Цивілізація

Священник не витримав та й поїхав. Монашки залишилися

Війна зустріла її у Польщі. Та й коли з України виїжджав натовп жінок та дітей, вона сама шукала можливості, щоб туди повернутися. Ніхто не хотів поїхати разом з нею, тому поїхала сама.

Зараз сестра Йонаша Буковська далі їздить з Одеси до Польщі – та назад. Перевозить людей, харчі, медикаменти, засоби особистої гігієни, підгузники. По дорозі, адже це тисяча кілометрів в одну сторону, вона зупиняється у скоріше незнайомої родини діда. Отож її дід був єдиним серед дітей у сім’ї, хто у 1945 році рішив виїхати «на Захід». Тепер сестра Йонаша затримується в Грудку Подольським, у половині дороги, відпочиває, її оточує сердечність, та вона шукає місця у повній машині, бо родина хоче її обдарувати, хоча б десь мішок картоплі запхати, хоча б трішки каші.

А в неї вдома все знадобиться, бо хоча вони дві – у монашій громаді – вони варять шодня густий суп для сорока осіб. Звідки вони взяли таку велику каструлю? – За декілька місяців до початку війни ми вирішили зробити сюрприз на парафіальний відпуст та приготувати щось смачне – сміється монашка. – Та й ми інвестували у цю каструлю. А зараз вона ідеальна! Та кожного дня ми стаємо свідками помноження їжі, адже й для п’ятдесяти вистарчить!

Підписуйтесь на наш фейсбук Сестра Йонаша на пресконференції порушила навіть найбільш мужніх чоловіків, а журналіст ж швидко емоцій не показує, тим більше сліз. Наприкінці січня 2022 року вона якраз була у Польщі, щоб відвідати свого тата після операції і скористатися відступом. Віддала телефон у депозит та у жартах сказала, щоб її не непокоїти та включити телефон лише тоді, якщо почнеться війна. 24 лютого її покликали з каплиці, адже війна, Одесу обстріляли.

Наступного дня вона була в українському посольстві, де службовець не хотіля її повірити, що монашка полька та що хоче їхати в Україну, в іншу ніж всі сторону. Вона поїхала 4 березня.

– Я там на своєму місці – каже. – Там ж мій дім. Люди приходять до нас з багатьма питаннями, що я б колись не могла собі уявити: знають, що в нас отримають допомогу. І справді найдужче вдячна Богові не за те, що завжди буде що поїсти, а за те, що я перестала боятися.

Чи можна взяти відпустку від війни? Як живуть українці далеко від лінії фронту

Багато співрозмовників кажуть, що «пропустили літо», нікуди не поїхали, але після перемоги планують поїздку – до Криму.

побачити більше
Сестра Йонаша єлизаветанка, а це її громада, яка під час ІІ світової війни пережила жахливі часи: нещодавно, у червні, відбулася беатифікація десяти єлизаветанок із сілезьких монастирів замучених та вбитих радянськими солдатами у 1945 році. – Коли я переживала цю беатифікацію, я побачила, що ми у нашому українському домі також стаємо перед таким викликом: як не боятися і далі служити людям, до чого нас веде наше покликання. Я впевнена, що за нами стежять з неба – говорить сестра Йонаша.

Війна це війна, вона міняє все. Війна веде до того, що людина починає шукати Бога та об’єднання з Ним. Ніхто не задумується чи жінка – монашка може причащати, тобто бути надзвичайною служителькою – хоча можливо канонічні норми цього не забороняють, навіть у Польщі.

Ймовірно це не таємниця, хоча ніхто про це голосно не говорить, що трапилися священники, які забезпечили Пресвяте Таїнство, сховали документи, закрили парафіальний дім та поїхали. У Чорноморську також людям трапилася історія, коли священник не витримав. Тоді люди прийли в маленький будинок сестер Єлизаветанок, щоб разом помолитися та скористатися душевною підтримкою, їхньою вірою та надією. Єпископ дозволив сестрам причащати, у каплиці була гостія, якось витримали.

В історіях, які розповідає сестра Йонаша Буковська немає нічого неправдивого. Лише факт та звіт – більш ніж 200 днів війни, що увійшла вже у девятий місяць. – Їх списала, ці історії сестер з 22 громад, які працюють в Україні, відома журналістка Агата Пусціковска у книзі «Сестри надії. Невідомі історії героїчних жінок, які воюють в Україні». Пусціковска є авторкою неймовірних книжок про відважних польських монашок («Воєнні сестри», «Сестри з повстання» та «Хоробрі з гір») та мамою п’яти дітей, тим більше вона вразлива на долю родин та дітей.
Книга вийгла друком у видавництві Społeczny Instytut Wydawniczy ZNAK.
– Я цієї книги не планувала, їй би краще не було, але я мусіла її написати – каже Агата і підкреслює, що все у її книжці правда. – Навіть монашка на обкладинці не є анонімною людиною з Інтернету, але це сестра Малгожата Станкевич, капуцинка з Красилова, віолончелістка та логопед.

Три капуцинки з Красилова, від разу після початку війни, незалежно одна від другої, сказали «залишаємося». Вони шукають біженців зі сходу, доглядають дітей переселенців, готують та розділяють харчі та одяг, шукають лікарів, ведуть молитви та біблійні зустрічі. – А сестра Малгося заграла з вчителями музичної школи, які дали концерт патріотичної народної музики та їм бракувало віолончелістки – розповідає авторка. Сестра віолончелістка не доїхала на пресконференцію, але її можна зустріти у блозі.

Зате зявилася сестра Тереса Матия з салезіянської громади, для якої це вже друга війна, якої досвідчує працюючи на сході. Перша була в Грузії, де сестра Тереса потрапила у липні 2008 рокі, опісля роботи в Одесі та навчання у Римі. Пам’ятає страх – свій та людей навколо, невпевненість, проблеми з отриманням харчів. Та жахливе положення безпорадних дітей, від яких треба було «прикрити» війну, відвернути їхню увагу. Це все зараз пригодиться в Україні.

Також чотири роки досвіду із Москви, куди громада послала сестру в 2014 році. Вона вела захристію у московській кафедрі, приготовувала доростих до хрещення та інших таїнств, також православних, що хотіли стати католиками. – Зараз той досвід я сприцмаю як благословення – говорить сестра Тереса. – Їхні листи стримують мене від поганої оцінки всієї нації, перед венавистю. Не всі підтримують війну, хоча терор, який там присутній, відбирає можливість стротиву та відвертого протесту.

В Одесу сестра Тереса повернулася у 2018 році. Три сестри салезіянки, дві з Польщі та словачка, вели гуртожиток для студентів. Їх відносинин зараз приносять багато користі: серед випусників є наприклад лікарки, які завжди готові допомагати. Коли почалася війна, роботи стало набагато більше: приготування їжі для більшої кількості людей, щоденна праця у пункті Caritas, робота з переселенцями, поділ допомоги з закордону, господарські праці, переклад. Щоденна молитва та поклін Пресвятому Таїнству. А сон не завжди можливий, адже тривоги не бракує. – Не можна піддаватися страху, безнадії, розчаруванні та втомі. Не можна сидіти і чекати поки вернется мир – говорять сестри.

– Одеса це місце, яке завжди всіх приймає, любить, пригощує – каже сестра Тереса. – Місто багатонаціональне та міжнародне, дай Боже щоб після війни таким залишилося, але від 24 лютого зявився страх, недовіра, дистанція. Ти не знаєш хто підтримує Росіян. Але треба тривати при людях та допомагати їм, не сперечатися без глузду.

На конференції сестри Тереса і Йонаша нагадують, щоб не забувати про допомогу українським сім’ям, дітям та людям похилого віку, тому що йде зима, а склади стають порожніми. – Не пишіть про нас – промовляють до присутніх на конференції журналістів. – Пишіть про наших українських друзів та підопічних.

– Барбара Сулек-Ковальска
-Переклад Ірена Подгаєцька


TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Основна світлина: Єлизаветанка с. Аліція Йонаша Буковська та салезіянка с.Тереса Матия під час зустрічі з працюючими в Україні монашками, що товаришувала вупромуванні книги «Сестри надії». Фото. Барбара Сулек-Ковальска
побачити більше
Цивілізація випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
До Сибіру та України
Запоріжжя. У бункері солдат попросив у священика вервечку і навчив його, як молитися.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Шейхи клімату. Активісти в ролі маріонеток
Можуть покричати, за що будуть винагороджені оплесками
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Літак розлетівся на чотири мільйони шматків
Американці вже 35 років розслідують теракт над Локербі.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Німецький експеримент: педофіл – найкращий друг дитини
За «опіку» над хлопчиками педофіли отримували фінансування від влади Берліна.
Цивілізація випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чемпіонський ген
Дитина – це не верховий кінь.