Хто й чому боїться Джорджії Мелоні? Відповідь знайти неважко, адже всі, кого лякає думка про те, що вона, швидше за все, незабаром стане прем'єр-міністром Італії, не надто це приховують. А їх чимало і в Італії, і в Європі, і навіть за її межами. Різними є лише джерела їхніх страхів
Італійські суперники Джорджії Мелоні бояться поразки на виборах, і це виправданий страх, адже очолювана нею партія «Італійські брати» – Fratelli d'Italia лідирує згідно з результатами соцопитування, а їхня сильна позиція менш ніж за місяць до парламентських виборів є беззаперечною. З іншого боку, європейські партії, які входять до так званого мейнстриму, а також єврократи в Брюсселі побоюються, що перемога Італійських Братів може обернутися успішним прецедентом для подібних груп. Неодмінно зі своїми фатальними, як вони вважають, ефектами як в ідеологічному, так і в практичному вимірах, які матимуть вплив на перспективи євроінтеграції.
Урешті-решт, як у Європейському Союзі, так і за його межами, причину для занепокоєння мають і прихильники духовного та морального прогресу також. Наполегливо пропаговані ними моральні зміни та ідеї, які, на їхню думку, має засвоїти справді сучасна людина, можна, як виявилося, без жодного страху й ризику ставити під сумнів. Зрештою, Джорджія Мелоні та її партія на власних банерах сповідують ідеї, викопані з далекого минулого: сім’я, батьківщина, нація, суверенітет, віра та свобода, зокрема й свобода слова. Марно шукати там повістку ЛГБТ, гомо шлюби, модні концепції гендерної плинності та майже нескінченної їх кількості, інклюзивності чи спадного позначення канонів, поза якими будь-які невідповідні погляди можна називати мовою ворожнечі.
«Вони хочуть, щоб нас називали батьком 1, батьком 2, ЛГБТ і гендер або громадянин X, вони хочуть дати нам коди та номери. Але ми не цифри – і ми будемо відстоювати свою ідентичність. Я Джорджія. Я жінка. Я мама. Я італійка. Я християнка. Цього від мене не відбереш», – так сказала про себе жінка-політик у 2019 році на мітингу в Римі. Ці слова часто цитують як найпростіший опис її самої, але водночас і як стислий підсумок того, що проповідують італійські брати. Це просте й зрозуміле кредо, хоч і не для часів політкоректності та прогресу.
Привид ходить по Європі
Читання заяв політиків і міркувань ЗМІ нестримно нагадує знамениту фразу, якою починається «Маніфест Комуністичної партії»: «Привид ходить по Європі». Але цього разу це примара не комунізму, а неофашизму, а може, і просто фашизму. Комуністичне коріння тієї чи іншої партії, яке може бути видно як на долоні, сьогодні нікого не хвилює, а колишні комуністи чудово адаптувалися до нового часу. З іншого ж боку, усі семантичні похідні від слова «фашизм» прекрасно працюють як епітети.
Хоча політики, аналітики та ЗМІ утримуються від прямої критики Джорджії Мелоні, вони роблять це опосередковано, згадуючи здебільшого її партію. Тому італійські брати, на їхню думку, не є консервативною чи правою групою, як вони самі стверджують. Це «крайні праві», «націоналістична правиця», «праві радикали», «неофашистська партія» або партії «з фашистським корінням». Додатковим обтяжливим елементом є партії, з якими «брати» підтримують тісні контакти: угорська «Фідес», іспанська «Вокс», французька Національна асамблея (колишній «Національний фронт») і, аякже, польська партія «Право і справедливість».
Репутацію «братів» ще більше погіршила заява про те, що партія керуватиметься насамперед суспільним добром та інтересами Італії. Тим більше, що Джорджія Мелоні не приховує, що на це надихнулася гаслом Дональда Трампа «Передусім Америка!» (англ. «America first!» - О.У.).
Підписуйтесь на наш фейсбук
Хоча Італійські брати фактично походять із повоєнного неофашистського руху, їхнє коріння дуже далеке від сучасності – як у часі, так і в ідеологічному вимірі. Їхнім партійним предком був Італійський соціальний рух (Movimento Sociale Italiano, MSI), заснований одразу після війни, у 1946 році, групою фашистських активістів. Саме тому організація роками діяла на маргінесі світу політики.