Ілон Маск, найзаможніша людина у світі, чий статок налічує 218 мільярдів доларів, засновник таких компаній, як Tesla і Space X, уже давно привертає увагу світового загалу. Його далекоглядні ідеї та громадська активність, безумовно, були частиною ретельно продуманого образу, завдяки якому він отримував прихильність усе нових шанувальників і постійно потрапляв на перші шпальти газет.

51-річний Маск, що народився в Південній Африці, належить до нового покоління мільярдерів, які не задовольняються тільки заробітком великих грошей, але також хочуть бути світовими знаменитостями й творцями майбутнього світу. Доллі Сінгх, колишня керівниця відділу талантів у фірмі Space X, нещодавно назвала Маска «поєднанням Ейнштейна, Тесли й Рокфеллера». Важко сказати, наскільки доречне це порівняння, проте можна бути певним, що Маск вважає себе такою людиною й, мабуть, був дуже задоволеним, коли почув такий комплімент щодо себе.

План для України

Нещодавно Маск захотів ще більше, ніж до цього моменту, впливати на долю світу. 3 жовтня мільярдер опублікував у Twitter свій «мирний план» для України, у якому запропонував провести під наглядом ООН новий референдум щодо приналежності чотирьох українських областей, окупованих Росією (Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської області). Окрім того, Україна повинна, на його думку, змиритися з утратою Криму. Під кінець він ще додав вимогу нейтрального статусу для України й законних гарантій забезпечення постачання води до Криму, який залежить від водозаборів, розташованих на околицях Херсона.

План Маска, який відповідає очікуванням Кремля, викликав велике потрясіння на Заході й, безумовно, в Україні. Мільярдер вважався там союзником у кровопролитній боротьбі з московською агресією, про що свідчить використання українськими військовими мережі терміналів супутникового зв’язку Starlink. Мережа, побудована Маском, забезпечує захисникам безперебійний зв’язок і доступ до інтернету, тобто послугу, яку не можна недооцінювати в умовах війни, коли руйнується звичайна інфраструктура зв’язку.

Більше того, після оголошення Маском мирного плану, українські війська, що вели контрнаступ під Луганськом і Херсоном, почали раптово повідомляти про порушення роботи супутникового зв’язку. Так мільярдер давав зрозуміти, що не підтримуватиме своїми технологіями українських військових дій на територіях, раніше окупованих Москвою.

Ілон Маск виправдовував свій раптовий кульбіт побоюваннями за майбутнє світу. На його думку, Київ не може силою відбивати відібрані території, особливо Крим, тому що Владімір Путін відповість на такі спроби ядерною атакою, що врешті-решт призведе до загибелі всього світу. «Я великий прихильник України, але не Третьої світової війни», – написав він 6 жовтня.

Проте його аргументи не отримали широкої підтримки, принаймні у Twitter, де він оголосив про свій план. В опитуванні, адресованому користувачам сервісу, Маск запитав, чи готові вони підтримати його пропозиції. Близько 60% респондентів відповіли негативно. Мільярдер оскаржив цей результат, заявивши, що на голосування вплинули боти, тобто запрограмовані фіктивні профілі. «Найбільша атака ботів, яку я бачив», – підсумував Маск.

На опитування Маска та його пропозицію мирного плану також відреагував сам Володимир Зеленський,який у відповідь розмістив власне опитування у Twitter з питанням для інтернет-користувачів, якому з двох Ілонів Масків вони віддають перевагу. Тому, хто підтримує Україну, або ж тому, хто допомагає Росії? Найбільш нервово відреагував колишній посол України в Німеччині. Відомий тим, що не завжди підбирає дипломатичну лексику, Андрій Мельник у грубій формі порадив Маску йти до біса, додавши, що зараз «жоден українець не купить його гі***ної Тесли».

Яке відношення вибори мають до війни

Відразу ж виникли питання й припущення про причини того, чому Маск розвернувся в бік Москви. Адже справді в Кремлі з великим задоволенням сприйняли пропозиції мільярдера, помітивши в них глибоку тріщину в рядах блоку, що підтримує Україну.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
    Однією з відповідей може бути страх перед ядерною катастрофою. Його розділяє безліч людей у світі, але переважна більшість з них не мають можливості впливати на долю світу. Маск (принаймні певною мірою) має такий вплив, тому, можливо, він вирішив використати його. Однак навіть якщо він дійсно боїться такої загибелі, то хтось повинен був утвердити його в цих тривогах. Можливо, у нього є якісь витоки інформації з вищих кіл влади у Вашингтоні. Можливо, що є навіть більш імовірним, він сприймає ізоляціоністські аргументи трампістів.

Республіканці охоче використовують війну в Україні у внутрішніх політичних цілях, тим паче, що зараз йде запекла кампанія перед листопадовими виборами в Конгрес, на яких Республіканська партія сьогодні вважається фаворитом. Трампісти стверджують, що Джо Байден своєю невмілою політикою щодо Росії призвів до загострення ситуації у світі й до початку війни, яка сьогодні коштує дуже дорого для американського платника податків.

Нещодавно Кевін Маккарті, глава Республіканської меншини в Палаті представників, навіть заявив, що в разі перемоги республіканців військова та фінансова допомога Україні буде скорочена. «Більше не буде чеків in blanco», – застеріг він. Ілон Маск, на відміну від більшості акул американського бізнесу, не міг бути зарахований до прихильників Байдена, що певною мірою робило його аутсайдером в цьому середовищі. Політично мільярдер є найближчим до республіканського губернатора Флориди Рона Десантіса, який вважається потенційним кандидатом на президентських виборах в США через два роки.

Десантіс з початку війни в Україні різко критикував зовнішню політику Байдена, і хоча він ніколи й не виступав проти України, він також уникав і відкритого засудження Москви. Останнім часом політик захищав рішення Маска припинити фінансування надання супутникового зв’язку для Києва, припускаючи, що українці, які атакували мирні ініціативи мільярдера, нібито «самі кусали ту руку, яка їх годує».

Зрештою Маск вирішив продовжувати утримувати Starlink в Україні власним коштом, хоча він і не буде працювати на окупованих Росією територіях. Також невідомо, чи мільярдер найближчим часом не змінить думки, тому що, як він сам підкреслив, підтримання супутникового зв’язку для потреб України коштувало йому досі 80 мільйонів доларів, які йому повинен був повернути Пентагон.

У червні Маск публічно заявив, що, напевно, підтримає кандидатуру Десантіса на пост президента США. Тому, вочевидь, слід вважати, що з губернатором Флориди його пов’язують схожі погляди. Зокрема, і з питань, що стосуються України та Росії. У цьому випадку досить легко буде передбачити, яку політику збирається проводити республіканська команда після перемоги на виборах. І наскільки важливу роль у цій гонці може відіграти все більш залученіший до політики Ілон Маск.

Російський суфлер

Дехто припускав думку, що за ідеями Маска стоїть сам Путін. І що мільярдер виклав свій мирний план після попередньої телефонної розмови з кремлівським диктатором. Маск заперечував це, стверджуючи, що востаннє він розмовляв із Путіним 18 місяців тому, і що розмова тоді стосувалася планів освоєння космосу.

Фіона Хілл, колишня радниця Дональда Трампа з питань Росії та автор багатьох цінних книг про Росію й Путіна, вважає, однак, що московський диктатор любить бавити людей із великим его, а потім використовувати це політично у своїх цілях. Вона припускає, що Маск може бути задоволений тим фактом, що Путін прихильно ставиться до його зусиль щодо припинення конфлікту. Але аби досягти цієї прихильності, Маск повинен ще більшою мірою відповідати очікуванням Кремля.

І він намагається. «Подобається це комусь чи ні, Крим сприймається Росією як корінна частина її території. Крим також має вирішальне значення для національної безпеки Росії, оскільки це південна база її військово-морського флоту. З їхньої точки зору, утрату Криму можна було б порівняти з втратою США Гаваїв і Перл-Харбора», – написав він напередодні. «Якщо перед Росією постане вибір: утратити Крим або використовувати атомні бомби на полі бою, то вона вибере останнє. Ми вже всіляко відрізали Росію, так що ж їм ще втрачати?», –запитував він у дописі. І вкотре давав тим самим зрозуміти, що треба визнавати російські претензії на Україну.

Тут варто відзначити одну характерну деталь. Маск, написавши у своєму мирному плані про Крим, назвав передачу півострова Україні «помилкою Хрущова», який у 1954 році передав півострів під контроль Києва. Така риторика (на кшталт «помилки Хрущова») є характерною для російської історичної пропаганди, і важко уявити, щоб Маск вирішив вжити її спонтанно. Отже, є деякі непрямі докази того, що ідеї, які він додав до свого мирного плану, йому підказав хтось із Росії або ж, принаймні, хтось, тісно із нею повязаний.

Бізнесмени нового типу

Імовірно, що Ілон Маск дійсно відчув себе спасителем усього світу, якому доручено врятувати його від загибелі. Серед його численних починань багато що може вписуватися в таку його місію. Навіть флагманські проєкти Маска, такі як електричні автомобілі Tesla або пілотовані космічні кораблі, вироблені Space X, рекламуються як сповнені турботою про майбутнє світу. Тому що завдання Tesla, звичайно ж, крім заробляння грошей, є боротьба за клімат, а далекосяжна мета космічних місій, які виконуються Space X – це створити можливості для людства заселити Марс та інші планети. Адже коли-небудь Земля перестане бути придатною для життя.

Маска дуже хвилюють астероїди, що пролітають поблизу Землі,а також вразливість людського роду. Компанія Neuralink, власником якої він є, працює над створенням імплантованих інтерфейсів спеціальних мозок-машин, завдяки яким люди отримуватимуть додаткові можливості. Маск хотів би допомогти людям з обмеженими можливостями повністю відновити свої сили та здатність керувати тілом завдяки дослідженням, які фінансує його компанія.

Безумовно, у цих оголошеннях багато самореклами, адже Маск хоче, щоб його вважали деміургом і творцем нової реальності. Виникають навіть підозри, що це він створив біткоїн – криптовалюту, яка дозволяє проводити платежі поза контролем банків і державних установ, і завдяки цьому заробив великі гроші. До цього він мав досвід створення онлайн-платіжних сервісів, таких, як X.com або PayPal, у яких він був основним акціонером і з яких почалася його велика світова кар’єра.

Ілон Маск не став винятком. Він просто більш помітний ніж інші та привертає до себе більше уваги. Практично весь американський бізнес наступного покоління сьогодні розглядається як авангард, який формує чудовий майбутній світ. Не випадково стрижнем цього бізнесу є індустрія технологій. Тому що саме сучасна технологія має бути тим, чим була наука для колишніх піонерів прогресу, розглядаючись не лише як інструмент для пізнання природи, але й як основа (хоч і не завжди виправдана) для сумніву в реальності та перебудови суспільства. Іноді брутальної, а іноді революційної.

Якщо хтось бачив фільм «Коло», то він чи вона може згадати представлену в ньому технологічну корпорацію, співробітники якої в обмін на привілеї та високу зарплату створюють колектив, абсолютно підпорядкований роботодавцю. Звичайно, кінематографічне бачення токсичної секти на чолі з харизматичним технічним гуру є перебільшене, але воно досить добре відображає напрямок, у якому рухаються сучасні великі корпорації. Нині їх очолюють бізнесмени зовсім іншого штибу, ніж це було раніше. Зазвичай пристрасні та зрощені у лівій (якщо не лівацькій) університетській атмосфері (хоча саме Маска це не стосується), вони використовують свої інтереси не лише як машини для заробітку, а й як потужні інструменти, що кують нову реальність. Саме ця велика місія здійснення світової революції (технологічної, соціальної та культурної) відрізняє нове покоління бізнесменів від їхніх попередників зі старих буржуазних родин.

Першим був Гейтс

Засновник Microsoft Білл Гейтс вважається головним гуру нової революції. Праві та захисники традиційних порядків бачать у ньому, значною мірою справедливо, головного ініціатора швидких соціальних змін у сучасному світі. У 2015 році Гейтс передбачив, що наступну світову кризу спричинить не війна, а пандемія. Хоча його заява тоді стосувалася занепокоєння, викликаного епідемією лихоманки Ебола, яка вразила Західну Африку роком раніше, прихильники теорій змови побачили в цьому доказ того, що Гейтс сам «вигадав» недавню пандемію, аби під її приводом перевернути світ із ніг на голову.

Звичайно, Гейтс не винайшов пандемії, яка й без нього є незаперечним фактом. Але також фактом є те, що шок від пандемії справді став поштовхом для швидких змін. І призвідником швидкого збагачення глобальних технологічних компаній.

Звинувачення проти Гейтса мають певне підґрунтя. Заробивши свої сто мільярдів доларів, засновник Microsoft узявся разом зі своєю тепер уже колишньою дружиною «поліпшувати» світ. У рамках цього «ремонту світу» він зосередився насамперед на боротьбі зі зміною клімату. Значною мірою завдяки кампаніям, які він фінансував, ми завдячуємо просуванню відновлюваних джерел енергії, електромобілів і веганської їжі. Однак важко не помітити, що технологічні компанії заробили на цьому чергові мільярди доларів. Тому дехто сумнівається в щирих намірах Гейтса.

Сам він охоче витрачає зароблені гроші на проєкти з «поліпшення світу». Серед них кошти для створення сільськогосподарських кооперативів в Африці, які займаються... виробництвом сої. Гейтс сподівається, що це збільшить поставки сировини, необхідної для виробництва веганської їжі, і що африканські фермери отримуватимуть від цього прибуток, що покращить економічну ситуацію в регіоні та дещо стримає трудову еміграцію місцевого населення до більш розвинених країн. Інша справа, що створення монокультур сої в майбутньому може виявитися згубним для місцевої природи.

Загалом Гейтс має рацію, коли вважає, що перенаселення Африки та спричинена ним бідність є серйозною проблемою для світу. Однак запропоновані ним рішення – це не лише вирощування сої, а й пропаганда абортів. До того ж, не тільки в Африці. Саме Фонд Білла та Мелінди Гейтс, за даними ЗМІ, був одним із провідних спонсорів успішної кампанії з легалізації абортів в Ірландії у 2018 році.

Останнім часом засновник Microsoft взявся за нові проєкти. Вони включають створення «зеленого» двигуна для морських суден і розробку технології затемнення сонячного світла для досягнення ефекту глобального охолодження.

Сьогодні – після початку війни в Україні – про Гейтса говорять трохи менше. Схоже, його постать затьмарила висхідна зірка Ілона Маска. У Маска інші погляди, він походить з іншого середовища (він навіть не є американцем), але він поділяє з Гейтсом велику гордість, що виражається у вірі в те, що він зможе прокладати напрямок руху для всього світу і ще й непогано на цьому заробити.

Подяка з Пекіну

Давно відомо, що контроль над потоком інформації дає владу. Однак якщо цей контроль є глобальним за своїм масштабом, то сила, отримана в такий спосіб, стає воістину величезною. Ідеться про американські технологічні компанії, які, працюючи чверть століття в інтернеті, зуміли побудувати інформаційну монополію безпрецедентних масштабів.

І йдеться не лише про популярні соціальні мережі, такі, як Facebook, Twitter, а й про магазини програм (App Store чи Google Play) та так звані хмарні середовища, себто сервери, де зберігаються дані сотень мільйонів користувачів інтернету. В останній царині найбільшим магнатом є Amazon, що належить ще донедавна найбагатшій людині світу – Джеффу Безосу.

Хтось, такий як Ілон Маск, хто хоче створювати реальність, не може залишатися осторонь інформаційних технологій. Кілька місяців тому мільярдер вибрав для себе Twitter, який за останні роки став найважливішою платформою для обміну інформацією для багатьох людей у світі. Той, хто контролює Twitter, може мати великий вплив на те, що люди думають і що вони відстоюють. Тому що цей сервіс не є простим додатком або програмою, за допомогою якого кожен пише те, що заманеться. Звичайно, можна писати що завгодно, але алгоритми керують усім. Вони вирішують, який контент промувати, а який ігнорувати. Некоректні пости можуть бути заблоковані. Тож свобода слова ніби не зникає, але опиняється в певних межах. І ці межі встановлює власник мережі.

Усе вказує на те, що Маск захопить Twitter. Його спроби придбати цей ресурс викликали багато емоцій у США, особливо серед представників ліберального істеблішменту, які побоювалися, що Маск, який часто був некоректним і прихильним до республіканців, може становити загрозу для їхніх позицій. Купівля Twitter проходила й надалі проходить із багатьма перешкодами, але це не лише політичне питання. Маск не любить переплачувати та завжди прагне купити якомога дешевше. Twitter не є винятком.

Маск може навіть навмисно нашкодити своєму іміджу в тому випадку, якщо це може окупитися в його бізнесі. У вересні 2018 року він публічно пив віскі та курив марихуану. На думку деяких оглядачів, він зробив це, аби знизити ціни акцій Tesla. Коли ціни на акції фактично впали, він почав їх викуповувати, збільшуючи свою частку в компанії за низьку ціну. Через деякий час акції знову подорожчали, і після того, як ціни на них піднялися, статки Маска зросли.

Тому існує припущення, що миротворча ініціатива Маска щодо України теж могла мати діловий характер, і що вона могла бути пов’язана з якоюсь його фінансовою грою. Приводом для таких гіпотез послужила інша, висунута паралельно до української ще одна політична пропозиція Маска, у якій мільярдер висловився за створення на Тайвані особливої адміністративної зони, керованої з Пекіна, яка, як він заявив в інтерв’ю The Financial Times, «була б цілком прийнятною, хоча, імовірно, і не зробила б усіх щасливими». На знак подяки за цю «конструктивну» пропозицію завод Tesla в Шанхаї, на який минулого року припадало приблизно половина світових продажів концерну, був звільнений від обов’язку сплати податків владою Пекіна.

Однак важко сказати, який зиск Маск розраховував би отримати в Росії. Хіба що йдеться зовсім не про Росію, а про бізнес, який ведеться в Америці та у світі. Можливо, Маск знову грає на падінні цін на акції? Чи, може, він дійсно вирішив, що це призведе до закінчення війни, що ще більше зміцнить його позиції. До того ж, є не тільки ділові, а й політичні позиції.

Звичайно ж, із цим пов’язані й серйозні небезпеки. Уже сьогодні можна спостергіати, як Маск у співпраці з губернатором Десантісом хотів би мати більший вплив на людей в Америці в майбутньому. Бути кимось на зразок «платинового інвестора» з фільму «Don’t look up» (укр. «Не дивіться вгору»), ексцентричного мільярдера, який завдяки гігантським фінансовим вливанням, виплаченим під час кампанії на підтримку одного з кандидатів до Білого дому, отримав після обрання ключовий вплив на прийняті ним рішення.

Іноді важко уникнути відчуття, що реальність стає все більш схожою на сцени з фільму, і політики, обрані на демократичних виборах, втрачають свою актуальність, пропускаючи вперед різних знаменитостей, які більше цікавлять аудиторії.

І йдеться навіть не про впливових мільярдерів типу Маска, а про постатей набагато меншого формату, самопроголошених експертів на YouTube, популярних блогерів або звичайних пройдисвітів, що набирають собі популярності через все більш реальну кризу довіри до державних інституцій на Заході. Не виключено, утім, що за цими новими «авторитетами» стоять люди реально впливові, які так просувають свої власні інтереси.

Ілон Маск є доказом того, що завдяки великим грошам і зростанню ваги соціальних мереж, панівна західна модель демократії, у якій найважливішу роль відіграв виборчий процес, на наших очах замінюється плебісцитом, у якому все наше майбутнє, зокрема й питання війни і миру, буде визначатися лише кількістю кліків і лайків.

–Конрад Колодзєйський

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Оксана Усатенко

Автор – доктор суспільних наук, журналіст. Був викладачем Інституту Росії та Східної Європи на факультеті міжнародних і політичних досліджень Ягеллонського університету.