Публіцистика

Після-відпочинкова помста винного експерта

Час, коли рідня чи, скажімо, друзі поверталися з відпустки, бував для мене особливо важким. Їхні розповіді про те, що вони пили і їли, жахливо втомлювали, особливо коли це супроводжувалося примусовим переглядом чотирьох тисяч фотографій, прикрашених – аякже! – чотирма тисячами коментарів і вибухів сміху. Я не сміявся. Тепер я вершу правосуддя і саме я готую їм пекло!

Людям, чиї звичайні хобі здаються оточуючим абсолютно незвичайними, живеться складно. Наприклад, ті, хто займається вином, неначе автоматично вважаються у товаристві спеціалістами. Принизливі ситуації супроводжують їх з того моменту, коли інші дізнаються, що у них є таке хобі чи професія. Раніше ситуації, коли мене ледь не силоміць витягали на сімейних і несімейних застіллях, щоб я розповів щось (за замовчуванням – прикольне!) про якесь «вино», снилися мені ночами. І зазвичай йшлося про те, що подарували імениннику у вишуканій пляшці у формі грецької вази чи грона винограду, наповненій маслянистим солодким лайном, нашвидкуруч залитим на промисловому розливному заводі у передмісті. Але так воно і є, особливо останнім часом, коли нормальні люди вважають, що сьогодні на вечірках треба пити вино, а не як завжди – горілку.

Подумки я вітав одержувача подарунка, адже він зможе використовувати це «щось» замість машинного масла чи мастила, або додавати в затирку під час укладання плитки, або змішувати з розчином при будівництві котеджу. Проте в реальності з моїх вуст витікав – з часом все більш вправно – бурхливий потік потужних нісенітниць і вишуканої брехні, яка сприймалася з найвищим схваленням. «Все-таки спеціаліст, чувак знає, про що говорить», – муркотіли в компанії. Іменинник пишався, а дарувальника розпирав захват від того, який правильний вибір він зробив. Знаю, знаю, за цю огидну брехню я колись горітиму в пеклі. Щоправда, перші двері до дев’яти кіл заброньовані для стоматологів (вони завжди ідеально брешуть – «боліти не буде»), але на наступних дверях цілком може висіти табличка з написом «дегустатори». Що ж, вони самі хотіли – захищатимусь я. Адже їм не спало б на думку, що якби я на такій зустрічі запитав, наприклад, у філателіста, чи можна марку з його колекції наклеїти на конверт і відправити, він без вагань назвав би мене просто «ідіотом». Мені ж не личить так реагувати – таке життя.

Підписуйтесь на наш фейсбук Ситуації після відпустки також майже завжди стереотипні, і коли багато років тому я працював у великій редакції, вони траплялися зі мною чи не щодня. Буває, наприклад, так, що я зустрічаю друга на вулиці, і він одразу накидається на мене:

– Слухай, ми з Басею (дружиною) повернулися з Тоскани, ми були в такому маленькому селі, біля моря, знаєш (далі іде назва – я такої не знаю, ніколи там не був, але це не важливо), ми пішли пообідати. Я тобі кажу – пальчики оближеш, респект кухарю. Слухай, ми взяли макарони з мідіями, і повір, вони такі офігенні, що аж слина тече. І офіціант порадив нам чудове винце (тут я мав би завалити йому в пику за оте «винце», але я стою й чемно слухаю), червоне, ніжне, легесеньке – кажу тобі, Гоголь, амброзія. Як воно пасувало до тих мідій!!! Ти не повіриш!

– Вірю, так буває, – кажу я примирливо. – А в чому проблема? – запитую.

– Бляха, ти дослухай, – дружбан далі не стуляє дзьоба, – ми хочемо повторити, ми тут з Басею (та сама дружина) влаштовуємо гулянку, у нас є все («Забіжиш?» Не забіжу. Знає, козел, що мене не буде, бо я збираюсь їхати, і він запитував про це хвилину тому), тільки скажи, яке вино ми тоді пили, знаєш, що то було, отам на пляжі? Кажу тобі: делікатне, червоне, можна було запивати макарони, як компотом. Де у нас таке купити? Ти ж знаєш, про що я, ти цим займаєшся, хіба ні?!

Смерть винороба-революціонера – творця «Вина за два бакси»

Він вважав, що вино має бути доступним кожному. Сам продав понад мільярд пляшок.

побачити більше
– Вацеку, – кажу я, – звідки мені знати, що ви пили? Можливо, пам'ятаєш якусь назву або сорт винограду? Щось, що було написано на етикетці.

– Бляха, ти чого?!! – ледь не кричить козел. – Ти здурів, у тебе процесор лажає чи що? Яка етикетка? Ми взяли графин, я ж тобі кажу !!! Пів літра за п’ять євро, знаєш, в цьому місті, там. Кафе? Я думаю, Il Sole або щось таке, у будь-якому разі щось із морем. Я тобі кажу – червоне, ніжне, таке фруктове, чиста амброзія… Італійське, розумієш? Якась «тавола» чи «каса», якось так по-своєму лепетав той пацан у кафешці... Ну, Гоголь, що таке, ти ж в Італії був? Ти не знаєш? Не корч дурня! Бася сказала, щоб я у тебе запитав і купив!

І так далі, і так далі...

Сьогодні у мене імунітет до таких, колись патологічно стресових, ситуацій. А ще я знаю, що всі заперечення, пояснення і коментарі можна – за перепрошенням – розбити об край дупи. Але у мене напохваті завжди знайдеться кілька найменувань надзвичайно паршивого «винця» до 30 злотих, і найчастіше я відправляю винуватця в найдальший гіпермаркет («Його можна знайти тільки там!»). Така дрібна злоба, приватна помста і справді диявольська насолода! За те, що, скажімо, якось він назвав мене «ідіотом», коли я запитав у нього про звичайну поштову марку ...

Принаймні так я пояснюватиму все Вельзевулу.

– Войцех Гоголіньскі
-Переклад Марія Шевчук


TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори


Автор є редактором журналу «Час вина» [Czas Wina]. Він видав, зокрема, «Лексикон алкоголю» [Leksykon alkoholi], є співавтором книги «Винознавство» [Wiedza o winie].
Основна світлина: Пляшки з напоями з виноградників Пріорат - іспанського регіону (comarca) в Каталонії - на стінах ресторану la Cooperativa в місті Поррера в каталонській провінції Таррагона. Місцевий DOQ (Denominació d'Origen Qualificada) виробляє червоні вина зі старих сортів Гарнача та Каріньєна з чорнильним кольором, щільною, насиченою текстурою та ароматами солодки та бренді. Фото David Silverman/Getty Images
побачити більше
Публіцистика Останній випуск
Вони були найпевніші з найпевніших
Де найкраще сховати єврейську дитину?
Публіцистика Попередній випуск
ФІФА, Інфантіно та експорт моральної революції
Чемпіонат світу з футболу серед жінок відбудеться у комуністичній Кореї?
Публіцистика Попередній випуск
Зараз ми запалимо свічки на українських столах
На кого можуть розраховувати українці? Хто їх підтримає?
Публіцистика Попередній випуск
Справедливі та несправедливі репарації
Що таке кліматична справедливість?
Публіцистика випуск 18.11.2022 – 25.11.2022
Образ Івана Павла ІІ у грудах багнюки
Ми повинні захищати Папу, як можемо, і тією зброєю, яку маємо.