Публіцистика

Чому Бабіш не хоче допомогти Польщі?

Експрем'єр Чехії раніше був членом комуністичної партії та секретним співробітником служби безпеки. Сьогодні він – європейський союзник Макрона і Верхофштадта.

Друзі пізнаються в біді. Цей вислів пригадався полякам після відомої заяви колишнього прем’єр-міністра Чехії Андрея Бабіша. Менш ніж за тиждень до вирішальної битви за Градчани цей політик, який балотується в президенти своєї країни, заявив, що в разі потреби не приїде Польщі на допомогу.

Ця заява прозвучала під час передвиборчих дебатів. Бабіш на запитання, що б він зробив як президент Чехії, якби Росія напала на Польщу та країни Балтії, сказав: «Я б не відправив наших дітей на війну ні за яких обставин». І хоча згодом чеський політик спробував пояснити свою позицію, заявивши, що зобов’язання Чехії в межах НАТО залишаються в силі, проте його попередні слова викликали лавину критичних коментарів у Польщі.

Проте не будемо мати ілюзій: у політиці таке поняття, як дружба, з’являється лише в пропагандистському контексті. Однак можна говорити про те, що називається конвергенцією інтересів.

Серед польських політичних еліт існує консенсус у тому, що потрібно допомагати Україні, яка захищається від російських загарбників, оскільки її перемога віддалить загрозу з боку Росії. Зрештою, ця позиція відповідає доктрині Єжи Ґедройця та Юліуша Мєрошевського. Вона передбачає, що Польща для своєї безпеки повинна бути відокремлена від Росії трьома країнами: Україною, Білоруссю та Литвою.

Бабіш бере до уваги іншу точку зору – ту, яка широко поширена в країнах, які колись належали до монархії Габсбургів. Серед чехів, словаків, угорців та австрійців існує переконання, що ізоляціоністський чи навіть пацифістський підхід до конфліктів, які їх безпосередньо не стосуються, може дати більше, ніж втягування в них. І Бабіш хоче використати цей підхід у своїй передвиборчій кампанії.

Звичайно, варто врахувати і минуле чеського політика. У Чехословаччині в період реального соціалізму – у державі, підпорядкованій СРСР – Бабіш був таємним співробітником служби безпеки і членом Комуністичної партії. Цей фактор спонукає до міркувань: чи ексглава чеського уряду просто не має якихось зв’язків з Кремлем?

Проте буря, яку Бабіш викликав у Польщі своєю заявою, стосується не лише польсько-чеських відносин. У польських соцмережах повернулися суперечки про те, хто союзник України в Європі, а хто «російський підлабузник».
Генерал Петр Павел, у 1985-1989 роках член Комуністичної партії Чехословаччини. Правоцентристський контркандидат Андрея Бабіша на цьогорічних президентських виборах, який розкритикував його заяву про те, що він не допомагатиме Польщі у разі російської агресії. На фото під час візиту до Щецина у 2014 році. Фото: Thomas Wiegold/Photothek via Getty Images
З ліволіберальної «бульбашки» пролунали голоси, що Бабіш належить до тієї ж групи політиків, що й такі антиістеблішментові праві «популісти», як Віктор Орбан, Марін Ле Пен чи Маттео Сальвіні, яких звинувачують у тому, що вони вступали у різні махінації з Володимиром Путіним.

Однак до цієї компанії чеський політик має мале відношення. Він є лідером партії ANO – угруповання, що входить до міжнародної політичної групи «Обновити Європу». Вона об’єднує істеблішментові формування, які декларують лібералізм у своїх програмах – як ідеологічних, так і економічних (хоча на практиці буває по-різному).

   Підписуйтесь на наш фейсбук   
  До цієї групи партій входить «Відродження» – партія, заснована президентом Франції Еммануелем Макроном (як En Marche!), яка незмінно його підтримує – або фламандські ліберали та демократи, представлені в Європейському парламенті, зокрема, колишнім прем’єр-міністром Бельгії Гі Верхофстадтом. Останній політик прославився своїми нападами на Польщу, а саме звинуваченням польського правого уряду в порушенні верховенства права.

Тому не дивно, що віцепрезидент Європейської комісії Вера Йоурова також проводить антипольську політику. Вона є політиком ANO і близьким соратником Бабіша. Вона стала відомою як противник виплати Польщі грошей з Національного плану відбудови.

Варто також нагадати, що саме за прем’єрства Бабіша Чехія ініціювала суперечку проти Польщі щодо буровугільної шахти в Турові. До Суду Європейського Союзу було подано скаргу про те, що чехи, які проживають поблизу польсько-чеського кордону, є жертвами забруднення повітря. Показово, що після зміни влади в Празі конфлікт було вирішено.

Випадок Бабіша демонструє основні механізми європейської політики, які доводять неправдивість пропаганди прогресивних еліт у Польщі. Вони просувають думку про те, що європейська політична сцена поділена на хороший «демократичну» групу, яка підтримує Україну проти Росії, і погану «популістську», яка виступає за Росію проти України. У цьому наративі на боці добра, окрім лібералів з «Оновити Європу», згадується «Європейська народна партія» та «Прогресивний альянс соціалістів і демократів», а на боці зла – європейські консерватори та реформісти та різні націоналістичні групи (наприклад, «Фідес» Орбана, «Національне об’єднання» Ле Пен або «Ліга» Сальвіні). До речі, зазначимо, що до останньої групи не входять ліві радикали, які симпатизують Кремлю, а їх не бракує в Європарламенті. Проте дивлячись на деталі, можна зробити висновок, що цей поділ хибний.

Формування Бабіша належить до міжнародної «демократичної» групи й за посередництва Юрової бореться проти правих «популістів», які перебувають при владі в Польщі. Водночас позиція кандидата в президенти Чехії від ANO щодо війни Росії проти України свідчить про його прихильність до Кремля. Проте Бабіш є політиком партії, яка є членом «Оновити Європу», тому може розраховувати на захист істеблішменту ЄС.

Залишмо на хвилинку Чехію і погляньмо на весь ЄС.

Не дивно, що відомі політики з європейських «демократичних» груп займали прибуткові посади в залежних від Кремля російських компаніях. Найвідоміший приклад – Герхард Шредер, колишній канцлер Німеччини, соціал-демократ (Прогресивний альянс соціалістів і демократів) – не виняток. Таких людей, як він, набагато більше. Серед них: християнські демократи (Європейська народна партія): колишній канцлер Австрії Вольфганг Шюссель і колишній прем’єр-міністр Франції Франсуа Фійон, соціал-демократ: колишній прем’єр-міністр Італії Маттео Ренці, або ліберал: («Оновити Європу») колишній прем’єр-міністр Фінляндії Еско Аго. І хоча після 24 лютого 2022 року європейські політики почали звільнятися з прибуткової роботи в російських компаніях, у Заходу виникли проблеми з Росією задовго до цієї дати.

Кожен європейський інтернаціонал має певну ідеологічну ідентичність. Але не від цього залежить, яку політику щодо України та Росії (і не тільки в цьому питанні) проводять окремі угрупування тієї чи іншої європейської «сім'ї». Зрештою, цей фактор виявляється просто в тому, як вони інтерпретують свої національні інтереси.

Кошмар для Брюсселя. Не ті партії виграють вибори

Що правління правих в Італії та Швеції принесе Європі?

побачити більше
Чи є хтось лівим, чи правим, «демократом» чи «популістом», відходить на другий план. Адже християнські демократи з Австрії чи Франції бачать небезпеку з боку Росії по-іншому, ніж її бачать в Литві, Латвії та Естонії. Тому позиція Європейської народної партії щодо дій Кремля визначається тим, представники яких країн займають у ній панівну позицію. І все-таки показовим є той факт, що в російських держкомпаніях є політики істеблішменту з країн «старої» Європи.

Інша справа, якщо хтось вважає, що ЄС має бути об’єднаною федеральною супердержавою (а так вважають європейські еліти з Християнсько-демократичної, Соціал-демократичної та Ліберальної партій), то національні інтереси можуть розглядатися як анахронізм. Застосовуючи такий підхід, євродепутат ставитиме лояльність до інтернаціоналу, до якого належить його партія, вище лояльності до своєї країни. І це стосується тих польських євродепутатів, які, керуючись турботою про «демократію» на Віслі, проголосували за резолюції проти Польщі в Європарламенті.

Повернемося до Бабіша. Його випадок підтверджує, що можна бути політиком, пов’язаним з істеблішментом ЄС, який поширює антипутінські гасла, і водночас підтримувати Путіна. І головні сили ЄС, які критикують Орбана, Ле Пен або Сальвіні за залицяння до Кремля, демонструють своє лицемірство.

– Філіп Мемхес

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Олена Ковалевська
Основна світлина: Андрей Бабіш, колишній прем’єр-міністр і кандидат у президенти Чехії. Фото: Gabriel Kuchta/Getty Images
побачити більше
Публіцистика випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Нами правлять ідіоти
Вони впевнені, що вони герої правильного роману і діють у правильному сюжеті та роблять все правильно та якнайкраще.
Публіцистика випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
„Папі” нових правих виповнюється 80 років
Його не обмежують світоглядні „бульбашки”.
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Зимова гібридна війна. Мігранти на російсько-фінському кордоні
Велосипедний наступ Кремля
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Що може таксі без водія таксі
Автономні автомобілі спаралізували місто. 
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Йдеться про різноманіття чи про занепад моралі і лібертинізм?
Складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція.