TVP ТИЖНЕВИК: Натуральне лікування знову стає модним, хоча б лікування травами або використання мінеральної сировини. А власне цим і займається бальнеологія. Що є найцікавішого в цьому розділі медицини, яким Ви займаєтеся?

ЗДІСЛАВ ХУХРО: Бальнеологія полягає у використанні природньої мінеральної сировини у профілактиці, лікуванні та оздоровленні. Це мінеральні води – в тому числі хлоридно-натрієві, сульфідно-сірководневі, термічні і гідрокарбонатні - випиті у відповідному часі і темпі. Це також цілющі гази, такі як вуглекислий газ, радон і пелоїди, тобто використання сировини, якою є боровина. Тут, наприклад, застосовуються грязьові компреси або грязьові ванни з боровини. Це дуже специфічна галузь в медицині. В основному завдяки тому, що можна безболісно та без ін’єкцій чи інших виснажливих процедур відновити фізичну та розумову працездатність і бажання жити. Однак це тривалий процес і вимагає великого терпіння і наполегливості.

Варто додати, що на покращення здоров’я впливає не тільки лікувальна сировина, а також відповідний клімат, дієта, фізична активність чи навіть контакти з іншою особою. А тривалі санаторні путівки цьому найкраще сприяють.

Тому почнемо від початку. Як відомо водні процедури в лікуванні різних захворювань були відомими ще із Стародавніх часів, а одним зі їх попередників був Гіппократ. Коли їх почали практикувати в нашій країні?

Це справді багатовікова традиція. У Стародавньому Римі та Єгипті були поширеними громадські лазні. Археологи відкрили залишки місць для купання, яким 5 000 років. Місцями світських зустрічей тоді були також лазні. У Європі, в ранньому новому періоді, перші парові лазні були побудовані в Німеччині близько 1200 року. У той час там також використовували холодні ванни для гартування.

У нашій країні покупатися в таких лікувальних ваннах можна було вже у Середньовіччі, наприлад у Цепліцах. З часом з’являлися нові місця із можливістю такого лікування, як Колобжеґ, Цехоцинек, Наленчув чи Рабка.

Це ті ж місця, в яких санаторії і зараз…

Попередником польської бальнеології був королівський медик, лікар Войцех Очко (1537–1599). Був придворним лікарем королів Стефана Баторія та Зигмунта III Вази. Його перша наукова монографія була присвячена сифілісу, хворобі, що передається статевим шляхом. Захворювання медик пов’язував із неправильним харчуванням та зловживанням їжею. Для її лікування він запропонував такі природні специфічні засоби, як сарсапаріллі і відвар гваякового дерева. Їх опис можна знайти в колекції Музею Історії медицини та Фармації Білостоцького Медичного Університету.

Взагалі Очко був прихильником природного лікування. У терапії всіх хвороб він приписував значну роль воді, сонцю, повітрю і фізичній активності. Цим питанням була присвячена ще одна монографія під назвою «Цепліце», опублікована в 1578 році. Ця праця започаткувала польську бальнеологію, тобто терапію лікувальною водою. Очко також класифікував мінеральні води, що зустрічаються в нашій країні, показав їх лікувальні властивості та вказав методи лікування. Проте рух він вважав своїми основним ліками.

Розквіт санаторіїв починається на рубежі XVIII i XIX століття. Тільки до початку XX століття це були невеликі приватні заклади для найзаможніших громадян. Протягом віків цим видом лікування охоче користувалися королі та їх подружжя. Юдита, дружина Владислава Германа, народила сина Болеслава Кривоустого після купального лікування в місцевості Іновлудз над Піліцою. Королева Ядвіга лікувалася в Буську, Марисенка Собеська в Цеплицях, а король Ян Казимир приїхав до Душників.

У наступні століття лікувальні купелі вибирав також Фридерик Шопен, Стефан Жеромський, Іґнаци Падеревський, або генерал Владислав Сікорський.

Не можна тут не згадати видатного польського тенора Яна Кепуру, який не раз приїжджав до місцевості Рабки та Криниці. Він своє горло також оздоровлював місцевими водами. Кепура у Криниці навіть побудував свій готель Патрія. Пізніше переконав приїхати сюди княгиню з Голландії Юліану, котра у міжвоєнному XX-річчі лікувала у Криниці свої недуги. Пізніше вже як королева Голландії провела власне тут медовий місяць зі своїм чоловіком принцом Бернардом Ліппе-Бестерфельдським.

Закон про курорти від 1922 р. сприяв розвитку санаторіїв у вільній Польщі. Завдяки закону були створені перші громадські осередки, наприклад, в Іновроцлаві. Під час Другої світової війни багато з них було знищено. У 1950-х - 1960-х роках почалася їх реконструкція, призначена переважно для промислових робітників. Із зміною політичної системи тоді, наприклад, створювалися профспілки санаторіїв, наприклад у Щавниці для гірників і хіміків. Їх фінансувала держава, тому курортні путівки були дуже популярними. Відродження курортів відбулося на рубежі 1960-1970-х рр. Саме тоді були збудовані сучасні санаторно-курортні центри, в тому числі у місті Цехоцинек, Устроні, Колобжезі чи в Криниці-Здруй, що були переповнені курортниками.

Криниця Здруй – це один із найбільших оздоровчих курортів у Польщі. Стала відомою завдяки доброякісним властивостям мінеральної води. Як їх відкрили?

Їх відкрили місцеві мешканці. Звернули увагу, що тварини швидше ставали здоровими, п’ючи воду з місцевих джерел або під час купання в джерелі.

Варто згадати легенду про вівчарку з Криниці: у бідну дівчину закохався лицар з Мушини. Його батько, однак, не погодився ні їх одруження і відправив його на війну. Але лицар не забув про кохану і повернувся до Криниці. На схилах Гори Паркової його важко побили грабіжники і залишили напризволяще. Його крики про допомогу почула вівчарка, яка, побачивши закривавленого воїна, почала молитися до Божої Матері з просьбами про його зцілення. Тоді біля її ніг з’явилося невелике джерельце. Дівчина обмила пораненого водою, яка його зцілила. Коли батько лицаря почув про його дивовижне врятування, то погодився на їх одруження.

На цьому легенда не закінчується: місцеві жителі почали черпати цю чудову воду з джерела. І це розлютило самого диявола. Він вирішив перекрити воду величезним каменем. Він збирався це зробити, але ... закукурікали кури. Настав новий день, диявол скинув камінь і вже його звідти не забрав. Жителі Криниці, вірячи в чудодійну силу джерела, поставили на Горі Парковій статуетку Божої Матері – Королеви Криницьких джерел.

Цікаво, що коли в довоєнні роки на цій території пройшов сильний ураган, вириваючи столітні дерева, фігура залишилася цілою. Це місце назвали Лісовим Санктуарієм Марії. Навесні та влітку тут проводяться служби божі.

Стільки говорить легенда, а які факти?

Перші дослідження вод Криниці були проведені у 18 столітті. Хімічний аналіз зробив у 1788 р. професор Львівського університету – Бальтазар Гакет. У 1793 р. окружний комісар з Нового Сонча Францішек Стікс В. Заунберген відкупив джерела у місцевих селян з наміром їх експлуатувати.

Перший завод розливу мінеральної води був заснований у 1808 році. Початки були непростими. Воду розливали в глиняні посудини, так звані фляги, які часто розбивалися під час транспортування нерівними дорогами Галичини. Але вже в 1810 році було досягнуто успіх і продано 15 000 виготовлених із кам’янки пляшок з водою.

Саме на нашому курорті у 1858 році вперше був використаний вуглекислий газ у виробництві води у пляшках. Після запуску заводу по розливу в Криниці-Здруй швидко створювалися нові, в тому числі у Коростенко-над-Дунайцем (1829), Івоніч – Здруй (1856), Щавниця (1860) та Висова – Здруй (1860). До кінця 1930-х років у Польщі діяло вже дев’ять розливних заводів. Виробництво води на той час становило близько 400 тис. пляшок на рік. А розквіт ринку цілющих вод припав на 1990-ті роки: тоді було аж 300 розливних заводів. Наразі їх працює трохи менше, а саме понад 230.

На кого ще треба особливо звернути увагу, якщо говоримо про історію Криниці?

На польсько-австрійського лікаря Юзефа Дітля. Будучи професором і завідувачем Кафедри Внутрішньої Медицини та Медичної Клініки Ягеллонського Університету, Дітль покласифікував польські мінеральні води і популяризував оздоровчі заклади в Попраді. Він пропагував фізіотерапію та дієтичне лікування. Саме Юзеф Дітль поділив води на питні та купальні.

Він прибув до Криниці зі спеціальною комісією у 1856 році. Фахівці розробили план використання більш сучасних засобів оздоровлення, уже знаних в інших європейських курортах. За ініціативою Дітла були побудовані мінеральні та грязьові лазні, а також міський водогін та критий бювет.

У 1857 році в Криниці було вже кільканадцять бальнеологічних закладів з кімнатами для відпочиваючих та ванними для оздоровчих процедур. Але, як я згадував раніше, це було дуже дороге лікування, тому що за нього треба було самому платити. Крім того, дорога до курорту була неймовірно довгою, аж до появи залізниці. Колись я прочитав, що на початку XIX століття пацієнт із Західного Помор’я їхав до Криниці шість тижнів. І так довго повертався. І лікування також тривало шість тижнів.

Дітль помер у 1878 році. У 1900 році в Криниці відкрили його пам’ятник. Автором пам’ятника був Леон Завельскі із гаслом «Своєму Воскресителю Вдячна Криниця».

Тут, в Криниці, набираєшся покори, спостерігаючи за тим, що нам дала природа. Це треба було тільки відкрити і опрацювати.

Чим характеризується ця вода?

Води, які були відкриті в Криниці-Здруй, це вуглекислі мінеральні води. Це різновид мінеральної води, насиченої вільним вуглекислим газом у кількості понад 1000 мг/дм3. Висока концентрація СО2 зумовлена тектонічними рухами, які дають змогу транспортувати вуглекислий газ із глибших шарів земної кори до підземних вод і насичувати їх цією хімічною сполукою. Вода багата різними видами мінералів (елементів і хімічних сполук), і кожна з них має різні оздоровчі властивості.

На території курортного містечка є 23 свердловини мінеральної води, 7 з яких придатні для питного лікування або для виробництва води в пляшках. Решта свердловин постачає мінеральну воду для інгаляцій та лікувальних процедур. У середньому в Криниці використовується понад 50 тис. кв. м3 води, в тому числі понад 60% для розливу. Решту сировини використовують для лікувальних ванн і питних лікувальних процедур.

З роками змінювалися методи лікування та санаторії. Як Вам запам’ятався початок Вашої роботи?

Я родом з околиць Пілиці в Юрі Краківсько-Велюнській. Навчався в Медичній Академії в Кракові. Наприкінці навчання, тобто на початку 70-х років ХХ ст., я відпочивав у Криниці і був полонений чарівністю цього курорту. Люди тут усміхнені та задоволені життям. Місто розбудовувалося. З’являлися сучасні житлові масиви, а також санаторії, наприклад на 200 ліжок. Це мене настільки захопило, що я вирішив оселитися тут назавжди. Один із тодішніх лікарів із Криниці сказав, що якщо мені подобається курорт, то сподобаються також методи лікування.

В академії не було багато лекцій про бальнеологію, а я хотів її глибше вивчати. Завжди мені цікавило: як це так діється, що вода, клімат і дієта можуть так допомагати людям, що охоче тут повертаються. Деякі навіть по кільканадцять разів.

З лікування було подібно як і зараз. В основному ми займалися лікуванням захворювань травної системи, такими як виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки, запалення кишечника, захворювання підшлункової залози або печінки. Крім того, лікування було пов’язане з проблемами обміну речовин, цукровим діабетом, атеросклерозом та сечокам’яною хворобою. А також з жіночими справами, наприклад, проблемами з безпліддям. Залежно від захворювання дотримувалися дієти та лікування водою. Воду потрібно було пити тричі на день, перед кожним прийомом їжі.

У мене був колись пацієнт з каменями в нирках. Одного разу він вирішив провести експеримент: відфільтрував сечу через марлю і зібрав півсклянки мінералів, які виділилися з його організму. І таким чином мав очевидні докази того, що таке лікування діє.

Крім того, були такі процедури, як, наприклад, мінеральні ванни, вуглекислотні ванни, перлинні ванни, збивання або обливання водою. Тоді ще не було такої розвиненої фармакології чи операційної технології, як сьогодні, тому подібні методи лікування часто були єдиними, що давали пацієнтам шанс покращити здоров’я та прожити довше життя.

Раніше, наприклад, було складно лікувати діабет, тому що інсулін був важко доступний і дуже дорогий. А санаторно-курортне лікування було для хворих благотворним. Скажімо, якщо такий хворий до приїзду в санаторій отримував 25 одиниць інсуліну на добу, то через три тижні йому вистачило 12 одиниць на добу.

Це був час, коли до санаторіїв приїздили робітники, які працювали на заводах і жили в тісних квартирах багатоквартирних будинків. Тож їм хотілося більше простору та повітря, щоб здобути віру та сили для подальшої роботи. Ці курортники пробувати поводитися як довоєнні магнати та спадкоємці, тому любили елегантно одягатися, насолоджуватися бенкетами та ходити на культурні заходи.

Санаторії відомі своїм буйним світським життям. Для когось такий відпочинок – це нагода пошукати кохання або швидкоплинні пригоди. Це правда чи це міфи?

Завжди було так, що одні пацієнти приїздять сюди лікуватися, а інші додатково розважатися. Тому такими важливими в минулому були вечори знайомств. Без цього санаторій не міг би почати (сміється). Траплялося, що якась жінка, що приїхала на відпочинок у санаторій, йшла на зустріч у кафе і не поверталася на ніч до санаторію. Колись дисципліна була іншою, ніж зараз. Якщо хтось не з’являвся до своєї кімнати до півночі, наступного дня йому видавали виписку і відправляли додому.

Ми колись мали пацієнтку, котра після реєстрації у консьєржа, пішла у кімнату без однієї валізи. Через деякий час швейцар привіз валізу до кімнати, а вона була зовсім п’яна. Ми вирішили відправити її додому, і вона в очікуванні на транспортний засіб, випила ще одну пляшку. Обшукавши валізу, ми знайшли ще й третю. Ось такі люди приїздять на відпочинок.

Колись одна пацієнтка запитала мене просто в очі, чи я не знаю якогось цікавого чоловіка у Криниці, бо вона шукає чоловіка, котрий взяв би під свою опіку її будинок і город. Як мені пізніше стало відомо, ця жінка вже була п’ять разів заміжня: трьох чоловіків похоронила, а двоє з нею розлучилося.

Часом гості бавляться без міри, але це рідкісні випадки. Ми на це не маємо впливу. Для нас однак найважливішим є те, що вони повернулися додому здоровішими. І ми зосереджуємося на цьому.

Одні вважають, що лікування мінеральною сировиною може вилікувати щ різних хронічних захворювань, а інші, що мають тільки підтримувати деякі методи лікування. А як є насправді?

Все залежить від захворювання. У деяких випадках хронічних захворювань лікування може активно зцілювати, замінюючи, наприклад, перебування в лікарні, в інших – лише підтримуюче лікування. Важливо, щоб терапія була правильно підібрана, поділена на частини, відповідно до стану пацієнта і під наглядом лікаря.

Санаторне лікування ділимо на три етапи. Перший триває до 3 днів. Це період адаптації до нових умов. Наступний триває приблизно до 16 дня перебування. За цей час багато хвороб і симптомів можуть посилитися. Після закінчення цього часу симптоми починають спадати, а працездатність пацієнтів і їх фізична форма покращуються. Тому так важливо не скорочувати цей період. Все лікування повинно тривати до 21-24 днів. Іноді перші симптоми покращення здоров’я і самопочуття з’являються лише після повернення додому.

Які методи найчастіше використовуються у лікуванні природньою сировиною під час перебування у санаторії?

Наведу приклад із застосуванням боровини. Це різновид торфу, який має знеболюючу, бактерицидну та протизапальну дію. Нагріта боровина розслабляє хворі м’язи і наповнює шкіру багатьма цінними інгредієнтами – такими як органічні кислоти та мінеральні солі. Так можуть лікуватися люди, які страждають на захворювання суглобів, ревматичні захворювання, болі в спині. Перед процедурою боровину нагрівають приблизно до 42-46 градусів Цельсія. Потім її накладають на тіло, яке згодом загортають фольгою. Лікування триває півгодини.

Раніше боровину часто призначали жінкам, у яких були проблеми з вагітністю. Жінка сиділа у ванні, наповненій боровиною, 15-20 хвилин. Сьогодні, коли є багато інших методів лікування безпліддя, її застосовують рідше.

Інший природний метод - це, наприклад, мінеральна ванна, також відома як соляна ванна. Тут використовується вплив солі на шкіру та потові залози. Важливо, щоб вода була відповідної температури і тиску. Ця терапія корисна, серед іншого при розсіяному склерозі, невралгії, хронічному артриті, шкірній та харчовій алергії або неврозі.

Мінеральні води, призначені для питного лікування, добре діють, зокрема на сечовидільну або травну систему. Найціннішими є ті, які п’ють безпосередньо з джерела, тому в польських курортах є спеціальні бювети мінеральної води. Зазвичай це хлоридно-натрієві води, тобто солоні, лужні (бікарбонатні), маломінералізовані води, вуглекислі мінеральні води низькомінералізовані або залізисті вуглекислі мінеральні води. Їх можна пити тільки за призначенням лікаря

Ви також можете, серед інших лікуються теплом, тобто за допомогою гарячого повітря, пари, води та парафіну. Наприклад, ці види лікування рекомендується використовувати перед тренуваннями, щоб зменшити біль і м’язову напругу. Можна лікуватися також теплом, тобто використовувати тепле повітря, водну пару, воду або парафін. Ці види лікування, наприклад, рекомендується застосовувати перед тренуванням, щоб зменшити біль і напругу м’язів.

Рекомендується, наприклад, лікування холодом. Значне зниження температури корисне на зниження болю, напруження м’язів, запалення і набряків, чи покращення роботи суглобів.

Чи це лікування для всіх?

Ні. Процедури, які пропонують у санаторіях Криниці, не рекомендуються для всіх. Наприклад, особи зі підвищеним тиском або хворобами дихальних органів. Гірський клімат — це клімат рефлексів. Тоді, коли віє хальний вітер, зростає тиск і може навіть бути інсульт. У випадку астми посилюється задишка. Стан здоров’я може значно погіршитися, а не покращитися.

Мода на здоровий спосіб життя та старіння нації призвели до того, що курортний туризм здобуває все більшу популярність. Багато хто вибирає приватні виїзди в санаторій. Це вплинуло на впровадження та розвиток нових лікувальних послуг, пов’язаних з біологічним відновленням.

Звичайно, з’явилося багато косметичних процедур, таких як лікування гарячим камінням, які мають релаксаційний вплив на тіло.Популярне також опрмінення лампою, що в свою чергу має покращити кровообіг та стимулювати обмінні процеси. Ми, лікарі, рекомендуємо завжди бути обережними. Краще цю тему обговорити з лікарем, оскільки у випадку деяких хвороб можуть бути протипоказання. Комусь щось допоможе, а комусь може, на жаль, зашкодити.

Колись життя у санаторіях було повільнішим. Не було так багато процедур, зазвичай були 2, 3 рази на день. Зараз для деяких навіть 5-6 — це мало. Масажі були колись по 15 хвилин, а зараз пацієнти хочуть годинне масування. А фізіологічні результути майже такі самі. Тому треба підходити до процедур з покорою, на відстані і без непотрібних претензій. А результати рано чи пізно буде видно.

- розмовляла Моніка Хробак, журналістка Польського Радіо

TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори

- переклад Олеся Ґераль