Романтика авіаперельотів (та ще на Крайній Півночі!) промовляє до всіх: найкращим доказом є наш класик Януш Майснер, який в 1946 році, повернувшись із туманної Англії на батьківщину, швидко покинув писання про «Жало Геновефи» і взявся за солідну, соцреалістичну прозу про найкращу у світі радянську авіацію швидкої допомоги, яка долає сотні кілометрів у крижаних вітрах і темряві полярної ночі до складного випадку арктичного правця («На Таймирі помирає людина», Міністерство національної оборони, 1952).
Але куди там подвигам лейтенанта Ґонара порівняно з подвигами п’яти радянських авіатранспортних полків, які транспортували винищувачі та запаковані вантажні літаки з Фербанкса на Алясці до Красноярська й далі на фронт? Цей гігантський шлях майже не описаний в анналах Другої світової війни. Плавання «жорстоким морем» (Північною Атлантикою від США до Великої Британії, Льодовитим океаном від США, а з часом і від Великої Британії до СРСР) пам’ятають усі. Згадуються повітряні десанти на окуповану Європу, «іранський шлях», яким вантажі йшли на північ із портів британського Іраку та Індії. Але про шлях з Аляски в Сибір («Алсіб»), прокладений вісімдесят років тому, 29 вересня 1942 року, пам’ятають лише військові історики.
Зупинка Аляска, зупинка Якутськ
А це було надзвичайне завдання. Відстань від Фербанкса на Алясці до Красноярська мав 6500 км, понад п’ять тисяч з яких по території СРСР. Щоб долетіти з американських заводів на фронт, літаку доводилося пролітати понад 15 тисяч кілометрів. У той час такі перельоти не були легкими, маршрут був розділений на п’ять ділянок: перший радянський полк перекидав літаки з Фербанкса в якутський аеропорт Уелькаль недалеко Анадиру, наступні обслуговували ділянки Анадир – Сеймчан, Сеймчан – Якутськ, Якутськ – Кіренськ, і далі до Красноярська...
Задля резервних маршрутів і посадкових майданчиків у Сибіру тоді було побудовано 16 аеропортів, три радіолокаційні станції, мережу ангарів, складів палива, готелів і навчальних центрів. Успіхи цивільної авіації на Далекому Сході, одного з
лейтмотивів радянської повоєнної пропаганди, здебільшого базувалися на структурі, розробленій ненависними янкі.
А який трафік був на трасі! У 1942-1945 роках з Фербанкса до СРСР було передано майже вісім тисяч літаків. «Колимські зеки» тільки голови задирали: 729 бомбардувальників B-25, 2396 винищувачів P-63, 2616 – P38, 707 найбільших на той час транспортних літаків Si-47.
Підписуйтесь на наш фейсбук
А вони летіли не порожняком: у них були «Вілліси» і локомотиви, розібрані на частини, верстати і бетонозмішувачі, швейні і письмові машинки, канцелярське приладдя і капсули для протитанкових мін, порошкоподібні і заморожені яйця, хірургічні голки і чиказька тушонка, а також посли Максим Литвинов та Анатолій Громико. А ще, як можна довідатися із записів, 506 тонн слюди (на ізолятори).