Для компанії Plast-Box, польського виробника пластикових упаковок, відер та контейнерів, завод у Чернігові з огляду на його близькість до білоруського та російського кордонів мав стати логістичним шансом. Однак після початку війни завод став одним із перших об’єктів, які атакували росіяни. Його розбомбили і він повністю перестав функціонувати. «Але у нас багато віри та сили, тому ми відбудуємо це місце і цей бізнес», – каже керівник компанії Гжегож Павляк.

Бізнес розвивався фантастично

В Україні існує 2486 польських компаній, у тому числі 459 з суто польським капіталом – такі дані наводить портал InfoCredit. До війни вони разом забезпечували роботою близько 30 000 осіб. Лише у 2020 році польський бізнес інвестував в Україну близько 3 млрд злотих. З 24 лютого польські підприємці неабияк хвилюються за свої інвестиції по той бік східного кордону.

«Мій завод все ще стоїть, його не розбомбили, хоча з очевидних причин вже понад два місяці виробництво взагалі не працює», – говорить в інтерв'ю Тижневику TVP Генрик Овсєєв, голова правління компанії Malow з міста Сувалки. Це підприємство, яке виготовляє понад 2 тисячі моделей меблів, в основному металевих, і працевлаштовує понад 750 осіб.

Її історія починається з 1985 року. Харківський завод – це не лише крок у розвитку компанії, а й прагматичний підхід до східних ринків. Мито на польські товари на російському ринку становило приблизно 30 відсотків. Але якщо такі ж товари вироблялися в Білорусі чи Україні, митний збір вже не стягувався. Харків розташований неподалік кордону з Росією, тож Malow економив ще й на транспортних перевезеннях. Крім того, схід України є металургійним басейном, що дає прекрасний доступ до сировини. Вартість будівництва цеху та закупівлі обладнання у цій ситуації була не надто високою і становила близько 3 млн злотих. Основний сучасний парк техніки, як і головний офіс знаходяться в Сувалках. Отже, бізнес розвивався фантастично – до початку війни.    

                WAR IN UKRAINE            

Овсєєв зізнається, що більшість його працівників просто пішли на фронт. Керівництво зараз перебуває в Сувалках і в будь-який час готове відновити виробництво.

Повернення до роботи

Багато польських підприємців інвестували в Україну з тих самих причин, що й Овсєєв. Наприклад, одним із сусідів Malow у Харкові є компанія Nowy Styl. Вона також виробляє меблі, але не з металу. Підприємству також була вигідна близька відстань до кордону та великого російського ринку. Війна повністю змінила їхній підхід до східного бізнесу. Виробництво також зупинилося, але будівлі фабрики не постраждали. Керівник вирішив створити спеціальний фонд, який надаватиме допомогу українським працівникам та їхнім сім’ям. Nowy Styl повністю пішов з російського ринку і не збирається до нього повертатися.

Завод Relpol розташований у Чернігові – теж на кордоні з Росією. На початку війни виробництво було призупинено. Однак через два з половиною тижні керівництво вирішило, що необхідно хоча б частково відновити роботу. Компанія спеціалізується на виробництві реле, які використовуються, зокрема, у засобах телекомунікації чи побутовій техніці.

Більшість польських компаній в Україні припинили свою роботу оразу ж, коли почалася війна, але зараз вони принаймні частково відновлюють виробництво. Так зробив, наприклад, виробник лакофарбових матеріалів Śnieżka-Ukraina. Завод цієї компанії розташований у Яворові, що на Львівщині, неподалік польського кордону.

«Ситуація, у якій опинилося українське населення, є надзвичайно складною, конфлікт торкнувся різних регіонів країни по-різному. Українцям притаманна велика воля до боротьби, у тому числі до боротьби за повернення до нормального життя. Там, де це можливо, відкриваються фірми, магазини і люди намагаються працювати. Суспільство дуже серйозно ставиться до свого завдання щодо підтримки економіки, яке виражається у купівлі товарів і послуг. Проявом цього є також зацікавленість наших контрагентів у відновленні продажу фарб. Наше рішення про відновлення роботи заводу є результатом попиту на нашу продукцію», – каже Марек Павлусь, генеральний директор Śnieżka-Ukraina.

Modern Expo – це компанія з Любліна, яка виготовляє та постачає обладнання для магазинів. Її найбільший завод розташований в Україні, а саме – в Луцьку. Там працює близько 3 тисяч осіб. Виробництво на заводі не припиняли взагалі. «Ми постійно намагаємося підтримувати виробничі та логістичні процеси, хоча, звичайно, зустрічаємо зовнішні перешкоди, – говорить керівник компанії Богдан Лукасік. – Ми працюємо день у день, бо одна мить може змінити все».

Завод працював на повну потужність

Сектор торгівлі теж намагається триматись на плаву. Компанія LPP, якій належать популярні бренди Reserved, Mohito, House, Cropp та Sinsay, на першому етапі війни вирішила закрити всі свої заклади в Україні, а це аж 157 магазинів, у яких працювало понад 2000 осіб. Сьогодні деякі з них відновили свою роботу.

«Зараз у тих регіонах, де це дозволяла ситуація, на прохання наших працівників та органів місцевої влади ми відновили роботу близько 25 відсотків стаціонарних магазинів, – говорить Пшемислав Луткєвіч, заступник голови правління LPP. – Відкриті магазини дадуть можливість забезпечити речами людей, які, рятуючись від війни, взяли з собою тільки найнеобхідніше».

Варто також додати, що компанія LPP вирішила продати весь свій російський бізнес китайцям. Для власника Марека Пєхоцького це був величезний удар. Східні ринки були для нього одними з найвигідніших (на відміну від перенасичених ринків Західної Європи). В одному з інтерв'ю він не приховував свого розчарування. «Ми втратимо сотні мільйонів, але ми з цим змирилися і зарахували це до потенційних збитків. Більша проблема в тому, що ми розвиваємо щось протягом 20 років, а потім раптом доводиться з цим попрощатися», – сказав він з неприхованим жалем.

Битва за ферму

На жаль, не пощастило у цьому плані згаданому на початку тексту заводу компанії Plast-Box, виробника пластикових упаковок, відер та контейнерів. «Ми обрали Чернігів як місце для відкриття нашого нового заводу як з економічних, так і логістичних міркувань. Завод розташований у північній частині України, лише за 160 км від Києва, приблизно за 60 км від білоруського кордону та 60 км від кордону з Росією. Це дає змогу ефективно транспортувати товари і розповсюджувати їх не лише в Україні, а й у цих країнах», – так десять років тому про польський інвестиційний проєкт говорив голова правління Гжегож Павляк.

«Коли почалася російська агресія проти України, в районі, де розташований наш завод, велися бойові дії. Завод став ціллю ракетного обстрілу. Знищення заводу, який був нашою гордістю, для нас є величезним ударом. За ним стояли значні інвестиції, зусилля, пристрасть багатьох людей, їхні робочі місця, ─ розповідає Павляк сьогодні. ─ Проте, як і Україна, ми будемо продовжувати боротися. У нас багато віри і сили. Саме тому ми відбудуємо це місце і цей бізнес». За попередніми підрахунками Plast-Box втратив близько 11 мільйонів злотих. Ця сума не включає збитків, пов’язаних із втратою ринків.

Уп’ятеро більших втрат зазнав інший герой цього тексту, Щепан Вуйцік, найбільший у нашій частині світу заводчик хутрових тварин. Російський фронт буквально стер з лиця землі фермерське господарство під Ізюмом, яке належала його сім’ї, а кількох останніх працівників, яких не вдалося евакуювати до Польщі, росіяни холоднокровно вбили. У приміщеннях господарства вони створили свою логістичну базу. Пізніше українці відвоювали цю територію, але в результаті «битви за норкову ферму» її будівлі було зрівняно з землею.

Повернути втрачене

Українські юристи стверджують, що підприємство, яке зазнало збитків в Україні внаслідок війни, має право вимагати компенсацію через суд в Україні. Як від України, так і від Російської Федерації. Щодо першого випадку – на розгляді Верховної Ради перебуває проєкт закону «Про компенсацію за майно, втрачене, пошкоджене та знищене внаслідок збройної агресії Російської Федерації та справедливий розподіл репарацій». У другому випадку експерти стверджують, що можна вимагати компенсації «відповідно до ст. 166 Цивільного кодексу України шляхом подання позову до суду в Україні за місцем завдання шкоди».

Однак в обох випадках шанси повернути хоч якісь гроші близькі до нуля. Тому що і Україна не заклала в бюджеті коштів на такі компенсації, і Росія не має наміру платити за жодні свої дії.

Найкращі шанси повернути свої гроші мають компанії, які активно співпрацювали з KUKE (Корпорація страхування експортних кредитів). Страховик пропонував експортерам «Поліс без кордонів»: якщо польська компанія не отримає платіж за товари чи послуги від суб’єктів з Росії, України чи Білорусі, повернення коштів полякам гарантує KUKE. Вже почали надходити перші заяви на відшкодування.

Однак важко підтримувати нормальний режим роботи виробництва, коли поблизу падають бомби. Тож не дивно, що деякі підприємці вже зараз думають про релокацію цілих заводів. Хоч таку релокацію і складно здійснити з логістичної точки зору, це дає шанс вести бізнес в нормальних умовах. Овсєєв задається питанням, чи не варто його українському Malow бути ближче до кордону з Польщею.

Одразу після початку війни Relpol прийняв рішення перенести частину виробництва на свою фабрику у місті Жари. А група компаній Elfa Group вирішила не вдаватися до напівмір. Щоб врятувати польсько-українські бренди (Green Pharmacy, Dr. Sante, Fresh Juice), вони переносять більшу частину виробництва до Польщі та Словаччини.

Кошмар Лешека Чарнецкі

У Лешека Чарнецкі, власнику групи Getin Noble Bank, після втрати Idea Bank на польському ринку (а також після продажу компаній в Росії та Білорусі) залишився його український аналог. Наприкінці минулого року Чарнецкі знайшов охочих купити український банк. За понад 40 мільйонів євро, що вище балансової вартості. Транзакція мала відбутися в лютому. Попередньо було оголошено про успіх. Через день після початку війни покупець передумав, і Чарнецкі залишився з великими проблемами. Бо в сьогоднішній ситуації йому буде вкрай важко вдруге домовитися про таку хорошу ціну, а то й взагалі позбутися активів.

Багато років тому значна кількість підприємців стверджувала, що східні ринки – це наше Ельдорадо і Земля обітована. Що вони є тим, чим була Польща у 90-х роках для німців і французів. У сьогоднішній ситуації багато хто може сказати, що ці ринки стали справжнім прокляттям.

– Кароль Васілевскі
– Переклала Марія Шевчук

TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори