Цивілізація

Amnesty International звинуватили б варшавських повстанців у порушенні прав людини?

Це організація лівого спрямування, яка неохоче мислить національними категоріями. Такі поняття як національне самовизначення чи боротьба за незалежність не мають для неї значення.

4 серпня 2022 року на сайті відомої у всьому світі правозахисної організації Amnesty International (далі – АІ) з’явився пресреліз під назвою «Українська військова тактика становить загрозу для мирного населення». У ньому представлено результати досліджень, проведених з квітня по липень у Харківській, Донецькій та Миколаївській областях, згідно з якими українська армія у своїх діях використовує густозаселені райони міст та сіл, наражаючи таким чином мирне населення на російські обстріли, чим порушує міжнародне гуманітарне право.

Українська сторона висловила своє обурення. Президент Володимир Зеленський прокоментував рапорт словами про «надання амністії» агресору та перекладення відповідальності на жертву. Його радник Михайло Подоляк заявив, що висновки AI є частиною кампанії з дезінформації та пропаганди. Водночас голова українського офісу організації Оксана Покальчук негайно пішла у відставку, а через кілька днів те саме зробив Пер Вестберг, засновник філії AI у Стокгольмі.

Масла у вогонь додав пост у Twitter Агнес Калламар, генерального секретаря Amnesty International, яка назвала критиків звіту українськими та російськими інтернет-тролями. Організація оприлюднила комюніке, в якому висловила жаль щодо того, як було прийнято рапорт, але не відмовилася від викладених у ньому тез. І хоча польське бюро у своїх заявах перепросило за біль і гнів, викликані рапортом; а окрім того, визнало, що при підготовці доповіді були допущені помилки «у сфері консультацій і комунікацій» і «недостатньо представлений контекст і зроблено замалий акцент на відповідальності Росії за війну в Україні», несмак залишився. Тим більше, що комунікат від 4 серпня був підхоплений і використаний російською пропагандою.

Amnesty International Польщі відмовилося відповідати на наші запитання, посилаючись на опубліковані пресрелізи.

Відсутність розуміння реалій

Читаючи рапорт AI, може скластися враження, що організація, попри благородні наміри, втратила ширшу перспективу через некритичний підхід у застосуванні своїх принципів. Наприклад, впадає в око нерозуміння реалій війни. – Реєстрування випадків порушення права є потрібним. Тільки варто пам’ятати про те, що під час війни, коли держава є жертвою агресії, а її незалежність знаходиться під загрозою, головним правом нації є захист від цієї агресії. Amnesty International, очевидно це не хвилює. Я не стверджую, що це має її хвилювати. Проте завжди необхідно враховувати, що гарантом прав особистості є загальне благо. Також потрібно розуміти контекст ситуації та знати пропорції, – говорить в інтерв’ю «Тижневик TVP» Марек Юрек, колишній маршалок Сейму, зараз публіцист.

АІ задокументувало розміщення українських військових у житлових районах, включаючи цивільні будівлі (лікарні, школи), у дев’ятнадцяти містах і селах. Автори рапорту вважають, що солдати мають використовувати альтернативні рішення, які б не провокували росіян на вогонь по населених пунктах. Вказуючи на військові бази та прилеглі ліси. Проте, з точки зору військової практики, ефективна оборона українських військ від російської агресії є неможливою без використання міських територій.

Підписуйтесь на наш фейсбук
– Може, українська армія також повинна надавати росіянам координати? – не приховує свого обурення тезами, викладеними в рапорті генерал Роман Полко. Колишній командир ГРОМ в інтерв'ю «Тижневик TVP» наголошує, що українські військові, ведучи оборонні дії, за величезної військової переваги росіян, мають діяти розосереджено. – Якби вони були зосереджені на базах, як пропонує Amnesty International, вони стали б надзвичайно легкою мішенню для агресора. Крім того, часто це формування територіальної оборони, які дислокуються в тому місці, де проживають і яке обороняють, – наголошує генерал.
Делегація Amnesty International під час гей-параду в Палермо у 2019 році. Фото: Pacific Press Agency / Alamy / Alamy / Forum
Він додає: – Це росіяни диктують умови. Використовуючи заборонену міжнародними конвенціями касетну, термобаричну зброю. Вони атакують цивільні об'єкти, школи, лікарні, торгові центри... Ґвалтують, грабують. Це бандитизм. Українці – це жертви. Їм просто необхідно оборонятися в розпорошенні, спираючись на ту місцевість, яку вони знають, – підкреслює генерал Роман Полко.

Чи треба захищатися?

– Росіяни мають перевагу у важкій техніці, ефективність якої в міській місцевості може значно знизитися. Тому залучення російських бронетанкових і механізованих військ до вуличних боїв у містах є найефективнішим способом їх розгрому для української армії, яка відчуває дефіцит важкого озброєння – говорить нам професор Пшемислав Журавський вел Ґраєвський, політолог з Лодзького університету.

На його думку, звинувачення Amnesty International у використанні солдатами лікарень і шкіл є гротескними. – Може, на початку російської агресії [тобто взимку] бійці мали жити в іглу? Авжеж, використовувалися громадські будівлі. У прифронтовій зоні госпіталі, якщо вони не були військовими, то напевно були евакуйовані, а приміщення зайняли солдати. Це природно і нормально, – каже політолог.

Автори рапорту AI не звернули увагу на те, що вихід ЗСУ з міст на практиці означав би передачу цих територій росіянам. У такому разі, жителі були б приречені на репресії з боку окупанта. – Росіяни хочуть захопити українські міста, тому їх бомбардують. В українців є два варіанти: або віддати міста, або їх захищати. Щоб це зрозуміти, не потрібна мати вищих кваліфікацій. Водночас згідно з рапортом Amnesty International виходить, що українці не повинні захищатися, бо таким чином вони порушують закони війни... Це абсурд, – пояснює нам журналістка, директор телеканалу Белсат Агнешка Ромашевська-Ґузи.

Професор Пшемислав Журавський вел Ґраєвський додає, що обов’язком армії є захист своїх громадян. – Віддати міста росіянам означало б приректи їх мешканців на смерть, тортури чи неволю. Відбуваються масові депортації українців, у тому числі дітей, у глиб Росії. Ми знаємо про злочини в Бучі чи Ірпені. Про масштаби екстермінації в Херсоні чи Маріуполі ми дізнаємося лише після їх звільнення... Вимагати, щоб з незрозумілих причин, відповідальність за мешканців міст, замість того, щоб намагатися їх захистити, віддати окупантам, є нонсенсом – коментує політолог.

Ліві погляди

Рапорт Amnesty International викликав широку критику. З українського боку навіть лунали звинувачення, що організація перебуває під впливом Росії та що її дослідження ґрунтуються на свідченнях осіб з т.зв. фільтраційних таборів, розташованих на окупованих територіях. Однак, ці звинувачення не підтверджено доказами.

Слід також пам’ятати, що Amnesty International від початку російської агресії опублікували численні звіти про російські воєнні злочини, наприклад, у Бучі, Маріуполі, Харкові, Бородянці та інших місцях. Вони також спостерігали за ситуацією на польсько-українському кордоні. AI підкреслює, що їх метою є захист цивільного населення, зберігаючи при цьому незалежність і неупередженість.

Проте складається враження, що на форму рапорту мали вплив світоглядні питання. Доктор Міхал Кузь, політолог з Університету Лазарського, експерт Ягеллонського клубу, розповідає «Тижневик TVP», що у доповіді AI вражає відсутність співчуття та однобічність.

– Як на мене, це пов’язано з ідеологічним профілем Amnesty International. Організація все більше зосереджується на третій та четвертій генераціях прав людини, а не на першій чи другій генерації. Це означає, що т.зв. операції, дискримінаційні заяви розглядаються майже нарівні з порушеннями основних прав людини, таких як право на життя чи право на власність. Польський уряд зіткнувся з жорсткою критикою з боку AI, наприклад у випадку кризи на польсько-білоруському кордоні, а раніше у питаннях реформи судової системи та «зон, вільних від ЛГБТ», або уряду Угорщини, – нагадує політолог.

Не у всіх є совість

Необережність і мода потурати злочинцям притупляють нашу чутливість.

побачити більше
Також він звертає увагу на погляди керівника організації з Франції Агнес Калламар, яка є випускницею New School For Social Research у Нью-Йорку. – Це один із найбільш лівих університетів на Заході, кузня еліт у дусі Франкфуртської школи, – зазначає Кузь. І додає: — Amnesty Internarional — це організація лівого спрямування, яка відмовляється мислити національними категоріями. Я не думаю, що для неї актуальні такі питання, як національне самовизначення чи боротьба за незалежність. Організація, у випадку війни в Україні, зосереджується лише на індивідуальних правдах окремих постраждалих, які можуть бути дуже різними.

Політолог зазначає, що якби сучасна Amnesty Internarional готувала доповідь про Варшавське повстання, то повстанців також звинуватили б у порушенні прав людини та у порушені міжнародного гуманітарного права. Відповідно до тих самих критерій, що були використані в доповіді про тактику українських військ.

Відмова від протистояння злу

На цей вимір діяльності AI Марек Юрек також звертає увагу. – Характерною є ідейна перспектива різних організацій, що намагаються зберегти т.зв. нейтралітет у ситуаціях, коли поділ між справедливістю та беззаконням видно неозброєним оком. Такі ситуації, однак, вимагають залучення, однозначної оцінки, а не симуляції олімпійської байдужості та нейтралітету, – коментує він.

Для колишнього маршалка Сейму Amnesty International не є організацією гідною довіри.

– Я був свідком упереджених заяв її представників проти уряду Угорщини в Європарламенті. Організація також систематично підтримує аборти, визнаючи їх «правом людини». Своєю чергою, у минулому, під час холодної війни, вона, як відомо, регулярно боролася проти антикомуністичних урядів, – розповідає Юрек.

Своєю чергою Агнешка Ромашевська-Ґузи стверджує, що Amnesty International дотримується ідеології, яка виключає оцінювання. – Відповідно до неї важливою є допомога жертві. Але хто і чому її скривдив – про це вже не належить питати. Краще бути нейтральним. Але у випадку війни в Україні організація, зберігаючи нейтралітет, баланс між катом і жертвою, дійшла до абсурду. Бувають ситуації, коли одна сторона завдає кривди, а друга є жертвою, і це не можна ігнорувати у роботі. Так є у випадку з російською агресією проти України – зазначає директор Белсату.

Далі вона зазначає, що за ставленням AI стоїть лівацький («то вже навіть не лівий»), нью-ейдж, інтегральний пацифізм. – Це крайня форма непротивлення злу. Інтегральний пацифізм передбачає, що насправді не можна оборонятися, тому що, захищаючись, можна комусь нашкодити або погіршити ситуацію. За принципом: «Якби ти віддав усе, що хотів від тебе бандит, можливо не було б мордобою. Але ти захищався, тому до цього дійшло – ти винен!». На мою думку, інтегральний пацифізм – це фальшива ідеологія, яка сприяє злу – коментує Агнешка Ромашевська-Ґузи.

Скандал навколо Корнеля Моравецького

Іноді з ідеологічних причин Amnesty International вибірково відстежує порушення прав людини. Анджей Мікош, колишній міністр фінансів, юрист, в інтерв’ю «Тижневику TVP» пригадує анекдот з другої половини 1980-х років, коли, на думку представників організації, Корнель Моравецький не був гідний того, щоб вони захищали його права. – Я не повністю погоджувався з ним у деяких політичних питаннях. Але коли його заарештували в 1988 році, то його необхідно було визнати в'язнем сумління. Amnesty International не хотіла цього робити. Пам’ятаю конференцію 1988 року в Інституті прав людини Польської академії наук у Познані, на якій гостем був представник Amnesty International. Він говорив божевільні нісенітниці, які скоріше нагадували комуністичну пропаганду, виправдовуючи, чому Корнеля Моравецького не можна вважати політичним в’язнем. Стверджував, що «Воююча Солідарність» [пол. Solidarność Walcząca – польська антикомуністична організація 1980-х років, яка виникла у підпіллі під час воєнного стану. Займала найрадикальніші позиції, вела активну вуличну боротьбу з режимом ПНР – прим. перекл.], є терористичною організацією, що, звичайно, не відповідало дійсності. Розгорівся страшний скандал – пригадує Анджей Мікош.
Безпечний доступ до абортів є правом людини, інформує плакат Amnesty International, вивішений під час пікету в Празі в червні 2022 року. Фото: Michal Krumphanzl, PAP / CTK
Колишній міністр фінансів додає, що відтоді стежить за діяльністю Amnesty International з певними застереженнями. Особливо в ситуаціях, коли використовуються світоглядні штампи, що «походять від європейських лівих чи російської агентури впливу».

Подібна ситуація, як із Корнелем Моравецьким, відбувається сьогодні. AI не хоче визнавати репресованого білоруською владою Миколу Автуховича в’язнем сумління. – Обидва, як світла йому пам’ять Моравецький, так і Автухович, не вписуються в ідеологічну схему інтегрального пацифізму. Тут мова йде про людей, що борються, хоч і не обов’язково агресивно. Вони не проводили жодної терористичної діяльності. Однак для Amnesty International підозрілим є сам факт того, що вони не відмовилися від активного захисту. Організація навіть не переймається тим, що нині Автухович зазнає надзвичайних страждань від режиму Лукашенка – зазначає Агнешка Ромашевська-Ґузи.

Українці не завжди янголи

Звісно, усі наведені вище думки не означають, що діяльність українських військових завжди повинна бути гідна похвали. Безсумнівно, життя в постійному відчутті небезпеки, невизначеності, постійний контакт із жорстокістю війни може вплинути на людину дегенеративним чином. – Я відчував певний несмак, коли російського військовополоненого змушували говорити «Путін х…». Це суперечить міжнародному гуманітарному праву – каже Мікош. – З іншого боку, слід відрізняти такі випадки, ексцеси солдатів, від політики держави, яка, як у випадку з Росією, порушує всі норми гуманітарного права, – продовжує юрист, – вивозить українців, у т.ч. дітей, на Далекий Схід; попри підписані угоди, в тому числі за участю ООН, готує показові суди над бійцями полку «Азов» і т.д. Росія є державою злочинцем, яка на додаток трактує це як чесноту… Тому порівнювання дій держави-злочинця з окремими епізодами, що не є елементами державної політики, це просто скандал – оцінює екс-міністр.

Водночас він додає, що Amnesty International, готуючи рапорт, намагалася запалити Богу свічку, а дияволу – згарок. – Проблема в тому, що це прислів’я могло мало сенс у той час, коли його вигадали. Сьогодні такий підхід не здається доречним – каже Анджей Мікош.

У згаданому рапорті організація зазначила, що не виправдовує дій росіян. Так само в пізніших повідомленнях вона чітко наголошувала на необхідності повного розрахунку за російські злочини. Однак у дослідженні від 4 серпня 2022 року, безперечно зробленому з бажанням допомогти мирним жителям, чітко видно, що принципи, ідеологічні кліше, які використовує AI, не можуть бути ефективно адаптовані до екстремальної ситуації, якою є агресія Росії проти України.

– Цей рапорт демонструє, що ліва інтелектуальна західна еліта не розуміє, як виглядає війна в Україні з перспективи народу, який бореться за виживання. І навіть не намагається це зрозуміти. Зло, яке Росія зараз впроваджує в міжнародні відносини, погрожуючи ядерною війною, загрожує існуванню життя на Землі. Цьому злу, яке зараз виходить на неототалітарний рівень, потрібно подивитися в обличчя, а не релятивізувати з ним. Світ не може йому потурати – завершує доктор Міхал Кузь.

– Лукаш Лубянський

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

– Переклав Юрій Ткачук
Основна світлина: Цілодобова кампанія з написання листів, організована Amnesty International у Щецині в 2003 році. Фото: MFP / Forum
побачити більше
Цивілізація випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
До Сибіру та України
Запоріжжя. У бункері солдат попросив у священика вервечку і навчив його, як молитися.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Шейхи клімату. Активісти в ролі маріонеток
Можуть покричати, за що будуть винагороджені оплесками
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Літак розлетівся на чотири мільйони шматків
Американці вже 35 років розслідують теракт над Локербі.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Німецький експеримент: педофіл – найкращий друг дитини
За «опіку» над хлопчиками педофіли отримували фінансування від влади Берліна.
Цивілізація випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чемпіонський ген
Дитина – це не верховий кінь.