Публіцистика

Зеленський – демон?

Тлумачення політичних подій за допомогою такого ключа, як апокаліптичні писання, не є чимось новим.

Російське державне телебачення заполонили антиукраїнські сеанси ненависті. Це стосується, зокрема, періодичної публіцистичної програми «Кто против?». І ось в одному з останніх випусків розгорілася дискусія про метафізичний статус Володимира Зеленського.

Під час розмови у студії спалахнула неабияка суперечка. Один із дискутантів, політолог Араік Степанян, заявив, що президент України є… антихристом. Він додав, що Російська православна церква Московського патріархату повинна оголосити про це офіційно. Інший учасник дискусії – також політолог, Олександр Камкін – відповів, що Зеленський є лише дрібним демоном.

Звичайно, такі міркування несуть за собою наслідки. Степанян заявив, що оскільки Зеленський – антихрист, з ним не можна вести жодних переговорів і потрібно його просто знищити.

З точки зору західної людини, розгляд політичних питань у релігійних категоріях виглядає як маргінальне «фундаменталістське» божевілля. Але в Росії, виявляється, таке явище присутнє в мейнстрімі суспільного життя.

Підписуйтесь на наш фейсбук До речі, слід нагадати, що трактування політичних подій з використанням такого ключа, як апокаліптичні писання, не є чимось новим. Але в минулому воно стосувалося не тільки Росії.

Варто пригадати початок ХІХ століття, коли Наполеон I підкорював Європу, налякані його військовими успіхами політичні еліти Старого континенту – від Великої Британії до Росії – розгорнули проти нього пропаганду. Художники створювали карикатури, які зображали французького імператора слугою диявола. Такі образи Наполеона мали наводити жах на народні маси.

У той час колективна свідомість західних суспільств ще не була лаїцизованою. А у війнах провідних європейських держав з наполеонівською Францією мали значення також ідеологічні питання. Йшлося про ставлення до Французької революції.

Незважаючи на те, що Наполеон відновив на берегах Сени елементи монархії, його все ж сприймали як людину, яка стоїть на боці прогресу. Наприклад, впроваджуючи цивільний кодекс, він будував сучасну французьку державу. Це було однією з причин, чому він викликав стривоженість у колах європейської аристократії, яка, зрештою, була налаштована контрреволюційно. І оскільки в той час на Старому континенті християнство все ще відігравало важливу роль, всупереч Просвітництву, релігійні аргументи проти змін, що розпочалися у Франції в 1789 році, мали силу переконання.

Звісно, порівнювати Зеленського з Наполеоном доволі абсурдно. Президент України не має таких амбіцій, які були у корсиканця. Він стоїть на чолі держави, яка мужньо відбиває напад потужного сусіда. А ідеологічні питання в цьому випадку не мають значення.
У 2003 році Володимир Соловйов отримав від Володимира Путіна Орден Пошани – російську нагороду, яка вручається за заслуги в галузі економіки, культури, мистецтва і науки, благодійництва та громадської діяльності. Фото: Wikimedia/ Kremlin.ru, CC BY 4.0
Але навіть сьогодні висвітлення конфліктів між державами як боротьби добра зі злом є інструментом для здобуття суспільної підтримки тієї чи іншої зовнішньої політики. Тільки в західних країнах для таких маніпуляцій не використовується релігійна риторика. Там наратив владних політиків зазвичай є такий: у світі демократії протистоять тираніям, а на кону цих протистоянь стоять святині західного лібералізму: права людини (включно з розмаїтими групами меншин) та індивідуальна свобода.

Проте в Росії усе по-іншому. Про це свідчить нещодавно озвучений у російських державних ЗМІ постулат про те, що Церква має оголосити Зеленського антихристом – тобто відсилання до релігійних понять.

Однак тут ми маємо справу з політичним паразитуванням на християнстві. Крім того, інтригує те, що це відбувається в країні, суспільство якої аж ніяк не релігійне (лише кілька його відсотків заявляють, що відвідують православні богослужіння).

Річ у тім, що колективний менталітет росіян виявляє схильність до своєрідної політичної ірраціональності. Можливо, це результат того, що Росія не мала досвіду, який «зняв чари» зі світу, тобто того досвіду, який пережив Захід. Вона не пізнала, не пропрацювала, зокрема, середньовічну схоластику, ренесансний гуманізм і просвітницький раціоналізм.

З іншого боку, коли хрестоносців вдають із себе люди, які на державному російському телебаченні хейтять Україну, а особливо її президента, то це викликає асоціації з літературно-філософським твором, виданим у 1900 році. Йдеться про «Три розмови» російського філософа Володимира Соловйова (у польських перекладах його творів ім’я автора вказують у спольщеній версії – Влодзімєж). Це три філософські діалоги, які ведуть п'ять вигаданих людей. Підзаголовок «Трьох розмов» і водночас їхня польська назва в останньому перекладі Анєлі Чендлік 2021 року звучить так: «Про війну, про прогрес і про кінець світу». Він відображає тематику твору.

«Три розмови» – це, зокрема, удар по етичній концепції Льва Толстого. Цей письменник відкидав таємницю втілення Бога в людину і зводив християнство до суспільно корисного проєкту. Він був прихильником пацифізму. Вважав, що зло можна викорінити, не чинячи йому спротиву.

У той же час, на відміну від Толстого, Соловйов не мав ілюзій щодо людської природи. Він захищав надприродний вимір християнства. І передусім, надихнувшись «Святим Письмом, Традицією Церкви та наказом здорового глузду», розмірковував про присутність уособлення зла в історії світу. Цій проблемі він присвятив «Коротку повість про антихриста», яка є завершальним текстом «Трьох розмов». У ній Соловйов окреслив бачення майбутнього.

Отож у ХХІ столітті держави Старого континенту – більш-менш демократичні – об’єднались у Сполучені Штати Європи. Важливі рішення там приймають масони, які хочуть, щоб у цієї організації був один лідер. Своїм кандидатом вони бачать певного бізнесмена і філантропа. Він виступає за права тварин і подолання міжрелігійних розбіжностей. Він хоче запровадити світовий мир і загальний добробут. Але в той же час, спонуканий загадковим голосом, він відкидає Бога. Він дозволяє переконати себе, що смерть Ісуса Христа на хресті варта презирства, а людей треба робити щасливими, задовольняючи їх земні бажання.

Читаючи зараз «Три розмови», можна дійти висновку, що сатанізмом є сучасний західний прогресизм як фальшиве християнство. Але сьогодні з цього твору випливає щось набагато більше.

Зараз ми запалимо свічки на українських столах

На кого можуть розраховувати українці? Хто їх підтримає?

побачити більше
Майже анекдотичним є той факт, що провідного прокремлівського агітатора на російському державному телебаченні... також звуть Володимир Соловйов. І, видаючи себе за консерватора, він нападає на західний прогресизм. Проте слід зазначити, що коли цей журналіст жорстоко нацьковує росіян на українців, то автор «Трьох розмов» у своїх творах висловлював симпатію прагненням Польщі до незалежності у ХІХ столітті. А з певної точки зору теперішню ситуацію України можна порівняти зі ситуацією тих польських земель, які перебували під російським пануванням.

Звичайно, сучасний Володимир Соловйов по суті має стільки ж спільного з однойменним мислителем XIX століття, скільки етична концепція Толстого з християнством. Але якщо деякі авторитетні люди в Росії намагаються легітимізувати політику Кремля щодо України, стверджуючи, що російська держава стоїть на сторожі традиційних цінностей, а Україна стала розсадником елгебетизму, то можна припустити, що вони певною мірою замилюють очі своїм співвітчизникам, так само, як очі людству замилювала головна постать «Короткої повісті про антихриста».

Однак, проблема у тому, що їхні заяви йдуть не лише на рахунок російського православ’я. У Польщі вже трапляються випадки, що коли католицьке духовенство ставить під сумнів ліволіберальний культурний порядок денний, на його адресу лунають звинувачення у пропутінізмі. Ось лише базуються зі звинувачення на брехні.

Адже католицька церква, навчаючи про наявність уособлення зла у світі, не вказує ні на кого. У цьому контексті вона також не займає політичної позиції, тому що йдеться про глибоко філософські питання. Але прогресисти цього не розуміють. В їхніх очах католицизм – це лише «фундаменталістський» проєкт земного порядку.

– Філіп Мемхес
– переклала Марія Шевчук


TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Основна світлина: Володимир Зеленський у Києві під час вшанування 90-ї річниці Голодомору в Україні 26 листопада 2022 року. Фото: ABACA / Abaca Press / Forum
побачити більше
Публіцистика випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Нами правлять ідіоти
Вони впевнені, що вони герої правильного роману і діють у правильному сюжеті та роблять все правильно та якнайкраще.
Публіцистика випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
„Папі” нових правих виповнюється 80 років
Його не обмежують світоглядні „бульбашки”.
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Зимова гібридна війна. Мігранти на російсько-фінському кордоні
Велосипедний наступ Кремля
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Що може таксі без водія таксі
Автономні автомобілі спаралізували місто. 
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Йдеться про різноманіття чи про занепад моралі і лібертинізм?
Складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція.