Якщо Ви звернули увагу на те, що ваші діти-підлітки не сплять вночі, з рум’янцем на щоках дивляться якийсь серіал, то це означає, що власне була прем’єра нового сезону «Дивних Див» у постановці режисерів Росса і Метта Даффер. Ви напевно запитаєте: що це таке? Отже, коротко кажучи, маємо справу з подією з поп-культури з досить великим артистичними амбіціями, закритою у дуже спритно вигаданому бізнес-проекті, що приносить мільйонні (якщо не мільярдні) доходи.

Останню роботу братів Даффер, майже два тижні після прем’єри, глядачі провели оглядаючи її понад.. 335 мільйонів годин. Отже, в чому феномен цього «черва», який уже нараховує чотири сезони?

Асоціації, або я вже колись це бачив

«Дивні Дива» - це мозаїка зшитих з собою найбільш колоритних шматочків американської поп-культури 80-х років. Вона складається насамперед з мотивів пригодницького кіно для дітей, збагаченого елементами фантастики і фентезі. Напевно варто тут згадати про такі фільми як комедія «Бовдури» (1985 р.) та «Іншопланетянин» (1982 р.). Режисери додали до цього складники фільму жахів («Чужий», 1979, «Кошмар на вулиці в’язів», 1985 р., «Воно», 1990 р., «Керрі», 1976 р.) та – особливо у наступних сезонах, коли головні герої дорослішають – серіал для молоді типу «Беверлі-Гіллз, 90210».

Підписуйтесь на наш фейсбук
Може єдине, що в цьому серіалі оригінальне – це послідовна і свідома відсутність оригінальності? Може його творці – це тільки талановиті ремісники, котрі живляться ще теплими міфами поп-культури і вміють загіпнозувати глядачів щонайменше двох поколінь? Можливо. Але навіть якщо не звертати увагу на сентиментальну реакцію (очевидну для людей у віці 40 +), то з легкістю помітимо, що це серіал може стати дуже добрим каталізатором розрахунків з часами, в яких ми виховувалися (з їх вадами і перевагами) і успішно збуджувати емоції, що супроводжують хоча б спогади про «дружню компанію» з подвір’я чи школи, які колись, власне в 80-х роках, були на порядку денному.

Так, навіть якщо ми жили далеко від західного стилю життя – в кінці кінців його щупальця доходили також і до нас. А якщо ще, можливо неусвідомлено, автори фільму продають нам цілком цікаву розповідь про природу особового зла (звичайно пронизану мотивами фільмів «Екзорцист», «Твін Пікс», «Володар перснів» і «Чужого»), то із здивуванням ствердимо, що власне споживаємо одну з найцікавіших телевізійних подій останніх років. Що з того, що зовсім неоригінальну?

Music for the masses

«Дивні Дива» це для Netflixa курка, що приносить золоті яйця. Фактично, серіал дуже втягує, має чудову реалізацію. Інтригує не тільки з чисто фільмових приводів (ідея, реалізація, драматургія, ролі), але також з огляду на гігантський комерційний потенціал, який стоїть в ідеальному «таймінгу» введення продукту на ринок. Вся міфологія восьмого десятиліття ХХ ст. у серіалі дуже вміло дозована, накладається на hype[ексцитацію – ред.] серед молоді, яка знає ті часи з розповідей батьків та сентимент і тугу за минулою молодістю серед сорокарічних. Вся ця атмосфера довкола серіалу перекладається в свою чергу на гаджети, що носять фірмових знак «вісімдесятих» - футболки, кепки, чашки і т. д.

У досягненні запланованого результату дуже допомагає вмілий підбір музики, яка з’являється в серіалі. Навіть авторські саундтреки Діксона і Стейна глибоко занурені в клімат 80-х років і нав’язують до творчості тузів сучасної ретро-естетики, на чолі із Стівом Муром і звукозаписною компанією «Italians Do It Better». Проте паразитування на ретроманії у повному вимірі з’являється тільки у відборі пісень з епохи. Завдяки цьому серіалу свою другу молодість отримала пісня The Clash «Should I Stay or Should I Go», не згадуючи вже про дивовижну популярність Кейт Буш, що почалася від композиції «Running Up That Hill» - справжнього героя у останньому сезоні серіалу.

Окрім них глядач отримує збірку більш або менш комерційних пісень 80-х років. Так, спосіб вписання їх у сюжет створює нову якість, але сам факт використання «очевидних хітів» з минулого з метою збільшення кількості переглядів, скидається на збочення. У свою чергу цікаво, що альтернативна музика (рок-гурт Joy Division, Fad Gadget, рок-група Echo & the Bunnymen, рок-гурт Devo) у фільмі переплітається із комерцією (Сінді Лопер, рок-гурт Scorpions, Dead Or Alive, Фалько, Bon Jovi, Олівія Ньютон-Джон), а обидва світи не гризуться між собою. Для всіх, хто пам’ятає молодіжні субкультури (неважливо – учасники чи спостерігачі), це може бути, м’яко кажучи, дивним.

Але власне в такий, понад стилістичний спосіб – без антипатії між фанами попу, рок-музики холодної хвилі і металу, що 30 років тому були на порядку денному – уявляють собі ті часи теперішні вісімнадцяти-двадцятирічні молоді люди? Вкидають все в один мішок, в якому все між собою перемішується. Ми під носом усміхаємося, а молодь холоднокровно купує вирахований продукт та дуже серйозно і побожно до нього ставиться.

Продаж ідеї

З точки зору ідейного бекграунду найбільше автори серіалу перебільшили у третьому сезоні. Уявіть собі таку конструкцію: провести настирливий прийом продакт – плейсмент гігантських корпорацій, головну акцію розмістити в торговому центрі (!), зробити з цього місця осередок метафізичного зла, а насправді показати його так, щоб він здавався симпатичним (більше людським, більш кольоровим) ніж 30 -40 років тому. Іншими словами: згідно із модними трендами бути «радикально» проти капіталізму а, по суті, підтримувати його. Це непогано, правда?

Або: показати, як підростають герої дітей і дозволити їм водночас… залишатися дітьми. А до цього: не замучити застосовану послідовно від першого сезону конвенцію фільмового мешапу [накладення партії одного з вихідних творів на схожу партію іншого – ред.]у відповідних пропорціях забавляючи, зворушуючи, лякаючи та обриджуючи.

Таких парадоксів у серіалі значно більше. 1980-ті роки тут кольорові і дуже привабливі, десь на задньому плані відбувається політика, але інформація про неї дістається глядачеві майже як рефлекси. Що цікаво, єдиним задемонстрованим типово «політичним» мотивом є введення у третьому та четвертому сезоні акції із радянськими службами і часткового її перенесення у часи Радянського Союзу. Не буду вдаватися в деталі, щоб не «спойлерувати», а затримаюся на тому, що він ідеально вписується в домінуючу оптику Рональда Рейгана в американському кіно у вісімдесятих роках, згідно з якою радянський комунізм є втіленням демонічного зла, який можна порівняти з пеклом, у якому живуть потвори – Демогоргони і Векну.

Окрема справа – це іміджева політика Netflix, яка передбачає промування різноманітності, відкритість на різноманітну «відмінність» і постулати ЛГБТ. Це звичайно яскраво виражене в серіалі, хоча треба щиро сказати – не домінуюче і з тактом дозоване. Але факт залишається фактом: «Дивні Дива» - це черговий значущий феномен поп-культури ХХІ століття, призначений в основному для молоді, що повинен виховувати толерантність і згоду у ліберальному та лівому дусі.

Перчинки до цього всього додає факт, що сучасна молодь, яка не має досвіду зростання у 80-х роках, формує свою власну думку на тему тих часів на основі сугестивної креації, котра при цьому з реальністю має небагато спільного.

Сідай з дітьми

«Дивні Дива» - це насправді надзвичайно цікаве явище. Як вдалий бізнес-продукт накреслює стежки послідовникам і артистам відкритим на інспірації. Це діється вже зараз, чого досконалим прикладом є перший сезон німецького серіалу «Dark», котрий щонайменше в кількох елементах виявляє захоплення серіалом братів Даффер.

. Масовий культ серед підлітків призводить до творення моди, а також виконання свідомої перестановки у хіт-парадах, oh wait!, хіт-парадах стрімінгових веб-порталів. Сьогодні задоволені любителі амбітного попу Кейт Буш, а завтра так само інтенсивно запрацює вставлений до серіалу епізод, не знаю, наприклад ранньої Кайлі Міноуг.

Оскільки в кінці кінців не йдеться про якість музики, а тільки про те, яку роль відіграє ця музика у фільмі і як впливає на емоції. Це все складається у конструкцію, змонтовану з різноманітних «розповідей» масової культури, прихованих на ново і як цілість робить враження пост-постмодерністичної головоломки – нове із старого, старе як новинка для молодих, ретро-футуризм, повернення у майбутнє, маніпуляції часом. Це все знайдете в «Дивних Дивах» . Тільки мусите разом з дітьми сісти перед планшетами і ноут-буками, уважно подивитися, а потім порозмовляти з ними.

– Марек Хороднічи

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

– Переклад Олеся Ґераль