Це був шостий військовий переворот у Сахелі протягом всього лише двох років. І другий за вісім місяців у Буркіна-Фасо. Путч, здійснений капітаном Ібрагімом Траоре, має багато спільного з державними переворотами в Малі, Чаді та Гвінеї. Він послаблює традиційний вплив Парижа, посилює позиції джихадистів, відкриває Росії шлях, щоб зайняти місце, яке залишає Франція.

З моменту здобуття незалежності Верхньою Вольтою минуло 62 роки, за цей період країна мала вже 10 президентів (по двоє з трьох у військовій формі), жоден з яких не виконав одночасно двох умов: не отримав владу шляхом демократичних виборів і мирно залишив посаду після закінчення каденції. Навіть назву країни було змінено на Буркіна-Фасо, що означає «земля праведних людей» мовою народів, які переважали чисельністю (1984). Останнім часом можна сказати, що це радше «країна військових переворотів».

Хунта пожирає власних дітей

Вечір п'ятниці, 30 вересня. Уагадугу, столиця Буркіна-Фасо. До головного офісу телебачення входить група офіцерів. Згідно з традицією військових переворотів на Чорному континенті, вони стають перед камерами і зачитують заяву: капітан армії Буркіна-Фасо Ібрагім Траоре усунув попереднього лідера країни підполковника Поля-Анрі Дамібу, оскільки він «не міг впоратися з погіршенням ситуації в країні, яке було викликане дедалі більшою активністю крайніх ісламістських угруповань». Траоре проголошує себе новим лідером Буркіна-Фасо. Він розпускає уряд, призупиняє дію конституції, закриває кордони та забороняє діяльність усіх політичних партій і громадських організацій.

Після двох днів сутичок між силами Траоре та солдатами, вірними Дамібі, колишній військовий диктатор поступається, але за семи умов. Серед них – гарантії безпеки для нього самого та для солдатів, які його підтримували, виконання обіцянок, даних блоку держав Західної Африки (ЕКОВАС) про повернення до конституційного правління не пізніше липня 2024 р. Далі підполковник Даміба вирушає у вигнання до Того. Він недовго насолоджувався владою, яку здобув лише вісім місяців тому.

Збунтована армія оголосила 24 січня, що усунула з посади президента Рока Каборе, призупинила дію конституції, розпустила уряд і парламент, а також закрила кордони. У заяві за підписом полковника Поля-Анрі Сандаого Даміби, яку зачитали на державному телебаченні, зазначено, що перехід влади відбувся без насильства і що затримані перебувають у безпечному місці.

Раніше невідомий і, найімовірніше, спеціально придуманий Патріотичний рух за охорону та реконструкцію (MPSR), «який охоплює всі підрозділи армії, вирішив сьогодні припинити повноваження президента Каборе», –сказав Даміба.

Каборе втратив владу насамперед тому, що не зміг дати собі раду у війні з джихадистами. Вони все частіше і в усе більших масштабах вбивали цивільних жителів і військових. Колишня французька колонія роками потерпала від нападів груп, пов’язаних з Аль-Каїдою (JNIM) і т.зв. Ісламською державою (ISGS), які проникають на територію країни з інших держав Субсахарського регіону. Лише у 2021 році від нападів джихадистів загинули щонайменше 2 тисячі осіб.

Другою ціллю для гніву, після цивільної влади, стала Франція, яка, на їхню думку, недостатньо допомагає в боротьбі з ісламістами, незважаючи на те, що вона розмістила кілька тисяч військових у регіоні Сахель. Нічого не нагадує? Так, ситуацію в сусідньому Малі.

У Малі вже діють більше тисячі російських найманців з групи Вагнера, а хунта видворила з країни французькі війська. У січні 2022 року влада передала вагнерівцям військову базу в Тімбукту, залишену французами. У Буркіна-Фасо не бракує прихильників стратегії «France out, Russia in». Більше того, сама Москва через франкомовні версії РТ і Спутніка, інтернет-тролів Пригожина і, зрештою, спецслужб стимулювала антифранцузькі й водночас проросійські настрої на вулицях під час обох буркінійських державних переворотів. Часто можна було побачити цивільних і навіть солдатів, які піднімалися на бронемашини з російськими прапорами в руках, в оточенні натовпу, що скандував «Росія! Росія!».

Варто зазначити, що січневому перевороту передувала справжнісінька злива проросійського контенту в соцмережах. Підтримка Росії у буркінійському Інтернеті стрімко зросла. З’явилося багато сайтів, які дуже критикували Францію та закликали до російського втручання. Під час другого путчу демонстранти штурмували ворота французького посольства в Уагадугу і, хоча їм не вдалося туди увійти, підпалили його територію. Натовп, у якому було видно багато російських прапорів, також атакував французький культурний центр у Бобо-Діуласо.

Полковники та найманці

Рок Каборе, який переміг на президентських виборах у 2015 році, а потім вдруге у 2020 році, не зміг впоратися з ісламістським повстанням у північних і східних регіонах країни. За час його правління майже 2 мільйони осіб – 10 відсотків населення Буркіна-Фасо – були змушені покинути свої домівки. Насильство торкнулося 10 із 13 адміністративних регіонів країни.

У грудні 2021 року після чергової кривавої атаки джихадистів, під час якої загинуло 49 військових і четверо цивільних жителів, командувачем військового округу, до якого входить, зокрема, Уагадугу, було призначено підполковника Поля-Анрі Сандаого Дамібу. Це була серйозна помилка Каборе, якого попереджали, що цей офіцер перебуває в тісному контакті з керівниками військових хунт у Гвінеї та Малі.

Гвінеєю з вересня 2021 року, після повалення президента Альфи Конде, керував полковник Мамаді Думбуя. У свою чергу хунту в Малі з травня 2021 року очолював полковник Ассімі Гоїта. Що схожого, окрім подібного військового звання та віку, є між Дамібою (41 рік), Думбуя (41 рік) і Гоїтою (39 років)? Вони близько познайомилися в елітних французьких військових університетах.

Гоїта став відомий ширшій аудиторії 18 серпня 2020 року, коли приєднався до перевороту, організованого проти президента Ібрагіма Бубакара Кейти двома полковниками, які пройшли навчання в Росії: Маліком Діау та Садіо Камарою. Спочатку було сформовано тимчасовий уряд із залученням цивільних осіб, але вже у травні 2021 року Гоїта перебрав на себе повну владу, здійснивши другий державний переворот. Ймовірно, саме він переконав Дамібу, що варто скористатися вагнерівцями.

Повалений президент Каборе каже, що росіяни могли бути причетні до січневого путчу, тому що наприкінці свого правління він відмовився піддатися тиску з боку армії, яка переконувала найняти для боротьби з джихадистами групу Вагнера. Саме підполковник Даміба двічі намагався переконати президента найняти вагнерівців. Каборе рішуче відкинув такий варіант, зазначивши, що західні уряди вже засудили владу сусіднього Малі за залучення російських найманців.

Друга така розмова стала останнім особистим контактом Даміби з президентом. Через кілька тижнів відбувся путч. Вже наступного дня після перевороту Олександр Іванов, офіційний представник російської військової тренувальної місії в Центральноафриканській Республіці, зробив заяву, в якій пропонував тренувальні послуги буркінійській армії...

Та річ у тому, що Даміба, який спочатку обіцяв налагодити тісну співпрацю з росіянами, зрештою передумав. Він хотів продовжувати співпрацю з французами. Це вирішило його долю – ще в липні американська розвідка попередила, що вагнерівці та їхні союзники не збираються відмовлятися від Буркіна-Фасо.

Відразу після повалення Даміби засновник і спонсор групи Вагнера Євгеній Пригожин тепло привітав нового голову хунти. Відомий прокремлівський «політтехнолог» Сергій Марков відкрито визнав, що Кремль допоміг здійснити переворот.

30 вересня, через кілька годин після того, як капітан Ібрагім Траоре та його люди здійснили переворот, на посадковій смузі аеропорту в Уагадугу приземлився Іл-76. Подейкують, він летів з Баку, що в Азербайджані. Солдати вивантажили кілька піддонів і ящиків. Швидше за все, з автоматами Калашникова та набоями. Те саме повторилося наступного дня, хоча путчисти офіційно закрили свій повітряний простір і сухопутні кордони.

Третій літак приземлився 5 жовтня в Бобо-Діуласо. 13 жовтня Іл-76 знову прилетів до Уагадугу. Цього разу вантаж був суттєвішим: вертольоти Мі-8 та Мі-35. Плюс 20 осіб обслуговуючого персоналу. Контракти на закупівлю цієї зброї були підписані ще попередньою хунтою на чолі з підполковником Полем-Анрі Сандаого Дамібою. Наступники прийняли зброю з розпростертими обіймами

Росія підкорює колишні французькі колонії

Малі. Перший військовий переворот у серпні 2020 р. Наступний, який зміцнив владу хунти – наприкінці травня та на початку червня 2021 р. Буркіна-Фасо. Перший путч у січні 2022 року, наступний – на рубежі вересня та жовтня 2022 року. Крім того перевороти в Чаді та Гвінеї у 2021 році.

Раніше – громадянська війна в Центральноафриканській республіці і потрапляння тамтешнього президента у залежність від допомоги вагнерівців і Росії. До цього можна додати військовий путч у Судані в жовтні 2021 року, в результаті якого армія поклала край тимчасовій спільній з цивільним населенням владі після повалення режиму Омара Башира.

Що спільного у всіх цих подій?

По-перше, в кожній із цих країн відбуваються криваві громадянські конфлікти.

По-друге, влада переходить до війська (за винятком ЦАР).

По-третє, нова влада починає співпрацювати (або готова співпрацювати) з росіянами.

По-четверте, Франція втрачає вплив у всіх цих своїх колишніх колоніях (за винятком Судану).

По-п’яте, зміна союзника з Парижа на Москву пов’язана більше з тим, що росіяни не надають значення жорстокості режиму та не вимагають повернення до демократії, аніж з тим, що їм вдається боротися з ворогами режиму краще, ніж французам.

Капітан Траоре обґрунтовував свій переворот тим, що політика Даміби, яка спиралася на військову допомогу з Франції, не дала результату у війні з джихадистами. Хоча важко звинувачувати Париж у дедалі небезпечнішій активності тих угруповань, які прийшли з сусіднього Малі і сьогодні контролюють до 40% території Буркіна-Фасо, прихильники Траоре покладають відповідальність за це на Францію. Це відповідає геополітичним інтересам Москви, яка вже активно діє в Центральноафриканській Республіці та Малі, намагаючись вивести ці країни зі сфери впливу Франції. Крім того, криза в Буркіна-Фасо може погіршити безпекову ситуацію в сусідньому Кот-д'Івуарі, найважливішому союзнику Франції в Західній Африці. Також уже спостерігається ескалація насильства на північних кордонах Того та Беніну. Підписуйтесь на наш фейсбук Упродовж майже десятиліття Франція намагалася допомогти арміям в регіоні Сахеля (смузі напівпустельних земель на південь від пустелі Сахара, до якої входить Буркіна-Фасо) у боротьбі проти джихадистів. Однак Еммануель Макрон вирішив обмежити дуже затратну операцію «Бархан».

Нещодавно Франція навіть вийшла з Малі після провалу у налагодженні відносин із місцевою військовою хунтою. У випадку попередніх переворотів Росія намагалася скористатися новою ситуацією. У випадку з Буркіна-Фасо багато ознак вказує на те, що вона сама приклала руку до перевороту.

Можливо, Путін бачить у Траоре нового союзника після того, як Поль-Анрі Сандаого Даміба, який прийшов до влади в січні, не виправдав очікувань Москви, на відміну від військового режиму в сусідньому Малі. Кремль деякий час наполягав на військовій співпраці з Буркіна-Фасо. Ця країна цікавить Росію і з економічної точки зору: Буркіна-Фасо є четвертим найбільшим виробником золота на континенті.

Приклади Судану, Центральноафриканської Республіки та, меншою мірою, Малі показують, що росіяни охоче пропонують військову допомогу в обмін на концесії на видобуток. І, звісно, ключову роль у цьому відіграє Пригожин. Його компанії видобувають на виключно вигідних умовах золото, алмази та інші корисні копалини, а вагнерівці охороняють цей бізнес і водночас надають послуги місцевим режимам. Принаймні частина військового уряду симпатизує Росії, а новий уряд не зможе ігнорувати проросійські настрої, які будувалися роками.

Капітан Траоре вже заявив, що у боротьбі з джихадистами він готовий співпрацювати з «новими партнерами». Але він обережніший за своїх колег із Малі. Він не спалив усі мости із Заходом. Він знає, що занадто відкритий і радикальний поворот у бік Росії може призвести до його ізоляції та викликати проблеми, які сьогодні має правляча хунта в малійському Бамако.

Здавалося б, що він не хоче повторити долю президента Центральноафриканської Республіки. Фостен-Аршанж Тудаера фактично став заручником вагнерівців.

І найголовніше: пріоритетом для Траоре є боротьба з джихадистами. І тут знову напрошується досвід Малі. Там хунта видворила французів і привела вагнерівців. Ось лише вони взагалі не дають собі ради з джихадистами. Натомість у деяких регіонах Малі їх зненавиділи за жорстокі злочини, вчинені проти мирного населення – нібито під приводом підтримки повстанців.

Поки що росіяни не отримали набагато більше після перевороту Траоре, ніж після попереднього перевороту Даміби. Тож чи буде третя спроба?

– Гжегож Кучиньскі
–Переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори