У книзі «Нема і не буде» Магдалена Окраска забирає нас у подорож по валбжиських копанках, закритих шахтах, вимерлих торгових площах і закинутих промислових будівлях. Вона розмовляє з мешканцями й копирсається в старих ранах, щоб показати гекатомбу провінції, яка наступила за шоковою економічною терапією на початку 90-х років минулого століття. Авторці не потрібно навіть вдаватися до провокацій, аби зіштовхнутися із закидами ліберально-лівих еліт.
Цивілізаційний занепад
Письменниця також відома як редактор видання «Новий громадянин», що пропагує ідеї соціальної справедливості, детально розглядає середні й малі міста всієї Польщі. Відвідує Валбжих, Тарнобжеґ, Озоркув, Мишкув, Щитно, Скаржисько-Каменну та багато інших населених пунктів. Історії цих місцевостей різні, але їх об'єднує одне: колись кожна з них в економічному плані процвітала та розвивалася, а після неоліберальної економічної трансформації або ще за умов занепаду ПНР почала регресувати.
У Валбжисі сталося це в результаті ліквідації шахт, в Тарнобжезі - після падіння місцевої сірчаної промисловості, а в Скаржиську - після значного скорочення працівників на військовому підприємстві, а також через те, що фабрику взуття назавжди було відправлено в економічне небуття.
Підписуйтесь на наш фейсбук
А потім кожна з цих історій має однаковий вигляд: занепад промисловості пов'язаний із ліквідацією робочих місць, зростанням безробіття, виїздом молоді за кращим життям до більших міст або за кордон, старінням суспільства та загальним маразмом, який в основному триває й дотепер. Але це не означає, що в серцях тих, хто залишився й ділиться з авторкою своїми розповідями, більше не жевріє нічого, крім самозречення. Радше навпаки, у них нуртує сильне почуття гніву, яке лише дещо притуплене та заглушене неоліберальним дзижчанням у засобах масової інформації про те, що потрібно бути мобільним, а не вимогливим, часто міняти роботу й місце проживання.
Проте це ж люди, котрі мають свою гідність, які є здібними, які колись були фахівцями у своїх професіях на промислових підприємствах. І ці люди були перемелені безжальними ринковими механізмами. Бо коли занепадало підприємство, яке було єдиним годувальником міста, то незабаром руйнувалося все: сусідські й родинні зв'язки, громадська активність, автобусне сполучення й навіть місцева культура.
Тому Окраска фокусує увагу не тільки на економічному руйнуванні, а й на непрямих явищах процесів, що були пов'язані з ним. У Валбжисі символом занепаду міста є незаконний видобуток вугілля в шахтах-копанках і банди, члени яких вешталися вулицями міста в 90-х роках. В Озоркові, окрім зупинки виробництва бавовняних й жакардових тканин, наступила ліквідація кінотеатру. Тому що, якщо немає роботи, то зникають люди, а якщо немає жителів, то немає кому витрачати кошти в кінотеатрах, театрах, кав'ярнях, ресторанах. Ефект доміно призводить до поступового занепаду всього. Цивілізаційна драма в багатьох діях, яка призводить до одного й того ж самого сумного фіналу.