Буквально у переддень сесії Палати громад, під час якої Ліз Трасс на запитання задане від опозиції чому вона так наполегливо триває на посаді, коротко відповіла: I am a fighter, not a quitter (Я - боєць, а не відступаю). Раніше вона повідомляла, що все-таки приведе Консерватистів до перемоги на виборах. Хоча ніхто в це не вірив.

Вже раніше стало відомо, що Ліз Трасс не є і, ймовірно, не буде новим втіленням Маргарет Тетчер. Прем’єр-міністр у 1979–1990 роках для жінок, які активно займаються політикою, - це як взірець із Севр. Не тільки у Великій Британії. Коли жінка десь обіймає високу посаду, завжди на другому плані виникають питання, чи є у неї задатки «залізної леді». Йдеться не так про політику, яку вела Маргарет Тетчер, а про лідерські якості. Пані Тетчер володіла ними на високому рівні. Не випадково говорилося, що вона - єдиний чоловік у кабінеті. Зараз це вважалося б ганебним проявом сексизму, але раніше таке твердження було проявом щирої визнання.

Ліз Трасс показала, що не має лідерських якостей у ситуації, коли вона захищалася від звинувачень у справі економічної політики, особливо щодо планованого зниження податків, стверджуючи, що це була не її ідея, а ідея Канцлера скарбниці (тобто міністра фінансів) Квасі Квартенґа. Вона дуже амбітна, проте забула, що лідер, пропонуючи політику, що опирається на її авторитеті, не повинен ховатися за спинами своїх підлеглих. Це зауваження не допомогло її репутації.

Під тиском

Чи можна було сподіватися відставки Ліз Трасс? І так, і ні.

Так – оскільки у Консервативної Партії, лідером якої була, у блискавичному темпі зростав опір проти неї. Вже кільканадцять депутатів публічно вимагали відставки прем’єр-міністра, а перебіг голосування над скасуванням заборони видобування сланцевого газу (відбулося ввечері в середу, 19 жовтня) показав, що ситуація виходить з-під контролю. Відхід з уряду міністра внутрішніх справ Суелли Браверман став сигналом того, що ситуація з останніх днів правління Бориса Джонсона може повторитися. Цвях до труни його кабінету вбили власне серійні подачі у відставку міністрів.

Ні – оскільки Ліз Трасс до останнього не показувала готовності піти у відставку, про що зрештою свідчить згадана вище декларація. Зняти її з посади було неможливо, оскільки цього не дозволяють правилами Консервативної Партії. Згідно з правилами, лідер, який отримав вотум довіри на внутрішньопартійному голосуванні і був затверджений головою угруповання, може почуватися в безпеці протягом року, оскільки протягом цього часу не можна повторити процедуру звільнення. Може залишити посаду лише за власним бажанням - добровільно або під тиском однопартійців, це не має значення. Оскільки Ліз Трасс стала лідером 6 вересня, у неї було багато часу попереду. Як виявляється, тільки на перший погляд.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    З того моменту, коли прем'єр-міністр відмовилася від реалізації економічної програми, в якій вона претендувала на лідерство, і передала кермо управління в цій сфері в руки Джеремі Ганту як новому канцлеру скарбниці, від неї вже нічого не очікували, крім того, що вона не втручалася і дозволила діяти іншим. Одним словом – щоб нагадати пам’ятні слова президента Франції Жака Ширака з 2003 року: «вона повинна скористатися нагодою, щоб сидіти тихо».

Тож нагадаємо, як дійшло до того, що Ліз Трасс, яка стала лідеркою торі з підтримкою 57 % членів партії, перемагаючи Ріші Сунака, канцлера скарбниці в уряді Бориса Джонсона, все втратила. Іде у відставку з посади прем’єр-міністра, який нічого не залишив по собі, окрім подарунка для опозиційної Лейбористської партії у вигляді переваги над торі на рівні 36 %. Якби вибори відбулися зараз, лейбористи виграли б ці вибори.

«Занадто рано, надто швидко»

«Якщо хтось запитає, чи прем’єр-міністр Ліз Трасс надалі при владі, відповідь звучить: є на посаді, але влади не має», - такими словами щоденна газета «Daily Mail» прокоментувала ситуацію шефа британського уряду кілька днів перед відставкою. Таку ж думку виразив прихильний до консерватистів тижневик «The Spectator». У понеділок, 17 жовтня, зважуючи, чи наприкінці цього тижня Ліз Трасс надалі буде керувати урядом, ситуацію оцінив коротко: «Вже не керує».

Ці лапідарні зауваження - додаймо, що вони непоодинокі, - влучно передали суть справи: Ліз Трасс, хоч і зберегла свою посаду, втратила вплив на розвиток подій.

В останні дні свого перебування на посаді - за власним бажанням, хоча звичайно, всупереч своїм прагненням, прем’єр-міністр опинилася в тіні згаданого вище Джеремі Ганта, нового канцлера скарбниці, призначеного на місце звільненого Квасі Квартенґа. Це сталося у п’ятницю, 14 жовтня, тільки через три тижні фактичної роботи Кабінету Міністрів. Ліз Трасс, нагадаємо, вступила на посаду 6 вересня, але смерть королеви Єлизавети II, похоронні урочистості та ще сім днів трауру після похорону спричинили таку ситуацію, що уряд приступив до роботи із запізненням.

Зроблені нею помилки вплинули на те, що Джеремі Гант отримав роль провидця і це на ньому, не на Ліз Трасс, сконцентрувалися всі очікування – і консервативної партії, і кіл бізнесу, і решти звичайних британців. Основне питання звучало: що ще можна врятувати? Чи вдасться новому міністру заспокоїти ситуацію на ринках? Чи покращиться котирування фунта після драматичного обвалу? Що з державним боргом? Ліз Трасс мала намір фінансувати свої плани за рахунок позичок, але Джеремі Гант не хоче збільшувати державний борг. У той час, коли проблемою номер один є зростання коштів утримання, яке багато в чому пов’язане зі зростанням цін на енергоносії, чи зможе уряд ефективно допомогти тим, хто потребує допомоги?

Проаналізуймо соціальну допомогу та пенсії, один із найбільш суперечливих пунктів у програмі Ліз Трасс. Їхня індексація, згідно з планом уряду, мала бути адекватною темпам зростання заробітних плат, тоді як опоненти прем’єр-міністра ставили на індекс, залежний від стопи інфляції. Або планове заморожування рахунків за електроенергію для домогосподарств на рівні 2500 фунтів протягом двох років. Джеремі Гант мав намір скоротити цей час до шести місяців, на випробувальний період, після якого буде оцінена ефективність цього рішення.

Ліз Трасс не стала захищати свою концепцію, зрештою вона опинилася в ситуації тим більш складній, оскільки таке обмежене в часі рішення пропонувала Лейбористська Партія. Прем’єр-міністр не зовсім могла вистояти перед Палатою Громад і, приймаючи плани Джеремі Ганта, посередньо визнати правоту опозиції. Тож вона вибрала мовчання та малозначні узагальнення, такі як ствердження, що помилко було те, що вона хотіла реалізувати свої плани «занадто рано й надто поспішно».

«Не ховається під столом»

Крім того вона не мала доброго виходу. Їй довелося змиритися з тим, що Джеремі Гант скасував майже все, що становило фундамент її програми. Наприклад, зниження податків, яке мало принести пожвавлення економіки та стимулювати зростання. Якщо перспектива сплачування нижчих податків завжди і всюди вітається, цього разу громадськість відреагувала неохоче. Виграти мали всі, але найбільше найбагатші – так британці сприйняли плановане скасування найвищої, 45-відсоткової ставки податку.

Для нового канцлера скарбниці економічне зростання не було пріоритетною метою. Джеремі Гант передусім думав про збалансуванням бюджету, тому оголосив про скорочення витрат, які Ліз Трасс, у свою чергу, виключала. Окрім менших справ, таких як зниження державних зборів, Гант пішов іншим шляхом. Додаймо, що він також відхилив ще один важливий пункт програми Ліз Трасс – тобто збільшення витрат на оборону, так щоб у 2026 році вони досягли рівня 2,5 % ВВП, а в довгостроковій перспективі дійшли до 3 %.

Ліз Трасс не вважається хорошим оратором і їй не подобаються публічні виступи. Коли тільки це можливо, вона воліє, щоб її представляли інші, також уникає телевізійних інтерв’ю. Але це також не покращило її позицію, особливо коли співпрацівникам доводилося за неї оправдовуватися. У середу, 19 жовтня, під час щотижневої години запитань у Палаті Громад пані Трасс з’явилася особисто, але напередодні вона вислала міністра у справах зв’язків з парламентом Пенні Мордонт, котра при нагоді мала запевнити депутатів, що «пані прем’єр-міністр не ховайся під столом». У що, здається, мало хто повірив.

Пенні Мордонт — це суперниця Ліз Трасс у боротьбі за лідерство, і вона на додаток довгий час її рішуче випереджала. Так було на першому етапі, який відбувався всередині парламентської фракції, коли це власне депутати, відсіюючи чергових кандидатів, вказують дві особи, з яких усі члени партії роблять остаточні вибори. Коли Пенні Мордонт відпала, вона підтримала Ліз Трасс і завдяки цьому ввійшла до уряду. Оскільки прем’єр-міністр міністерські посади повірила виключно своїм прихильникам, порушивши традицію, згідно з якою до складу кабінету входили також опоненти. Це добре правило, неписане, але шановане, служить заліковуванню ран після кампанії, у якій завжди стикаються суперечливі рації та інтереси, особисті амбіції та найдивніші угоди.

Рок трьох прем’єр-міністрів. Хто буде четвертим?

Тож рани ще не загоїлися, а консерватисти розділені як ніколи. На додаток, усі події цього року – менші та більші скандали під час правління Бориса Джонсона, мало амбітна кампанія обирання лідера, хаос перших тижнів правління Ліз Трасс - накопичилися, що призвело до катастрофічних наслідків для КП. Над ними зависла примара виборчої поразки.

Не буде виборів, оскільки рішення в цій справі приймає правляча партія, а КП не має приводу, щоб їх пришвидшити. Але запитання, яке нуртувало і керівництво партії, і рядових депутатів зрозуміле: що буде в січні 2025 року, коли закінчиться строк повноважень нинішнього парламенту? Депутати мають привід для занепокоєння, оскільки відступ виборців означає, що їхні мандати знаходяться під загрозою. Тому, з їх точки зору, зміна лідера була просто необхідною. Згідно з опитуванням інституту YouGov, за відставку Ліз Трасс є аж 55 % членів партії. Багато хто жалкує, що підтримав її на виборах.

Таким чином 2022 рік увійде в історію як час, в котрому Велика Британія матиме аж трьох прем’єр-міністрів. Є країни, в яких це не є чимось незвичайним, проте Велика Британія до них не належить. Хоча нещодавно з’явилися сатиричні карикатури з припущенням, що британці могли б брати приклад з італійців, якщо йдеться про стабільність уряду. Відставка Ліз Трасс спричинила таку ситуацію, що на порядок денний ставить питання про те, хто може її замінити. Лідер повинен бути обраний згідно з пришвидшеною процедурою, без другої процедури, котру було застосовано влітку.

Кого буде обрано? Ріші Сунак, нещодавній суперник пані Трасс (48 %) займає перше місце серед потенційних кандидатів, якого майже не було помітно останніми тижнями. За ним Пенні Мордонт (25 %.) і популярний міністр оборони Бен Воллес (10 %). Джеремі Гант, котрий вже двічі хотів здобути лідерство (цього року та 2019, коли він безуспішно змагався з Борисом Джонсоном), не зацікавлений. Можливо Борис Джонсон? Недавній прем’єр-міністр досі має багато прихильників, котрі нагадують, що саме він забезпечив партії велику перемогу на виборах у грудні 2019 року. Аж 63 % членів партії декларують, що не заперечують щодо повернення Джонсона на Даунінґ-стріт.

Проте всі вони мають серйозного суперника в особі того, хто постійно проживає в резиденції прем’єр-міністра, не змушений виїжджати, коли змінюється баланс сил, користується популярністю, про яку не може мріяти жоден політик, і хто часто нагадує, що чергові голови уряду перебувають на Даунінг-стріт тільки прольотом. Це Ларрі, улюблений кіт британців, на посаді офіційного мишолова Резиденції прем’єр-міністра, зірка підготовлених телевізійниками новин перед кабінетом прем’єр-міністра і водночас талановитий коментатор, котрий своєчасно оцінює політичні події. First Cat, звичайно, прокоментував відхід Ліз Трасс, і то через кілька хвилин після оголошення про її відставку, інформуючи у Twitter, що «король Великої Британії Чарльз ІІІ попросив його стати прем’єр-міністром».

Можливо це не найгірша ідея?

– Тереса Стилінська

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Олеся Ґераль