Історія

Польський оазис порядку і ліберальної освіти у царській Росії. Кременецький ліцей

«Новий учень повинен із собою мати серед іншого: 4 фунти мила, 4 квартові банки вакси, 12 голок різного розміру, нитки білі й у колорі мундиру, письмові приладдя – 2 копи гусячого пір’я, 8 лібер паперу та квартову пляшку чорнила».

Стихії невтомного, кропіткого будування «субстанції» і невтомної, хижацької деструкції, що часто проявляється на кордоні між Польщею та Росією, мало де стикалися з такою силою, як тут.

Кременецький ліцей у польській загальній пам’яті, що базується на кросвордах та поспішному складанні тестів, присутній завдяки двом асоціаціям: як один із наріжних каменів великої освітньої структури, створеної князем Адамом Чарторийським на землях забраних Росією, і як батьківщина поета Юліуша Словацького. Батько поета, Євзебіуш Словацький, викладав тут літературу та риторику. Рано помер.

Точні, але поверхневі асоціації. Сім’я Словацьких виїхала до Вільнюса в 1811 році, але пізніше Юліуш з овдовілою матір’ю повернувся до міста і навіть вчився у цьому ліцеї. У «Годині роздумів» він присвятив Кременцю кілька часто цитованих віршів («Там гора встає, охрещена ім’ям Бони»). Хоча, напевно на нього значно сильніше вплинуло навчання у Вільнюсі.

Князь-протектор

Крім того, роль Адама Чарторийського у створенні школи в Кременці (як ліцей вона функціонувала лише з 1819 р., до того була неповною гімназією, тобто середньою школою без права присудження наукових ступенів) обмежувалася загальною опікою та прихильністю. Як пише Ришард Пшибильський у чудовому есе про ліцей, який я буду часто згадувати, князь Адам, прокрастинатор і досвідчений гравець, свої амбіції мав у іншому: «Освіта та виховання не надто захоплювали політичний розум князя. Він почувався, перш за все, дипломатом, державним діячем. Він брав на себе важливіші національні завдання».

Підписуйтесь на наш фейсбук Справді, без його протекції велика реформа освіти в Російській імперії, яка здійснилася завдяки польським навчальним закладам і через них, зокрема, Віленський університет, не мала б шансів. Але у цьому проекті школі в Кременці (ширше – на Волині; конкретніше розташування спочатку було невизначене) відведене було місце лише гвинтика у більшій машині. Особлива роль гімназії та поштовх, з яким вона створювалася, були результатом діяльності перш за все двох осіб: Тадеуша Чацького, інспектора навчальних закладів Волинського, Подільського та Київського намісництв, та за загальної участі Гуго Коллонтая. Кременецький проект можна навіть вважати корекцією концепції Чарторийського: звідси й тривожне очікування ласки і згоди Олександра І, звідси й радість від підписання імператорського указу 29 липня 1805 року. «Коли імператорський рескрипт 29 липня нарешті надійшов і новгородський староста дав його скопіювати, Коллонтай негайно підготував проект того, як маршалки мають розіслати новий документ за допомогою курсорів по повітах».
Пам’ятна дошка на будинку ліцею, присвячена Тадеушу Чацькому, з написом: «засновнику навчального закладу, відомого як Волинський ліцей». Фото Bulka UA - Praca własna, CC BY 3.0, WikimediaCommons
Навіщо ж про це писати зараз, коли немає круглої дати? Перш за все тому, щоб показати, як «дух органічної праці», який зазвичай асоціюється лише з чвертю століття позитивізму, періодом після Січневого повстання, вийшов на перший план більш повно і з більшим запалом понад півстоліття раніше. І яким детальним, а водночас всеосяжним був проект гімназії – насправді утопічний і просвітницький за духом. За задумом його творців, Кремінець мав стати новою утопією, островом Ніпу, як у невдалому романі єпископа Іґнація Красіцького, оазисом порядку, щастя, ліберального навчання і стриманості. Також тому, щоб розважити, чи заслуговує місце, відзначене такою наполегливою працею, на підтримку ще раз.

Класицизм зневірених

Цей «дух органічної праці», з якого народився й Кремінець, виник із намагання не впадати у відчай після третього розділу Польщі. Про це роками писав Ришард Пшибильський, автор такої фундаментальної книги, як «Класицизм, або справжній кінець Королівства Польського». Уся еліта Речі Посполитої, яка після 1795 року не покінчила життя самогубством, не опинилася в еміграції, не вичікувала Наполеона (проте охочих було дедалі менше) намагалася, як могла, відновити «сад науки». Установчі збори Товариства друзів наук відбулися у Варшаві у найзрадливіший місяць року, 1 листопада 1800 року. Саме там на перший план вийшла розсудливість творців Комісії національної освіти і Конституції, зміцнена романтичною вірою в те, що нація існує в мові, тому мову треба в ній берегти й виховувати.

Був там і Тадеуш Чацький, який згодом став новогрудським старостою, вчений-самоук, дослідник права колишньої Речі Посполитої (він дослідив більшу частину Бібліотеки Залуських!), до поділів – член Комісії коронного скарбу, творець системи стипендій для інженерів-будівельників, після ж Тарговиці – приватна особа, бібліофіл і колекціонер антикварних книг.

Благословенний з бунчуком. Ким є новий покровитель і опікун українського війська?

Петро Конашевич-Сагайдачний – це один із тих героїв, якого слід було б вигадати, якби він не існував.

побачити більше
З вересня 1803 року він почав працювати над розширенням системи освіти, створеної на західних землях Російської імперії князем Чарторийським. Оскільки не було згоди на створення нових університетів, окрім Віленського (а якби він був заснований у Києві, то цар, безсумнівно, хотів би там запровадити викладання російською мовою), необхідно було створити середню школу з рівнем викладання, подібним до університету. Тоді було прямо сказано: «Гімназія не буде universitas , а буде великою центральною школою всієї провінції».

Низька ціна хмизу

Серед містечок Волині й південних намісництв вибрали Кременець. Вирішив Коллонтай: «Дорогий і просторий будинок поєзуїтського колегіуму (...); при ньому василіанський колегіум, який можна було використовувати як гувернантську семінарію; життя дешевше, як у Луцьку, легко винайняти пансіон для студентів, легко привести місто до слави (...) і що місто найзручніше для науки, бо ніколи не буде губернаторським містом». Поважні мужі подумали про все: про вартість хмизу (невисоку, бо поруч ліси), фруктів (що дозрівали на південних схилах), вапна та каменю для тротуарів і про те, щоб не перешкоджали учням кокотки, що тягнуться за офіцерами губернського гарнізону.

Майже два роки Чацький збирав пожертви по маєтках всієї південно-західної частинини імперії, переконуючи їх «працювати органічно» і збираючи величезні суми. Коллонтай, педант і деталіст, написав підручники з методики викладання та нормативні документи, які й сьогодні є цікаві: «...повинен із собою мати серед іншого: 4 фунти мила, 4 квартові банки вакси, 12 голок різного розміру, нитки білі й у колорі мундиру, письмові приладдя – 2 копи гусячого пір’я, 8 лібер паперу та квартову пляшку чорнила».

Він також підготував проект інавгурації («з шостої ранку стрілянина з гармат і дзвін дзвонів»). Створив також схему навчання сучасних мов. Чацький, талановитий інвестор, наказав викопати колодязі, відбудувати ринкову площу та побудувати нові будинки, нарікав, що ліс недостиглий, а накопичені гроші вкладав у каменоломні та цегельні. Коли ми уявляємо сьогоднішні «академічні міста», головним джерелом яких є не залізничний вузол, шахта чи автомобільний завод, а університет, варто усвідомити, завдяки чому Кременець став таким академічним містом на початку ХІХ століття.

Акушерки, гувернантки і соколи

Це було справжнє академічне комбо . У підручниках історії та енциклопедичних записах згадуються насамперед найвідоміші викладачі та випускники гімназії та ліцею. І правда, є з чого вибирати. Серед перших, а назву лише деяких, які відомі у польській кросвордівській пам’яті: Альойзі Фелінський, Юзеф Корженьовський (чи не найвидатніший прозаїк польського романтизму), Йоахім Лелевель, Олександр Міцкевич (історик права, молодший брат Адама), вищезгаданий Еузебіуш Словацький, Міхал Вишневський, філософ, але також перший польський психолог. Серед студентів – мабуть, половина покажчика імен польського романтизму та великої еміграції: Миколай Єловіцький, Маврицій Ґославський, Антоній Мальчевський (поет), брати Нарцис і Густав Олізари, революціонер Станіслав Ворцелл, польсько-український поет Томаш / Тимко Падура, завдяки якому й донині наспівуємо «Гей, соколи…».
Будівля колишнього Кременецького ліцею у 2016 р. Занесено до Державного реєстру пам’яток нерухомого майна України за номером: 61-107-9001. Фото Konstantin Brizhnichenko - Praca własna, CC BY-SA 4.0, WikimediaCommons
Однак мене більше хвилює цей органічний вимір: основа (фундамент) дії, а не висота досягнення. І ця основа складалася з: школи народних учителів, окремої школи, що виховувала «механіків», тобто ремісників усякого роду, від годинникарів до винокурів і цирульників; окрема школа для акушерок, окрема школа для медиків і хірургів, окремий інститут для гувернанток, під патронатом імператриці. І, як продовження цього органічного устрою: Бруківська комісія, гільдії та купецькі товариства, Товариство милосердя (тут знадобилося заступництво єпископа Кацпера Казімєжа Цецішовського), Музичне товариство, шинки (до яких заглядали гімназійні перевіряючі, що пильнували, щоб напої неповнолітнім не наливали), пристань, театр , трактири, кондитерські, а навіть товариство, що пропагувало гру в паланта (одну з попередниць бейсболу)...

Це на базі. А як потрапити на вершину – не гори Бони, а піраміди знань? Коллонтай далеко відійшов від простого trivium та quadrivium . По-перше, мови: польська, російська, французька, латинська, грецька, а також релігія, географія та геометрія. Це були основи, час оволодіння дисципліною праці та пам’яті, а потім університетські курси: розширена геометрія, плоска тригонометрія (графічна), алгебра, логіка, уроки вимови, стародавня історія, фізика, інтегральне числення (диференціальна, тобто вища алгебра), хімія, природна історія, ботаніка, національне право, історія грецької, латинської, польської та французької літератур. Підсумкові класи: грецька та англійська мови, книгознавство, малювання, теоретична та практична механіка, архітектура та гімнастика. Фехтування, співи, музика, танці та катання на конях – це вже позаурочний час. Лишень вчитися: у гімназійному ботанічному саду 12 тисяч видів рослин, підручники з Лондона, а також із колекції Станіслава Августа, фізичні інструменти з Парижа – за все заплачено волинським зерном.

Екслібриси Августа

Російський гарнізон, розсадник того, чого не любив Чацький – пияцтва, дуелей і венеричних хвороб, прибув до міста навесні 1831 року. Польські улани далеко, але хто знає, куди потече дух повстання? Офіцери зіграли декілька партій в паланта, а потім зламали палиці. Восени ліцей закрили. Деякі з професорів, пройшовши принизливу процедуру декларування своєї лояльності до правлячого дому, були прийняті на роботу в Київський університет, який саме створювався. До міста над Дніпром перевезено теж бібліотека ліцею: на найдавніших томах сьогоднішньої Національної української бібліотеки в Києві ще можна побачити екслібриси з ініціалами «S.A.P.». А в будинках колишнього ліцею вистачило місця для православної духовної семінарії, складу губернської документації та в’язниці.

Як обійти царські заборони? Смугастою формою та регатою

Перше над Віслою шикування у дві шеренги після Січневого повстання відбулося у рядах веслувальників.

побачити більше
Друга Річ Посполита мала мрії Першої: Кременецький ліцей було відтворено не просто в рамках реконструкції системи освіти на Кресах, а декретом маршала Пілсудського у 1920 році. Тут також була велика група чудових випускників, від Марека Каца (львівська математична школа, після війни – професор у Корнелльському університеті) до поета і мученика за польську справу Зиґмунта Румеля. Цей ліцей теж зник, щойно по рівно викладеному тротуару почали стукати копита коней і гусениці танкеток. Закритий після першого приходу совітів, був остаточно ліквідований німцями. Наприкінці липня 1941 року, рівно через 136 років після декрету, який у царя випросив Чацький, зондеркоманда розстріляла кілька десятків викладачів ліцею біля підніжжя Гори Кшижової.

Я докинув кілька грошів до гучного збору коштів на Байрактар, і це, мабуть, не остання військова потреба, яка Україні ще буде потрібна. Але я сподіваюся, що настане день, коли можна буде організувати колекцію з 12 тисяч рослин і 120 тисяч найменувань для майбутньої ультрасучасної Міжморської академії im. Тадеуша Чацького в Кременці.

– Войцєх Станіславські

– Переклала Аліна Возіян



TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Наведені цитати взято з двох праць: Марія Данілевичова ( Наукове життя колишнього Кременецького ліцею , Варшава 1937) та Ришард Пшибильський ( Кремінець. Повість про розсудливість переможених , Варшава, 2003).
Основна світлина: Кременець. Костел єзуїтів Святих Ігнація Лойоли та Станіслава Костки та Кременецький ліцей, на задньому плані гора Бони з руїнами замку. 1919-1939 роки. Фото NAC/Koncern Ilustrowany Kurier Codzienny; sygn. 1-U-3247
побачити більше
Історія випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Поморський злочин
З вересня по грудень 1939 року було вбито 30 тисяч людей у 400 населених пунктах Помор’я. 
Історія випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Втеча зі Шталагу – різдвяна історія 1944
Ув’язнені жінки шукали прихистку в німецькій церкві... Але це була помилка.
Історія випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Нова Москва в Сомалі
Російська преса називала його новим Колумбом.
Історія випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Анонімний рапорт Пілєцького
Друг, з яким вони втекли з концтабору «Аушвіц», загинув 5 серпня. Перед смертю встиг сказати: за Польщу.
Історія випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чистки серед журналістів мали на меті відновити монополію на...
До роботи допускалися лише «довірені», а понад сто працівників було інтерновано.