Публіцистика

Не вистачило тільки двох слів. Що Папа Римський Франциск не сказав у Казахстані

- «Ви повинні пам’ятати про те, що не всі дивляться на війну в Україні очами поляків», - застерігав кілька дні тому знайомий єзуїт, здивований моїми надіями на те, що Папа Римський під час візиту у Казахстані міг би прокоментувати як російську агресію, так і специфічне походження католиків у цій далекій країні Азії.

Ну і звичайно, про російську агресію в Україні не було жодного слова окрім того, що Святий Отець думає про «милу Україну», про що сказав у заключному слові Святої служби, котру відслужив для католиків, які прибули з усієї центральної Азії. Але щоб у проповіді або у щоденній молитві? Але ж того самого дня, у середу, 14 вересня, у всіх католицьких костелах в Європі тривала молитва за Україну і за мир в Україні. Про такий «український день» у Свято Воздвиження Чесного Хреста Господнього закликала Рада Єпископських Конференцій Європи (CCEE).

Також під час зустрічі Папи Римського з католицькими священиками, монахами, монахинями та духовними наставниками, а також мирянами, яка транслювалася у четвер, 15 вересня, о 6:00 ранку за варшавським часом, не було жодної згадки про ситуацію в Україні, хоча аж просився коментар Мирослави Галушко, дружини греко-католицького священика, котра приїхала з чотирма своїми дітьми з України і подякувала «за зусилля, які Ви, Святий Отче, докладаєте, щоб відновити мир у моїй батьківщині Україні».

Чи ми мали право очікувати на це? Адже Папа Римський відвідав Казахстан з нагоди організації VII Конгресу Лідерів Світових і Традиційних Релігій, і мав у цьому велику надважливу мету – зміцнити переконання, що релігія – це джерело миру, а не війни. Тому нагадав, що «Релігійна свобода – це фундаментальне, першочергове і невідчужуване право, яке треба популяризувати всюди і яке не може бути обмеженим виключно для волі віросповідання».

Висока ціна

Папа Франциск вже давно, можливо від початку свого понтифікату, шукає союзників власне в цій справі: що релігії становлять джерело миру. У світі, котрий все більше живе ніби так, якби Господа Бога не було, той папа закликає підтримувати Бога і цивілізації життя. Шукає соратників у всьому християнському світі і ще досі розраховує, що – як можна зрозуміти з різних жестів і промова – на підтримку російського православ’я в цій справі.

Але чи ціна не є занадто високою? Глибокі – надто глибокі – дипломатичні заяви Ватикану чи Папи, в яких немає чіткого поділу на агресора та його жертву, вже перестають бути зрозумілими, бо і не чітко проглядається вища мета - захист християнської цивілізації, - коли гинуть християни в Україні, храми і церкви руйнуються, ігноруються права людей і народу.
VII Конгрес Лідерів Світових і Традиційних Релігій. На фото: Папа Римський Франциск (другий справа) і президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв (справа). Fot. ALESSANDRO DI MEO/EPA/PAP
Певним поясненням може бути промова кард. Курта Коха, виголошена у столиці Казахстану - Астані (у середу, 14 вересня, місто перейменовано на колишню назву). Кардинал Кох, префект Ватиканської Дикастерії з питань Підтримки Єдності Християн підтримує пропозицію Ватикану у справі діалогу з Російською Православною Церквою. «Не дивлячись на всі труднощі, від діалогу не можна відмовлятися, інакше в цій складній, заплутаній ситуації не можна буде розмовляти і шукати рішення», — сказав Кох, відповідаючи на запитання австрійського католицького агентства «Катпрес». Кард. Кох, якого цитує KAI, звернув увагу, що Патріарх Московський Кирил у своєму посланні учасникам конгресу в Нур-Султані, яке зачитала російська православна делегація, чітко заявив, що він зацікавлений у «міжрелігійному діалозі». «Проте, я не почув відповіді у цій конкретній ситуації - як цей діалог тепер треба проводити. Я власне на це я чекаю», - заявив кардинал.

   Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Сам Папа не прокоментував ані листа Кирила до учасників Конгресу, ані його відсутність, котра була доволі яскравою демонстрацією заяв Франциска, висловлених раніше. У своїй проповіді та в інших коментарях він прямо не говорив про надзвичайно тяжке минуле Казахстану, позначене жахливим російським та радянським визиском, а передусім тисячами жертв радянських трудових таборів, розташованих на цій землі.

Країна засланців

Розігріті котлети, або ж «розірвання конкордату»

Святіший Престол має близько 180 таких угод, у тому числі з міжнародними організаціями та з країнами, які анітрохи не є католицькими.

побачити більше
Це президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв підкреслив, що його батьківщина – це місце, котре приймає багато різних релігій, але не всі віруючі прибули до Казахстану добровільно, так як наприклад поляки, яких зігнав сюди сталінський режим.

Оскільки не можна заперечувати, що переважна більшість католиків Казахстану – це нащадки польських засланців – різних років сумного минулого. Католиками були також поволзькі німці, нащадки німців, яких тут заселила ще цариця Катерина, а в сталінські часи переселені з Поволжя і заслані до Казахстану (проте більшість із них після 1990 року виїхала до Німеччини).

Я була однією з перших журналісток, котрі у загальнопольській, вже не підпільній пресі, писала про поляків з Казахстану – як і в «Гданському Тижневику» (1989), так і в Тижневику «Солідарність» (1992) – і пояснювала читачам звідки там взялися поляки. І про те, що це - не цивільні, загублені Червоною Армією, вивезені з Кресів після радянської агресії 17 вересня 1939 року, а наші земляки, котрі ніколи з Польщі не виїздили – це Польща від них «від’їхала».

. Це жителі колишніх Кресів І Речі Посполитої, земель, які після Ризького договору так як Житомирщина та Мархлевський польський національний район відійшли до Радянської Української Республіки. Що в 1936 році саме ця радянська влада з дня на день вигнала їх в далекий світ, в голий степ, що навіть повстанці сто років перед цим, котрих висилав цар про нього не чула; хоча треба зазначити, що принаймні деякі врятувалися, бо інші земляки тоді в рамках Польської Операції були вбиті.

Раніше, у парафії св. Томаша на Варшавському Урсинові, я збирала дари для учнів з польських родин з Озерного, Келлерівки (ця назва - це власне слід від німців, відомих також як Wolgadeutschen), Таїнчі, Первоймайкі, Камишенки та інших сіл і «посьолків» розкиданих по степу (а це все околиця Караганди у широкому розумінні, де десятиліттями перебувало правління Карлагу, найбільшого виправно-трудового табору в СРСР, жертв якого, мабуть, ніхто не порахує).

Моїм контактом і організатором цієї допомоги була надзвичайно сумлінна і віддана вчителька польської мови Тереса ​​Фудала, яка однією з перших відгукнулася на звернення тодішньої влади щодо польських учителів до Караганди та околиць. Вона була ідеально підготовлена ​​до абсолютно нещоденних завдань, які там чекали, сповнена ідей і релігійно віддана, що відразу полегшувало її контакти з людьми, котрі «завжди» знали, що Бог є високо, а Польща - далеко. І що їм доводиться займатися собою, бо хтось такий, як ксьондз Владислав Буковинський приїжджатиме раз на рік або рідше, якщо його знову не посадять у трудовий табір.

Раз на тиждень із залізничного вокзалу Гданська відправлявся потяг із вагонами до Петропавловська або й далі, до Кокчетави. Одного разу нам довелося знайти молодого священика з Гнєзненської дієцезії Томаша Пету, щоб дати йому в дорогу «спів-пасажира» – фігурку Ісуса, покладеного у Гробі, або Матері Божої. Обидві поїхали в село Озорноє із отцем, який допомагав у парафії, що там створювалася. Це були переважно поляки, нащадки тих із 1936 року, але також старі люди, які ще пам’ятали польські молитви, привезені з уже невідомого дому.
Папа Римський Франциск у храмі Богоматерів Вічної Допомоги у столиці Казахстану. Fot. VATICAN MEDIA / Reuters / Forum
Сьогодні старший на тридцять років отець Томаш Пета – це архієпископ, митрополит Астани-Нур-Султана, а в селі Озорноє знаходиться збудований ним храм Матері Божої Королеви Миру, до якого прибувають паломники з усього світу, там постійно моляться сестри-кармелітки, а Папа Римський власне посвятив ікону Матері Божої Великого Степу для Озорного. Там усі пам’ятають, що в 1943 році, коли була страшна посуха і у зв’язку з цим додатковий голод, а в околицях прибувало все більше вигнанців, Богородиця – як прийнято вважати – зробила «диво риби»: непримітна калюжа раптом збільшилася й закишіла рибою, що всіх нагодувала.

Наступники блаженного Буковинського

Згадуючи всі ці обставини, я почала питати, чи знає Папа Франциск, звідки взялися католики з Казахстану – адже це не природна територія дії місії. І ким був блаженний католицької церкви священик Владислав Буковинський, життєвий шлях котрого показує також долю католиків у Казахстані. Засуджений у 1945 році на десять років таборів, після відбуття покарання залишився в СРСР, бо вважав, що засланих туди людей не можна залишати без духовної допомоги та релігійного життя.

«Ми всі наступники бл. священика Владислава Буковинського», - сказав у храмі Богоматерів Вічної Допомоги, у четвер 15 вересня місцевий єпископ, котрий вітав Папу Римського на зустрічі духовенства, а також висвячених і задіяних осіб».

Українці у Польщі. Хто є хто

Незабаром підтримка української меншини буде «коштувати» кілька сотень тисяч голосів.

побачити більше
Кілька місяців тому архієпископ Станіслав Ґондецький сказав в інтерв’ю для нашого Тижневика «TVP Tygodnik»: «Я дозволив собі вручити Святому Отцю всебічне дослідження про сумні наслідки ватиканської Східної Політики щодо церкви у країнах Центральної та Східної Європи. Вважаю, що думка бл. Кардинала Стефана Вишинського у цьому питанні була правильною, тому після обрання св. Іоанна Павла ІІ напрямок ватиканської дипломатії в цьому питанні змінився діаметрально. Ймовірно, симпатія ватиканської дипломатії до Росії походить від подібного настрою, який панує в Італії та Франції, які не відчули на власній шкірі панування комуністичної диктатури».

Можливо, завдяки цьому Папа Римський Франциск згадав постать отця Буковинського, а не до депортованих і замучених його товаришів із таборів. Бо, можливо, тоді треба було б сказати хто – яка система – була автором цієї жахливої ​​системи насильства, а отже двома словами до сьогоднішньої агресії Москви проти України. І це може затьмарити надії на захист відносин з московською православною церквою...

В цей же день виявилося, що Москва не виражає згоди на виступ президента Володимира Зеленського на щорічному вересневому форумі Генеральної Асамблеї ООН. І що на цю тему скаже представник Ватикану при ООН? Не кажучи вже про інших захисників права?

– Барбара Сулек- Ковальска

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклала Олеся Ґераль
Основна світлина: Франциск у папамобілі їде на службу Божу, котру відслужить на території Конгрес-Центру Експо у столиці Казахстану 14 вересня. Fot. EPA/VATICAN MEDIA/PAP
побачити більше
Публіцистика випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Нами правлять ідіоти
Вони впевнені, що вони герої правильного роману і діють у правильному сюжеті та роблять все правильно та якнайкраще.
Публіцистика випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
„Папі” нових правих виповнюється 80 років
Його не обмежують світоглядні „бульбашки”.
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Зимова гібридна війна. Мігранти на російсько-фінському кордоні
Велосипедний наступ Кремля
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Що може таксі без водія таксі
Автономні автомобілі спаралізували місто. 
Публіцистика випуск 1.12.2023 – 8.12.2023
Йдеться про різноманіття чи про занепад моралі і лібертинізм?
Складається враження, що напад на архієпископа Ґондецького – це якась масштабна акція.