Чи можна бути британцем і жити без BBC (Бі-Бі-Сі)? Кілька років тому було вирішено перевірити це емпірично. Групі людей, які критикували корпорацію, було відмовлено в доступі до її радіо- та телепрограм протягом дев’яти днів. Виявилося, що дві третини учасників групи повністю змінили свою думку. Навіть необхідність передплати перестала їх турбувати.

Цей практичний досвід показав, що попри всі свої вади, незважаючи на дедалі помітніші відхилення від стандартів, які лежать в основі, Бі-Бі-Сі після сторіччя свого існування, яке воно відзначає, займає сильне місце у Великій Британії. Щоправда, у 2015 році, коли проводився експеримент, керівництво Бі-Бі-Сі було ще далеке від пізніших шокуючих ідей.

Підписуйтесь на наш фейсбук Пальму першості, безсумнівно, утримує ідея розриву з традиційним завершенням «Proms», літніх променадних концертів, коли весь великий зал «Royal Albert Hall» співає дві патріотичні пісні: Rule, Britannia і Land of Hope and Glory. У 2020 році, під час пандемії, концерт не відбувся, але глядачі перед телевізорами очікували, що все буде як завжди. Зважаючи на загальне обурення, ці пісні заспівав невеликий хор.

Справа, однак, мала друге, цілком ясне дно. Організатори хотіли, щоб прозвучали тільки мелодії, оскільки в епоху руху «Black Lives Matter» (BLM – Життя чорних важливе) слова до них були дуже недоречні. Хто закликає Британію до правління? Або розглядає її як «землю надії та слави» і, що ще гірше, заявляє, що «британці ніколи не будуть рабами»?

Імунітет до фейкових новин

І без цього було очевидно, що Бі-Бі-Сі повністю підтримує дії BLM. Спроби руху щодо британської історії та традицій були сприйняті тут з розумінням або навіть схваленням. Найбільший у світі англомовний сайт новин «BBC News» не засудив руйнування пам’ятників славетним британцям. Не захистив навіть Вінстона Черчилля, статую якого перед будівлею парламенту на постаменті прикрасили написом «Він був расистом». Автори з Бі-Бі-Сі поводилися так, ніби під натиском BLM вони зшаленіли і почали заперечувати спадщину власної країни.

Але все це сталося пізніше. У 2015 році ніхто не очікував, що все може піти таким шокуючим шляхом, хоча вже тоді було помітно, що поміркованість, неупередженість та об’єктивність на BBC поступаються місцем політкоректності. Моральні зміни в дусі гендеру завжди заслуговували на прискіпливу увагу та прихильність, іммігранти – на прийом з розпростертими обіймами, консервативні та праві партії – на засудження та епітет «популістські групи», що б це не означало (до часу, коли «популізм» почав витіснятися словом «фашизм», що ми й спостерігаємо зараз).

Чому ж тоді для більшості учасників експерименту використання радіо і телебачення Бі-Бі-Сі виявилося важливим? Тому що, якщо закрити очі на всю політкоректність, зосередившись на інформаційній верстві, то виявляється, що з Бі-Бі-Сі на цьому полі важко зрівнятися. Бі-Бі-Сі інформує достовірно і не подає неперевірених новин. Команда «Reality Check» ці новини перевіряє, аналізує та опрацьовує, надаючи чітку інформацію в двох словах – чи то про процедуру виборів, теракти, голод у світі чи боротьбу з Covid-19.

Надійна перевірка показує, що Бі-Бі-Сі має імунітет до фейкових новин. Час пандемії дав величезне поле для різноманітної нісенітниці – наприклад, що за допомогою вакцини можна дистанційно підпорядковувати щеплених. Але на Бі-Бі-Сі таких новин не було взагалі. Це означає, що концерн, незважаючи на відхилення у політкоректності, не зрадив основним цілям, заради яких був створений. Принаймні в інформаційній сфері.

Інформувати, навчати та розважати

«British Broadcasting Corporation» – це найстаріша, найбільша та найвідоміша корпорація радіо- і телебачення у світі. Її мета: джерело достовірних новин, зразок об’єктивної, незалежної журналістики, а також бездоганна англійська. Її завданням – «інформувати, навчати та розважати», як сказав перший її директор Джон Рейт. Він також додав, що «Бі-Бі-Сі не має йти за слухачами, а йти перед ними, але не настільки, щоб втрачати з ними контакт», що Бі-Бі-Сі й робить, незважаючи ні на що.

Корпорація під назвою «British Broadcasting Company» була заснована 18 жовтня 1922 року і почала мовлення менше ніж через місяць, 14 листопада о 6 вечора. Ця перша радіопрограма була короткою службою новин, що складалася з новин агентства та прогнозу погоди. Їх прочитав в ефірі Артур Берроуз, перший програмний директор Бі-Бі-Сі, двічі: спочатку швидко, щоб слухачі знали, що відбувається, а потім вдруге, повільно, щоб вони могли робити нотатки, якщо захочуть. Трансляція відбувалася з Лондона через передавач, який Бі-Бі-Сі отримала від самого Гульєльмо Марконі (цей передавач сьогодні можна побачити у Лондонському музеї науки). Через день Бі-Бі-Сі передала перші програми з додатком короткої дитячої програми з Манчестера та Бірмінгема.

Громадське радіо (на перші спроби трансляції зображення довелося чекати ще десять років) виникло не для себе і своїх муз, не просто так, але тому, що тодішня державна влада вважала, що громадянам потрібно забезпечити доступ до сучасної форми передачі інформації. Важливим, а точніше вирішальним аспектом був вплив виробників приймачів, яким потрібен був мовник, щоб їхня продукція знайшла покупця. Тоді неможливо було передбачити, що з цього вийде. Між тим, як незабаром виявилося, ті кілька листопадових днів докорінно змінили не лише Велику Британію, а й світ, який незабаром пішов слідами Лондона.

Не та мелодія

Бі-Бі-Сі швидко стала потужним медіа, яке впливало на все суспільне життя, і величезною організацією. За сто років вона обросла радіостанціями (сьогодні їх понад 50), телеканалами (всього вісім, включаючи тематичні), відділами, що займаються шоу та фільмами, понад 40 мовними відділами і 22 тисячами співробітників. Багато разів піонерсько торувала шлях.

Саме Бі-Бі-Сі здійснила перші онлайн-трансляції: у 1937 році по радіо коронацію короля Георга VI, а в 1953 році по телебаченню його дочки Єлизавети II. Щоправда, тоді телевізійникам було заборонено підходити на відстань менше ніж дев’ять метрів, оператори Бі-Бі-Сі обійшли заборону, використовуючи камери, які наближали картинку...

Не можна недооцінювати роль Бі-Бі-Сі під час війни. Завдяки їй жителі окупованих Німеччиною країн мали доступ до справжньої військової інформації. А ще трансляції Бі-Бі-Сі використовувалися для того, щоб передавати партизанам зашифровані накази. За словами Девіда Генді, автора ювілейної книги «The BBC: A People’s History» (Бі-Бі-Сі: Історія народу), під час Другої світової війни завдяки радіо Бі-Бі-Сі було здійснено понад тисячу диверсій на залізницях Європи. Не завжди все йшло ідеально за планом, адже, як згадує один із його співрозмовників, «коли в ефірі зазвучала не та мелодія, яка була запланована, у Польщі підірвали інший міст, а не той, що планували».

Усі правила, які діють з моменту заснування Бі-Бі-Сі, теоретично досі діють. Але іноді на практиці виглядає інакше. Насправді це стосується одного, але фундаментального питання: збереження абсолютної неупередженості. Чи залишається Бі-Бі-Сі тією моделлю, якою вона була протягом багатьох років?

Формувати світ

Невипадково вже давно виникло поняття «стандарти BBC», яке було, так би мовити, знаком якості у журналістському світі. Основні принципи: не змішувати інформацію з коментарями, надавати голос усім сторонам, не агітувати та не дозволяти журналістам з обох сторін виголошувати свої погляди. Корпоративні принципи стверджують, що Бі-Бі-Сі має обов’язок «забезпечувати розумну неупередженість у своїх повідомленнях щодо суперечливих питань», але вказується, що «BBC йде набагато далі, застосовуючи цей принцип до всіх питань, щоб (...) жодна ідея, що має відношення до справи, не залишалася поза увагою». Чи справді так?

Принципи принципами, а практика практикою. Кожен, хто читає інтернет-сторінку «BBC News», чудово знає, що думки конфліктуючих сторін надто часто є вибіркові, віддають перевагу тим, що підпадають під потрібний тренд. У випадку Польщі, наприклад, публіцисти крайніх правих рідко мають право голосу, тоді як Радослав Сікорський чи журналісти лівих медіа є регулярними джерелами. Так само в Угорщині.

Важко не піддатися враженню, що величність Бі-Бі-Сі та масштаби її впливу дали багатьом її керівникам і журналістам переконання, що вони можуть або навіть повинні формувати світ. Бі-Бі-Сі, як і будь-яке інше ЗМІ, звісно, має право коментувати та оцінювати події. Але йдеться про інше: вони відбірають теми таким чином, щоб надати значення тим, що вважають важливими. Це не стосується виборів у США, війни в Україні чи великих державних переворотів, адже такі події не можна ігнорувати чи применшувати. Проте легко можна викрити повідомлення про те, що в якомусь далекому куточку світу вперше обрано радником гея чи небінарну людину. Маргінальна, незначна інформація подається як важлива новина, прорив, що віщує зміни.

А як щодо людей і подій, які не люблять Бі-Бі-Сі? Ніяких витончених процедур тут не потрібно. Рекомендується відверта критика, щоб навіть найменш розумний глядач чи слухач знав, що йому слід без вагань відкинути Дональда Трампа, Марін Ле Пен чи Шведських демократів, оскільки їхнє неофашистське коріння є незгладимим. Щодо Джорджії Мелоні, нового прем’єр-міністра Італії Бі-Бі-Сі була досі стриманою, але відстороненою та без симпатії. «Бог, батьківщина, родина», девіз італійських братів, є подвійно неприйнятним: не тільки як запозичений у партії Муссоліні, але й такий, що суперечить баченню сучасного світу.

Додамо, що Бі-Бі-Сі, хоча й не мала цього робити за правилами, але не приховувала своєї негативної позиції щодо «Brexit». Тому вона відмовилася від ролі неупередженого спостерігача на користь ролі політичного учасника. Якщо перейти до згаданих вище слів Джона Рейта, можна сказати, у світлі результатів референдуму, що Бі-Бі-Сі, бажаючи бути лідером, втратило контакт з людьми.

Чорні сторінки

В історії Бі-Бі-Сі не бракує чорних сторінок. Ось найвідоміше інтерв’ю в її історії – розмова, в якій принцеса Діана, тоді ще дружина принца Чарльза, виливає перед глядачами своє незадоволення королівською сім’єю, розповідаючи про свій невдалий шлюб – журналіст Мартін Башир отримав це інтерв’ю завдяки продуманому шахрайству. Братові Діани він надав сфабриковані банківські перекази як доказ того, що хтось у королівській сім’ї продає ЗМІ інформацію про його сестру. Розлючена Діана погодилася виступити на каналах Бі-Бі-Сі, щоб розповісти світові свою історію. Незважаючи на те, що правда про його махінації швидко виявилася, Башира не лише не покарали, але й зняли звинувачення в неетичній поведінці керівництва Бі-Бі-Сі.

Поблажливість і недостатня допитливість керівництва пішла на користь Джиммі Севілу, популярному багато років тому автору музичних програм із участю дітей, водночас активному педофілу, який регулярно чинив акти педофілії навіть за лаштунками студії. Поліція провела розслідування та підтвердила звинувачення вже після його смерті, дійшовши висновку, що кількість жертв сягає сотень. Тим часом керівництво корпорації, хоч і отримувало чіткі сигнали про те, що навколо Севіла коїться щось погане, проігнорувало повідомлення та попередження. Можливо тому, що його дуже популярні шоу були джерелом великого доходу від реклами.

Вростання у Британію

На британському медіаринку Бі-Бі-Сі продовжує користуватися найбільшою довірою серед глядачів, хоча останніми роками, як і інші медіа, занепадає. Останнє дослідження, проведене Інститутом «Reuters», показує, що 55% респондентів вважають надійною установою Бі-Бі-Сі, ITV має такі ж результати. Однак падіння серйозне, оскільки в 2018 році аж 75% споживачів Бі-Бі-Сі довіряли. Ці результати відповідають даним «Ofcom», установи, що здійснює нагляд за ЗМІ, згідно з якими кількість скарг, автори яких мають застереження щодо об’єктивності Бі-Бі-Сі, зросла втричі. У 2017 році було майже 1700 скарг, у 2021 році – понад 5500.

А як щодо цього Бі-Бі-Сі? Рік тому через необхідність поважати неупередженість щодо гей-організації «Stonewall» (звичайно, на її обурення), Бі-Бі-Сі припинила з нею співпрацю, а на банери винесла модну ідею різноманітності. Представник Бі-Бі-Сі, відповідаючи на плани Надін Дорріс, міністра культури в уряді Бориса Джонсона, яка вимагала, щоб програми більшою мірою враховували потреби трудящих, оскільки вони платять за передплату (зараз £159 на рік), пояснив, що про все подбало Бі-Бі-Сі. «У нас є чіткі цілі, – заявив він. – Ми хочемо, щоб 50% працівників були жінки, 20% чорні та інші етнічні меншини, 12% з інвалідністю та 25% людей з бідніших класів.

Сто років тому ніхто не мріяв про коректність, а Бі-Бі-Сі входила на абсолютно невідоме поле. Неможливо було передбачити, чи радіо взагалі буде прийняте, в якому обсязі, в якому вигляді. Тим часом реальність перевершила всі очікування, згідно зі згаданою вище книгою Девіда Генді – колись продюсера програм Бі-Бі-Сі, а нині професора Сассекського університету. Радіо Бі-Бі-Сі мало неймовірний успіх, ефективно вросло в життя британців, стало його незмінною складовою. Нове середовище дуже швидко набуло величезного впливу на повсякденне життя та звички людей. Навіть час прийому їжі британці пристосували до часу програм у радіо Бі-Бі-Сі. Менше часу проводили в пабах, більше вдома.

Таким чином Бі-Бі-Сі стала справжнім національним надбанням британського народу. У рік ювілею все, чого вона могла б собі побажати, це залишатися собою. Навіть якщо жінки не складають половини робочої сили, а етнічні меншини – одну п’яту. А може, саме так.

– Тереза Стилінська
– Переклала Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори