Марк Шагал — фрик із штетл
27.07.2022
В ідиш є таке слово «люфтменш» (польською мовою — «це повітряна людина»). Означає когось, хто ходить з головою в хмарах, навіжену особу, мрійника, містика. І власне Шагал малював таких різноманітних «люфтменшів». Тому, що певною мірою був одним із них.
Навчався живопису ще до Першої світової війни у Вітебську, Петербурзі та Парижі. І саме в столиці Франції він зіткнувся з авангардними явищами – зокрема кубізмом.
Потім повернувся до свого рідного міста. Був свідком змін, які принесла більшовицька революція. Коли в Росії настав ленінський режим, він навіть коротко став комісаром образотворчих мистецтв у Вітебській області. Проте остаточно не знайшов собі місця в першій комуністичній країні світу. Як митець він не вписувався в нову дійсність. Тематика його творів відрізнялася від очікувань, які щодо мистецтва мала радянська влада.
Шагал був фриком із штетлу, якого політрукам важко було приборкати. Менталітет художника розкривається, наприклад, у картинах «Фантастична сцена на рожево-зеленому фоні» або «Жовтий козлик у селі». У цих творах мистецтва можна побачити хороводи персонажів, які були ментально близькі художнику.
В ідиш є таке слово «люфтменш» (польською мовою — це «повітряна людина»). Означає когось, хто ходить з головою в хмарах, навіжену особу, мрійника, містика. І власне Шагал малював таких різноманітних «люфтменшів». Тому, що певною мірою був одним із них.
Що стосується його ставлення до комунізму, то не виключено, що знаковою в цьому питанні є картина «Візит Мойсея і золотого тільця в майстерні». Ми бачимо сцену із Книги Вихід: вибраний Богом народ вдається до акту ідолопоклонства. Золотий тілець — це фальшиве божество. Тільки тут він має інший колір - червоний, тобто асоціюється власне із комунізмом.
У 1922 році Шагал емігрував на Захід. Згідно із планом оселився у Франції. З 1937 року був громадянином Франції. Коли під час Другої світової війни його нова батьківщина потрапила під німецьку окупацію, він сховався від Голокосту в Нью-Йорку. У 1948 році знову оселився у Франції. Дожив до глибокої старості – помер, коли йому було майже 98 років.
Зустріч іудаїзму з вірою в Ісуса Христа може здатися дивовижною у творчості Шагала. І даремно шукати у творчості митця ознак яких-небудь єврейських упереджень щодо християнства.
Варто звернути увагу хоча б на картину «Моє життя. Між Вітебськом і Парижем». Вона представляє чоловіка і жінку — закохану пару, тобто автора картини та його дружину Беллу — а також синагогу у родинному місті Шагала та візитівки столиці Франції — фасад Собору Паризької Богоматері і Ейфелеву вежу. Знаменно, що на вежі зображено... розп’яття Ісуса Христа.
І якщо йдеться про пасійний мотив, то це не виняток у творчості художника. Зрештою, можна вказати на ще один твір Шагала – під багатозначною назвою «Розп'яття».
У свою чергу, в особливому контексті Ісус Христос з’являється на картині «Навколо Книги Виходу». Шагал нагадує певну історію: у 1941 році група євреїв, яким загрожував Голокост, намагалася втекти з Румунії до Палестини. Однак корабель, на якому вони пливли, затонув. Ісус Христос, вмираючи на хресті, супроводжує їх у цій події. Він страждає так само, як і вони.
Проте я дозволю собі потрактувати цей твір не так, як цього хотів автор. Що ж, можливо, Голокост виявився провісником того, що чекає християн у майбутньому. А йдеться про переслідування їх як відмінних від усіх людей у світі, де віра в Ісуса Христа є дурістю або деморалізацією.