Публіцистика

Після-відпочинкова помста винного експерта

Час, коли рідня чи, скажімо, друзі поверталися з відпустки, бував для мене особливо важким. Їхні розповіді про те, що вони пили і їли, жахливо втомлювали, особливо коли це супроводжувалося примусовим переглядом чотирьох тисяч фотографій, прикрашених – аякже! – чотирма тисячами коментарів і вибухів сміху. Я не сміявся. Тепер я вершу правосуддя і саме я готую їм пекло!

Людям, чиї звичайні хобі здаються оточуючим абсолютно незвичайними, живеться складно. Наприклад, ті, хто займається вином, неначе автоматично вважаються у товаристві спеціалістами. Принизливі ситуації супроводжують їх з того моменту, коли інші дізнаються, що у них є таке хобі чи професія. Раніше ситуації, коли мене ледь не силоміць витягали на сімейних і несімейних застіллях, щоб я розповів щось (за замовчуванням – прикольне!) про якесь «вино», снилися мені ночами. І зазвичай йшлося про те, що подарували імениннику у вишуканій пляшці у формі грецької вази чи грона винограду, наповненій маслянистим солодким лайном, нашвидкуруч залитим на промисловому розливному заводі у передмісті. Але так воно і є, особливо останнім часом, коли нормальні люди вважають, що сьогодні на вечірках треба пити вино, а не як завжди – горілку.

Подумки я вітав одержувача подарунка, адже він зможе використовувати це «щось» замість машинного масла чи мастила, або додавати в затирку під час укладання плитки, або змішувати з розчином при будівництві котеджу. Проте в реальності з моїх вуст витікав – з часом все більш вправно – бурхливий потік потужних нісенітниць і вишуканої брехні, яка сприймалася з найвищим схваленням. «Все-таки спеціаліст, чувак знає, про що говорить», – муркотіли в компанії. Іменинник пишався, а дарувальника розпирав захват від того, який правильний вибір він зробив. Знаю, знаю, за цю огидну брехню я колись горітиму в пеклі. Щоправда, перші двері до дев’яти кіл заброньовані для стоматологів (вони завжди ідеально брешуть – «боліти не буде»), але на наступних дверях цілком може висіти табличка з написом «дегустатори». Що ж, вони самі хотіли – захищатимусь я. Адже їм не спало б на думку, що якби я на такій зустрічі запитав, наприклад, у філателіста, чи можна марку з його колекції наклеїти на конверт і відправити, він без вагань назвав би мене просто «ідіотом». Мені ж не личить так реагувати – таке життя.

Підписуйтесь на наш фейсбук Ситуації після відпустки також майже завжди стереотипні, і коли багато років тому я працював у великій редакції, вони траплялися зі мною чи не щодня. Буває, наприклад, так, що я зустрічаю друга на вулиці, і він одразу накидається на мене:

– Слухай, ми з Басею (дружиною) повернулися з Тоскани, ми були в такому маленькому селі, біля моря, знаєш (далі іде назва – я такої не знаю, ніколи там не був, але це не важливо), ми пішли пообідати. Я тобі кажу – пальчики оближеш, респект кухарю. Слухай, ми взяли макарони з мідіями, і повір, вони такі офігенні, що аж слина тече. І офіціант порадив нам чудове винце (тут я мав би завалити йому в пику за оте «винце», але я стою й чемно слухаю), червоне, ніжне, легесеньке – кажу тобі, Гоголь, амброзія. Як воно пасувало до тих мідій!!! Ти не повіриш!

– Вірю, так буває, – кажу я примирливо. – А в чому проблема? – запитую.

– Бляха, ти дослухай, – дружбан далі не стуляє дзьоба, – ми хочемо повторити, ми тут з Басею (та сама дружина) влаштовуємо гулянку, у нас є все («Забіжиш?» Не забіжу. Знає, козел, що мене не буде, бо я збираюсь їхати, і він запитував про це хвилину тому), тільки скажи, яке вино ми тоді пили, знаєш, що то було, отам на пляжі? Кажу тобі: делікатне, червоне, можна було запивати макарони, як компотом. Де у нас таке купити? Ти ж знаєш, про що я, ти цим займаєшся, хіба ні?!

Смерть винороба-революціонера – творця «Вина за два бакси»

Він вважав, що вино має бути доступним кожному. Сам продав понад мільярд пляшок.

побачити більше
– Вацеку, – кажу я, – звідки мені знати, що ви пили? Можливо, пам'ятаєш якусь назву або сорт винограду? Щось, що було написано на етикетці.

– Бляха, ти чого?!! – ледь не кричить козел. – Ти здурів, у тебе процесор лажає чи що? Яка етикетка? Ми взяли графин, я ж тобі кажу !!! Пів літра за п’ять євро, знаєш, в цьому місті, там. Кафе? Я думаю, Il Sole або щось таке, у будь-якому разі щось із морем. Я тобі кажу – червоне, ніжне, таке фруктове, чиста амброзія… Італійське, розумієш? Якась «тавола» чи «каса», якось так по-своєму лепетав той пацан у кафешці... Ну, Гоголь, що таке, ти ж в Італії був? Ти не знаєш? Не корч дурня! Бася сказала, щоб я у тебе запитав і купив!

І так далі, і так далі...

Сьогодні у мене імунітет до таких, колись патологічно стресових, ситуацій. А ще я знаю, що всі заперечення, пояснення і коментарі можна – за перепрошенням – розбити об край дупи. Але у мене напохваті завжди знайдеться кілька найменувань надзвичайно паршивого «винця» до 30 злотих, і найчастіше я відправляю винуватця в найдальший гіпермаркет («Його можна знайти тільки там!»). Така дрібна злоба, приватна помста і справді диявольська насолода! За те, що, скажімо, якось він назвав мене «ідіотом», коли я запитав у нього про звичайну поштову марку ...

Принаймні так я пояснюватиму все Вельзевулу.

– Войцех Гоголіньскі
-Переклад Марія Шевчук


TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори


Автор є редактором журналу «Час вина» [Czas Wina]. Він видав, зокрема, «Лексикон алкоголю» [Leksykon alkoholi], є співавтором книги «Винознавство» [Wiedza o winie].
Основна світлина: Пляшки з напоями з виноградників Пріорат - іспанського регіону (comarca) в Каталонії - на стінах ресторану la Cooperativa в місті Поррера в каталонській провінції Таррагона. Місцевий DOQ (Denominació d'Origen Qualificada) виробляє червоні вина зі старих сортів Гарнача та Каріньєна з чорнильним кольором, щільною, насиченою текстурою та ароматами солодки та бренді. Фото David Silverman/Getty Images
побачити більше
Публіцистика випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Нами правлять ідіоти
Вони впевнені, що вони герої правильного роману і діють у правильному сюжеті та роблять все правильно та якнайкраще.
Публіцистика випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
„Папі” нових правих виповнюється 80 років
Його не обмежують світоглядні „бульбашки”.
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Зимова гібридна війна. Мігранти на російсько-фінському кордоні
Велосипедний наступ Кремля
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Що може таксі без водія таксі
Автономні автомобілі спаралізували місто. 
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Йдеться про різноманіття чи про занепад моралі і лібертинізм?
Складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція.