Постулат нормалізації стосунків зі східним сусідом можна було зрозуміти, але видатний поет, на жаль, пішов набагато далі. Він проголошував, що більшовики не лише дбають про добробут своїх громадян, а й піклуються про духовний розвиток суспільства, на відміну від США. Його не турбував сталінський терор: «У Радянському союзі є якийсь пафос, є висота намірів, навіть якщо голод, бруд, сморід і жорстокість знаменували прорив, який там стався. […] Червоні завжди боролися за найблагородніші і найшляхетніші речі в світі» (цитата з листа до сестри). Здається, він справді в це вірив...
Захоплення Тувіма СРСР супроводжувалося гаслами про соціальний переворот у Польщі, бажано в комуністичній версії. Справді, у післявоєнній Польщі були необхідні реформи, що покращували б становище селян і робітників, але письменник забув, що польська влада (як у самій Польщі, так і в Лондоні) складалася з Польської соціалістичної партії та Селянської партії. З кожним тижнем він ставав дедалі кориснішим комуністичним ідіотом – брав участь у зустрічах польсько-радянської дружби і оточував себе такими людьми, як Болеслав Геберт та Оскар Ланге (радянські агенти) чи Стефан Арський (у ПНР він став відомим завдяки своїм наклепницьким публікаціям про Пілсудського).
Для людей, які не підтримували комунізм, Тувім мав лише образливі прізвиська: Тадеуш Бур-Коморовський – дурень, Владислав Андерс – грабіжник, а головнокомандувач Казімєж Соснковський «будує генеральний штаб польського фашизму в Америці». Не менш критично він ставився до уряду в еміграції – його, мовляв, створили нацисти та євреї, які проголошували гасло «за наш і ваш фашизм». Не дивно, що ціна таких екстремальних поглядів була високою: у 1944 році уряд відкликав надану Тувімові грошову допомогу, а сам поет став небажаною особою серед емігрантів. Він усвідомлював це: «95% біженців вважають мене агентом Сталіна» (вересень 1945 р., лист до Ярослава Івашкевича). Однак він залишався з комуністами до самої смерті у 1953 році.
– Томаш Чапля
– Переклад Марія Шевчук
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори
Цитати, використані в тексті, взяті із видання: «Улюбленець Цезаря. Болеслав Венява-Длугошовський. Біографічний нарис» Яцека М. Майхровського, “Тувім. «Переляканий богохульник» Маріуша Урбанека, «Ігнацій Падеревський» Романа Вапінського та «Політична історія Польщі 1935-1945» Павела Вєчоркевича.