того, на межі 1960-1970-х рр. МВС вирішило, що у боротьбі з Церквою варто відмовитися від «силових рішень» на користь більш витончених методів: дезінтеграції, дезінформації...< br
Коли кіт спить...

Справа в тому, що для крадіїв мистецтва ПНР була раєм. Тому масштаби явища були величезними. Полковник Тадеуш Ридзек, директор Кримінального бюро міліції, розглянув аж 704 такі справи. Висновки? Відсутня належна охорона об’єктів, неефективний митний контроль, а крім того, бракувало комплексних правових рішень та висококласних спеціалістів – дослідників-мистецтвознавців. І злочинці не сиділи без діла.

У 1961 році консерватор Сілезького музею Даніела Станкевич виявила, що в єпископському палаці в Острові Тумському висить не оригінал, а копія шедевра XVI століття «Мадонна під ялинами» Лукаса Кранаха Старшого. Фальсифікатор доклав чимало зусиль, щоб зробити підробку максимально достовірною. Майстерне око консерватора виявило, однак, що техніка, розміри і ширина дощок не збігаються... Результати своїх досліджень вона опублікувала в 1965 році в часописі «Biuletyn Historii Sztuki». Виявилося, що оригінал однієї з найкращих робіт художника втрачено. Митрополича курія провела внутрішнє розслідування цього питання. Однак не повідомила прокуратуру про зникнення картини, побоюючись, що це може бути використане для боротьби з Церквою. Але слідчі все одно «тишком» приглядалися цій справі.

Картина з’явився на ринку в 1970 році – невідома антикварна компанія запропонувала її Державним музеям Берліна. Вони відмовилися. Потім пропозиція надійшла в мюнхенську Пінакотеку. Та теж відмовилася. Тож «Мадонну під ялинами» запропонували приватному колекціонеру у Швейцарії. Колекціонер замовив експертизу, однак експерт доктор Дітер Кепплін відмовився засвідчити автентичність картини. Знаючи її історію, він повідомив про це посольство ПНР у Кельні. Тоді влада ПНР цю інформацію проігнорувала – принаймні офіційно.

Тривале розслідування німецької поліції показало, що шедевр у 1947 році вивіз із Вроцлава німецький священик Зіґфрід Циммер, один із авторів підробки. Священнослужитель вирішив намалювати копію та «врятувати оригінал від комуністів і повернути його німецькому народу». Він попросив допомоги у колишнього свого учня Георга Купке. Разом встигли закінчити роботу перед їх депортацією в радянську окупаційну зону в Німеччині. Перетинаючи польсько-німецький кордон, священнослужитель спритно врятував картину від конфіскації – загорнув її в клейонку і тримав на колінах як підставку для кави. Митники забрали лише кілька золотих монет, які він заховав у скрині як приманку. Переїхавши до НДР, продав «Мадонну». Після багатьох перипетій оригінал картини повернувся до Вроцлава у 2012 році.

Інший відомий випадок: у 1965 році в музеї в Лідзбарку-Вармінському сталася крадіжка. Серед втрачених були експонати, позичені з Національного музею у Варшаві: твори сакрального мистецтва та дорогоцінні коштовності на суму близько 24 мільйонів злотих. Викрадено, наприклад, іспанський процесійний хрест з 16 ст., чашу єпископа Марціна Кромера, пацифікал (давнє літургічне обладнання) єпископа Лукаша Ватценроде, потир єпископа Яна Конарського. Слідство у цій справі тривало кілька років, зловмисників затримали. На жаль, значна частина награбованого була вивезена на Захід.

Таємничий інформатор

Слідчі, намагаючись розкрити справу таємничої пожежі в Каліші, розглядали кілька гіпотез – як коротке замикання електромережі у головному вівтарі, так і підпал. Слідчо-оперативна група провела ряд дослідів та викликала експертів. Зрештою правоохоронці погодилися з версією, що подія сталася через несправність електрики і картина згоріла. Досудове розслідування, яке вела міліція у Познані, було припинено менш ніж через рік – 18 жовтня 1974 року.

Однак із секретних матеріалів справи видно, що слідчі не змогли спростувати гіпотезу про викрадення картини Рубенса та навмисний підпал. Для цього була низка причин; в тому числі той факт, що після пожежі на клаптиках тканини поблизу цвяхів, якими тканина кріпилася до рами, були знайдені сліди від порізів.

Священнослужителі та жителі Каліша не повірили у випадок. З багатьох причин: хоча б тому, що раніше священики звернулися до влади в Познані за грошовою допомогою на вогнетривку касету. Грошей вони не отримали. Натомість їм запропонували передати картину в музей. Наче цього було недостатньо, після припинення справи священики попросили повернути докази. Але докази... зникли.

Хоча й у слідчих були сумніви. Тож справі не припинили приглядатися, хоча офіційно розслідування не відновлено. 31 липня 1975 року Міністерство внутрішніх справ отримало анонімний лист, нібито від жителя Лондона, у якому той стверджував, що пожежу було розпалено навмисно, щоб приховати сліди крадіжки. Інформатор нібито був свідком продажу полотна Рубенса у Лондоні. Він також надав особисті дані ймовірних крадіїв та детальний опис події.

Він стверджував, що за крадіжкою стоять троє чоловіків. Спочатку картину вирізали з рами. Потім за допомогою контрольованого вибуху зловмисники знищили рами викраденої картини та влаштували пожежу. Полотно згорнули в рулон і на машині перевезли до Варшави. Звідти, щоб заплутати сліди, через Остроленку та Свіноуйсьце, воно поїхало до Стокгольма. Зі шведської столиці його мали перевезти до Лондона і продати на аукціоні за 400 тисяч доларів.

Слідчі ще раз ретельно з’ясовували обставини справи. У записці від 6 квітня 1978 р. на ім’я начальника управління по боротьбі з економічними злочинами висловлювалося прохання розпочати оперативну розвідку. Більше того, під час розслідування пожежі в Каліші знайшли інформацію про декілька організованих злочинних угруповань.

Одне з них спеціалізувалося на впровадження до обігу значних обсягів фальшивої валюти. Інше – у контрабанді людей. Третя – міжнародна банда з Австрії та Швейцарії. Ця група займалася торгівлею зброєю (з країнами Африки та Південної Америки), наркотиками та антикварними речами. У своїй діяльності вона використовувала автомобілі міжнародних експедиторських компаній. Антикваріат везли в закритих після розмитнення вантажівках через кордон ПНР до Істада або через Чехословаччину до Австрії.

З’ясувалося, що в середині серпня 1973 року члени банди вивезли з Вроцлава антикварну картину, табернакль, цінну колекцію монет і селянську скриню. Пейзаж, табернакль і скриня були продані антиквару в Мюнхені. Монети були передані босу банди. Слідчі перевіряли, чи не вивезли ці контрабандисти з Польщі також картину Лукаса Кранаха «Мадонна під ялинами». А оскільки принаймні двоє членів банди були громадянами Східної Німеччини, їхню справу передали до прокуратури Східної Німеччини. Однак у Каліші правоохоронці не знайшли слідів картини.

***

До сьогодні невідомо, що сталося зі «Зняттям з хреста» Рубенса – можливо, картина справді згоріла. Варто, однак, зазначити, що експертні висновки 1970-х років не були ідеальними. Крім того, на мистецькому ринку час від часу з’являється приголомшлива інформація про те, що продається картина Рубенса з Каліша. Нібито у 1993 році у Відні її запропонували польському колекціонеру. Тож виникла підозра, що це була спроба вияснити, який викуп польська Церква могла б заплатити за повернення полотна.

– Малґожата Борковська
– переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Джерела:

Влодзімєж Каліцкі, Моніка Кунке «Вкрадене мистецтво 2: Мадонна зникає під склянкою кави»; розділи «Мадонна зникає під склянкою кави»; «Королева моря під землею»
Справи Інституту національної пам’яті «Bu_0_1255_253/D» стор. (нумерація відповідно до знаків на справах: 2634-2657; 2667-2669; 2672-2679, 2682-2888, 2713, 2718-2719; 2745-2746; 2752-2753) «Підробки та контрабанда грошей і творів мистецтва в Польщі» – матеріали наукового симпозіуму Офіцерської академії МВС імені Фелікса Дзержинського; розділи: «Витоки та форми контрабанди культурних цінностей у Польщі в 1945-1986 роках»; «Охорона культурних цінностей у ПНР»;
«Втрати музеїв, втрати пам’яток»; Загублені, розшукувані культурні цінності (1973); Коротка історія картини П.П. Рубенса «Зняття з хреста» (https://stratyzabytkow.nimoz.pl/?p=3172)
Міхаліна Перуґа «Лукас Кранах Старший: Мадонна під ялинами»; портал «niezła sztuka»