Це носій культури. Фактор, що відіграв фундаментальну роль у розвитку західної цивілізації і в розповсюдженні науки католицького костелу. До сьогодні важливий орієнтир, в тому числі для лікарів і фармацевтів, юристів, істориків, але так насправді для всіх, хто усвідомлює спадщину нашої цивілізації. У четвер, 10 листопада, виповнюється 10 років від дня проголошення Бенедиктом XVI motu proprio «Latina Lingua», яким Святий Отець намагався сприяти зростанню знань латинської мови в середовищі католицького костелу, так і в усьому світі культури. На підставі апостольського листа була створена Папська Академія Латинської Мови.

«Протягом двох тисяч років латинська мова мала ключове значення для нашого світу. - Суспільства західної цивілізації аж до самого XVIII століття формувалися відповідно до ритму латинської прози. До того часу латинь була мовою знань, політики (політичних ідей), а передусім філософії та теології. Ісаак Ньютон також писав цією мовою», - стверджує д-р габ. Рафал Точко, класичний філолог з Університету Миколая Коперника в Торуні. Латинська мова у Польщі також була загальновідомою. Професор Точко додає, що віками була формою мислення, а також мовою лекцій-розмов і письмової кореспонденції. Наводить фрагмент з книги Данієля Дефо «The Complete English Gentleman» (автора відомого роману «Робінзон Крузо»), в якому «автор описував, що Польща – це цікава країна, оскільки можна її переїхати вздовж і впоперек, і за кожним можна порозумітися, бо всі розмовляють латиницею».

«Латинська мова – це не так елемент, як носій західної цивілізації. У XVI і XVII столітті, тобто в період найвищого розквіту латинської цивілізації, коли була фактично єдиною міжнародною мовою, доходила – завдяки географічним відкриттям – у різні куточки світу, як наприклад до Сполучених Штатів, в яких була першою мовою освіти», - розповідає д-р Катажина Охман, класичний філолог Вроцлавського Університету, голова Польського Філологічного Товариства.

Вульґата і літургія

Щоб усвідомити велич спадщини latina lingua, д-р Охман представляє порівняння кількості текстів, створених римською, латинською літературою – від ІІІ ст. до нашої ери, в якому виникла ця література, до V століття нашої ери, в котрому стався занепад Римської імперії, тобто в період приблизно 800 років – з кількістю латинських текстів, створених від занепаду Імперії і до наших часів, тобто протягом 1600 років.

Отже в римський період опубліковано приблизно 100 томів так званих язичницьких авторів (що публікувалися в часи перед Християнством і після народження Ісуса Христуса, але в період, коли християни ще не писали латинською мовою) і приблизно 400 томів християнських авторів – загалом 500 томів. Тим часом латинська спадщина від V століття до сьогодні нараховує… 5 мільйонів томів!

«Я зробила мисленнєвий експеримент. Якби одна людина щодня намагалася навіть не прочитати, а побіжно переглядати один том, то їй на це знадобилося б 14 тисяч років. Це весь світ, зачарований в текстах..., - ілюструє латинську спадщину д-р Катажина Охман. – Насправді досі ретельно досліджено класичний і римський корпуси, тобто перші 100 томів. Дослідники звертаються до 400 томів з часів Римської імперії тільки у період останніх 20-30 років», - додає.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Латинська мова протягом століть відігравала надзвичайно важливу роль у житті Костелу. – Це не єдина мова Костелу. Традиційні католицькі літургії використовували багато мов - арамейську, грецьку, старослов’янську та інші. Проте латинська мова, як мова Папського Риму, який є серцем Костелу, є мовою всієї його спільноти. «Нагадує правду, що Костел – це Populus Dei, тобто Народ, а точніше Народ Божий», – говорить Марек Юрек, колишній спікер Сейму, сьогодні публіцист. Крім того, він посилається на motu proprio Latina Lingua: - «Турбота Бенедикта XVI про латинську мову випливає з його усвідомлення того, що основою релігійного життя має бути виконання четвертої заповіді, а отже, перш за все, реалізація принципу синівської прив’язаності до минулого Костелу, як і до спадщини нашої цивілізації та культури.

Томаш Ровіньський, історик ідеї і журналіст щоквартальника «Christianitas» зазначає, що роль латини в житті Костелу має характер джерела: «Щоправда Євангеліє, Святе Письмо не були написані латинською мовою, але власне їх латинський переклад, тобто Вульґата до цього часу – це вихідний текст, завдяки якому ми можемо зрозуміти Одкровення Боже, - сказав він і додав: – Усі найважливіші богословські тексти також були написані латинською мовою: від Credo, або Визнання віри, до літургійних текстів. Латинський текст також є основою реформованої після Собору літургії. Латинська мова спільно творила і спільно творить специфіку богословської християнської культури».

Чи св. Петро навчився латини?

Марек Юрек звертає увагу, що для поляків латина мала особливе значення. Завдяки цій мові прості люди на далеких кресах, на територіях, де змішувалася латинська та візантійська культура, католицизм і православна церква, могли бути спадкоємцями великої римської цивілізації. Навіть якщо вони цього не усвідомлювали, вони брали в цьому участь. Тепер вони втрачають це через банальну звичайність.

«Латинь не була мовою Костелу від початків його історії. Спершу мовою костелу була грецька мова. – Хоча Ісус розмовляв зі своїми учнями арамейською. Кажуть навіть, що Євангеліє від св. Матвія було написане арамейською мовою, але цю версію не збережено. У грецькому перекладі є багато арамеїзмів та гебраїзмів», - підкреслює д-р Катажина Охман.

Додає, що Ісус і Пілат найімовірніше розмовляли грецькою мовою. У свою чергу учні Христа, перетнувши кордони Юдеї та Галілеї, розмовляли виключно грецькою мовою. – «Цікаво, чи св. Петро, ​​перебуваючи в Римі, вивчив латину. Йому не довелося цього робити, оскільки грецька мова була там широко відома. Проте латина була для римлян рідною мовою, а також літературною мовою. Це був момент, коли Костел почав використовувати латину на такому ж рівні як і грецька мова. У східній частині Римської імперії він користувався грецькою мовою, а в західній — латинською», - пояснює голова Польського Філологічного Товариства.

З часом латинь стала lingua franca. Катажина Охман на запитання, чому вона стала мовою Костелу, відповідає: «Бо так хотів Ісус», який же проповідував: «Ідіть і навчайте усі народи». – «Якби Христос сьогодні об’явився у Польщі, то ми б між собою справді проповідували Євангеліє польською мовою, але якщо ми маємо проповідувати його по всьому світу, щоб воно дійшло до всіх, то треба було б це зробити міжнародною мовою, тобто англійською», – підкреслює. Br >
Через деякий час звертає увагу, що процес занепаду Римської імперії не стосувався латинської мови – незважаючи на руйнування структур держави, які були її гарантом, вона вийшла із скрутного становища неушкодженою.

- Варвари, які завойовували Рим у наступних поколіннях аж до правління Карла Великого – знищували його структури, але заволоділи мовою. Натомість Карл Великий, який запровадив свій порядок у Західній Європі і зміг зробити офіційною мовою свою рідну мову, тобто франкську, не зробив цього, бо латинь була мовою літератури. Практичним у своїй діяльності є також Костел, який намагається донести своє вчення до всіх країн світу, - наголошує д-р Охман.

Є думки, що латинь почала втрачати своє значення від епохи Відродження. На думку голови ПТФ це - міф. «До XVIII століття мовою навчання була латинська мова. Її добре знала кожна освічена людина. Навіть у XIX столітті, коли вона вже не була мовою навчання в школах, випускник класичної гімназії краще знав латину і мав більше контактів з цією мовою, ніж сучасний випускник класичної філології… », – розповідає Катажина Охман.

Докторська присяга

Проте від ХІХ століття, на хвилі націоналізмів, коли формувалися національні держави, латина почала відходити на другорядний план. Відтоді її затьмарили національні мови. Її ситуацію погіршували тенденції в культурі 1960-1970-х роках. «Тоді в європейській цивілізації відбулися потужні зміни, наслідком яких стало усунення латини, напр. з життя Костелу», – зазначає Катажина Охман.

З польської перспективи може здаватися, що зараз ми спостерігаємо схилок латини. Насправді її кондиція досить добра. Це означає, що якщо на Віслі кількість людей, які вивчають латинь після падіння комунізму – що може здатися парадоксом – різко зменшилася, то на Заході охочих вивчати цю мову не бракує.

– «У Польщі латина має роль фігового листка. Наприклад, ця мова використовується під час прийняття докторської присяги. Тільки 99 відсотків людей, котрі цю присягу приймають, не розуміють її слів; поряд з латинським текстом подано польський переклад. На Заході латинська мова весь час становить основу загальної освіти в таких школах як ліцей чи гімназія, особливо в більш елітарних колах. Наявність латини та філософії в шкільній програмі є визначальним фактором елітарності даної школи», - вважає д-р. хаб. Рафал Точко

Класичний філолог додає, що в деяких регіонах Західної Європи, зокрема з приводу мультикультуралізму латинська мова як об’єкт також втрачає популярність і авторитет, наприклад у Франції чи в деяких німецьких землях. «Тим не менш, наприклад, у Баварії, в Австрії, в Бельгії чи в Італії латини в школах багато. - У Мюнхені більше людей вивчає латинь, ніж в усій Польщі», - підкреслює.


«Навіть комунізм до такого рівня не знищив латину в школах як це зробила ІІІ Республіка Польща», - підкреслює л-р габ. Рафал Точко. І зазначає, що ймовірно через 20 років ми будемо в такій ситуації, в котрій документи з історії Польщі до певного періоду складені у 100% латинською мовою, для нас будуть перекладати німці або ми будемо їх перекладати з німецької мови.

Спільно заспівати

Натомість у колишніх воєводських містах уже помітний дефіцит людей, які знають латину. Цей дефіцит виявляється під час повсюдного оцифрування бібліотечних фондів. Не вистачає фахівців, які б могли сказати, що є в старих збірках, записаних латинською мовою. У зв’язку з цим бібліотеки змушені звертатися (іноді розпачливо) по допомогу до вчителів латинської мови в університетських центрах.

На думку Марека Юрка, відмова від латини порушує четверту заповідь (що наказує шанувати предків) і прив’язаність до нашої цивілізації. «Ми живемо в умовах загальної освіти та загального використання іноземних мов, і здається, що це часи зростання знань… А я завжди повторюю, як було б капітально, якби католики, до чого закликали останні Вселенські собори [Другий Ватиканський Собор – ред.] зуміли спільно заспівати на латинській мові, вимовити сповідь або заспівати Gloria, Credo чи Agnus Dei. Наприклад, литовці та поляки в Острій Брамі чи Кафедральному Соборі у Вільнюсі, або поляки і німці у костелі на горі Святої Анни...», – з ностальгією розповідає колишній політик.

Однак ми точно не є свідками схилку латини. Більше того, інтерес до неї в деяких сферах зростає. В останні роки спостерігається поступове відродження літургії, яка відправляється латинською мовою. Перед тим, як Бенедикт XVI оголосив інше motu proprio «Summorum Pontificum» (2007) про поширення старшої форми римського обряду, люди, які брали участь у літургії цього типу напівжартома, напівсерйозно говорили, що знають усіх людей в Польщі з цього середовища. Це була дійсно невелика група. Сьогодні такі жарти не мають жодних підстав. «У давнішій формі літургії бере участь багато людей, які збираються в численних середовищах, – розповідає Томаш Ровіньський. - Учасники літургії в її старшій формі використовують латину. Дуже популярні польсько-латинські підручні місали. Вихідні тексти загальновідомі, а якщо мова використовується не тільки пасивно, то припускаю, що її також розуміють щораз краще. Ми все ще говоримо про нішу, але незрівнянно ширшу, ніж 15 років тому» - додає.

«Спостерігаю систематичне зростання традиційних спільнот у Костелі, котрі використовують латину як літургійну мову. Будь-хто, для кого латина є мовою літургії, або хто зрозуміє традиційну спільноту протягом тривалого часу, переконається, що так само як нам впадають в вухо англійські фрази, так само систематичне використання латини зробить її зрозумілою на базовому рівні. Звісно, ​​не як розмовну мову, а як сакральну мову, яка дає можливість вимовити спільну молитву», - переконує Марек Юрек.

Машина часу

Промінь надії можна побачити також у контексті викладання латини в польських школах. Хоча треба сказати виразно, що змінити тенденції останніх кількох десятиліть буде надзвичайно складним завданням. Д-р Катажина Охман оцінює, що на початку 1990-х років ХХ ст. у ​​Польщі латинську мову вивчало понад 30% учнів. Але кілька років тому було лише 2 відсотки учнів, а зараз… результат близький нуля. Філолог продовжує, що міністерську програму (2 години латини на тиждень протягом 4 років) запровадило лише 10 середніх шкіл, хоча, звісно, ​​є школи, де цю мову вивчають під час додаткових занять.

Найбільш амбітних учнів до вивчення мови відштовхує певне системне обмеження: вони можуть обрати лише три розширені предмети на випускних екзаменах. Д-р Охман, однак, сподівається, що ситуація зміниться, тим більше, що «зараз триває робота над дуже цікавим проектом з вивчення латині, завдяки чому, зокрема, його можна буде її вивчати не тільки як окремий предмет».

Президент Польського Філологічного Товариства стверджує, що надалі варто вивчати латину: «Це мова, яка об’єднує людей Заходу і то не лише географічно. Сьогодні можна сказати, що англійська мова об’єднує весь світ, що це глобальна мова. Але вона об’єднує лише людей кінця ХХ – початку ХХІ століття. Англійська мова дуже змінилася протягом століть. З іншого боку, латинська мова завжди однакова. Тому пов’язує мене не тільки з людьми з інших континентів, які сьогодні звертаються до латинської цивілізації. Пов’язує мене з кожною людиною за останні 2000 років. Це спільна культура часу. Машина часу. Якщо я сьогодні напишу щось латиницею, є дуже велика ймовірність, що це буде зрозуміло через 500 чи 1000 років, якщо наш світ буде надалі існувати.

– Лукаш Любанські

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Олеся Ґераль