ТИЖНЕВИК TVP: Ви – один із міських голів, котрі найдовше займають свою посаду в Польщі на посту голови міста, та ще й тричі міський голова, як Вас названо у зв’язку з керуванням трьома містами - оздоровницями в Малопольщі: спочатку Криниця-Здруй, потім Щавниця, а тепер Мушина. А ще Ви відомі своїми досить шаленими концепціями, як-от будівництво гондольного підйомника на Явожину Криницьку – на початку 1990-х років у польських горах панували підйомники орчики, тоді це здавалося утопічною ідеєю.

ЯН ГОЛЬБА: Я почав керувати містом у віці 32 років, у 1988 році, тобто це був час перед переломом устрою в Польщі та економічною трансформацією. Тому спочатку більше думали про збереження Криниці, ніж про розвиток. Зовнішній вигляд самого курорту залишав бажати кращого. Зруйновані, обшарпані будівлі, асфальт з ямами у пішохідній зоні, мости, що руйнуються, фірми, що з дня на день занепадають, ліквідація профілакторіїв, санаторіїв, сільгоспкооперативів, радгоспів. Крім того, майже 40 відсотків жителів залишилося безробітними. Ситуація була настільки драматичною, що не було сенсу утримувати квітники і клумби, депутати сперечалися на тему скільки виділити коштів на посів трави. Довелося багато ризикувати, щоб покращити імідж і зробити Криницю більш привабливою для туристів. Тому я ризикував.

Я багато подорожував по світу і спостерігав як розвиваються західні курорти. Я також шукав свої, інноваційні рішення для притягнення туристів. Почав шукати інвесторів для будівництва заводу з розливу мінеральної води, тому що у нас були фантастичні води типу «Кринічанка», які спокійно спливали в струмочки, замість того, щоб лікувати людей чи втамовувати спрагу. Коли підприємець Збігнєв Якубас вирішив побудувати готель у Криниці, я переконав його побудувати замість готелю розливний завод, тому що в місті готелів було багато. На початку мешканці відреагували неохоче. Вони мали претензії, що вода – це народне благо, а я віддаю її якомусь приватнику, який хоче на ній заробити. З іншого боку, їх не хвилювала відсутність робочих місць і те, що вода століттями марно текла до потоку. Однак інвестиція виявилася дуже вдалою – дала багато робочих місць, вода стала загальнодоступною, а в Криниці відкрили ще два розливні заводи.

Повертаючись до гондольного підйомника, то ідея його будівництва виникла ще в довоєнні часи, а потім і в 1960-х роках минулого століття. Він мав з’єднати Явожину Криницьку з Парковою Горою в центрі міста. Брали до уваги також крісельний підйомник. Однак інвестиція не була реалізована, тому що не було рішучості її реалізувати, а ідею сприйняли як надто сміливу. На початку 1990-х років я повернувся до цієї ідеї. Спочатку ми займалися лише розвитком гірськолижного спорту, а про справи краєвидів взагалі не розмовляли. Я відмовився від ідеї з’єднати Паркову Гору з Явожиною через відсутність автомобільного під’їзду до нижньої станції канатної дороги та будівництво великої стоянки.

Чому ідея будівництва гондолі на Явожину викликала контроверсії?

Частина мешканців і депутатів вважали, що інвестиція ніколи не окупиться і ґміна буде зобов’язана покрити кошти її функціонування. Банки також очікували швидкого повернення капіталу. Нікого не цікавило яку економічну вигоду це може принести всьому регіону. До цього дійшли протести екологів у справі запланованої вирубки лісу. Пам’ятаю один із образливих написів на банері: «Golba platz – колишня Явожина Криницька, вершина нахабства та дурості перед рідною природою». Але треба розуміти, що в нас вся територія гарна, бо у нас є гори, вкриті лісами. Тому вирубування такого невеликого простору не могло порушити лісову екосистему чи загрожувати природі.

Незважаючи на труднощі гірськолижний гондольний підйомник було збудовано. Спорудження тривало в загальному вісім місяців. Його було урочисто відкрито у вересні 1997 року. На ті часи це був один із найдовших і найсучасніших такого типу об’єктів у Польщі та в Європі. Його довжина становить 2 211 метрів. Курсує між нижньою станцією, що знаходиться в долині Чорного Потоку і вершиною Явожини Криницької на 1114 метрах над рівнем моря – найвищою вершиною у східній частині Сондецьких Бескидів.

Користь від спорудження підйомника виявилася величезною. Поруч почали з’являтися готелі, ресторани та гірськолижна інфраструктура. З’явилися нові робочі місця. Австрійці пояснили, що прибутки від функціонування такого об’єкта становлять близько 8 відсотків, а економічне середовище отримує від 100 до 200 відсотків. Натомість наш підйомник приносив доходів на рівні 25-30 відсотків. А економічне середовище в регіоні заробило від 500 до 800 відсотків. Безсумнівно, це був рушійний продукт для розвитку Криниці, а також навколишніх місцевостей, таких хоча б як Мушина, де я почав працювати як міський голова від 2009 року. Шкода, що не добудували І відрізок канатної дороги з центру Криниці, бо тоді нікому не довелося б їхати машиною до Чорного Потоку через усю Криницю.

У Мушині Ви роками форсували чергову сміливу ідею – будівництва критого гірськолижного стоку. Це мав бути унікальний проект на рівні держави. Але його затримано, чому?

Як це іноді буває, плани беруть своє, життя – своє. Це мала бути перша в Польщі крита гірськолижна траса в районі Злоцьке -Ястшебік, біля підніжжя Явожини Криницької, з лижною та сноубордовою трасою з Явожини та трасою для навчання їзди на лижах. Поруч зі стоком мали побудувати: готель із комплексом надання послуг та ресторанами на 250-300 місць, парк розваг і відкритий зимовий сток. На даху критого стоку повинні були бути батареї фотовольтаїчні, які вироблятимуть електроенергію, необхідну для роботи пристроїв і установок штучного снігоутворення. Це було дуже сміливе і унікальне рішення на європейському рівні, тому що в Європі фактично є багато критих стоків, але немає критого стоку з додатковою зовнішньою трасою, яка де-факто з’єднується з іншою лижною станцією (в Явожині). Таке рішення гарантувало успіх цього починання.

Коли я подав цю ідею у список регіональних проектів на 2013-2020, Регіональна Дирекція Охорони Навколишнього Середовища прийняла рішення, що немає шансів на реалізацію такого стоку, оскільки на тій території росте ендемічна трава і інвестиція буде шкодливою для природи. Тоді проект було відхилено.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Шкода…

Але ще не все втрачено! Маю добру новину з останніх днів: нещодавно ми отримали позитивну оцінку у справі наших інвестицій, які плануємо провести в рамках Союзу Ґмін Криницько-Попрадських. Серед них є також критий гірськолижний сток. РДОНС частково змінила свою позицію. Це може означати, що, можливо, вже не я, а мій наступник буде реалізувати цей проект. Інвестори дуже зацікавлені в його реалізації, тому що це справді інноваційний захід в Польщі та Європі.

Зараз моя більша проблема – це затримка будівництва чергової частини об’їзної дороги міста Мушина. Інвестиція важлива для подальшого розвитку комунікації та туризму в регіоні. Екологи протестують, наголошуючи, що його будівництво може негативно вплинути на природу: кажанів, які живуть поруч, оселища вовків або навіть ...на риби в Попраді. Проте ми чекаємо на позитивне рішення в цьому питанні.

Я досі не зневірився через перешкоди і постійно думаю про реалізацію нових проектів, таких як будівництво гондольного підйомника на гору Мальник та оглядової вежі.

Між Мушиною, в котрі Ви були при владі, а теперішнім курортом є велика прірва. На початку ХХІ століття у місцевості надалі відчувалася атмосфера Польської Народної Республіки. Вас не лякало, що доведеться черговий раз починати все спочатку?

Ґміна фактично була в жалюгідному стані. Будинки санаторіїв, готелів і пансіонатів ледь зводили кінці з кінцями, деякі стояли порожні і лякали своїм виглядом, а громадські будівлі потребували негайного ремонту. Неефективні, старі очисні споруди, негерметичні каналізація та водопровід, відсутність зовнішньої спортивної інфраструктури. Подібні справи стосувалися комунальної, курортної та туристичної інфраструктури. Крім того, тут майже не було туристичних об’єктів, тому це місце туристи широко оминали. Гіди, під час екскурсії з туристами в бік Словаччини, зупинялися на Ринковій площі в Мушині лише для того, щоб купити газету чи сигарети в кіоску Руху. Ви просто проїздили через Мушину, але не приїздили до неї. В літньому чи зимовому сезоні з’являлися звичайно учасники таборів та колоній, лижники з огляду на гірськолижний підйомник у Щавнику, але небагато. Їх притягувала лише приваблива ціна за проживання. В інші пори року це було місце- примара.

Проте мені подобалися виклики, тож те, що я там застав, мене не збентежило, це навіть спонукало мене наполегливо працювати. На зустрічі з депутатами я сказав, що маю намір з цього місця зробити справжній курорт, який почне конкурувати з польськими курортами, а потім і з закордонними. Пізніше вони зізналися, що в дусі непогано сміялися над моїми мріями та баченням. Але я ніколи не думаю категоріями сьогоднішнього дня, а про майбутнє, тому потихеньку почав реалізовувати свої плани.

Що було найскладніше зреалізувати?

Коли я почав працювати, більша частина земельних ділянок була приватною власністю, а муніципалітет не мав землі для інвестицій. Перше, що потрібно було зробити, це - купити або також викупити з приватних рук землю під майбутні атракції. Від мого попередника я отримав документацію на будівництво відкритих басейнів і зреалізував цю інвестицію як першу, але додавши до неї додаткові атракціони та ресторан. Також ми дуже швидко побудували морозну ковзанку зі штучним замерзанням. Повставали нові школи та численні спортивні майданчики «Орлики».

Ми реконструювали Краєзнавчий Музей і відреставрували Двір Старостів, де тепер знаходиться Осередок Культури. Там ми почали організовувати концерти і авторські зустрічі. З’явилися перші ідеї щодо збагачення пропозиції міста, як-от сплав- рафтинг на понтонах і байдарках на Попраді - сьогодні це одна з наших головних туристичних атракцій.

На площі Ринок ми збудували ратушу. Він був зведений на руїнах підвалів, де сотні років тому зберігалося вино та товари, що привозилися угорським шляхом. Там знаходиться реконструйована в’язниця, яку археологи знайшли під час своїх досліджень у 2015 році, разом з камерою тортур і багатою експозицією тортурних знарядь. У закладі працює Центр Туристичної Інформації, бювет мінеральної води та кав’ярня. Ми побудували розгалужену мережу велосипедних доріжок Euro-Velo 11 на польській і словацькій стороні, Aqua Velo, що з’єднує нас з Криницею та містом Бардеюв, а також Велосипедний Маршрут Мінеральних Вод. Створено Парк Рекреації на Щавнику з тренажерами на відкритому повітрі, велосипедними і пішохідними доріжками та дитячим майданчиком.

Нам при цих інвестиціях допомагають кошти з Євросоюзу, без них ми б не збудували хоча б Садів, які стали справжньою візиткою міста.

Власне, Мушину називають Містом Садів. Є сади почуттів, біблійні, любові, здоров’я та тематичні, що відсилають до античних грецьких чи римських садів. Щорічно сюди приїжджають тисячі туристів з усієї країни. Це цікаве місце мабуть, перевершило Ваші найсміливіші очікування?

Туристи прагнуть просторих і мальовничих місць, де можна відпочити і заспокоїтися. І місто виправдало їхні сподівання. Ми почали з будівництва сенсорних садів. Вони так запроектовані, щоб впливати на всі п’ять органів чуття: нюх, зір, дотик, слух і смак. Для незрячих доступні також інформаційні таблички в окремих зонах шрифтом Брайля.

Сади розділені на вісім зон. Зона здоров’я – це спортивний зал на свіжому повітрі з різнорідними тренажерами для тренувань на свіжому повітрі. В зоні запаху маємо рослини з інтенсивним ароматом і унікальними ароматичними композиціями. Там ростуть, серед інших, гіацинти, ялини, лілії, чебрець, шавлія, часник чи м’ята. Можна доторкнутися до будь-якої рослини, потерти листя або пелюстки руками, щоб відчути їх аромат і ефірні масла. У зоні звуку є дерева та кущі, які мають приваблювати птахів. Можна вслухатися в їхній спів, шелест дерев, дзюрчання води зі струмка чи хрускіт гравію. У зоні запаху і дотику відібрано квіти, які приваблюють різноманітністю форм і текстур, а також насиченістю своїх ароматів. У зоні смаку ростуть різноманітні кущі та фруктові дерева. Ви зможете насолодитися смаком фруктів: смородини, черешні, яблук, малини чи аронії.

У свою чергу зона зору створює мозаїку гарного, природного пейзажу Попрадського Ландшафтного Парку. Квіти приваблюють метеликів, бджіл та інших комах. З вершини оглядової вежі відкривається панорама на руїни замку Мушини, бароковий костел чи магічні сади з рекреаційними ставками та бювет мінеральних вод Антоні.

Сьома, зона Афродіти, - це в свою чергу сад кохання. Фігура грецької богині символічно підливає райські яблуні, посаджені тут молодятами. Кожне дерево має замки з ініціалами.

Остання, восьма зона, стосується казок і легенд про Мушину, які стосуються часів і вірувань жителів колишньої Мушинської Держави. Є хатини чарівниць і знахарок, міщанки і мірошника. Ви можете дізнатися історію карбування монет у замку міста Мушина, розповідь про захований скарб чи легенду про диявола Борута.

Дуже популярною є посадка дерев молодятами. Внизу, серед скульптур і ставків, вони роблять собі фотосесії та знімають відеофільми.

У нижній частині маємо тематичний сад, що нагадує грецькі чи римські сади. На площі понад сім гектарів розташовані фігури з пісковика, що зображують грецьких богів, а також пори року. Наприклад, є скульптура осені, що нагадує Діоніса – бога вина, веселощів і цікавих речей. Є також статуя Адоніса - коханого Афродити, Талії - дочки Зевса або богині юності Геби - дружини Геркулеса. Весь сад оточений багатою рослинністю, рекреаційними ставками та струмками.

У цій частині також можна помилуватися екзотичними птахами, привезеними до курортного містечка з усього світу. Тут знаходяться, між іншим, чорні лебеді з Австралії, які мають рекордну кількість пір’я, аж 25 тисяч, маньчжурський журавель і різнокольорові папуги. Є також такі ссавці, як альпака та білі лані. Так виглядає Живий Сад. Ми зробили акцент на естетику, дбайливість та зовнішній вигляд прогулянкових зон. Додатковою привабливістю стало висадження на цій території двох мільйонів крокусів.

Велику популярність серед туристів мають також Біблійні Сади, які є одними з найбільших об’єктів такого типу в країні. За допомогою рослин або архітектурних інсталяцій вони показують сцени, пов’язані з Біблією.

Біблійні сади займають 1,2 га. Вони показують сцени Старого і Нового Заповіту. Тут можна помилуватися відомими зі сторінок Біблії рослинними композиціями, знайденими в Єрусалимі чи Палестині.

Біблійні Сади також поділені на тематичні зони – є п’ять таких зон. Перша – Сад Історії Спасіння, який показує світ від його створення до кінця, показаний в Апокаліпсисі св. Яна. Вона має форму квадрата і веде до райських воріт з барельєфом Херувима - крилатого ангела з мечем. Він символізує перехід від світу людського – профан до світу божественного – сакрального. Коло і квадрат в композиції воріт, вписані один в одного, символізують божественну досконалість кола і приземлені аспекти, що входять у тверду брилу квадрата. Випливаючі струмки є метафорою води життя. Букви грецького алфавіту Альфа і Омега відносяться до слів: «Я є Альфа і Омега, говорить Господь Бог, Хто був і Хто має прийти, Вседержитель» (Ап. 1,8). Тематично сад поділений на чотири частини: «Старий Завіт», «Життя і діяльність Ісуса», «Воскресіння Ісуса та його останні вчення» та «Листи Апостолів».

А що показують краєвиди пустелі?

Вони знаходяться у наступній зоні – Саді Біблійних Ландшафтів, який показує географію Святої Землі. Він складається з трьох прямокутників, які утворюють квадрат. Перший показує сухий суворий ландшафт пустелі Святої Землі, заповнений скелястими урвищами та руслами річок, які наповнюються водою під час сезону дощів. Слово пустеля зустрічається в Біблії майже 400 разів. Також показане власне городнє аранжування пустелі і елементи, що пов’язані із сільським господарством Ізраїлю, а саме преси для толочення винограду та палітри зернових культур.

Третій сад представляє вибрані теми, пов’язані з Господньою Винницею і вченням 16 пророків: Ісаї, Єремії, Єзекіїля, Даниїла, Овдія, Амоса, Осія, Михея, Софонія, Наума, Авакума, Аггея, Захарія, Малахія, Йоіла та Йона. Тут є джерело мінеральної води. Воно стосується розповіді про пророка Мойсея, оскільки під час 40-річної подорожі ізраїльтян через пустелю до Землі Обітованої їм не вистачило води. Мойсей попросив допомоги у Бога, а той, як читаємо в Книзі Вихід, сказав йому: «Візьми жезл і збери всю громаду (...). Потім поговори зі скелею в їхній присутності, і вона дасть з себе воду. Виведи воду зі скелі і дай води своєму люду і його худобі »(Лб 20, 8-11). Мойсей зробив так, як наказав Бог, і води «виплило так багато, що могли пити і люди, і їхня худоба».

Також тут є Дитячий Біблійний Сад і Сад для Закоханих у формі лабіринту. Його стежки ведуть до риби утвореної з букшпану, що є символом християнства.

Ви згадували про мінеральну воду. Мушина, так як сусідня Криниця- Здруй, знана з цілющих властивостей такої води. Може підтримувати лікування яких хвороб?

Води належать до кислиць гідрокарбонатно-магнієво-натрієво-кальцієво-залізистих і містять мікроелементи літію та селену. Вони були відомі вже в Середні Віки. У XV столітті про них згадує польський хроніст Ян Длугош. Перша свердловина мінеральної води була пробурена в 1929 році. Поряд були побудовані мінеральні ванни та бювети і так розвивався курорт. Не призупинили війна і час комунізму. Зараз все відроджується заново.

Що стосується оздоровчих властивостей, то їх використовують для лікування захворювань дихальної, сечовидільної та травної систем, у тому числі виразкові хвороби. Кальцій, що міститься в нашій воді, протидіє остеопорозу та лікує від алергії, а магній допомагає при проблемах з кровоносною системою.

Всього маємо 19 водозаборів мінеральних вод. Щоб їх показати, ми створили ще одне цікаве місце Мушини – тобто Велосипедний Маршрут Мінеральних Вод. На майже 33-кілометровому маршруті є 13 велозупинок, де можна відпочити у стильній альтанці та випити води, багатої цінними елементами та мінералами.

Інфраструктура курорту в Мушині теж змінюється разом з духом часу?

Якщо йдеться про курортне лікування, то це, очевидно, автономна сфера санаторійних закладів. Деякі з них мали серйозні метаморфози. Особливо в галузі медичного обладнання, яке зараз знаходиться на дуже високому технологічному рівні. У нас також є лікарський та сестринський персонал з дуже високими кваліфікаціями. Англійці та німці вчаться у нас ведення класичного курортного лікування. У 2001 році курортологи дозволили додаткову діяльність в санаторіях, тобто послуги wellness & spa, які збагатили пропозицію оздоровлення в санаторіях.

Якщо йдеться про пропозицію ночівлі, то тут трохи гірше. Ще є об’єкти, де немає, наприклад, ванних кімнат у номерах. Що неможливо уявити в інших країнах Європи.

Однак такі зміни вимагають великих фінансових витрат. А грошей на це немає, зважаючи на те, що добова норма для пацієнта в рамках оплати за санаторій Національного Фонду Здоров’я досі занадто низька. Нам трохи допомагає доплата, яку сплачує пацієнт. Розмір доплати за проживання та харчування за одну добу перебування хворого залежить від стандарту номера та сезону. У дешевший сезон – оплати починаються від 10,60 злотих за загальну кімнату без санвузлів і досягає 32,60 злотих за одномісну кімнату з ванною кімнатою. Дорожчим розрахунковим сезоном є період з 1 травня по 30 вересня, і в цьому випадку оплата становить відповідно 11,90 злотих і 40,90 злотих за день перебування.

Якби збільшити добову ставку навіть за рахунок, наприклад, скорочення ліжко-місць у санаторіях, був би шанс покращити стандарти номерів. Як відомо, ведення цього виду підприємницької діяльності досить дороге і малорентабельне через, наприклад, високу плату за газ або електроенергію. Своє також зробила пандемія та обмеження у путівках.

Чи курорти переживають кризу? Як їх штовхнути на правильну дорогу?

База курортів в Польщі величезна. В країні маємо 45 тисяч місць для ночівлі і щорічно лікуємо близько 850 тис. осіб. Ми робимо акцент на комплексному та якісному обслуговуванні пацієнтів. Дехто сміється, що курортники бавляться без міри, але, як відомо, у лікуванні фізичної сторони дуже важлива психічна сфера. Ці сфери йдуть у парі. Йдеться про повну регенерацію організму та повернення радості життя. У цьому наша перевага та унікальність у порівнянні з європейськими курортами, яку ми не повинні втратити необдуманими діями.

Щоб досягти ще кращого ефекту, варто подумати про зміцнення таких ґмін шляхом, наприклад, державних інвестицій у туристичну та курортну інфраструктуру. В одному місці це може бути гірськолижний центр, в іншому – термальний, ще десь – покращене транспортне сполучення. До деяких місцевостей важко доїхати, як наприклад до місцевості Горинець. Курорт через це втрачає потенційних клієнтів і не використовує всього, що має.

Без фінансової підтримки держави буде важче видобути і повністю розкрити потенціал польських курортів. І це один із наших головних і унікальних національних продуктів, яким ми можемо пишатися на міжнародній арені.

Коли я Вас слухаю і думаю про Вашу історію управління курортними містечками, то в мене складається враження, що це ваша пасія. Ви з самого початку хотіли бути професійним службовцем самоврядування?

Це був чистий збіг обставин. Після закінчення юридичного факультету я почав працювати у Фонді Відпусток Працівників у Криниці-Здруй. Це були останні роки комуністичної ери в Польщі. Спочатку я займався кадровими та соціальними справами, а потім організаційними питаннями та наглядом за нерухомістю, тобто будинками відпочинку та санаторіями. Тож я вже займався профілактикою та санаторно-курортним лікуванням. У мене були й інші обов’язки. Я навіть деякий час був юрисконсультом. Але я також займався науковою роботою, реалізовуючи цікавий проект з представниками Академії Фізичного Виховання щодо організаційних і правових змін у функціонуванні ФВП. Ми запропонували інноваційні зміни – перетворення Фонду на товариство, що було неможливим в часах Польської Народної Республіки .Зміни не було реалізовано, але я не впав у відчай. Як я вже сказав, я був відкритий до нових викликів.

У 1988 році тодішній начальник міста Криниці запропонував мені стати його заступником. Спочатку я відмовився, тому що на той момент робота в такій установі була абсолютно не для мене. Я вважав її нудною, політично залежною та непродуктивною. Але через деякий час я піддався його намові і погодився стати заступником начальника міста. Коли я почав виконувати свої нові обов’язки, я зрозумів, наскільки це складна робота – виявилося, що моїх, здавалося б, високих кваліфікацій недостатньо.

Через деякий час після цього начальник міста пішов на лікарняний і більше не повертався на свою посаду. Виявилося, що він припустив, що я заміню його в майбутньому. Так воно і сталося. Як я вже згадував, я тоді був дуже молодим хлопцем і почав керувати містом напередодні політичного переламу в Польщі. Як керівник важливої курортної місцевості, я брав участь у роботі Громадського Комітету «Солідарність» на державному рівні та брав участь у роботі групи з реформування системи місцевого самоврядування. Завдяки цьому я домігся того, щоб у положеннях нового закону були записані рішення щодо курортних ґмін. Польська реальність змінювалася на наших очах, хоча, як виявилося згодом - не зовсім так, як ми готували реформу місцевого самоврядування; незважаючи на її прийняття вільним Сенатом, вона не пройшла в такій формі як ухвалив контрактний Сейм.

Що тоді було найбільшим викликом?

Курорти почали діяти спільно. Перша зустріч відбулася у 1990 році, а через рік було створене Товариство Курортних Ґмін Республіки Польща, котре об’єднало 32 органи місцевого самоврядування в країні. У 1991 році була створена Торгова Палата «Курорти Польщі», яка мала сто засновників. Через сім років у Наленчуві було створено Союз Польських Курортів.

Перш за все, ми працювали над реорганізацією адміністративних підрозділів у туризмі і сфері і лікуванні. Були пропозиції, щоб санаторії передали під опіку органів самоврядування. Я був особливим прихильником цієї ідеї, тому що це гарантувало нам вплив на функціонування курортів. Я вважав, що нам буде краще безпосередньо впливати на їх функціонування, а не так, щоб це були рішення нав’язані зверху. Тим більше, що це був час децентралізації влади та створення органів місцевого самоврядування. На жаль, була проведена комерціалізація державних підприємств, внаслідок чого були створені комерційні товариства, установчим органом яких був Міністр державної скарбниці Польщі. Згодом були створені акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю, які й сьогодні борються з різними фінансовими проблемами. Також органи самоврядування курортних ґмін зазнали різноманітних обмежень і в якийсь момент їхня ситуація стала драматичною. Тому потрібно було думати про збереження курортів і про їх розвиток. Багато чого вже вдалося зробити.

Завдань було багато, але мене це так захопило, що фактично стало моєю пасією. І так є до цього часу.

– розмовляла Моніка Хробак, журналістка Польського Радіо

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– переклад Олеся Ґераль