Щоб досягти ще кращого ефекту, варто подумати про зміцнення таких ґмін шляхом, наприклад, державних інвестицій у туристичну та курортну інфраструктуру. В одному місці це може бути гірськолижний центр, в іншому – термальний, ще десь – покращене транспортне сполучення. До деяких місцевостей важко доїхати, як наприклад до місцевості Горинець. Курорт через це втрачає потенційних клієнтів і не використовує всього, що має.
Без фінансової підтримки держави буде важче видобути і повністю розкрити потенціал польських курортів. І це один із наших головних і унікальних національних продуктів, яким ми можемо пишатися на міжнародній арені.
Коли я Вас слухаю і думаю про Вашу історію управління курортними містечками, то в мене складається враження, що це ваша пасія. Ви з самого початку хотіли бути професійним службовцем самоврядування?
Це був чистий збіг обставин. Після закінчення юридичного факультету я почав працювати у Фонді Відпусток Працівників у Криниці-Здруй. Це були останні роки комуністичної ери в Польщі. Спочатку я займався кадровими та соціальними справами, а потім організаційними питаннями та наглядом за нерухомістю, тобто будинками відпочинку та санаторіями. Тож я вже займався профілактикою та санаторно-курортним лікуванням. У мене були й інші обов’язки. Я навіть деякий час був юрисконсультом. Але я також займався науковою роботою, реалізовуючи цікавий проект з представниками Академії Фізичного Виховання щодо організаційних і правових змін у функціонуванні ФВП. Ми запропонували інноваційні зміни – перетворення Фонду на товариство, що було неможливим в часах Польської Народної Республіки .Зміни не було реалізовано, але я не впав у відчай. Як я вже сказав, я був відкритий до нових викликів.
У 1988 році тодішній начальник міста Криниці запропонував мені стати його заступником. Спочатку я відмовився, тому що на той момент робота в такій установі була абсолютно не для мене. Я вважав її нудною, політично залежною та непродуктивною. Але через деякий час я піддався його намові і погодився стати заступником начальника міста. Коли я почав виконувати свої нові обов’язки, я зрозумів, наскільки це складна робота – виявилося, що моїх, здавалося б, високих кваліфікацій недостатньо.
Через деякий час після цього начальник міста пішов на лікарняний і більше не повертався на свою посаду. Виявилося, що він припустив, що я заміню його в майбутньому. Так воно і сталося. Як я вже згадував, я тоді був дуже молодим хлопцем і почав керувати містом напередодні політичного переламу в Польщі. Як керівник важливої курортної місцевості, я брав участь у роботі Громадського Комітету «Солідарність» на державному рівні та брав участь у роботі групи з реформування системи місцевого самоврядування. Завдяки цьому я домігся того, щоб у положеннях нового закону були записані рішення щодо курортних ґмін. Польська реальність змінювалася на наших очах, хоча, як виявилося згодом - не зовсім так, як ми готували реформу місцевого самоврядування; незважаючи на її прийняття вільним Сенатом, вона не пройшла в такій формі як ухвалив контрактний Сейм.
Що тоді було найбільшим викликом?
Курорти почали діяти спільно. Перша зустріч відбулася у 1990 році, а через рік було створене Товариство Курортних Ґмін Республіки Польща, котре об’єднало 32 органи місцевого самоврядування в країні. У 1991 році була створена Торгова Палата «Курорти Польщі», яка мала сто засновників. Через сім років у Наленчуві було створено Союз Польських Курортів.
Перш за все, ми працювали над реорганізацією адміністративних підрозділів у туризмі і сфері і лікуванні. Були пропозиції, щоб санаторії передали під опіку органів самоврядування.
Я був особливим прихильником цієї ідеї, тому що це гарантувало нам вплив на функціонування курортів. Я вважав, що нам буде краще безпосередньо впливати на їх функціонування, а не так, щоб це були рішення нав’язані зверху. Тим більше, що це був час децентралізації влади та створення органів місцевого самоврядування. На жаль, була проведена комерціалізація державних підприємств, внаслідок чого були створені комерційні
товариства, установчим органом яких був Міністр державної скарбниці Польщі. Згодом були створені акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, які й сьогодні борються з різними фінансовими проблемами. Також органи самоврядування курортних ґмін зазнали різноманітних обмежень і в якийсь момент їхня ситуація стала драматичною. Тому потрібно було думати про збереження курортів і про їх розвиток. Багато чого вже вдалося зробити.
Завдань було багато, але мене це так захопило, що фактично стало моєю пасією. І так є до цього часу.
– розмовляла Моніка Хробак, журналістка Польського Радіо
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
– переклад Олеся Ґераль