Відомий словенський філософ Славой Жижек знову викликав суперечки, при чому у наближених до нього, здавалося б, лівих колах. Наприкінці грудня минулого року він опублікував текст в іспанській щоденній газеті «El Pais», який польською мовою вийшов у «Gazeta Wyborcza». І треба визнати, що сама назва «Культура скасування як прояв етичного розкладу» звучить дражливо.

Яка основна теза Жижека? Під приводом справедливої боротьби зі спадщиною багатовікового гноблення підіймає голову лівий ідеологічний фанатизм. Він проявляється у тому, що прихильники рівності та справедливості намагаються покращити світ, дискримінуючи групи, які сприймаються ними як привілейовані. Таким чином, застосовуючи колективну відповідальність, вони самі готові переслідувати невинних людей.

І ось під приціл словенського мислителя потрапив лівий рух «воук». Ця політична течія походить із США і пов’язана з «культурою скасування», яка, зокрема, проявляється у стиранні із колективної пам’яті тих постатей, яких звинувачують у расизмі та інших неполіткоректних поглядах.

Підписуйтесь на наш фейсбук При цьому показово, що Жижек використовує жаргон того середовища, яке він критикує. Він використовує у різних видах і варіаціях прикметник «цисгендерний».

Цей мовний покруч позначає тих, хто не є транссексуальною особою. Слід зізнатися, там, де воуківські заклинання мають статус суто ідеологічних дивацтв, така людина вважається просто нормальною, здоровою особистістю і до неї не потрібно застосовувати жодних прикметників. Водночас, на думку сучасних прихильників лівої культурної революції, самі поняття норми та здоров'я можуть бути дискримінаційними для транссексуальних осіб.

Звідси і введення в публічну дискусію терміну «цисгендер» (в латинській мові префікс «cis» протилежний префіксу «trans» і означає, що хтось або щось перебуває «по цей бік», а не «по той бік»). Йдеться про те, що люди, чия гендерна ідентичність узгоджується з їхньою біологічною статтю, також повинні бути певним чином названі. Подібна лінгвістична операція, проведена в свідомості мас, має призвести до того, що транссексуали, або ж – відповідно до воуківської номенклатури – «трансгендери», не виділятимуться, а отже, з них буде зняте клеймо того, що вони вважаються витівкою природи.

Можна гадати, чи Жижек вживає прикметник «цисгендерний» іронічно чи всерйоз. Проте немає жодних сумнівів, що філософ своїм текстом в «El Pais» розворушив мурашник. Про це свідчить хоча б фрагмент: «Традиційний расизм кидає тінь на непроханого гостя, який становить загрозу для єдності домінуючої групи; зі свого боку лівий рух «воук» намагається зробити те саме з усіма, хто не повністю відмовився від старих категорій статі, сексуальності та етнічної приналежності. Тепер усі сексуальні орієнтації та статеві ідентичності є прийнятними – хіба що ви білий чоловік, чия статева ідентичність збігається з вашою біологічною статтю у момент народження. Членам цієї цисгендерної групи нав’язують провину за те, ким вони є (за те, що “почуваються добре у своєму тілі”), хоча усіх інших (включаючи цисгендерних жінок) заохочують бути тими, ким вони себе відчувають».

Під цими словами міг би підписатися не один консерватор. А спостереження Жижека стосуються суперечок, з якими ми маємо справу і у своїй країні. У Польщі лівацький рух «воук» також присутній.

Згадаймо лише, як у 2021 році студентам Ягеллонського університету дали заповнити анкету, в якій ті мали вказати свою стать. На вибір було шість відповідей: «жінка», «чоловік», «трансжінка», «трансчоловік», «небінарна» і «я не бажаю відповідати на це питання». Анкету студентам надіслала одна з кафедр Ягеллонського університету. Як запевнив речник краківського вишу, заповнення анкети було добровільним, анонімним та конфіденційним. Тим не менше, фактом є те, що керівництво Ягеллонського університету, ініціювавши таку акцію, продемонструвало, що йому є близькою лівацька політика ідентичності.

Іншим прикладом посилення присутності руху «воук» є дисциплінарне розслідування, розпочате у 2020 році в Сілезькому університеті проти соціолога Еви Будзинської. Деякі студенти подали на неї скаргу керівництву університету в Катовицях. Звинувачення проти Будзинської стосувалися того, що під час навчальних занять вона називала людину в пренатальній фазі дитиною, а сім'ю визначала як природну і базову одиницю суспільства, засновану на стосунках жінки і чоловіка. Дисциплінарний речник Сілезького університету заявив, що викладачка «сформулювала твердження на основі власного, оціночного світогляду, який нав’язується студентам».

У Польщі, як і в інших місцях, лівий рух «воук» захищає права «Інших». Категорія «Інші» включає насамперед усі меншини (етнічні, релігійні, сексуальні). Тут ми маємо справу з фетишизацією будь-якої відмінності. Водночас польський «воук» немає гальм, щоб дезавуювати ту частину поляків, яких вони вважають опресивною більшістю (так само, як у світі засуджуються «цисгендерні» білі чоловіки, на захист яких виступив Жижек). Це люди, які керуються авторитетом католицької Церкви.

Адже не один польський воук-інтелектуал зізнається, що йому ближчий темношкірий ЛГБТ-активіст із Нью-Йорка, аніж поляк-католик із Підкарпаття. З них двох останній виявляється для нього «Іншим». Тому саме до нього потрібно проявляти толерантність.

Такий стан речей наштовхує на висновок, що польська лівацька катофобія є чимось, що можна порівняти з американським білим расизмом. Бо ось ліволіберальна інтелігенція великих міст, що відіграє роль еліти, демонструє зневагу до народу малих міст, які все-таки більше прислухаються до того, що говорять католицькі священики, ніж прогресивні мудреці.

Повертаючись до тексту Жижека в «El Pais», не дивуюсь, що серед польських користувачів Twitter виникли неочевидні розбіжності щодо нього. З правого боку озвалися голоси, які хвалили думку словенця, а з лівого прозвучали застереження щодо неї.

У той же час не можна плекати жодних ілюзій щодо поглядів Жижека. У своєму тексті він вказує на альтернативу для лівого руху «воук». Це сили мейнстріму політики в західних країнах, які втілюють в життя лівацькі культурні зміни еволюційним шляхом. Так словенський філософ хвалить 12 американських сенаторів від Республіканської партії, які проголосували «разом з демократичною більшістю за захист права одностатевих пар на укладення шлюбу».

Виглядає, що Жижек просто є симпатиком безсимптомних правих. У США навіть придумали термін: «Republican In Name Only» (скорочено: «RINO» – Республіканець лише за назвою). Ним називають тих політиків Республіканської партії, які всупереч опціям своєї партії приймають лівий культурний порядок денний. Втім, якщо значна частина республіканців все ще є ідейними консерваторами, то ситуація із правим крилом в Європі виглядає по-іншому. Досить згадати торі чи німецьких християнських демократів. Це утворення, які у культурних питаннях поступово приймають дискурс лівих.

Це не виключає того факту, що «воуківські» ексцеси можуть викликати опір серед ліберального міщанства. Але все йде по-іншому, коли ліві культурні зміни здійснюються через тактику поступового освоєння з суспільними новинками.

Це вже відбувається, наприклад, в індустрії розваг. До мас звертаються популярні актори чи журналісти, а не бунтівні воуківські інтелектуали. Достатньо звернути увагу на елементи елгебетизму в серіалах на Netflix. А якщо йдеться про польських вузьколобих лібералів, то їм адресовані такі меседжі, як той, що нещодавно пролунав на ранковому шоу одного з польських комерційних каналів.

Двоє журналістів-ведучих запросили на свою програму лесбійську пару, яка виховує дівчинку (у студії була присутня уся трійця). Дитина є донькою однієї з цих жінок. Але, як вони кажуть, у дівчинки немає батька. На їхню думку, існує лише донор сперми. Аж напрошувався коментар від ведучих програми, що такий підхід може свідчити про інструментальне ставлення до дитини. Але не для того вони займаються перевихованням, щоб робити такі зауваження.

Підбиваючи підсумки, можна сказати, що Жижек намагається ефективно обробляти суспільства. Тому його критика лівих із «воук» є підступною. Він не шукає спільної площини з консерваторами. Якщо він і протистоїть тому чи іншому лівацькому ідеологічному божевіллю, то лише тому, що характерне для нього перебільшення шкодить прогресистам, до яких він сам належить.

– Філіп Мемхес
– переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори