З ліволіберальної «бульбашки» пролунали голоси, що Бабіш належить до тієї ж групи політиків, що й такі антиістеблішментові праві «популісти», як Віктор Орбан, Марін Ле Пен чи Маттео Сальвіні, яких звинувачують у тому, що вони вступали у різні махінації з Володимиром Путіним.
Однак до цієї компанії чеський політик має мале відношення. Він є лідером партії ANO – угруповання, що входить до міжнародної політичної групи «Обновити Європу». Вона об’єднує істеблішментові формування, які декларують лібералізм у своїх програмах – як ідеологічних, так і економічних (хоча на практиці буває по-різному).
Підписуйтесь на наш фейсбук
До цієї групи партій входить «Відродження» – партія, заснована президентом Франції Еммануелем Макроном (як En Marche!), яка незмінно його підтримує – або фламандські ліберали та демократи, представлені в Європейському парламенті, зокрема, колишнім прем’єр-міністром Бельгії Гі Верхофстадтом. Останній політик прославився своїми нападами на Польщу, а саме звинуваченням польського правого уряду в порушенні верховенства права.
Тому не дивно, що віцепрезидент Європейської комісії Вера Йоурова також проводить антипольську політику. Вона є політиком ANO і близьким соратником Бабіша. Вона стала відомою як противник виплати Польщі грошей з Національного плану відбудови.
Варто також нагадати, що саме за прем’єрства Бабіша Чехія ініціювала суперечку проти Польщі щодо буровугільної шахти в Турові. До Суду Європейського Союзу було подано скаргу про те, що чехи, які проживають поблизу польсько-чеського кордону, є жертвами забруднення повітря. Показово, що після зміни влади в Празі конфлікт було вирішено.
Випадок Бабіша демонструє основні механізми європейської політики, які доводять неправдивість пропаганди прогресивних еліт у Польщі. Вони просувають думку про те, що європейська політична сцена поділена на хороший «демократичну» групу, яка підтримує Україну проти Росії, і погану «популістську», яка виступає за Росію проти України. У цьому наративі на боці добра, окрім лібералів з «Оновити Європу», згадується «Європейська народна партія» та «Прогресивний альянс соціалістів і демократів», а на боці зла – європейські консерватори та реформісти та різні націоналістичні групи (наприклад, «Фідес» Орбана, «Національне об’єднання» Ле Пен або «Ліга» Сальвіні).
До речі, зазначимо, що до останньої групи не входять ліві радикали, які симпатизують Кремлю, а їх не бракує в Європарламенті. Проте дивлячись на деталі, можна зробити висновок, що цей поділ хибний.
Формування Бабіша належить до міжнародної «демократичної» групи й за посередництва Юрової бореться проти правих «популістів», які перебувають при владі в Польщі. Водночас позиція кандидата в президенти Чехії від ANO щодо війни Росії проти України свідчить про його прихильність до Кремля. Проте Бабіш є політиком партії, яка є членом «Оновити Європу», тому може розраховувати на захист істеблішменту ЄС.
Залишмо на хвилинку Чехію і погляньмо на весь ЄС.
Не дивно, що відомі політики з європейських «демократичних» груп займали прибуткові посади в залежних від Кремля російських компаніях. Найвідоміший приклад – Герхард Шредер, колишній канцлер Німеччини, соціал-демократ (Прогресивний альянс соціалістів і демократів) – не виняток. Таких людей, як він, набагато більше. Серед них: християнські демократи (Європейська народна партія): колишній канцлер Австрії Вольфганг Шюссель і колишній прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон, соціал-демократ: колишній прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, або ліберал: («Оновити Європу») колишній прем’єр-міністр Фінляндії Еско Аго. І хоча після 24 лютого 2022 року європейські політики почали звільнятися з прибуткової роботи в російських компаніях, у Заходу виникли проблеми з Росією задовго до цієї дати.
Кожен європейський інтернаціонал має певну ідеологічну ідентичність. Але не від цього залежить, яку політику щодо України та Росії (і не тільки в цьому питанні) проводять окремі угрупування тієї чи іншої європейської «сім'ї». Зрештою, цей фактор виявляється просто в тому, як вони інтерпретують свої національні інтереси.