4 серпня 2022 року на сайті відомої у всьому світі правозахисної організації Amnesty International (далі – АІ) з’явився пресреліз під назвою «Українська військова тактика становить загрозу для мирного населення». У ньому представлено результати досліджень, проведених з квітня по липень у Харківській, Донецькій та Миколаївській областях, згідно з якими українська армія у своїх діях використовує густозаселені райони міст та сіл, наражаючи таким чином мирне населення на російські обстріли, чим порушує міжнародне гуманітарне право.
Українська сторона висловила своє обурення. Президент Володимир Зеленський прокоментував рапорт словами про «надання амністії» агресору та перекладення відповідальності на жертву. Його радник Михайло Подоляк заявив, що висновки AI є частиною кампанії з дезінформації та пропаганди. Водночас голова українського офісу організації Оксана Покальчук негайно пішла у відставку, а через кілька днів те саме зробив Пер Вестберг, засновник філії AI у Стокгольмі.
Масла у вогонь додав пост у Twitter Агнес Калламар, генерального секретаря Amnesty International, яка назвала критиків звіту українськими та російськими інтернет-тролями. Організація оприлюднила комюніке, в якому висловила жаль щодо того, як було прийнято рапорт, але не відмовилася від викладених у ньому тез. І хоча польське бюро у своїх заявах перепросило за біль і гнів, викликані рапортом; а окрім того, визнало, що при підготовці доповіді були допущені помилки «у сфері консультацій і комунікацій» і «недостатньо представлений контекст і зроблено замалий акцент на відповідальності Росії за війну в Україні», несмак залишився. Тим більше, що комунікат від 4 серпня був підхоплений і використаний російською пропагандою.
Amnesty International Польщі відмовилося відповідати на наші запитання, посилаючись на опубліковані пресрелізи.
Відсутність розуміння реалій
Читаючи рапорт AI, може скластися враження, що організація, попри благородні наміри, втратила ширшу перспективу через некритичний підхід у застосуванні своїх принципів. Наприклад, впадає в око нерозуміння реалій війни. – Реєстрування випадків порушення права є потрібним. Тільки варто пам’ятати про те, що під час війни, коли держава є жертвою агресії, а її незалежність знаходиться під загрозою, головним правом нації є захист від цієї агресії. Amnesty International, очевидно це не хвилює. Я не стверджую, що це має її хвилювати. Проте завжди необхідно враховувати, що гарантом прав особистості є загальне благо. Також потрібно розуміти контекст ситуації та знати пропорції, – говорить в інтерв’ю «Тижневик TVP» Марек Юрек, колишній маршалок Сейму, зараз публіцист.
АІ задокументувало розміщення українських військових у житлових районах, включаючи цивільні будівлі (лікарні, школи), у дев’ятнадцяти містах і селах. Автори рапорту вважають, що солдати мають використовувати альтернативні рішення, які б не провокували росіян на вогонь по населених пунктах. Вказуючи на військові бази та прилеглі ліси. Проте, з точки зору військової практики, ефективна оборона українських військ від російської агресії є неможливою без використання міських територій.
Підписуйтесь на наш фейсбук
– Може, українська армія також повинна надавати росіянам координати? – не приховує свого обурення тезами, викладеними в рапорті генерал Роман Полко. Колишній командир ГРОМ в інтерв'ю «Тижневик TVP» наголошує, що українські військові, ведучи оборонні дії, за величезної військової переваги росіян, мають діяти розосереджено. – Якби вони були зосереджені на базах, як пропонує Amnesty International, вони стали б надзвичайно легкою мішенню для агресора. Крім того, часто це формування територіальної оборони, які дислокуються в тому місці, де проживають і яке обороняють, – наголошує генерал.