Діалоги

Мозок живиться рухом

Іноді пацієнт говорить, як пройдисвіт, хоча він може бути добре освіченою, культурною людиною. Не використовує форм ввічливості, часто лається й не усвідомлює того, що щось відбувається не так, – каже неврологопед Ева Заневська.

ТИЖНЕВИК TVP: Почнемо з начебто очевидного запитання: чим відрізняється логопед від неврологопеда?

ЕВА ЗАНЕВСЬКА: Обидва фахівці займаються терапією мови в найбільш широкому розумінні цих слів. Логопед працює над корекцією дефектів вимови, наприклад, шепелявості або неправильної вимови „р”. Також він часто має справу з лікуванням затримки мови, коли діти досягають певного віку, у якому вони вже повинні почати говорити, а вони ще й досі взагалі не говорять або говорять замало. Неврологопед займається порушеннями мови на неврологічному фоні, тобто такими порушеннями, що були викликані пошкодженнями головного мозку.

У результаті травми?

Так, але не тільки. Найбільш поширеними порушеннями мови на неврологічному фоні в дорослих є афазія, тобто втрата здатності розуміти мовлення й формувати його, яка найчастіше наступає внаслідок травми або інсульту. Також часто виникає дизартрія, тобто розлади, викликані дисфункціями мовного апарату, – язика, піднебіння, гортані тощо.

   Підписуйтесь на наш фейсбук   
    За замовчуванням, неврологопед повинен уміти й знати більше від логопеда. Однак, оскільки в широкому розумінні їхні компетенції досить схожі, терапією повинен займатися той фахівець, якому вдається краще достукатися до конкретного пацієнта.

Невролог також працює з людьми, які не говорять узагалі. Коли мозок настільки пошкоджений, спадають на думку приклади двох моїх пацієнтів. У літньої жінки після трьох інсультів стався параліч кінцівок. Я намагалася досягти того, щоб вона могла нормально харчуватися, тобто приймати їжу через рот, а не ентерально. Для цього насамперед потрібно було знизити м'язовий тонус в області обличчя та шиї.

Інший мій пацієнт – це молодий чоловік після важкої аварії. Було важливо, аби його обличчя перестало нагадувати маску, щоб він спромігся на найпростішу міміку: зумів посміхнутися, зморщити лоба, підняти брову...

Тобто Ви ведете боротьбу за підтримання позавербальної комунікації пацієнта зі світом? Треба звернути увагу, що поняття «позавербальної комунікації» є дещо ширшим: можна мати з нею проблеми, водночас володіючи мовою, правда? От хоч би взяти до прикладу Шелдона Купера з популярного серіалу «Теорія великого вибуху»...

Так, такі проблеми з розумінням контексту часто трапляються в пацієнтів із прозопагнозією. Я маю на увазі ситуації, коли пацієнт може говорити, спілкуватися, але через пошкодження правої півкулі мозку (наприклад, після інсульту) не розуміє жартів, не може підлаштувати стилю мовлення до людини, з якою розмовляє. Іноді він говорить, як якийсь пройдисвіт, хоча є добре освіченою й культурною людиною. Не використовує форм ввічливості, часто вживає нецензурну лексику й не усвідомлює, що щось не так. Сім'я теж не розуміє, що відбувається з людиною. Таким людям можна та варто зарадити фахово.

Навіщо дітям логопед, начебто відомо: їм часто треба допомагати вимовляти звуки типу «р», «ц» або «ш», і причина їхніх неприємностей може бути такою прозаїчною, як тривале годування з пляшечки. Але чим все ж відрізняються проблеми з мовою дорослих та дітей?

Малюкам легше, бо вони ще не встигли набути всього того, що «обтяжує» дорослих: неправильного прикусу, неправильної будови піднебіння, напруженості або контрактури м'язів, навичкової неправильної роботи язика... Багато вдається зробити без залучення до співпраці лікаря-ортодонта. Проте, наприклад, шепелявість легше вилікувати в дорослого, аніж у дитини. У дорослого є мотивація: він соромиться, хоче працювати над собою, тренується.
У Теодоро Леазми COVID-19 спричинив інсульт. 61-річний чоловік нині відновлює рухливість, але хвороба спричинила в нього дислексію та інші когнітивні розлади. Зараз він проходить терапію в невролога Давіда Ромеро, який за допомогою спеціальної програми допомагає пацієнту знову навчитися говорити. Клініка Grupo 5 Cian в Алькала-де-Енарес поблизу Мадрида, 10 вересня 2020 р. Фото Pablo Blazquez Dominguez/Getty Images
Відомі приклади акторів (спадає на думку Збігнєв Замаховський), які подолали недолік вимови важкою інтенсивною роботою з логопедом або фоніатром.

Це правда, однак із іншого боку, дорослі занадто рідко звертаються до терапії. Звикли до своєї вади або, навпаки, зробили з неї частину особистого charme’u (шарму) – наприклад, гаркавлять (вимова звуку «р» на французький манер, гортанно, не є типовою для польської мови, раніше гаркавість була манерою аристократів, людей багатих і освічених – прим. ред.) і приклади цього теж можна знайти в шоу-бізнесі.

Я вже згадувала, що два найбільш поширених порушень мови – афазія (утрата здатності говорити) і дизартрія. Це проблеми з мовленням, викликані неправильною роботою м'язів. У хворого немає проблем із вибором слів, із плануванням свого мовлення, з обрамленням того, що він хоче сказати словами. Проте його мовлення розмите, зокрема незрозуміле для оточення. У дітей найбільш поширеною причиною є церебральний параліч, у дорослих – це, наприклад, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз.

Через які причини в дорослих людей починаються проблеми з мовленням і що в такому випадку можна зробити? Чи мозок дорослої або навіть літньої людини є досить гнучким, аби вправи ще могли принести зміни на краще?

Як я вже згадувала, серед причин переважають травми, хвороби мозку та інсульти. Маю пацієнтів, які не говорять після серйозних дорожніх аварій. В іншої моєї підопічної, пані Катерини, гліобластома, тобто один із різновидів пухлин головного мозку, і після операції в неї почалися проблеми з мовленням. Інсульти, у свою чергу, часто, на жаль, супроводжуються правобічним парезом тіла.

І, нарешті, захворювання нервової системи, такі, як епілепсія, хвороба Паркінсона, розсіяний склероз. Коли хворий страждає прогресуючим захворюванням, порушення мовлення може з'являтися як ще один симптом. При хворобі Паркінсона, наприклад, вимова не чітка. Це пов'язано із заціпенінням м'язів, що виникає при цій хворобі

Мова – це складне явище. Мозок, м'язи, зуби та навіть руки й усе обличчя –потрібно поєднати безліч елементів.

Понад 70 відсотків людського спілкування є позавербальним. Після інсульту дуже часто спостерігається порушення роботи м'язів обличчя, у тому числі повік й області рота. Неорганічним є напруження м'язів. Таким чином, хороший логопед завжди спочатку досліджує первинні функції в пацієнтів. Потім робота може полягати в тому, щоб навчити когось, де, наприклад, потрібно тримати язик на піднебінні, щоб добре ковтати. Мова – тільки вишенька на торті... Початковою точкою є стимуляція різними методами м'язів області обличчя й шиї.
Марліс Меклер, неврологопед, виконує вправи з пацієнтами літнього віку з неврологічними проблемами. Фото Rick Meyer / Los Angeles Times via Getty Images
Логопед зазвичай налагоджує контакт із дитиною через спільну гру, часто з використанням спеціальних іграшок, ігор та головоломок. Як натомість можна достукатися до дорослої людини?

Отож основа роботи з дорослими людьми, принаймні в моєму випадку, теж є гра. Мені має бути комфортно працювати з пацієнтом, а йому - бути зі мною. Мені подобається заглиблюватися у світ пацієнта та його інтереси. Якщо пацієнт приходить до мене впродовж трьох років тричі на тиждень для вправ, ми не можемо робити одні й ті ж нудні вправи весь час! Я часто, наприклад, передплачую гумористичний тижневик і прошу пацієнта читати анекдоти вголос. Це досить складний виклик, враховуючи те, що наша мета полягає в тому, аби пацієнт говорив вільно. Тому він повинен спочатку читати повільно, щоб не заїкатися, але й із достатньою інтонацією, для того, щоб жарт і надалі був смішний.

Я часто також співаю зі своїми пацієнтами, звісно, підбираючи кожному репертуар відповідно до їхнього темпераменту та віку. Ми тренуємо м'язи обличчя перед дзеркалом, роблячи з нього міні-театр: при оголошенні «теща йде» накладаємо на обличчя штучну усмішку ... А потім – звичайно ж – «дзьобик» і складаємо губи для гучного поцілунку!

Як у роботі з дітьми, так і з дорослими дуже важливим є рух. Мозок харчується руховою активністю, а нам саме потрібно відновити його регенерацію. Необхідна щоденна норма саме таких фізичних навантажень, які є допустимими для конкретного пацієнта. Якщо пацієнт може вставати й ходити, то нехай робить це якомога частіше. Якщо він не може цього зробити, то все одно зупинятися лише на фізіотерапії не варто. Чистити картоплю – це теж хід! Неможливо переоцінити також тяги людини до нових справ або відходу від рутини. Не хочу більше вживати напівглузливу фразу про «вихід із зони комфорту», але йдеться трохи й про це теж, адже такі справи змушують мозок створювати нові нервові зв'язки.

А що робити у випадку пацієнтів, які є недієздатними?

У цьому випадку застосовується сучасне терапевтичне рішення – так зване кібероко. Воно діє, коли пацієнт фокусується на певному об’єкті на екрані.

Кібероко? А, я чула. C-Eye або „Consciousness Eye” (укр. „Око свідомості”)?

Так, власне, це воно.

Чи правда, що завдяки такій комбінації камер, кожна з яких відстежує рух очного яблука та програмного забезпечення, пацієнт може «поглядом вказувати на екрані» на відповідний малюнок, фотографії, букви, формулювати цілі слова й навіть речення?

Дивовижно, чи не так? Так, це створює для пацієнтів контакт зі світом, зменшує в них відчуття розгубленості та безпорадності й навіть покращує роботу мозку, стимулюючи когнітивні процеси. Але взагалі, скільки пацієнтів, стільки й методів. Ось що захоплює мене в моїй роботі. Я не можу дозволити рутині її поглинути. Доводиться постійно шукати шляхи покращення якості життя пацієнта. Треба дивитися на нього цілісно й намагатися впливати на його життя, аби воно повернулося в нормальне русло.

Стейк з бика, що має імунітет на глобальне потепління

Чи ми «створимо» людей, які генетично зможуть терпіти щораз більшу спеку?

побачити більше
А як хворому можуть допомогти члени родини, які не мають спеціальних кваліфікацій?

Я маю допомагати родині, а не вона мені. Я працюю над тим, щоб скеровувати сім'ю так, щоб пацієнт отримував якнайкращу підтримку. Я не мучу ані родини, ані своїх пацієнтів «словами на повторення». Я просто прошу постійного контакту, спільного виконання повсякденних завдань і спільних маленьких радощів: від висаджування квітів на балконі до походу на концерт.

Слухаючи вас, я весь час думаю про героя фільму «Король говорить», батька нинішньої британської королеви Єлизавети ІІ, Георга VI. На думку істориків, його мовний дефект мав психологічне підґрунтя та був пов'язаний із дитячими травмами. Терапія, показана у фільмі, — це радше робота психолога, ніж логопеда. Невже так часто потрібен психолог?

Так, звісно. Наприклад, моя пацієнтка пані Івона чудово пам'ятає події перед інсультом, але зараз вона не може запам'ятати події з реального часу. Крім того, у неї величезна проблема з побудовою речень, із пригадуванням слів. Я звернулася по допомогу до нейропсихолога, тому що знаю, що він ефективніше за мене працюватиме з її пам'яттю. Психолог потрібен і дорослим, які раптово, з описаних вище причин, утратили повносправність. У такій ситуації він допомагає їм заново відкрити сенс життя в нових змінених умовах. Треба пояснювати їм та допомагати освоювати світ.

–розмовляла Маґдалена Кавалец-Сеґонд

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

–переклад Оксана Усатенко
Світлинa з приватного архіву Єви Заневської
Ева Заневська займається логопедією з дітьми та дорослими в Центрі здоров'я «Ogrodowa» у Вроцлаві. Вона діагностує дітей із затримкою мовленнєвого розвитку та людей із вадами мовлення й проводить терапію. Особливе місце в її роботі займає реабілітація та лікування афазії в людей після інсульту чи важкої травми. Має ступінь магістра польської філології, післядипломна освіта була пов’язана з неврологопедію. Вона працює не тільки з людьми, які говорять і здатні співпрацювати, але й із тими, хто не співпрацює внаслідок різних розладів.
Основна світлина: Від шепелявості простіше вилікувати дорослого, аніж дитину. Фото BSIP/Universal Images Group via Getty Images
побачити більше
Діалоги випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Японці святкують Святвечір як День святого Валентина
Добре знають і люблять одну польську колядку: «Lulajże Jezuniu».
Діалоги випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Бетон червоного кольору
Гомулка радів, коли хтось написав на стіні: «ПРП – сволочі». Бо перед цим писали «ПРП - Оплачені Стовпчики Росії".
Діалоги випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Половина світу однаково називає мамів та татів
Чи існувала одна прамова для нас усіх, як один праотець Адам?
Діалоги випуск 24.11.2023 – 1.12.2023
У школі необхідно сповільнити темп
Фільми або ШІ – це хвіртка у сад знань. Але занадто мало учнів взагалі хоче вчитися.
Діалоги випуск 17.11.2023 – 24.11.2023
Власне, це й була столиця Третього Райху
Адольф Гітлер провів 836 днів у Вовчому Лігві, де у 200 залізобетонних об’єктах йому служило 2500 людей.