Цивілізація

Чи Росія велика? Вона стиснулася, як повітряна кулька, в яку ніхто не накачує повітря

Географічні розміри цієї держави, її безкраї простори стануть прокляттям. Вся величезна країна з'єднана літаками і практично єдиною залізничною лінією до Владивостока. Майже все, що живе на схід від Уралу, зосереджується навколо цієї лінії. Вгорі – на півночі – порожнеча, безкінечне ніщо.

Питання в заголовку є недоречним лише на перший погляд. Подивившись на карту світу, можна помітити, як вона своїми розмірами і масою домінує над рештою Землі, розтягнута від одного кінця земної кулі майже до іншого. Це ефект відображення сфери (земної кулі) на поверхні. Чиста геометрія робить Гренландію площею 2,166 мільйона квадратних кілометрів майже такою ж за розміром, як Африка. На багатьох мапах кордони Росії з'являються навіть з лівого/західного боку - межі Чукотки через Берингову протоку майже торкаються американської Аляски і заходять на Західну півкулю, створюючи враження, наче Росія обплела весь світ. З американського острова Малий Діомед можна побачити російський острів Ратманова, розташований за 3 км. Там можна зазирнути в «майбутнє» і «побачити завтра», адже між островами лежить лінія зміни дати. Тож Росія велика, навіть величезна. Але, можливо, це лише видимість величі, а насправді це велика порожнеча і лише окремі точки у величезному ніщо.    

Якби велич Росії вимірювалася ВВП, то це була б немала країна, можливо, навіть досить велика. Щось на зразок Південної Кореї, але менша, ніж Італія чи Бенілюкс. 1,48 трильйона доларів валового внутрішнього продукту (дані за період до пандемії) не справляють великого враження у світі – це всього лиш два Тайвані. Деякі експерти у чорних, тобто дуже оптимістичних сценаріях, прогнозують, що через напад на Україну та війну, яка там розгорнулася, економіка Росії повернеться до рівня 1995 року. Тож вона буде меншою за польську чи бельгійську.

Небо над Москвою

Росія – країна постійної, всеосяжної бідності. 4 відсотки населення, тобто 21 мільйон людей живуть нижче прожиткового мінімуму в 165 доларів, 35 мільйонів не мають туалету в помешканні, а 29 мільйонів – доступу до водопроводу. Кожен день воєнних дій коштує російській економіці щонайменше мільярд доларів, а ще несе втрату ресурсів, які важко поповнити. Техніка – це одна справа, а ось де взяти пілотів вертольотів замість тих, які загинули смертю загарбників, чи 100 тисяч IT-спеціалістів, які покинули країну з початку війни?

Дехто каже, що в Росії все чудово, адже курс рубля майже повернувся до довоєнного рівня. Але якщо санкції спрацюють, то ні гроші, ні резерви, накопичені у Фонді національного добробуту, ні запаси золота в сховищах не запустять завод «Уралвагонзавод», який теоретично виробляє танки, а зараз – нічого через дефіцит імпортних комплектуючих, тож у Нижньому Тагілі все зупинилось. Діана Каледіна, президентка Балтійської промислової компанії, що працює на військовий комплекс, каже, що Росія не виробляє таких «непривабливих речей», як підшипники, шпинделі, кулькові гвинти тощо, тому вона не здатна самостійно забезпечити практично жодного виробництва.

Незабаром зупинять роботу усі авіакомпанії. Велике небо над Росією стане порожнім. По ньому пливтимуть хмари, пурхатимуть птахи чи час від часу пролітатиме якась ракета. Лоукост-авіакомпанія «Побєда», що належить «Аерофлоту», оголосила про скорочення парку своїх боїнгів на 40 відсотків. Виведені зі строю літаки будуть розібрані на запчастини для тих, які ще літають.

Росія виробляє власну техніку, але в неї також не вистачатиме запчастин з-за кордону. Керівник авіакомпанії «ІрАеро» Юрій Лапін повідомив владу, що за 5-6 місяців відремонтувати літаки Ан-24 та Ан-26 буде неможливо. Хоча Росія викрала (конфіскувала у якості помсти за санкції) 500 орендованих літаків, ці літаки не зможуть покинути територію федерації, тому також вийдуть з ладу без обслуговування.
Транссибірська магістраль поблизу Іркутська 1982 року. Фото: Wolfgang Kaehler/LightRocket via Getty Images
Каміль Галієв, аналітик американського аналітичного центру Wilson Center, вказує, що може забракнути звичайних залізничних вагонів, оскільки для їхнього виробництва та обслуговування потрібні деталі, які Росія не виробляє сама. Можливо, Франція, Німеччина та Нідерланди знову спробують обдурити світ і таємно торгувати зі злочинним режимом, можливо, Китай подасть руку допомоги, але витрати на проведення таких операцій будуть величезними.

І тому географічні розміри Росії, її безкраї простори знов стануть її прокляттям. Вся величезна країна з'єднана літаками і практично єдиною залізничною лінією до Владивостока. Майже все, що живе на схід від Уралу, зосереджується навколо цієї лінії. Вгорі – на півночі – порожнеча, безкінечне ніщо.

Сировина і людське життя

Протягом сотень років Росія була країною Півночі. Коли Генрик Сенкевич, обмежений цензурними заборонами, не зміг написати у «Потопі» про напад Москви (саме у боях із нею здобував свою славу молодий оршанський хорунжий Анджей Кмітіц), він писав про свої сутички з загадковими гіперборейцями – саме так стародавні історики називали північні народи.

Ще 350 років тому більшість московських підданих жила на субарктичних теренах. На півночі проходили всі лінії зв'язку, що з'єднували європейську частину Росії з Сибіром. Новгородські походи на Сибір відбувалися вздовж арктичних річок. Навколо них процвітали поселення, адже вони були не лише джерелом білка – риби, а й сполучними шляхами навіть взимку, коли люди пересувалися на санях по льоду.

Багато що з цього залишилось актуальним до сьогодні. Сковані льодом великі ріки Сибіру – Лена, Об, Єнісей та інші – це великі водні артерії. Між річками лежали смуги землі, якими буквально на спинах переносили товари та човни. Ця земля і сам акт перенесення називалася волоком. Це поняття збереглося і донині в назвах багатьох міст – Вологда, Волоколамськ, Вишній Волочок та ін.

На півночі розташовувалися найбільші міста землі, яку згодом охрестили Росією, – Псков, Великий Новгород. З ними торгував захід, товаром було хутро, а до чотирнадцятого століття – раби.

Деякі речі не змінилося в Росії й до сьогодні – вона може запропонувати світові в основному сировину та життя власних людей. Ганзейські купці не хотіли купувати зшиті хутра. Вони брали те, що найпростіше і найдешевше – тільки шкури і людей як живий інвентар. У північному напрямку розвивалася й експансія Москви – спочатку вона оволоділа Новгородом, а потім Окою до Волги на Казань, захоплення якої відкривало шлях на Урал і далі в Сибір.

Трохи південніше від цього міста у Волгу впадає Кама і, пливучи нею вгору, можна дістатися до сьогоднішньої Пермі, Північного Уралу та воріт у Сибір. Можливо, завоюванням Казанського ханства і різнею в самому місті, яку вчинили тогочасні москалі в 1552 році, росіяни зобов'язані своєю зневажливою назвою «кацапи».

Татарам обіцяли дарувати життя, якщо вони без бою здадуть Казань (нинішню столицю Татарстану). Тож вони склали зброю, відчинили міські ворота, а москалі – війська Івана IV Грозного, порушивши власне слово, вчинили розправу. Турецькою «хассап» або «кассап» означає шкуродера, ката, м'ясника. Інші ж, навпаки, стверджують, що «кацапами» росіян обізвали українці, насміхаючись з їхніх борід, як у цапів – старих козлів. У львівській говірці «канап» означає «дурень».

Місто-символ

Український Зелений Клин або суперечна з Росією про землю на Тихому океані

Після взяття під контроль Москва звинуватила українців у спробі «відірвати Далекий Схід від СРСР».

побачити більше
Другою подією, яка допомогла Москві підкорити північ, була англійська експедиція у пошуках морських шляхів до Китаю. У 1553 році, через рік після різанини і переселення мешканців Казані, три кораблі під командуванням Х'ю Віллоубі вирушили з Англії на північ, але шторм біля берегів Норвегії розбив їхній стрій. Обігнувши Скандинавський півострів, «Бона Есперанса» досягла околиць Нової Землі, але на зворотному шляху корабель застряг у льоду на Кольському півострові. Ніхто з екіпажу, включаючи Віллоубі, не зміг пережити зиму.

Схожа доля спіткала і моряків судна «Бона Конфіденція». Експедиція закінчилася щасливо лише для корабля «Едуард Бонавентура», яким командував Річард Ченселлор. Рятуючись від зими, корабель поплив на південь та увійшов у Біле море, а тоді досяг узбережжя поселень поморів, поблизу місця, яке сьогодні є портом в Архангельську. Рибалки якось пояснили англійцям, що вони не в Китаї, а в Московській державі. Іван Грозний запросив Ченселлора до Москви, надав йому привілей вільної торгівлі, і таким чином була створена перша англійська колоніальна компанія – Московська компанія.

Так почалася торгівля по північному шляху з англійцями та голландцями. З тими товарами, які досі перевозилися озерами, річкою Волхов, невськими болотами до Балтії, тепер можна було плисти через відкрите море. За наказом царя було розпочато будівництво порту в Архангельську, а арктична частина Росії, що мала вихід до Сибіру через північні річки, здобула вихід до Європи Білим морем. Москва дісталася аж до Тихого океану і заснувала на його березі своє перше місто Охотськ, який став базою для датського мандрівника Віта Берінга, що перебував у царській службі. З занепалого на сьогодні Охотська можна було плисти на острови Тихого океану та на Аляску.

Північ тоді процвітала, про що свідчать, наприклад, реєстри платників податків. Найбільшим містом Сибіру і його столицею був Тобольськ, який сьогодні майже забутий. Справжнім мегаполісом була Вятка, розташована біля підніжжя Уралу. Сьогодні це Кіров – місто-символ. У 1934 році, після смерті комуністичного діяча Сергія Кірова, який був убитий під час замаху, ймовірно, розстріляний за наказом товариша Сталіна, Вятку перейменували на честь цього більшовика.

У 1993 році, після розпаду Радянського Союзу, жителі Кірова на референдумі вирішили зберегти комуністичну назву. Вони мають те, що хотіли – Кіров сьогодні в Росії є символом бідності та економічного колапсу, як Детройт у США. Схожий статус має Тобольськ. А все тому, що Росія – кажучи спрощено – повернула з півночі на південь.

Звичайно, експансія і раніше проводилась у південному напрямку. Це стало можливим, зокрема, завдяки завоюванню Казані та шляху вниз по Волзі до Каспійського моря. Потім підкорення України, здобуття Криму та Кавказу, але справжній поворот на 180 градусів з усіма наслідками відбувся лише на початку 20 століття. Саме Транссибірська магістраль принесла кардинальні зміни у Росію.

Смуга вздовж колії

Протягом усього ХІХ століття країна розвивалася дуже динамічно. Промислові центри, засновані англійцями, в т.ч у Луганську чи Донецьку, підживлювали її економіку. У 1897 році в Росії було 125,6 мільйона жителів – майже удвічі більше, ніж у Сполучених Штатах, і понад 22 мільйони кілометрів території. У 1914 році французький економіст Едмон Тері передбачив, що якщо імперія збереже темпи економічного розвитку, то в 1948 році вона стане державою з найпотужнішою економікою у світі.
Панорама Тобольська 1862 року. Фото: Російська державна бібліотека у Москві/ Fine Art Images/Heritage Images via Getty Images
Щоб об’єднати території, які простягалися від Каліша на заході до Тихого океану (Аляска на той час вже була продана), цар Олександр II у 1890 році наказав прокласти залізничну колію від Москви до маленького на той час Владивостока. Через рік, хоча маршрут ще не був визначений, будівництво відкрив його син і спадкоємець престолу Микола. Дехто хотів, щоб потяги прямували на схід через північ, де були уже освоєні й багаті райони, особливо Тобольськ. Інші стверджували, що сполучення має бути побудоване так, щоб можна було залучити ще недостатньо розвинені ресурси Південного Сибіру.

Купці з Тобольська, найбільшого і найбагатшого міста Сибіру, ​​пропонували величезні хабарі, щоб колію проклали через їхнє місто, але марно. Зрештою, була обрана інша дорога – південна. Уздовж залізничної колії, як гриби, виростали міста й селища. Найкращим прикладом наслідків зміни полюсів Росії є порівняння двох міст – Тобольська та Новосибірська. Останнього не існувало ще 140 років тому, воно було створено лише в 1893 році як табір для залізничників, коли було розпочато будівництво мосту через річку Об. Сьогодні Новосибірськ є третім за величиною містом Росії, столицею Сибіру з населенням 1,6 мільйона чоловік.

У Тобольську проживає менш ніж 100 тисяч людей. Те саме стосується і Далекого Сходу. Владивосток, який був заснований у 1860 році і отримав права міста через 20 років, сьогодні налічує майже 700 тисяч жителів і разом з Находкою є вікном Росії в Тихий океан. За 2 тисячі кілометрів на північ від Владивостока лежить Охотськ – перше російське місто на Далекому Сході. Там живе 2000 мешканців.

Тож повернімося до фундаментального питання: чи Росія є великою і наскільки великою? А може, Росія — це лише її європейська частина, смуга уздовж Транссибірської магістралі, міста на Уралі та ті, що розкидані десь по порожніх просторах Сибіру та арктичних крижаних пустелях?

Росія сьогодні займає 17 мільйонів квадратних метрів, що на 5 мільйонів менше, ніж за часів «розквіту» Російської імперії та СРСР. Кількість жителів – 143 мільйони осіб, що лише на 18 мільйонів більше, ніж у 1897 році. Тоді ж американців було 76 мільйонів, а сьогодні їх 330 мільйонів.

Майже 80 відсотків росіян проживають в європейській частині країни. Вона займає 4,2 мільйона квадратних кілометрів і становить 25 відсотків території Росії. Решта 28 мільйонів живуть у кількох великих центрах Сибіру та Далекого Сходу або розкидані на 16,8 мільйонах квадратних кілометрів в азіатській частині Росії.

Ціна величі

Орієнтовна середня тривалість життя чоловіка-росіянина становить 60 років – його підкошують хвороби та алкоголізм, тому демографічна ситуація не покращиться. Таким чином, територія російської Азії – це пустка з кількома острівцями російської цивілізації. Між ними – безкрайні ліси, тундра, болота, крижані поля. У цих районах відкривають родовища нафти та газу, які допомагають видобувати французи, бо росіяни не змогли б впоратись самотужки. Світ пам’ятає про Північний потік-2, побудований разом з Німеччиною, і не цінує французької компанії Total, яка експлуатує нові нафтові та газові родовища разом з «Газпромом» та його «помічниками».

Звичайно, не будівництво Транссибірської магістралі змусило Росію повністю відвернутися від півночі, відмовитися від неї, ці території стали проклятою, нелюдською землею. Це зробила комуністична революція, злочини комуністичного режиму перервали розвиток Росії. Останнім великим зусиллям, спрямованим на північ, було використання мільйонів ув’язнених Сталіном і комуністичними злочинцями.

Росія в оточенні: від ріки Якоба до «Смажальні біля затоки»

Одного дня ТАСС повідомить про вторгнення польських геофізиків в російське консульство на Шпіцбергені...

побачити більше
Оскільки ці мільйони людських життів більше не могли служити шпалами для залізничних колій чи дошками для опалубки, Радянський Союз, а потім його спадкоємиця Росія покинули північ. У них немає ресурсів, сил, щоб підкорювати її собі, як століття тому. На півночі залишилося велике ніщо. Росія стиснулася, як повітряна кулька, в яку ніхто не накачує повітря. Вона занепала з півночі.

Тож наскільки велика Росія? Географічно вона величезна – тут є нескінченні болота, які замерзають взимку, крижані пустелі та непрохідні ліси. Це країна великих відстаней. Можливо, певною втіхою для тих мільйонів її мешканців, які ніколи не мали туалету чи крана з водою у своїй квартирі або норі, є те, що їхня країна простягається від захоплених у Японії Курильських островів до Калінінграду, що загниває на руїнах колишнього Королівства Німеччини.

Звісно, ​​режим переконує ці мільйони, що жити в злиднях, смороді та бруді – це ціна, яку варто заплатити, щоб мати ще трохи бруду на Курилах, відібрати ще один шматок землі у грузинів – на кшталт Абхазії та Південної Осетії, і утримувати такі бантустани, як Придністровська та Луганська республіки, Чечня чи Інгушетія. Там є запаси гарматного м'яса на випадок чергового нападу.

Демографічно Росія також велика, хоча менша за Бангладеш, Нігерію, Індонезію чи Пакистан. Однак вона все ще зменшується, бо алкоголіки не хочуть переставати вмирати, а солдати, відправлені на бій в Україну, досі гинуть. Вони роблять це швидше, ніж британці чи американці під час Другої світової війни. Можливо, російський режим покращить свою статистику, додавши населення завойованих територій, як це було зроблено у випадку з Кримом, Луганськом та Донецьком. Однак йому все одно доведеться їх утримувати.

Сезон Пушкіна?

Економічно Росія все ще грає у вищій лізі через свою масу, але її позиція однозначно в зоні вильоту. Якщо справдяться чорні (а, отже, оптимістичні для світу) прогнози, то вона стане слабшою, ніж у 55 разів менша за неї Польща та у 510 разів менша за площею Бельгія. Мільйони квадратних кілометрів болота та льоду цього не змінять.

Може, Росія велика своєю культурою? Про це нещодавно хотіла згадати речниця російського МЗС Марія Захарова, після того, як міністр культури Польщі, віце-прем'єр-міністр Пьотр Глінський заявив, що зараз «невдалий сезон для Чехова чи Пушкіна», що під час війни російська культура повинна зникнути з публічного простору, бо саме «злочини в Бучі, а не російський балет є справжнім обличчям Путіна».

Тому Захарова звернулася прямо до Глінського зі словами: «Хто ти такий, щоб таке говорити? Хто ти? Хто дав тобі це право? Тобі не вистачить мільярда років, щоб вивчити те, що ти хочеш ліквідувати. Ти навіть не можеш уявити його меж”.

Як би це вам пояснити, товаришко Захарова... Невідомо, чи проживе віце-прем’єр Глінський мільярд років і чи встигне все вивчити, але точно відомо, що Толстой, Достоєвський, Чехов чи Чайковський вже мертві. Останньому самі ж росіяни знищили нещодавно будинок в українських Сумах. Мертвими є також учасники хору Александрова, які загинули в авіакатастрофі в 2016 році, коли летіли до Сирії, щоб співати кацапам, які вчинили там різанину.
Зате живі Путін, Шойгу та ще якийсь співака, готовий до параду 9 травня, на якому буде показано муляжі військової техніки. І все ще живий Микита Михалков, колись видатний радянський режисер, нині символ падіння і продажності російських артистів, що марив про українців і американців, які випускають зі своїх лабораторій заражених птахів, що літають, сруть на Росію і розносять хвороби. Також живі табуни знаменитостей, які вихваляють великий російський твір «Війна і злочин». Тут можна побачити їхні обличчя: https://theylovewar.com/

– Даріуш Матушак
– Переклала Марія Шевчук


TVP ТИЖНЕВИК.  Редактори та автори

Основна світлина: «Росія – наша країна. Путін – наш президент». Політичні гасла у Москві у березні 2022 року. Фото: REUTERS PHOTOGRAPHER / Reuters / Forum
побачити більше
Цивілізація Останній випуск
Стек з бика, що має імунітет на глобальне потепління
Чи ми «створимо» людей, які генетично зможуть терпіти щораз більшу спеку?
Цивілізація Останній випуск
Агонія Польщі малих містечок
Ця книга повинна була стати каяттям ліберальної еліти. Але чи стала вона такою по суті? 
Цивілізація Останній випуск
Як у Каліфорнії чи як у Техасі?
Це кінець США як федерації?
Цивілізація Попередній випуск
Путін почав війну. Хто її закінчить?
Групи інтересів в Кремлі вже потиху ведуть боротьбу за владу після смерті президента.
Цивілізація Попередній випуск
Литовці полюбили Польщу
Виросло вже покоління без упереджень, без негативного багажу, з поглядом у майбутнє, і Росію ця ситуація однозначно непокоїть.