Діалоги

Їх до нас прилітає 100 тисяч. Може відлетіти до півмільйона

Пташенята схожі на маленьких смердючих динозаврів. Їх годують батьки, аж допоки діти не почнуть пробувати свої сили в перших польотах. Хоча іноді так буває, що погані батьки виганяють своїх дітей із гнізда, з’їдають їх або годують ними інших пташенят. Проте вони також є й дуже справедливими батьками. Вони нікого не роблять фаворитами й стежать за тим, аби всі отримали порівну їжі, – каже Пьотр Трияновськi, біолог.

ТИЖНЕВИК TVP:Чи погодитеся Ви з твердженням, що після орла лелека - наш другий національний птах?

ПЬОТР ТРИЯНОВСЬКI:
Я б сказав, що навіть перший. Знаю,що в школі ми вивчаємо віршик «Який знак твій, білий орел», але якщо йдеться про розпізнавання видів, то люди швидше впізнають лелеку. Зрештою, самі орнітологичасто сперечаються, чи добре ми розрізняємо орлів, а щодо ідентифікації лелек, то тут ніхто не має жодних сумнівів.

Хоч у цій справі ніхто немає сумнівів, але лелеки бувають різні. Одні чорні, інші білі. У чому ж різниця, крім кольору?

Пам’ятаю такий анекдот із 70-х років. Орнітологи збирали інформацію про розташування чорних і білих лелек, а коли отримували зворотну інформацію, то чули: «Пане докторе, у нас немає чорних або білих, у нас тільки біло-чорні лелеки». Насправді це не так просто й потрібно добре придивитися, щоб побачити, що білий лелека є більш білим і менш чорним: в основному чорним забарвлені лише кінчики крил. Водночас чорний лелека має багато чорного на спині, і тільки його живіт є білим. Також білий лелека трохи більший, ніж чорний. Окрім різниці в зовнішньому вигляді, відрізняється й середовище проживання. Білий лелека – це той птах, який живе поруч із нами, а чорний – це вид мешканців лісових хащів. Одним словом, він любить заховатися.    

Весна – це час, коли лелеки з’являються біля наших будинків, на луках. Скільки їх щороку прилітає в Польщу?

Гніздових білих лелек у нас менше 50 тисяч пар. Отже, можна сказати, що їх прилітає близько 100 тис., а відлітає, враховуючи, що в середньому потомство пари лелек – це двійко пташенят, приблизно 200 тис. Коли щастить, і влітку хороша погода, немає посухи, то лелека може виростити до п’яти пташенят, отже, у такому випадку відповідно відлітають більше птахів. На жаль, через те, що останні роки посушливі, то народжуваність, як і в людей, падає.

Тобто це правда, що кожен четвертий лелека є поляком?

Так було 25 років тому. Так, так говорили, були навіть спеціальні плакати. Тепер це не відповідає дійсності. Причиною є факт, що наша популяція лелек зменшується, а іспанська популяція, у свою чергу, збільшується. Отже, відбувається зміщення позиції лідера.

Чи це загрожує нашому лелеці стати напівзниклим видом?

На щастя, повне вимирання лелек, принаймні поки що, нам не загрожує, хоча насправді є такі країни, як Данія, де лелек було багато, а зараз їх немає взагалі. Найважливіше, це стосується будь-якого виду, – не заважати їм. Не скидати гнізд, і навіть якщо ми ремонтуємо стодолу або інші дахи, замінити їх штучним гніздом, підготувати місце, щоб вони могли побудувати його заново. Добре було б також краще господарювати щодо водних ресурсів у ландшафті, аби не було висохлих місць. Однак це економіка сільського господарства, з якою ми маємо проблеми протягом тривалого часу, але чим більше буде говорити про це, тим, можливо, більше інформації дійде до відповідальних осіб за польське сільське господарство.
Дорослий лелека чорний (Ciconia nigra) та мартин звичайний(Chroicocephalus ridibundus). Фот. Марчін Каретта / Forum
У вступі до книги «Лелека. Неавторизована біографія», яку ви написали разом із Адамом Збиритом, з’являється твердження про те, що лелека – недооцінений птах. Чому ви так вважаєте?

Не стільки вважаємо, а скільки бачимо це неозброєним оком. Учені, особливо класичні орнітологи, люблять вивчати види, про які нічого невідомо. Трохи за принципом «давайте знайдемо його, будемо відкривачами». Лелека – це вид давно відкритий, абсолютно звичайний, який усім відомий, якого легко прорахувати. Уже в XIX столітті до нього приклеївся цей стереотип «легкості». А водночас, це не зовсім відомий вид. Щороку, досліджуючи його, ми дізнаємося про нього щось нове, досі невідкрите. Тому, на нашу думку, варто досліджувати таємниці й цих поширених видів птахів.

То який насправді лелека?

Фантастичний (сміється).

То які плюси лелек ми повинні помічати?

Так, як я вже згадував, це птах, котрого здатен розпізнати кожний. Люди, які живуть у містах, знають, що це за вид, хоча він пов'язаний із місцевістю польського села. Цей егалітаризм лелек зрозумілий усім і є ідеальним засобом у той час, коли нам потрібні види рослин і тварин для реалізації соціальної освіти. Наші прабабусі, бабусі й дідусі знали всі рослини й тварини в околиці. Тепер навіть фахівці мають із цим проблему, що відповідно тягне за собою проблему просвіти суспільства. Тому головною перевагою лелеки в соціологічно-соціальній освіті є саме його загальна впізнаваність.

Він також має й наукові переваги, адже відносно великий, практично невразливий до людської присутності, а навіть навпаки любить її. Саме тому, що ці птахи не бояться людини, це дозволяє начепити на них передавачі, тобто такі рюкзачки розміром з 1/3 наших смартфонів, а відповідно й дає можливість отримувати знання про їхню поведінку та їхні польоти. Цей, на мій погляд, рецепт наукового успіху, можливий завдяки спостереженню за птахом, який вважається відомим і звичайним.

Товариші по зброї. Вони служать, як солдати, і можуть звершувати великі діяння

У котів теж є голос. «Я щойно доїв ще одного російського загарбника», – облизуючись, зізнається котяра.

побачити більше
Усе починається в гнізді. Який вигляд мають ці лелеки? Чи птахи живуть у них одні?

Якщо хтось дивився казку «Пригод кілька горобця Цвірка», то пам’ятає, що головним героєм був мешканець нижніх поверхів лелечого гнізда. Це не є лише кінематографічною фікцією. Дійсно, гніздо лелек може служити домом для горобців, хатніх і польових, а також шпаків. Це величезні структури, побудовані декількома поколіннями, висотою в кілька метрів, здатні важити до 1,5 тонни.

Лелеки розміщують свої гнізда в різних місцях. Для цього найбільш придатні плоскі поверхні, які забезпечують надійну точку опори або можливість зачеплення для тих, хто падає. Невеликий нахил даху не є значною перешкодою. Важливо, щоб покриття не було занадто слизьким. Раніше ідеальною базою для гнізд були солом’яні дахи. Зараз у нашій країні більшість лелек гніздяться на стовпах, що підключені до електромережі, або ж на стовпах, на яких розміщені підготовлені людьми платформи під гніздо.

У лелечому гнізді мені доводилося бачити труси, шорти, сорочки, ліфчики, панчохи, дитячі колготи, фартухи, робочі й садові рукавиці, шкарпетки, шапки, шнурки, ремені для штанів, шматки дроту, кольорові шматки скла, навіть старі монети номіналом у 50 грошів і один злотий ще з часів ПНР. Найцікавіша знахідка була в чеському селі Хомутов – там знайшли досить багато верхньої та нижньої частини бікіні, цілісних купальників, шкарпеток, трусиків і рушників. Звідки такий особливий «підбір» сміття? Поруч знаходиться популярний пляж для купання. Якщо пляжники залишали щось на пляжі, це зазвичай опинялося в гнізді лелеки. Однак на цьому сюрпризи не закінчилися. У гнізді також були знайдені дві повні коробки ... вина. Ніхто не знає, як вони туди потрапили.

   Якщо є гніздо, то в ньому мають з’явитися пташенята. Який вигляд має розмноження лелек?

Щороку так само. Першим прилітає самець, через тиждень - самка. Усе починається з пошуку зручного місця, хоча часто буває, що лелека повертається в теж саме місце(перевірене місце або гніздо), побудоване кількома поколіннями. На це впливають умови й репродуктивний успіх попередніх років. Коли гніздо готове, відбувається спарювання. Лелеки багато спарюються, але не тільки з метою запліднення яйцеклітини. Це сильний сигнал про те, що лелеки є парою і їхні стосунки міцні.

Коли яйця вже знесені, самка їх висиджує, вилуплюються пташенята, які нагадують маленьких смердючих динозаврів.Їх годують батьки, поки вони не почнуть пробувати свої сили в перших польотах. При цьому варто зазначити, що так буває, що погані батьки виганяють своїх дітей із гнізда, з’їдають їх або годують ними інших пташенят. Проте вони також є й дуже справедливими батьками. Вони нікого не роблять фаворитами й стежать за тим, аби їжу всі отримали порівну.

Перед відльотом у теплі країни проходять зібрання лелек (буквально польською «лелечі сеймики» – О.У.). Молоді лелеки не знають маршруту, який подолали їхні батьки, їм потрібно вчитися, тренуватися в польотах, побачити, хто в групі за ким, слухати старших. Ці сеймики – це підготовка до найважчого випробування в житті, тобто подорожів Африку, до цієї землі обітованої.
У польоті вони складаються, начепланери. Фот. Кшиштоф Хоміч
Скільки кілометрів вони здатні подолати? 

Максимум одинадцять тисяч кілометрівуперіод сезонних міграцій, які тривають всього кілька тижнів. Це рекорд польоту лелек. Вони можуть подолати стільки миль, тому що вони опануваливишуканий таекономний спосіб польоту. Вони нешвидко махають крилами, вони не літають активно, вони просто складають крила так,ніби вони є планерами. Це, звичайно, зумовлює свої обмеження, тому що вони можуть літати тільки в сонячні дні, коли над землею піднімаються висхідні струмені повітря. Так само, як ми подорожуємо машиною або літаком, так і вони під час такого польоту повинні зупинитися. По-перше, для того, щоб відпочити і не летіти вночі, а по-друге, щоб «заправитися», тобто добре поїсти перед продовженням подорожі.

Лелеки є майстрами використання енергії, але водночас вониє й майстрами посту. Вони можуть протриматися без їжі до чотирьох тижнів. Із того, що вони їдять, вони роблять певні запаси, що для птахів не так просто, тому що кожен зайвий грам – це велике навантаження на крила. Це щось схоже до навантаження на людські суглоби, коли ми носимо рюкзак для під час наших походів у гори.

Поговорімо ще трохи про акумулювання енергії

Вони дуже швидко й дуже точно перетравлюють з’їдену їжу, до речі, при цьому навіть із кісток тварин вони можуть витягнути білок і кальцій. Одним словом, із їхньоїздобичі майже нічого не марнується – ні вода, ані всякі поживні речовини. Усе це швидко вбудовується в їхні органи, а не осідає в жир. Якщо їжі в надлишку, в організмі лелеки на певний час збільшуєтьсяоб’єм шлунку, аби всі ці запаси помістилися. Варто також згадати, що самка та самець перетравлюють їжу дещо по-різному. Це також пов’язано з тим, що вони по-різному їдять і шукають собі їжу. Самочці доводиться висиджувати яйця, доглядати за пташенятами, тому в неї менше часу на пошуки маленьких ласощів, вона вважає за краще знайти собі щось більшета конкретне. За таким способом пошуку їжі можна, до речі, із першого погляду визначити, самець це чи самка. Якщо він бродить по полю або влузі та збирає коників, то ймовірніше, що це Містер Лелека, і як тільки пташка повертається в гніздо з великою здобиччю, -це Місіс Лелека.

Підозрілі зв’язки з Росією. Екоактивісти повинні вияснити справу

Москва прагнула, щоб країни Заходу були залежними від російської енергетичної сировини.

побачити більше
А хто перетравлює їжу швидше й легше?

Самки перетравлюють майже 80 відсотківз’їденої їжі, у самців цей показник сягає трохи більше 70 відсотків, що змушує їх виробляти більше погадок, тобто неперетравлених решток їжі. У випадку самців ефективність травлення впливає на зміну маси тіла, що означає, що чим вище ця ефективність, тим швидше збільшується маса тіла.У самок цей ефект є зворотним, тобто чим ефективнішим є травлення, тим меншою є надбавка у вазі. Чому так відбувається? Невідомо, але, напевно, у самок є якийсь внутрішній механізм, що дозволяє контролювати вагу тіла. Це може бути пов'язано з підвищеним навантаженням у зв’язку з виробленням організмом і відкладенням яєць і подальшим батьківським доглядом. Я думаю, Ви можете позаздрититакому процесу дамам-лелекам (сміється).

А що ж із тією жабою? Лелеки їх дійсно не їдять?

Вони їдять, хоча в наші дні у них все менше й менше можливостей для цього. Ставки, річечки або озера висихають, тому й жаб стає менше. Я швидше б відніс сучасних лелек до групи мишоїдів. Польові миші – основа їхньогораціону. В Іспанії, з іншого боку, лелеки насолоджуються інвазивним видом раку, тобто луїзіанським раком. Поїдаючи його, вони дозрівають трохи швидше, аніж зазвичай, тому я порівняв би цю їжу з фаст-фудом. Більше, аніж жаби, лелеки полюбляють їсти рибу або падаль, або ж комах. Один з експериментів також показав, що в разі великої кількості різних жертв лелеки вибирають хребетних частіше, ніж комах чи дощових черв’яків.

Чи відомо, чому так?

Імовірніше тому, що хребетна тварина дає більше енергії та білка, аніж їх може дати безхребетна тварина такої ж ваги. Уявімо це в більш наочній формі. Така їжа для птаха, яккріт, забезпечує стільки ж енергії (вона вимірюється в кілоджоулях, кДж), скільки 90 дощових червів чи понад 235 польових цвіркунів. Може, комусь доводилося спостерігати білого лелекуіз впольованимвужем? Це також дуже калорійна жертва, навіть більше, ніж пухкенький кріт, так як він є еквівалентом 100 дощових червяків і більше аніж 261 цвіркуна. Інакше кажучи, логіка проста: коли ви щодня їсте картоплю, а одного разу ви також отримаєте курку, то ви потім не будете довго замислюватися, за що братися насамперед. Раніше ми підраховували, скільки коників-стрибунців здатний вистежити лелека за п’ять хвилин. Рекордсмен уполював їх до 90, а середній показник склав 30.
Лелекам краще полюється в товаристві корів. Фот. Марек Марушак / Forum
Ми говорили про те, що лелеки-це птахи, які не бояться людей та не уникають товариства корів. Звідки взялася така дружба?

Корова – це природна газонокосарка. Вона вкорочує траву, завдяки чому лелеці стає легше добиратися до їжі. За їхньої допомоги їм вдаєтьсязловити набагато більше їжі, ніж коли вони роблять це самі. Дослідження, які ми провели, доводять, що якщо лелеки харчуються самостійно, то близько 13.45 наступає очевидне зниження ефективності пошуку й захоплення жертв. Потім продуктивність починає поволізростати до вечора, але все ж ніколи не досягає рівня, який зафіксовано в лелек, які полюють поблизу корів. Крім того, для них привабливо не тільки товариство корови, але й те, що вона «виробляє», тобто послід. Коров’ячі«пляцки» – це приманка для багатьох видів комах, наприклад, жуків, а крім того, це матеріал, корисний для створення гнізд. Висушений гній, змішанийіз соломою й сіном, діє як гідрофільна губка, яка збирає воду, накопичену після дощику або зливи.

Чи правда, що лелеки бувають невірними? 

Ці птахи добирають собі пару найчастіше з особинами аналогічного віку, але, як це буває й у житті людини, вони не завжди залишаються з ними назавжди. Серед лелек зміна партнерів, а отже, і гнізд, відбувається найчастіше, коли попередній пташиний виводок спіткає якась невдача. Зазвичай це стосується наймолодших пар, найчастіше до дев'яти років, тобто тих особин, які ще не досягли піку своїх репродуктивних здібностей.

Чорне море ідеально підходить для уламків розбитих кораблів

У 20 столітті було винайдено багато химерних прийомів, щоб підняти затонулі кораблі на поверхню.

побачити більше
Чому саме молоді птахи найчастіше розлучаються?  

Відповідь досить проста. Вони зазвичай займають менші, бідніші їжею території, тому, якщо якійсь молодій «заміжній лелеці-жінці» вдасться знайти кращого партнера (разом із більш багатою на їжу територією), вона з радістю скористається пропозицією. Саме від самки, а не від самця залежить розмір виводка, тобто кількість знесених яєць, тому саме вони більш охоче приймають рішення про розлучення й переходять в інше гніздо. Чи ця зміна партнерів завжди є вигідною? Виявляється, що не завжди. Вірність і перебування з одним і тим же партнером часто роблять успіх розмноження в наступному році набагато більшим, ніжза умови зміни партнера. Цікаво, що лелеки, не закінчивши догляд за одним гніздом, ніколи не йдуть до іншого партнера. 

Чи є правдоютвердження про те, що процес линьки, тобто заміни пір’я, відбувається в часі від прильоту до вильоту в теплікраї?

Так, хоча це стосується й молодих лелек. Можна пожартувати, що саме в цей час молоді лелеки змінюють свій гардероб. У всіх птахів, утім, так само, як і в людей, адже в нас немає все тих же волосся на голові, відбувається заміна пір’я. Усі матеріальні комплектуючі, зокрематакі елементи в наших організмах, як волосся, шкіра, а в птахів -власне пір’я, руйнуються, тому їх потрібно відновлювати, ремонтувати та замінювати. Лелека не є винятком щодо цього. Однак, перш ніж відбувається зміна, у молодих особин має відбутися процес зростання. А він у випадку саме з цими птахами є неймовірно цікавим. Коли ми дивимося на людину, то бачимо, що зовсім по-іншому відбувається зростання нігтів або волосся, а інакше ростутьчастини тіла. У випадку лелеки пір’я поводиться інакше, ніж лапи або дзьоб. Перше тільки росте й змінює форму. Чим старше стає птах, тим більше воно округлюється. 

Мабуть, ця зміна теж відбувається для чогось.

Так, звісно. Це робиться для того, щоб лелека міг літати більш плавно, бути більше схожим на аеродинамічну машину, вертоліт. Справа полягає в тому, щоб пір’я створювало якомога менше опору. Чорнепір’я в крилах, яке використовується для польоту, ми називаємо маховими перами першого або другого порядку. Оскільки вони швидко зношуються, птахи регулярно замінюють їх – ми називаємо цей процес линянням. У випадку білих лелек він відбувається в гніздах, тобто в період, коли вони знаходяться в наших краях і виховують своїх дитинчат.

Із травня по серпень на їхніх крилах з’являються проміжки в оперенні – найчастіше їх можна спостерігати, коли птахи літають між своєю домівкоюта навколишніми луками. Замість них скоро виростуть нові пір’їни, і завдяки їм у кінці серпня, коли лелеки відправляться усвій дальній політ, у них буде оновлений і повністю справний льотний апарат. Молоді особини на другому й третьому році життя (на четвертому вони вже вважаються дорослими, хоча деякі з них здатні розмножуватися навіть роком раніше) починають зміну такихпір’їн на місяць раніше, аніж зрілі птахи, тобто у квітні. Процес заміни цих важливих пер відбувається в молодих птахів більш бурхливо, ніж у старих, оскільки протягом року вони обмінюють до десяти махових пер крил, тоді коли в дорослих цей показник удвічі менший.
Упродовж п’яти хвилин рекордсмен може вполювати навіть 90 коників-стрибунців. Фот. Кшиштоф Хоміч
Ащо з дзьобом і лапами? Чи з ними теж відбувається якась еволюція? Чому вони мають червоний колір?

  Це пов’язано з червоними барвниками, які називаються каротиноїдами, які надають їм такий інтенсивний червоний колір. Птахи не можуть виробляти їх самі, тому вони потрапляютьдо їхнього організму разом із їжею. Із чорних ніг і дзьобів у пташенят і зовсім молодих особин вони з часом перетворюються в червоні. Такий колір слугуєзасвідченням вікової й статевої зрілості лелеки. Цей червоний барвник показує, що птах не тільки дорослий, але й може приєднатися до кладки яєць. Це також ознака працездатної імунної системи.

Знову ж таки, як і в людини, якщо наша шкіра або нігті змінюють колір, а волосся починає випадати, це досить часто свідчить про те, що в нашому організмі щось порушилося. Сигналом того, що лелека єздоровим, є саме червоний дзьоб і лапи. Якщо ми можемо лікуватися, підтримувати імунний баланс вітамінами, то кволого лелеку, який лікувався бсам, ми навряд чи зустрінемо. Природа діє так, що швидше, ніж ми його помітимо, його спіймає хижак і позбавить життя. Коли ж восени ми бачимо птаха з темними лапами і дзьобом, це ознака того, що ми маємо справу з молодоюособиною.
У нашій країні лелеки проводять більшу частину часу в спекотні місяці, на сонці. Як вони справляються з цим надмірним теплом і сонячним світлом?

У дуже своєрідній спосіб. Як і всі птахи, вони не потіють, тому що в них немає потових залоз, але вони відчувають тепло, і із сонячними променями, як ви правильно помітили, їм якось доводиться справлятися. Їм у цьому допомагає, звичайно, біле забарвленняпір’я, яке відбиває промені, але не всі частини тіла лелеки білі, наприклад, хоча б лапи, згадані раніше. Тому що він з ними робить? Відбілює їх. Це дуже красива назва процесу, який полягає в забрудненні лап своїми випорожненнями. Перегрітий лелека стріляє потоком рідких екскрементів (у спекотну погоду вони більш водянисті) на одну з ніг, а вони, висихаючи, охолоджують організм, який, таким чиномпочинає більш ефективно відводити тепло. Крім того, лелекам, як і людині на пляжі, допомагаєбродінняу воді, а також і те, що вони розпушуютьпір’я так, щоб воно дихало й не затримувало тепла. Пташенята в гнізді не можуть захистити себе у воді, тому їхні батьки приносять воду в дзьобі та поливають їх, щоб охолодити. Варто зазначити, що покриття ніг кало сечею дуже довговічне. Позбавлення від цього покриття є досить складним завданням – навіть під час полювання у воді. 

Якщо ми якоюсь міоюі розвінчали міф про лелеку, що поїдає жаб, то що ми зробимо з розповіддю про лелеку, що приносить дітей?

Це дуже цікава «культурна легенда». У якомусь сенсі досліджена навіть ученими, які прийшли до підтверджених статистичним аналізом висновків про те, що там, де велика популяція лелек, там і більше дітей. Виявляється, ця легенда про те, що лелека приносить дітей, популярна не тільки в Польщі, а й в Америці. Утім, у неї є якесь пояснення. Звернімо увагу на те, що лелечі зльоти завжди проводилися в серпні, тобто під час збору врожаю. Люди тоді відзначали кінець важких робіт, ночі були теплими, довгими, вони сиділи на снопах і милувалисяцими лелеками, а те,що кров не водиця, та й часами доходило і до інтимних зустрічей (сміється), то це теж ясно. Із часу від серпня по квітень, коли лелеки знову прилітали, проходилодев’ять місяців, а отже, збувалася ще одна приказка, тобто «лелека летить, будуть діти». Люди пов’язували все це, і таким чином легенда ставала певною мірою правдивою та самовідтворюваною. (сміється).

– розмовляла Марта Кавчинська
–Переклад Оксана Усатенко


TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

Пьотр Тряновськi та Адам Збирит «Лелека. Неавторизована біографія»
Професор, доктор габілітований, почесний доктор. Пьотр Трияновськi (нар. 1970) є біологом, завідувачем кафедри зоології Природничого університету в Познані. Дослідник сільськогосподарського ландшафту, насамперед взаємодії тварин і людини. Працював у проєктах Міжурядової групи експертів із питань змін клімату (IPCC) та Міжнародного союзу охорони природи (IUCN). Він опублікував 17 книг і більше 300 наукових статей укращих міжнародних наукових часописах. Співавтор книг «Екологія птахів сільськогосподарського ландшафту» і «Терапевтична орнітологія», а також більше десятка робіт про сільськогосподарський ландшафт, а також про те, як контакт із природою впливає на роботу мозку. У вільний час він любить спостерігати за птахами, пити хороші моравські вина, їсти сири й захоплюватися блеянням овець.
Основна світлина: Лелека білий (Ciconia ciconia) на гнізді в селі Кемпа Скорецька. Фот. Пьотр Рибарчик / Forum
побачити більше
Діалоги випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Японці святкують Святвечір як День святого Валентина
Добре знають і люблять одну польську колядку: «Lulajże Jezuniu».
Діалоги випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
Бетон червоного кольору
Гомулка радів, коли хтось написав на стіні: «ПРП – сволочі». Бо перед цим писали «ПРП - Оплачені Стовпчики Росії".
Діалоги випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Половина світу однаково називає мамів та татів
Чи існувала одна прамова для нас усіх, як один праотець Адам?
Діалоги випуск 24.11.2023 – 1.12.2023
У школі необхідно сповільнити темп
Фільми або ШІ – це хвіртка у сад знань. Але занадто мало учнів взагалі хоче вчитися.
Діалоги випуск 17.11.2023 – 24.11.2023
Власне, це й була столиця Третього Райху
Адольф Гітлер провів 836 днів у Вовчому Лігві, де у 200 залізобетонних об’єктах йому служило 2500 людей.