Цивілізація

Війна між двома американськими племенами. Республіканці йдуть по перемогу.

Прихильники обох партій сходяться лише в одному: саме їхні політичні опоненти становлять реальну загрозу демократії та, якщо тих вчасно не зупинити, «то вони знищать Америку».

Традиційно, як і кожні два роки, у перший вівторок після першого понеділка листопада відбулися вибори до обох палат Конгресу США. І знову зіткнулися два основні виборчі блоки, два політичні племена: «Червоні» (традиційний колір Республіканської партії) з «Синіми» (прихильники Демократичної партії). Вкотре, хоч і символічно, оскільки цей рік не є роком президентських виборів, це була битва між двома гігантами та партійними лідерами на сучасній політичній арені США: президентом Джо Байденом та колишнім президентом Дональдом Трампом.

Після перемоги республіканців чи можна говорити про реванш за вибори 2020 року? Саме такий вибір хотіли поставити перед американським народом стратеги Демократичної партії. Проблема в тому, що партія Байдена насправді має набагато жорсткішого, більш реалістичного опонента – інфляцію.

Хоча на Великій печатці Сполучених Штатів міститься латинське «E pluribus unum» (у перекладі на українську – «З багатьох – єдине»), традиційне гасло США, все важче повірити, що мова йде про одну націю. Ближчою видається формула 45/45, за якої прихильники обох основних політичних партій (демократів і республіканців) мають стабільний електорат, що становить приблизно 45% виборців.

Два політичні племена продовжують віддалятися, а поляризація між ними зростає з кожним роком. Вже під час другого терміну президенства Барака Обами існувало запекле протистояння між «Червоними» і «Синіми», де на кону ставилося «подальше існування американського проєкту». З перспективи наших днів тогочасні суперечки видаються квіточками.

Обрання Дональда Трампа президентом і його бурхливі, спрямовані проти політичного та культурного істеблішменту, чотири роки в Білому домі та передусім жахливі наслідки пандемії коронавірусу – за статистикою, загинуло 1,1 млн американців – лише посилили поляризацію.

Поляризація посилюється

Восени 2022 року маємо суспільство, яке бореться з наслідками тривалих локдаунів: сотні тисяч збанкрутілих малих і середніх підприємств, школярі, відкинуті на два роки назад у своєму розвитку, порушені ланцюги постачань, зростання психічних захворювань і залежностей, а також відчуття меншої безпеки як реакція на зростання злочинності та практично нестримне збільшення кількості нелегальних іммігрантів, що безперешкодно перетинають кордон з Мексикою.

А також є інфляція – як результат свідомих надмірних видатків державних коштів під час пандемії. За оцінками, з моменту вступу на посаду президента Байдена демократи запровадили програму витрат на суму 3,8 трильйона доларів (тобто 3 800 мільярдів доларів). Таке різке збільшення грошової маси в умовах іммобілізації суспільства, спричиненої пандемією, повинно було призвести до стрімкого зростання інфляції. За даними урядової статистики, зараз вона становить 8,2%, але скептики стверджують, що, всупереч жонглюванню даними урядом і ФРС, насправді можна спостерігати двозначне зростання цін.

Всі наведені вище фактори означають, що наприкінці другого року перебування Байдена на посаді президента, попри його запевнення про необхідність «примирення» «Синьої» і «Червоної» Америки, поляризація ще більше посилюється. Опитування з актуальних для громадської думки питань свідчать про існування двох електоральних блоків з абсолютно різними цінностями, потребами, а навіть способом бачення світу.

Для прихильників Республіканської партії проблемами є інфляція, зростання злочинності, стан економіки (рецесія майже неминуча), а також батьківський контроль за навчанням у школах. Для Демократів – це загроза демократії з боку Трампа та його послідовників (постійна тема виступів Байдена, застереження про «екстремістів МАГА» – гасло Трампа «Make America Great Again»), можливість обмеження доступу до абортів (після рішення Верховного Суду, який скасував гарантії їх доступності на федеральному рівні та передав це питання до компетенції окремих штатів) та кліматичні загрози.
Колишній президент США Барак Обама виступає на мітингу на підтримку демократів штату Невада в середній школі Шайєнн 1 листопада 2022 року в північному Лас-Вегасі. Фото: Anna Moneymaker/Getty Images
Прихильники обох партій сходяться в одному: саме їхні політичні опоненти становлять реальну загрозу демократії та, якщо тих вчасно не зупинити, «то вони знищать Америку». Географічно поділ приблизно виглядає так: ліві, «блакитні» штати Східного та Західного узбережжя, республіканська середина (особливо Південь) з мегаполісами, такими як Чикаго, що є бастіонами Демократичної партії. І в так розділеній Америці у вівторок 8 листопада 2022 року знову відбулася політична битва, хоча, в залежності від штату, голосування, так зване дострокове або поштове, триває вже з 23 вересня.

Маятник гойдається кожні кілька років

Парламентські вибори в конституційній республіці США проходять циклічно. Коли особа потрапляє до Сенату чи Палати представників – а боротьба йде в одномандатних округах – то вона отримує перевагу впізнаваності та парламентської приналежності, перебуваючи (принади двопартійної системи) в більшості чи меншості.

   Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Це дає структурну перевагу над можливими конкурентами: доступ до фондів на виборчу кампанію, підтримка лідерів на національному рівні, особливо використання позитивного іміджу від перемоги президента США, якщо він представляє вашу партію. Підтримка господаря Білого дому (не забуваймо, що це єдина посада, за яку всі американці голосують колективно, і лише раз на чотири роки) для конгресмена чи сенатора дає додаткові переваги, в тому числі на місцевому медіарівні, забираючи практично весь політичний кисень у своїх конкурентів.

З іншого боку, так звані проміжні (midterms) вибори до Конгресу, які проводяться в середині терміну повноважень кожного президента, стають референдумом, на якому дається оцінка його політиці. І хоча цього року боротьба точилася у 435 одномандатних округах до Палати представників та 35 штатах, які обирали сенаторів (34 на постійні шестирічні терміни та одні вибори для завершення терміну сенатора, який пішов у відставку), вони також, як завжди, були оцінкою останніх менш ніж двох років президентства. А в цьому році – і вся Демократична партія, яка, контролюючи обидві палати Конгресу за принципом «переможець отримує все», має тотальну владу над політичним Вашингтоном.

Історично склалося так, що проміжні вибори завжди є проблемою для партії, яка перебуває при владі, оскільки вона, як правило, втрачає підтримку через звичайну зношеність повсякденного управління. Однак іноді вибори нагадують різке «розгойдування маятника» (за терміном дослідника виборчих тенденцій Ларрі Сабато) або «електоральне цунамі», яке змітає по всій країні політиків, пов'язаних з непопулярним на той момент президентом.

Таких хвиль за останній час було три. Двічі вона приводила республіканців до влади: у 1994 році (вони отримали додаткові 54 місця в Палаті представників і 8 в Сенаті, взявши владу в Конгресі вперше з... 1953 року) і 2010 році. (додаткові 63 місця в Палаті представників, що є найбільшою такою зміною з 1948 року). Демократи пережили свій сплеск за президента Дональда Трампа, коли вони взяли під контроль Палату представників у 2018 році, отримавши 41 додаткове місце в Конгресі. Опитування прогнозували, що 2022 рік увійде в аннали історії як час «червоного цунамі», тобто масової перемоги республіканців. І все ж таки сталося по-іншому.

Замість великого цунамі, яке очікувалося, - незначна хвиля. Республіканці мали б взяти під контроль обидві палати Конгресу, але низька якість кандидатів (переважно за підтримки Дональда Трампа) дозволила демократам обмежитися втратами на місцевому рівні. Ці вибори лише поглибили балканізацію США.

Інфляція як ядерний вибух

Чому прогнозується перемога? Якби я мав використати лише одне слово, то це була б інфляція. Різке зростання цін (востаннє таке було за президента Джиммі Картера у 1970-х роках) – це як вибух ядерної бомби для тих, хто зараз при владі, – хвиля відповідальності, що змітає всіх підряд.

Основна причина – зниження купівельної спроможності долара, від якого страждають всі американці, але найбільше ті, хто заробляє найменше. Для них кожен візит до продуктового магазину чи на заправку – це нагадування про те, чому інфляцію називають «податком для бідних». Достатньо зазирнути в гаманець або переглянути виписки з кредитної картки, щоб зрозуміти, що при інфляції в 8,2% кожен працюючий американець практично один місяць на рік працює безкоштовно. І для розуміння цієї істини не потрібна передвиборча реклама – кожен відчуває її в оточуючій реальності.
Але, звісно, республіканці нічого не залишили на волю випадку і питання інфляції – поряд зі зростанням злочинності та батьківського контролю над вихованням дітей (реакція на все більш настирливі спроби впровадження ідеології ЛГБТ+ у школах) – стало головною темою їхньої передвиборчої пропаганди. Витрати на передвиборчу рекламу стали, крім того, ще одним питанням, яке продемонструвало повне розходження позицій республіканців і демократів. Останні, повіривши у власну пропаганду, що скасування Верховним судом США конституційних гарантій доступності абортів підігріє електорат і забезпечить їм перемогу на виборах, витратили на рекламу права на аборт $320 млн, тобто... вдесятеро більше, ніж на питання боротьби з інфляцією ($31 млн).

Ця стратегічна помилка коштувала Демократичній партії дуже дорого. Мало того, що для багатьох жінок, особливо тих, хто вже має сім'ю, питання підвищення прожиткового мінімуму є набагато важливішим за доступ до абортів, так ще й значна частина тих, для кого право на аборт є важливішим за здорову економіку, все одно проживає в штатах, де домінує Демократична партія, яка гарантує цю доступність на регіональному рівні.

Медійно відірвані від реальності

Пишучи про «дві Америки», неможливо не згадати про роль традиційних та соціальних медіа у поглибленні цієї поляризації. Їх сучасна природа, що вимагає постійного збільшення аудиторії та переглядів, сама спонукає до посилення розбіжностей, посилюючи партійні наративи. Сучасні провідні ЗМІ практично відмовилися від претензій на неупередженість, перетворившись (за винятком телеканалу «Fox News» і консервативних таблоїдів «Wall Street Journal» і «New York Post») на друковані органи Демократичної партії або, ширше, лівого істеблішменту.

Хтось, хто постійно дивиться телевізор, може подумати, що найголовнішою проблемою в Америці надалі залишається... Дональд Трамп і його орди прихильників, які тільки й чекають, щоб повалити демократію. Соціальні мережі, на чолі з Твіттером (в якому в Америці домінують користувачі з лівими і навіть ліворадикальними поглядами), також просувають максимально радикальні меседжі, бо саме такі вибирають алгоритми для поширення.

Головним викликом для демократів та ЗМІ, які їх підтримують, здається, є нездатність визнати, що інфляція, зростання рівня злочинності та погіршення економіки є більш важливими для виборців, про що свідчать опитування, ніж їхні меседжі дня (щось на кшталт «Трамп поганий, демократія та доступ до абортів під загрозою, крім того, Трамп, Путін, Трамп, МАГА»).

Може кілька прикладів з останніх днів? Коли кандидат від республіканців на посаду губернатора Нью-Йорка Лі Зелдін, наводячи перелік нещодавніх резонансних злочинів у місті, запитав чинну губернаторку-демократку Кеті Хочул, «чому вона не говорить про запроторення за ґрати тих, хто скоїв ці злочини», та відповіла відвертістю: «Я не розумію, чому для вас це так важливо».

Коли провідний тележурналіст заявив губернатору-республіканцю Нью-Гемпширу Крісу Сунуну, що більш важливим питанням для виборців, ніж інфляція, має бути той факт, що багато республіканців все ще «відкидають результати виборів 2020 року», він апелював у відповідь: «Ви живете в мильній бульбашці, ви мені дуже подобаєтеся, але ви живете в бульбашці. Люди говорять про стан своїх гаманців щоразу, коли роблять покупки чи заправляють пальне».
Колишній президент США Дональд Трамп під час мітингу за кандидатів-республіканців від штату Невада в аеропорту Мінден-Тахо 8 жовтня 2022 року в Міндені. Фото: Justin Sullivan/Getty Images
Повною аберацією став вердикт журналістів і оглядачів найбільшої газети штату Пенсильванія «Phildelphia Inquirer», які визнали перемогу в дебатах між кандидатами в сенатори демократа Джона Феттермана (чи не найбільш ліворадикального з усіх кандидатів у сенатори), хоча присутні на власні очі бачили, що цей політик, який у травні переніс інсульт, але не знявся з перегонів, був не здатний говорити змістовно більше ніж хвилини.

Червона хвиля наростає

Вирішальне значення на результат виборів мала боротьба за ті 10%-15%, які, попри зростаючу політичну поляризацію, все ще намагаються не піддатися логіці поділу «Америки 45/45» і голосувати лише «за своїх» - тобто за «Червоних» та «Синіх». Це група, яка відкрита до так званого спліт-голосування, тобто голосування до Конгресу та на посади в штатах не лише за партійною приналежністю, а й за особистими якостями кандидатів.

Цього року здавалося, що так звані незалежні виборці однозначно стануть на бік республіканців. За традицією, чіткий тренд електоральних симпатій центру почав даватися взнаки в середині жовтня. Продовження високої інфляції, погіршення стану економіки на тлі нестерпної урядової пропаганди, яка намагається підкреслити власні успіхи та звинуватити Путіна та «жадібні» нафтові компанії у зростанні цін, підштовхнули незалежних виборців до голосування за кандидатів від Республіканської партії. А все ж...

Наскільки великою прогнозувалася «червона хвиля»? Взяття під контроль обох палат Конгресу здавалося вирішеним питанням, вся справа була в масштабах перемоги. Найкраще це видно в бастіонах Демократичної партії. Опитування свідчать, що лівий Орегон може обрати першого губернатора-республіканця з часів... президентства Рональда Рейгана (1982 р.), а республіканець Лі Зелдін має серйозні шанси на губернаторське крісло в штаті Нью-Йорк (востаннє республіканець керував штатом у 2006 р.). Опитування показали, що підтримка демократів знижується у найбільш важливих сегментах виборців, таких як чорношкіре та іспаномовне населення.

Руйнівною мала виявитися зміна переконань групи, яка дозволила усунути від влади Дональда Трампа у 2020 р. – білі жінки, які проживають у передмісті. Ця група, що становить майже 20% електорату, ще в серпні підтримала кандидатів від Демократичної партії з перевагою в 11% голосів. Зараз вона віддає перевагу республіканцям з 15-відсотковою перевагою. Зріст на 26% всього за кілька місяців.

«Ми намагалися попередити їх, що буде реакція на закриття шкіл і перебільшені рішення під час пандемії, на сексуалізацію наших дітей, критичну расову теорію і радикальну трансгендерну ідеологію в школах. Вони не послухали. Тепер вони почують голос цих жінок біля виборчих урн», – написала Мегін Келлі, колишня зірка «Fox News», а нині журналістка-фрілансерка, коментуючи ці дані.

І все ж результати виборів не підтвердили ці прогнози. Політичного землетрусу, однак, не сталося. Політичний маятник залишається нахиленим в одному напрямку.

– Павел Бурдзи з Нью-Йорка

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук
Основна світлина: Вказівний палець, піднятий учасниками республіканських мітингів, має символізувати гасло «Америка понад усе». На світлині – мітинг за участю Дональда Трампа в штаті Огайо в Ковеллі Центрі в Янгстауні 17 вересня 2022 року. Фото: Jeff Swensen/Getty Images
побачити більше
Цивілізація випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
До Сибіру та України
Запоріжжя. У бункері солдат попросив у священика вервечку і навчив його, як молитися.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Шейхи клімату. Активісти в ролі маріонеток
Можуть покричати, за що будуть винагороджені оплесками
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Літак розлетівся на чотири мільйони шматків
Американці вже 35 років розслідують теракт над Локербі.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Німецький експеримент: педофіл – найкращий друг дитини
За «опіку» над хлопчиками педофіли отримували фінансування від влади Берліна.
Цивілізація випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чемпіонський ген
Дитина – це не верховий кінь.