Міжвоєнний період — це для сучасних польських письменників невичерпне джерело натхнення. І це стосується також політичної ситуації Польської Республіки (період 1918 — 1939 року — прим. Перекл.). Вистачить хоча б назвати роман “Король” Щепана Твардоха з 2016 року, в основу якого між іншим покладено антагонізм, що ділить членів Польської соціалістичної партії і членів Польської національної демократії.

У Польській Республіці відбувається дія з книги “Син боліт” Павла Жевуського. Це прозовий дебют цього філософа і історика, який раніше писав у жанрі література факту. Окрім “Сина боліт” він має на своєму рахунку три публікації. Як-от: “Варшава - місто гріху: Проституція у Польській Республіці”, “Філософія Пілсудського” та “Гріхи “Парижа Півночі”. Темне життя довоєнної Варшави”.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Перший роман Жевуського можна вважати дуже влучним пострілом, хоча кількість намножених сюжетних ліній змусила мене кілька разів перечитувати закінчення, щоб мати повне розуміння розплутаної інтриги. Не дивлячись на це, він заслуговує на увагу, оскільки є чимось набагато більшим ніж чудово написаний кримінальний роман.

“Син боліт” переносить нас до подій весни 1937 року. Отож офіцер Відділу ІІ Головного Штабу Польської Війська Капітан Маврицій Якубовскі — знаної Двуйкі або Дефи — тобто розвідки і контррозвідки Польської Республіки потаємно направляється, згідно з рішенням своїх командирів, на Полісся — до Давідґрудка з метою вирішення таємниці зникнення кільканадцяти осіб. Йдеться про територію, яка становить кресову багатокультурну мозаїку, а її власником є воєвода Полісся Вацлав Костек-Бернацький.

На відміну від Якубовського — це не вигаданий герой. Довкола цього державного службовця створилася понура легенда. Він наглядав за табором із спеціальним режимом для політв'язнів у Березі-Картузькій, в якому розміщували опозиціоністів — від комуністів до правих. Костка-Бернацького звинувачували в тому, що з його ініціативи тортурували в'язнів (політик і письменник Станіслав Цат-Мацкевич назвав його навіть “хворобливим садистом”). Ходили також плітки про те, що він практикував... сатанізм. І не без причини.

Оскільки Костек-Бернацький був також письменником. Його творчість, між іншим, охоплює опубліковану у 1931 році збірку оповідань із промовистою назвою “Диявол — переможець”. У колах Католицького Костелу на цю збірку відреагували великим гнівом. “Я не дивуюся зростаючому бурчанню обурення, адже з релігійної та моральної точки зору ця книжка — це справжній небачений у країні скандал. Про Бога автор пише зі зневагою”, - оцінив книгу примас Польщі, кардинал Август Глонд.

Повертаючись до “Сина боліт”, місія Якубовського може відразу нам асоціюватися із “Серцем пітьми”. У романі Джозефа Конрада капітан корабля Марлоу має завдання знайти у африканських джунглях шаленого купця Курца. Проте Жевуського варто похвалити за те, що він не грається з читачами в кота і мишку, оскільки ця підказка показує відкритим текстом. Якубовський з вуст майора Стефана Маєра чує: “Бернацький то Курц, а ти отримав роль Марлоу”. Але на цьому подібність “Сина боліт” із “Серцем пітьми” закінчується.

Темрява і таємниці, які висять над Якубовським створюють клімат, котрий повинен сподобатися поціновувачам романів грози Стефана Грабінського — котрий жив на рубежі XIX i XX століття. Цей прозаїк вважався “польським Едгаром Алланом По”. Натомість суспільні і природні реалії, що представлені у романі Жевуського, відповідають мальовничим описам, які містяться в книзі майстра польського репортажу Фердинанда Антонія Оссендовського “Полісся” 1934 року (цитата з іншої книги — “Наші польські джунглі” – таке мотто роману Жевуського).

У книжці “Син боліт” сьогодення переплітається з минулим, а ява – зі сном. Якубовський потрапляє в місце, де збанкрутує раціоналізм. Це регіон, якому загрожує діяльність радянських диверсантів. На них полюють офіцери Корпусу Охорони Кордону – спеціального військового формування, створеного у 1924 році, яке служило на східних територіях тодішньої польської держави для протидії небезпеці з боку СРСР. Але на фоні цієї політичної ситуації також відбувається боротьба за душу місцевих, національно різнорідних людей ( в його склад входять між іншими Поліщуки, які подають себе “тутешніми”), які практикують (характерна риса поліської природи) своєрідні язичницькі ритуали на болотах.

Отже, роман Жевуського показує зіткнення між цивілізаціями. Звичайно, так слід сприймати боротьбу Польської Республіки проти впливу Совєтів. Не менш важливим є вимір зіткнення між польською культурою, заснованою на католицизмі, і язичництвом, яке в різних формах збереглося під поверхнею православ'я аж до ХХ століття.

Однак то вже минуле. Комунізм зникнув, Радянський Союз розпався, а соціальна субстанція і кордони Польщі ґрунтовно змінилися. Між Одрою і Бугом немає національних суперечок, які докучали Польській Республіці. Проте деякі питання залишилися актуальними. Вони стосуються укладення стосунків Польщі зі Сходом та зміцнення польської культурної ідентичності в католицизмі.

–Філіп Мемхес

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–Переклад Олеся Ґераль