Як видно з публікації на сторінках «Science» за 2017 рік, від 50-х рр. XX ст. у світі було вироблено 6,3 млрд. тонн пластикових відходів, із яких 91 відсоток ніколи не було перероблено. У світових водах плаває близько 150 млн. тонн пластикових відходів, а до 2040 року це буде складати вже 600 млн тонн. Щорічно в моря й океани їх потрапляє в середньому близько 8 млн. тонн.

Одноразовий = гігієнічний, тобто... здоровий?

Пластик також впливає на наші статеві гормони або кортизол. А дерегульована система функціонування стероїдних гормонів означає частіше виникнення хвороби Хашимото, залежних від гормональних збоїв пухлин, безпліддя, ожиріння й цілого комплексу пов'язаних із цим усім хронічних захворювань, таких як діабет II типу. У тій чи іншій формі стероїдні гормони є у всіх тварин на планеті, від майже невидимих людському оку (зоопланктон) або комах, до слонів, китоподібних і нас – вінця творіння. Таким чином, пластик буде впливати на весь тваринний світ: його плодовитість й метаболізм.

Ніхто при здоровому глузді сьогодні не стверджує, що пластик здоровий (а бувало так, що в минулому траплялося й таке переконання, котре головним чином виникло з того, що він одноразовий, а отже, гігієнічний). Звичайно, деякі види пластику більш шкідливі для нашого здоров'я, інші трохи менше. Створено навіть систему спеціальних позначень, що дозволяє нам обирати між дуже токсичними зразками (наприклад, такі види пластику за жодних обставин не повинні контактувати з харчовими продуктами) й найменш токсичними з них (із яких ми робимо, наприклад, пляшечки для немовлят).

Попри всі наші декларації, ми не поспішаємо повністю відмовлятися від пластику, який був з нами протягом 70 років, а в останні 30 зробив карколомну кар'єру у сфері упакування, замінивши будь-які інші матеріали, включаючи дерево, скло, картон, папір й навіть алюміній або сталь. Ми не хочемо цього, тому що він зручний у використанні – набагато легший за скло, не пропускає воду, не ржавіє, не розм'якшується, як папір. Харчовий пластик ще й не має цього кошмарного запаху... І, головне, йому гріш ціна в базарний день, принаймні в порівнянні з іншими матеріалами. І що вже взагалі є курйозом, це те, що перероблений пластик, буває навіть у кілька разів дорожчий, ніж той, що першопочатково вироблений із нафти.

     Підписуйтесь на наш фейсбук   
  Середньостатистичний поляк використовує приблизно 160 кг упакувань на рік. У нашій країні переробці підлягає лише 40 відсотків пластику. Для задоволення потреб ринку в нас немає достатньої кількості власного переробного матеріалу (діють встановлені правила, скільки відсотків переробного матеріалу має бути в яких виробах), а отже ми повинні скуповувати його… з Німеччини! Натомість світове і європейське регулювання переробки та споживання пластика, що не розкладається, в секторі пакувань уже сьогодні є безжальним до неекологічних бізнесів. Тенденція є такою, що надалі законодавство ставатиме ще жорсткішим. Франція у своїх антипластикових правилах пішла далі, ніж Європейський Союз, тому що, заборонила, наприклад, продаж овочів і фруктів у пластикових упакуваннях.

І ніяке посміювання над картонними соломинками або бамбуковими столовими приборіами у колективному харчуванні не змінить цього. Приходить нове покоління споживачів, і, хоч можна собі кепкувати з них, щодо того, що, мовляв, прибирання планети повинні початися зі своєї власної кімнати, це все може вкрай розчарувати бізнес, який не зможе, або не захоче піти на зустріч очікуванням цієї групи щодо питання пакування товару в пластик. Якщо людина – це мавпа, яка завжди хотіла б і мати тістечко, і з’їсти тістечко, то рішенням буде не повернення в «старі добрі часи» без пластику, а перехід до біопластику, або ж такого пластику, який розкладається.

Біорозклад іноді шкідлива

Справа не є тривіальною, тому що не всі пластмаси, які називаються біорозкладальними, реально такими є. Як пояснив мені магістр Міхал Крушиньський – інженер та експерт зі сталого розвитку, керуючий директор Planet-a-Foundation й ініціатор стартапу ZNIKA Opakowania Ekologiczne (укр. Екологічна Упаковування – О.У.), буває і так, що пластик розкладається досить швидко, але не перетворюючись на якісь первісні природні сполуки, а розпадаючись на невидимі неозброєним оком мікрогранули пластику. Вони, зазвичай, разом із водою накопичується в організмах рослин та тварин, потім їх там досить часто виявляють вчені при проведенні своїх досліджень.

Довготривалий вплив мікропластику на організм тварин ще не вивчено, але він точно буде не менший, ніж дія пластику в одному шматку. Крім того, він може порушити нашу сечовидільну та кровоносну системи. За його словами, це також може викликати появу каменів у нирках, закорковування судин, або ж захворювання печінки.

Для цього створюються такі компанії, як ZNIKA, щоб підбирати клієнтам дійсно біорозкладальний або ж так званий компостований в пластик, який буде їм підходити. Не будемо удавати, що нам вдасться відмовитися від звичних пакувань. Як через причини збереження товару, наприклад, при транспортуванні, так і з простих маркетингових причин. Кілька років тому вчені довели, що ми не купуємо товари, а тільки їх марки, етикетки й упакування. Тому ніхто вже сьогодні не купить продукт в «замінній упаковці» з сірого паперу, як це бувало в минулій епосі (таке упакування «вироби з жирної маси» замість шоколаду у срібній фользі я ще пам'ятаю особисто). Хіба, якщо вдалося б це розрекламувати за величезні гроші.

Може найкраще було б знайти якісь бактерії або гриби, що здатні розкласти пластик, який є? Минулого року біохіміки та мікробіологи з Університету природних ресурсів і природничих наук у Відні, повідомили на сторінках журналу «Frontiers in Bioengineering and Biotechnology», що знайшли в коров'ячому шлунку бактерію, котра здатна перетравлювати поліестер. У рослинній їжі корів містяться природні поліестеропобідні сполуки. Звичайно, що одна справа – це коров'ячий рубець (шлунок) та його гігантський мікробіом, де мікроорганізми є взаємозалежними у справі забезпечення життєдіяльності, а геть інше – це відтворення його частини, необхідної для біорозкладання поліестеру в промислових масштабах у якомусь ферментері або на компостному заводі.

Мені здається, що приблизно протягом двох десятиліть кожні два роки хтось оголошує, і до того ж часто в серйозних наукових журналах, що він чи вона має біорозкладальний або біокомпостований пластик. Особисто в моєму локальному магазині я упаковую овочі в такі пакети, і, оскільки маю власний компостер, то знаю, що вони з часом розкладаються. Однак, вони зовсім не міцні, аби пакувати щось важче, ніж броколі або півкіло моркви. А також ці пакети протікають, коли покласти щось дуже вологе, хоча вони досить добре справляються з м'ясом, попередньо загорнутим в папір.

Упаковка, яка подібна до пластику

Ідея Міхала Крушиньського і його колег із ZNIKA є досить простою та інноваційною, тому має хорошу славу на ринку й збирає нагороди, включаючи також головну нагороду Польського фонду розвитку, або ж нещодавно здобуту першу нагороду на Impact CEE 2022. Необхідно теж прийняти вже сьогодні існуючі численні інноваційні біорозкладні та компостувальні матеріали, які за своєю суттю не є пластиком (кілька компаній у світі виробляє різні рулони пакувального матеріалу для харчових та інших продуктів, а також для збереження під час доставки в системі e-commerce). Необхідно застосувати до них незалежну перевірку й підібрати відповідно до потреб конкретного клієнта, який хотів би пакувати щось в не-пластик, який, однак, виглядає схоже і є подібним до нього за властивостями.

Іншою сферою діяльності була б комерціалізація такого типу ідей, особливо тих з них, які знаходяться на стадії дослідження. Частина з них, за словами Крушиньського, буквально застрягла в університетах, які не мають досвіду у патентуванні або комерціалізації власних винаходів. Однак нема чого приховувати й того факту, що вартість тієї пластмаси, що розкладається є набагато вищою, аніж переробленого пластику.

Проблема біорозкладального пластику, я думаю, сьогодні полягає не тільки в тому, хто його винайшов, але і в тому, хто і як його використовує в масовому масштабі. А це питання законодавчого регулювання і цін на нафту. Звичайна переробка ПЕТ-пластику за останнє десятиліття, коли це було технічно можливо, була абсолютно збитковою через низькі ціни на нафту і пластик, що виробляється з неї. З моменту нападу на Росію ціна нафти зростала, а її споживання після пандемії та локдаунів збільшилося. Втім це не аж надто змінило щось в кращий бік у співвідношенні цін між первинним, переробленим або біорозкладальним та компостованим пластиком.

Тим не менш, велика проблема полягає в тому, як зробити біорозкладальні пластмаси предметом жвавої купівлі-продажу на ринку. ZNIKA має партнерські відносини з виробниками таких інноваційних матеріалів, для того, щоб визначити їх можливості і властивості (хоча б збереження ними форми в той час, коли вони стоять на полиці магазину), встановити, чи їхнє виробництво можна збільшити і визначити, чи пробна партія упакування влаштовує клієнта, якому вона повинна служити. На другому етапі ZNIKA створюватиме власні матеріали, як заявляє її керівник, що будуть мати цінність «не тільки в науковому плані, але й в ринковому». Занадто дорогий або нішевий матеріал не має шансів на ринку.

Крушиньський вважає, що польське використання компостованих матеріалів – це поки абсолютна новинка, тоді, коли в Італії це вже поступово стає стандартом. У країні над Віслою поки немає відповідних матеріалів для їхнього використання на комерційному ринку. Тому ZNIKA співпрацює наразі з італійськими, голландськими або французькими виробниками. Також в Азії в питанні таких матеріалів теж дуже багато чого відбувається, особливо якщо порівнювати з тим, що видно наразі на ринку США. Польські фірми, навпаки, куди більше зацікавлені в упаковці своїх товарів в спеціально розроблені для себе пластмасових виробах в тому числі з PLA, тобто полілактиду, картопляного або кукурудзяного крохмалю, відходів цукрової тростини,висівок (зокрема таких, що їх виробляє, наприклад, польська компанія Biotrem).

Демонізований матеріал

Ринок екологічно чистих замінників практично для всього, що ми придумали в XX столітті, і що є шкідливим для навколишнього середовища і для нас, за словами Міхала Крушиньського, тепер стоїть перед великим випробуванням. Треба переконати людей не розглядати речі в площині обрахунку втрат і прибутку, а спробувати пояснити їм скільки у їхніх кишенях залишиться невдовзі, якщо ми продовжимо використовувати пластик. Біорозкладальний або компостований пластик окупається в два-вісім разів вище в більш тривалій перспективі. Законодавство сприяє біобробці і обмежує використання пластику. Свідомість споживачів зростає, тому що вже сьогодні біля 30% споживачів вимагають вже більш екологічну упаковку, вдаючись навіть до відмови від якогось бренду, що використовує пластик. Через кілька десятиліть пластик може бути вже настільки демонізований, що ніхто більше не буде пропонувати виробляти щось пластикове.

Звичайно, різні плівки все ще обгортають і якийсь час обгортатимуть металеві банки від консервів або картонні коробки від напоїв, що істотно заважає їх повному біологічному розкладанню. Такою ж великою проблемою є харчова плівка, оскільки її не можна переробити, а також тонкі поліетиленові пакети, тому що вони забивають сміттєсортувальники для переробки сміття, дуже псуючи обладнання та затягуючи процес. Звичайно, однією справою є повний біорозпад (що відбувається з часом), а інша справа – компостування – до чого варто прагнути, оскільки це простіший і швидший процес. Чи йтиметься про створення садового компостника (який можна побудувати зі старих піддонів, бо компост потрібно створювати з доступом повітря, тому не купуйте ці пластикові сміттєві баки, які теж називають називають компостниками), де температура, незважаючи на активну роботу мікроорганізмів буде нижчою ніж 50 градусів Цельсія, або ж про купівлю промислового, де температура буде вищою. На самій пластмасі мають бути позначки, щодо того, чи потрібне їм промислове компостування (і чи треба викидати їх у біовідходи), чи, натомість їх можна компостувати «вдома та у дворі».

«Пластик дешевий і він є скрізь, а біопластик складає лише 1 відсоток усього глобального ринку», - підсумовує Міхал Крушиньський.

«Зміна ставлення людей вимагає багато зусиль, комерціалізації інновацій, а також популяризації більш екологічних матеріалів, освітньої та маркетингової діяльності, для того, щоб люди та компанії зрозуміли, що в довгостроковій перспективі це розумний вибір», - наголошує він.

Найбільш екологічно було б взагалі не упаковувати все навколо, але в нашому цивілізаційному колі, мабуть, вже немає повернення. Я мрію про диспенсери для побутової хімії в магазинах. Ти приходиш зі своєю упаковкою і купуєш потрібну тобі за обсягом або за вагою кількість. Мрію повернутися до банок, банок і пляшок з кришками. Я мрію про упаковку, яка була б повною, а не наполовину. І, нарешті, я мрію про широкий асортимент пакувальних матеріалів, таких, які можуть розкладатися і особливо таких, які компостуються, і щоб, ціни на них не були б захмарними.

Нові витвори людської фантазії, звані біопластиками, повинні замінити інновацію 70-річної давності, яка сьогодні виявляється смертельною. В основному через його масове використання: від буденних пакетів для сміття, через одноразове обладнання в медицині, до дитячого конструктора. Використання пластику має бути обмеженим. Мабуть, найпростіший і найменш болючий спосіб – це позбутися від пластикової упаковки, а не від надувних трубок, одноразових шприців або електричної ізоляції.

У пошуках таких собі стійких рішень ми стаємо на перешкоді «великим рибам», що збагачуються від видобутку та торгівлі нафтою, а також завдяки могутній економічній галузі, що з’явилася протягом декількох останніх десятиліть та виступала в ролі співавтора такого успіху. Такою галуззю є виробництво пластику та пластмаси, якому б варто було б поставити пам’ятник у вигляді формувальної машини, що дозволяє відливати з пластику абсолютно все, включаючи 90 відсотків всіх предметів, що нам потрібні для щоденного вжитку. По різні сторони цієї війни за/проти пластику є з одного боку багаті регіони, такі як ЄС, а також бідні – африканський та азійський регіони, які раніше приймали європейське сміття разом з платою за сміттєзвалища, для того, щоб заробити гроші, а сьогодні починають страждати від проблеми зі здоров'ям та фізичної необхідності хоч якось це утилізувати. Вони буквально закопані в цьому смітті. Тому такі країни як Франція та Індонезія запровадили жорстке антипластикове законодавство в своїх країнах.

Законодавство вже поклало край буму на все одноразове. Пластик, який був раніше демонстрацією сучасності, зараз це «гальмо», висловлюючись молодіжною мовою моїх часів, де пластикові рекламні пакети з відбитком Pewex чи німецького тижневика «Браво» були доказом перебування у кращому світі. Ми вивозимо такі артефакти в ліс, а німці везуть це все до нас... Усі розраховують на те, що ці пластикові відходи десь застрягнуть по дорозі і таким чином «пропадуть». Ну, а пластик нікуди не відходить. На відміну від біопластику.

– Магдалена Кавалец-Сегонд

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Оксана Усатенко