Цивілізація

Як у Каліфорнії чи як у Техасі? Поділені (і розрізнені) Сполучені Штати

Аборти, доступ до вогнепальної зброї, ставлення до релігії та молитви у громадських місцях, кліматична загроза, що розглядається як релігія, права різних меншин, повний доступ до т.зв. легких наркотиків, лібералізація покарань для злочинців... На американському федеральному політичному проекті з’являються щораз глибші тріщини.

Червоний (там, де правлять республіканці) чи синій (традиційний колір Демократичної партії)? Прогресивний Схід і Західне узбережжя, де живуть ліберальні еліти? А точніше, те, що посередині, злісно назване лівими «чимось опосередкованим» або «зоною польотів» на маршруті між Лос-Анджелесом чи Сан-Франциско та Нью-Йорком чи Бостоном. Рішення Верховного суду США щодо абортів, прийняте минулого тижня, лише загострило розбіжності між штатами американської республіки.

Сполучені Штати все більше починають нагадувати дві поділені та розрізнені території, якими керують дві люто протиборчі політичні партії. Партії, що керуються двома окремими світоглядами, які, здається, все рідше знаходять щось спільне. Ці два радикалізаційні соціально-політичні табори, здається, займають весь простір інформації та дискусії в епоху соціальних медіа, які, слідуючи вказівкам алгоритмів, посилюють найбільш радикальні настрої та погляди. Між двома таборами знаходиться дуже звужений політичний центр, у якому т.зв. нормальні, тобто люди, які не керуються світоглядом щодня.

Чи у них ще є щось спільне?

Відразу після рішення Верховного суду США скасувати «гарантоване конституцією» право на аборт, яке діяло після рішення Верховного суду в 1973 році, і повернути штатам право вирішувати це питання, в американських ЗМІ з’явилася нова карта Америки. На ній зазначені державні норми щодо допустимості абортів. Західне узбережжя, північ Східного, а також два острови посередині (Колорадо та Іллінойс, де розташований Чикаго), де переважають демократи – зеленим кольором, тому що там «гарантовано право на аборт». Решта – різних відтінків (коричневий, оранжевий, жовтий), в залежності від обмежень. У дев’яти штатах (Алабама, Арканзас, Кентуккі, Міссурі, Оклахома, Південна Дакота, Алабама, Огайо, Техас і Теннессі) «у більшості аборти вже заборонені». В інших (Айдахо, Міссісіпі, Північна Дакота, Арізона, Джорджія, Айова, Мічиган, Північна Кароліна, Західна Вірджинія та Вісконсін) доступ до абортів «може бути заборонений» або «суттєво обмежений».

І ніби цього було недостатньо, губернатори ліберальних штатів Заходу (на чолі з найбільш лівим штатом Каліфорнія в США) і Нью-Йорка оголосили, що вони не співпрацюватимуть зі штатами, де аборти є незаконними, щодо пошуку жінок, які зробили аборт. Водночас закликали всіх, кому треба перервати вагітність, звертатися до них.

Підписуйтесь на наш фейсбук Що цікаво, подібна карта була показана в четвер після рішення консервативної більшості Верховного суду про скасування заборони у штаті Нью-Йорк, що обмежуює право на носіння зброї поза домом. Як зазначив у поясненні до рішення суддя Кларенс Томас, здійснення конституційного права на володіння вогнепальною зброєю в громадських місцях з метою самозахисту «не вимагає від осіб демонстрації будь-якої особливої потреби». Таким чином, були зняті обмеження прийняті не лише Нью-Йорком, а й шістьма іншими штатами, якими керують демократи (включаючи Каліфорнію). Якщо ж на цю карту накласти результати останніх президентських виборів, вона теж буде подібна до карти схвалення абортів і вільного доступу до вогнепальної зброї.

Аборти, доступ до вогнепальної зброї, ставлення до релігії та молитов у громадських місцях, кліматична загроза, що розглядається як релігія, права різних меншин, повний доступ до т.зв. легких наркотиків, скорочення бюджетів для поліцейських департаментів і лібералізація покарань для злочинців... У федеральному політичному проекті США з’являються щораз глибші тріщини.
29 червня 2022, Нью-Йорк. Активісти – прихильники абортів ускладнюють юристам консервативного Товариства федералістів можливість зустрітися із колишнім генеральним прокурором Вільямом П. Барром. Фото Alexi Rosenfeld/Getty Images
Політична поляризація вже не лише на національному рівні (Конгрес і президент), але й переноситься на рівень штату та навіть округу. Наприклад, важко не помітити своєрідне суперництво між губернаторами найбільших «блакитних» штатів (Каліфорнія, Нью-Йорк чи Іллінойс) і «червоних» оплотів республіканців (Флорида чи Техас) за те, хто більше, сильніше та голосніше.

Компроміс підлягає виправленню?

Що більші песимісти відкрито визнають, що такий стан речей не може зберігатися в довгостроковій перспективі. Тим більше, що постанова Верховного Суду про допустимість абортів знову пробудила незмінний постулат Демократичної партії: ліквідація т.зв. філібастера в сенаті.

Це звичай, під час якого для розгляду законопроекту необхідно отримати надбільшість – принаймні 60 голосів у 100-членному Сенаті. Протягом багатьох десятиліть жодна партія не мала такої більшості у палаті, а це означає, що для того, щоб стати законом, кожен акт вимагає попередньої згоди принаймні частини опозиції. У нинішній термін повноважень зберігається баланс 50-50 голосів, а демократи правлять у Сенаті лише тому, що в разі рівної кількості голосів вирішальний голос належить віце-президенту Камалі Гарріс. Отже, будь-який проект демократів повинен отримати початкове схвалення 10 сенаторів-республіканців. Це викликає все більше роздратування, особливо на лівому крилі демократів, які хочуть швидких і радикальних змін.

Поки що з цього нічого не вийшло: тому що два сенатори-центристи від Демократичної партії: Джо Манчін із Західної Вірджинії та Кірстен Сінема, що представляє Арізону, не погоджуються на скасування процедури – в ім’я збереження залишків позапартійності.

Чому я так багато пишу про парламентську процедуру, яку її противники вважають застарілою і навіть такою, що походить з часів расової сегрегації? Тому що, можливо, від цього залежить ... майбутнє Сполучених Штатів як федеративної держави.

Байден на роздоріжжі. Сьогодні демократи представляють еліту, а республіканці – «робітничий клас»

Владні кола пріоритетними вважають питання раси, гендеру та сексуальних меншин.

побачити більше
Америка була заснована у 18 столітті в результаті конституційного компромісу між представниками суверенних держав (у Польщі неправильно їх називають штатами). На його підставі штати (держави) делегували частину своїх повноважень, перерахованих вичерпно, федеральному уряду та Конгресу. У той же час у Десятій поправці до Конституції чітко зазначено, що «повноваження, які конституція не поклала на Сполучені Штати або не виключила з юрисдикції окремих штатів, продовжують мати окремі штати або народ».

Склад парламенту був додатковим гарантом прав штатів. Нижня палата, відома як Палата представників, складається з 435 конгресменів, які обираються кожні два роки загальним голосуванням у виборчих округах такого ж розміру на основі перепису населення, який відбувається кожні десять років. Таким чином, склад Конгресу має бути відповіддю на поточні суспільно-політичні настрої.

Сенат, у свою чергу, складається з однакового представництва для кожного штату (по два сенатори, обрані на шість років), що було компромісом між менш населеними штатами та тими з більшою кількістю населення, який гарантував першим, що їхні інтереси також будуть братися до уваги. Крім того Сенат, за словами одного з батьків-засновників США, мав бути своєрідним «охолоджувачем» для політичної стихії Палати представників. У підсумку ми маємо справу з такою ситуацією, що в Конгресі найбільш густонаселений штат Каліфорнія має 53 конгресмена і двох сенаторів, а найменш населені – Аляска, Делавер, Монтана, Північна і Південна Дакота, Вермонт, Вайомінг лише по одному члену у Палаті представників і ... також по два сенатори.

Як здобути більшість?

Якби демократам вдалося скасувати процедуру філібастера, вони могли б внести фундаментальні зміни простою більшістю голосів, перетворивши федералізм на звичайне правило більшості. Звідси, наприклад, ідея надання статусу Пуерто-Ріко (теперішній статус: неінкорпорована організована територія) і столиці Вашингтону (нині столичний федеральний округ Колумбія), що майже автоматично визначає чотирьох додаткових сенаторів від Демократичної партії.
28 червня 2022, Вашингтон. Активісти організацій, які виступають проти абортів, протестують перед штаб-квартирою департаменту охорони здоров’я проти т.зв. хімічних абортів. Фото Alex Wong/Getty Images
Інша ідея полягає в тому, щоб вибрати кількох додаткових суддів Верховного Суду, щоб вирівняти консервативний «поворот» інституції. Крім того, передбачається націоналізація виборів до Конгресу (нині організація виборів є виключною компетенцією окремих штатів), з акцентом на можливість голосування на відстані, а також ліквідація Колегії вибірників на президентських виборах та її заміна простою більшістю голосів.

Запровадження цих змін фактично знищило б федеральну систему та замінило б її системою простої більшості, де більшість у Конгресі навіть з одним переважаючим голосом могла би внести фундаментальні системні зміни штату.

Цікаво, що демократи використовують аргумент «більшості»: вони мають мандат на впровадження навіть найрадикальніших змін, оскільки за них проголосувала більшість населення – вони отримали перевагу в обох палатах Конгресу, а Джо Байден отримав 81 мільйон голосів, тобто на 7 мільйонів голосів більше, ніж Дональд Трамп.

«Батьки-засновники написали конституцію, покликану захистити себе від тиранії більшості. Але що станеться, якщо ми маємо справу з тиранією меншості, яка використовує систему для просування радикальної програми, яка, видаючи себе за конституційну, висміює волю більшості», – риторично запитав Девід Аксельрод, колишній радник Барака Обами, після вироку Верховного Суду про аборти. На підтвердження своєї тези він послався на опитування, які показують, що більшість хоче зберегти законність абортів.

«Це називається федералізм. Немає іншого способу керувати нацією, настільки розділеною географічно, етнічно, культурно та релігійно, щоб вона залишалася вільною та здатною керувати собою. Це також причина, чому все більш радикалізовані прогресивні ліві так одержимі демонтажем філібастра, останнього гальмівного механізму в розпорядженні парламенту для стримування федеральної виконавчої влади», – відповів оглядач Девід Харсані в «The Federalist».

У Золотому чи Сонячному штаті?

Чи відновить Ілон Маск свободу слова у Twitter?

Цензура завжди впроваджується для блага громадян, для демократії, для верховенства права...

побачити більше
Чи можливий взагалі поділ (розкол) США? Зрештою, досі найбільш яскравою подією в усій історії США є Громадянська війна, надзвичайно кривава війна 1861-65 років, у якій загинуло 620 тисяч американців, що більше, ніж американських солдатів у обох світових війнах разом узятих. Відбудова та реінтеграція країни тривала кілька десятиліть і завершилася під час Першої світової війни та Великої депресії, хоча дехто стверджує, що насправді це відбулося лише понад сто років потому, з фактичним зрівнянням у правах чорношкірих громадян США, які проживали на Півдні, і білошкірих.

Незважаючи на численні більш-менш різкі вигуки (переважно в соцмережах) не дуже розумних знаменитостей «про те, що вони поїдуть до Канади» в разі чергового тріумфу республіканців, не схоже, що у найближчому майбутньому будь-яка форма відокремлення буде можливою або реальною. Країна дуже інтегрована, механізми «стримувань і противаг» між різними органами влади все ще працюють, а високорозвинена культура ефективного вирішення судових спорів дозволяє вирішити більшість конфліктів до того, як вони стануть невирішеними. Навіть якщо на екранах телевізорів чи комп’ютерів суперечки виглядають досить різко.

Набагато ймовірнішим сценарієм є поступове розмежування поглядів. Вже зараз такі великі мегаполіси, як Нью-Йорк, Чикаго, Лос-Анджелес, Сан-Франциско, Філадельфія, Балтимор, Сіетл, Портленд і Вашингтон, разом зі штатами, в яких вони розташовані, є оплотом Демократичної партії, депереважають ліві політичні та соціальні пріоритети та високе оподаткування.

Прихильники консервативних цінностей, у свою чергу, все частіше переїжджають до Флориди чи Техасу (один із головних факторів привабливості для обох штатів – низьке оподаткування та відсутність податку на прибуток) або до керованої республіканцями «землі між ними». Часом залишають великі міста та переїжджають у більш консервативні передмістя – пандемія коронавірусу значно прискорила цей процес внутрішньої еміграції.

Таким чином створюються специфічні анклави, в яких, у свою чергу, через відсутність реальної політичної альтернативи відбувається подальша радикалізація. Адже в Чикаго, Нью-Йорку та Вашингтоні справжні вибори відбуваються під час праймерізу Демократичної партії, оскільки вже кілька десятиліть республіканці там не мають політичних шансів. Подібне відбувається в «червоних» штатах, де домінує Республіканська партія, де реально можна обирати між більш поміркованими чи більш радикальними Республіканцями.
Чи будуть вони боротися за пост президента? Губернатор Флориди Рон Де-Сантіс і губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом. Фото Michael Chang/Getty Images i Hans Gutknecht/MediaNews Group/Los Angeles Daily News via Getty Images
Ця радикалізація окремих штатів матиме вплив на майбутній виборчий цикл, який розпочнеться з листопадових виборів до Конгресу та президентських виборів, які завершаться в листопаді 2024 року. Фактичні лідери обох партій: президент Джо Байден і колишній президент Дональд Трамп наближаються до 80-ти років і мають потужний багаж негативної репутації. Тому все більш вірогідним виглядає сценарій, що на наступних президентських виборах їх замінять молодші кандидати.

Хто міг би їх замінити? Якщо робити ставки сьогодні, то від республіканців у 2024 році балотуватиметься 43-річний губернатор Флориди Рон Де-Сантіс. Вриглядає на те, що він намагається створити молодшу та кращу версію Трампа – представника політичного «трампізму», але без видимих вад колишнього президента. Де-Сантіс успішно керує штатом Флорида з січня 2019 року і повинен виграти переобрання в листопаді, що має відкрити йому шлях до виборів до Білого дому.

Його суперником може стати 54-річний губернатор Каліфорнії Ґевін Ньюсом, який балотується на другий термін і не приховує своїх політичних амбіцій.

Якщо обидва політики виграють номінації своєї партії, ми можемо стати свідками захоплюючої гонки. Тому що тоді американці постали б перед простим і, по суті, дуже практичним вибором: ви хочете, щоб Америка була схожа на Каліфорнію, чи хочете, щоб вона нагадувала Флориду? Цей поєдинок між Золотим штатом (так називають Каліфорнію) і Сонячним штатом (Флорида) міг би принаймні тимчасово вирішити, які штати користуються більшою популярністю у американців – «червоні» чи «сині».

– Єремі Заборовски з Чікаго
– Переклад: Аліна Возіян

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

Основна світлина: Група прихильників можливості вибору протестує біля будівлі Верховного суду у Вашингтоні проти рішення, яке скасовує «гарантоване конституцією» право на аборт. Фото Nathan Howard/Getty Images
побачити більше
Цивілізація випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
До Сибіру та України
Запоріжжя. У бункері солдат попросив у священика вервечку і навчив його, як молитися.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Шейхи клімату. Активісти в ролі маріонеток
Можуть покричати, за що будуть винагороджені оплесками
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Літак розлетівся на чотири мільйони шматків
Американці вже 35 років розслідують теракт над Локербі.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Німецький експеримент: педофіл – найкращий друг дитини
За «опіку» над хлопчиками педофіли отримували фінансування від влади Берліна.
Цивілізація випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чемпіонський ген
Дитина – це не верховий кінь.