Висновок? «За словами одного з наших співрозмовників, — йдеться у рапорті, — якщо б Європейський Союз почав видобувати сланцевий газ, Росія зазнала би великих втрат, оскільки фінансово залежить від того, чи Євросоюз буде імпортувати російський газ. Тому російський уряд заінвестував 82 мільйони євро в різні неурядові організації, завданням яких було переконати уряди держав ЄС припинити роботи над видобутком сланцевого газу».
Трохи запізнілий сигнальний дзвінок
Звіт Martens Center є найбільш гучним голосом з Європи. У цій сфері в Сполучених Штатах відбувається набагато більше. Ще в 2017 році Ламар Сміт і Ренді Вебер, два конгресмени від Республіканської Партії, попросили тодішнього міністра фінансів Стівена Мнучіна розслідувати зв’язки Росії з групами, які виступали проти видобутку сланцевого газу. Через рік у рапорті Конгресу говорилося про зусилля європейських екологічних організацій, котрі діють з метою утримання залежності Європи від російського газу та нафти. Зовсім нещодавно республіканці з комісії у справах енергетики і торгівлі з Палати Представників (загалом понад 20 депутатів) вимагали пояснень від згаданих на початку екологічних організацій, які мають надати інформацію про характер їх зв’язків із Sea Change.
«Для нашої національної безпеки, а це життєво важливе питання, ми повинні знати, чи не втручаються Володимир Путін, російський уряд і союзники Путіна в енергетичну безпеку Америки», – сказала голова комісії Кеті Мак-Морріс Роджерс у розмові з порталом телеканалу Fox News.
У рапорті Центру Мартенса, і, мабуть, лише там, згадується сума, за яку Росія купила собі європейських екоактивістів, але загалом механізм фінансування – це те, що до кінця не простежено – хоча кожному, хто займається цією справою, зрозуміло, що Росія не ощаджує грошей на такі стратегічні цілі.
На думку експертів з цього питання, таких як вищезгаданий Майкл Шелленберґер або Мерріл Метьюз з Інституту політичних інновацій в Далласі, це складна процедура (ймовірно, навмисно). Російські гроші мають попасти в руки фірм в одному з податкових раїв (наприклад, Klein Ltd. на Бермудах, про що конгресмени Сміт і Вебер пишуть у своєму листі до міністра Мнучіна), вони передають їх американській організації, наприклад Sea Change, а вона, у свою чергу, розподіляє їх серед кінцевих отримувачів, які досконало знають, що з ними далі робити.
За словами Майкла Шелленберґера, зростання вартості енергетичної сировини у поєднанні із залежністю від зовнішніх факторів, тобто залежністю Європи від російської нафти та газу - це найбільша енергетична криза від 1973 року. І все це, що відбувалося, можна було легко передбачити. «Для людей, які мислять раціонально, — сказав він Fox News, — це було зрозуміло. Адже добробут, суверенітет і незалежність у сфері енергетики тісно пов’язані між собою. Я просто сподіваюся, що те, з чим ми зараз маємо справу, стане сигнальним дзвінком».
Конгресмен Джим Бенкс прямо говорить: фінансовані Москвою екоактивісти відповідальні за те, що Захід не в змозі сьогодні відповісти на напад Росії на Україну так, як мав би це зробити. «Такі організації, як Sierra Club, які взяли мільйони доларів від російських олігархів, — сказав він, — підірвали наші сили та наші можливості».
–Тереса Стиліньска
–Переклад Олеся Гераль
TVP ТИЖНЕВИК. Редактори та автори