Цивілізація

Земля, планета без людей

27-річний Рафаель Самуель з Мумбаї деякий час тому заявив, що подає до суду на своїх батьків, оскільки народили його без його згоди. – Так багато людей страждає. Якби людство вимерло, Земля і тварини були б щасливішими. Людське існування абсолютно безглузде, – додав він.

«Хоча добрі люди роблять усе можливе, щоб позбавити своїх дітей страждань, мало хто з них бачить, що єдиний спосіб запобігти стражданням цих дітей – це не давати їм життя», – писав у своїй книжці Девід Бенатар, філософ з Капштадського університету і один з лідерів антинаталістського руху, що набирає все більшої популярності.

Антинаталісти стверджують, що народжувати дітей аморально і егоїстично. Вони стверджують, що наше існування наповнене постійними стражданнями, пов’язаними, наприклад, з хворобами, усвідомленням неминучості смерті, відчуттям того, що щастя є чимось недосяжним і відповідальністю, що несем на наших плечах, за негативний вплив людини на природне середовище. Ми не маємо морального права прирікати наступних людей на таку долю, стверджують вони, тому ми повинні припинити розмножуватися.

Таке ставлення, хоча це може здатися невинною ексцентрикою, почало проникати в мейнстрім останніми роками. Проривається воно до найбільших західних ЗМІ та університетів. Книги антинаталістів виходять у престижних видавництвах. Наприклад, книга Девіда Бенатара «Краще ніколи не бути: шкода від появи на світ», з якої взята ця вступна цитата, була опублікована Оксфордським університетом.

Ця тенденція, звісно, дійшла й до Польщі. У 2020 році Наукове товариство ім. Станіслава Андерського видав книгу «Антинаталізм. Про аморальність народження дітей» Миколи Старжинського, фоторедактора «Newsweek». У свою чергу, як повідомляє TNSA, цього місяця можна очікувати виходу книги Девіда Бенатара «Краще – не народжуватися».

На сайті antynatalizm.com, де рекламується книга Бенатара, її коротко рецензував проф. Вальдемар Куліґовський, антрополог з Університету ім. Адама Міцкевича у Познані: «Моральний обов’язок чуйної та відповідальної людини – утриматися від появи на світ нових представників нашого виду. Чому? Тому що люди завдають колосальні кількості болю і смерті. У той же час вони так згубно впливають на інші істоти, що мудрість наказує утримуватися від продовження роду. Девід Бенатар викладає у своїй книзі погляд, відомий як антинаталізм (...)».
Дитина, що народилася 1 січня 2022 року в лікарні Чженчжоу, столиці китайської провінції Хена. Фото Wang Zheng / VCG via Getty Images
Антрополог також процитував Бенатара: «Скільки ще продуцентів калу та сечі, кишкових газів, менструальної крові та сперми, поту, мокротиння, блювоти та гною нам потрібно?», – запитує автор. «Скільки тіл нам ще потрібно позбутися?». Тоді, не приховуючи величезного враження, яке справила на нього книга, проф. Куліґовський робить висновок: «Книга Бенатара не тільки дає поживу для роздумів – прочитавши її, я не міг заснути».

Смуга страждань

Коріння антинаталізму сягають стародавньої Греції. Проф. Куліговський у січневому інтерв’ю для часопису «Gazeta Wyborcza» зазначив, що «хор у Софокловому «Едіпі» повторює фразу: «Немає можливості для смертних уникнути нещастя долі – не народитися, чоловіче, – це найвище, найбільше слово». Посилаючись на менш далекі часи, антрополог згадав Артура Шопенгауера, «для якого життя — це лише низка мук і незадоволених потреб, які не мають кінцевої мети», згадав також філософа ХХ століття Еміля Чорана ("Як промовисті назви його творів: «Про незручності народження» або «Начерк розкладання»").

До речі, дивує те, як журналістка «GW» визначила антинаталізм у питанні скерованому до проф. Куліґовського: «Цей соціальний альтруїзм це якась новизна в культурі?». Соціальний альтруїзм? Справді?

Оргазм мозку, який викликають звуки

З мурашками по шкірі нам продають ювелірні вироби, косметику та шоколад.

побачити більше
Одним із родоначальників сучасного антинаталізму був Пітер В. Цапффе (1899-1990), автор есе «Останній Месія», опублікованому у 1933 році. «Цей норвезький філософ стверджував, що людина є біологічним парадоксом. З одного боку, вона хоче жити, а з іншого – усвідомлює, що її життя неминуче призводить до смерті. Напруга між прагненням жити та усвідомленням неминучості смерті була, на його [Цапффе] думку, нестерпною, і різноманітні соціальні, релігійні та культурні практики просто покликані змусити нас виштовхнути цей парадокс із свідомості. Проте Цапффе вважав, що таких напівзаходів недостатньо, і людство має припинити обманювати себе і припинити своє існування, утримуючись від продовження роду», – читаємо у статті Мацєя Вітковського, автора «Ягеллонського клубу».

Сучасних антинаталістів відрізняє їхнє ставлення до екології. Їх турбують природні ресурси, які споживають люди, вуглекислий газ, який виділяє кожен з нас, і привид кліматичної катастрофи загалом. Вони стверджують, що Земля перенаселена і що повне припинення продовження роду є найкращим способом вирішення цієї проблеми. Деякі з них, наприклад Девід Бенатар, пропагують також веганство.

Люди завдають шкоди

– Антинаталізм пов’язаний із баченням глобальної кліматичної катастрофи. Прихильники цієї тенденції вважають, що вуглецевий слід, залишений людьми, є гріхом. Тому було б краще, якби на світ не з’являлися нові люди, – пояснює д-р габ. Міхал Лучевський, соціолог і психолог з Варшавського університету.

«Я бойкотую розмножування людини через шкоду, яку люди завдають Землі та її мешканцям», — сказала Патрісія МакКормак, професор філософії Університету Англії Раскін у Кембриджі, авторка книги «Маніфест людини: активізм на закінчення антропоцену». МакКормак виразно зазначила, що її антинаталітичний маніфест далекий від пропаганди масової смерті, геноциду та євгеніки. Це просто заклик до людей припинити розмножуватися.

«Жодне життя [у цьому випадку] не втрачене, жодну істоту не оплакують. Якщо ми припинимо розмножуватися, ми зможемо піклуватися про всіх мешканців [нашої планети], які вже є, як про людей, так і про тварин, а також піклуватися про саму Землю, мінімізуючи шкоду, завдану досі. Це активізм турботи», – підкреслює проф. МакКормак, відома своїм оригінальним стилем і уподобаннями (належить до готичної субкультури).

Ще далі пішов 27-річний Рафаель Самуель з Мумбаї, історію якого у 2019 році показала BBC. Він заявив, що... судиться з батьками (до речі, адвокатами), бо народився без його згоди. До речі, він також заявив, що негайне припинення народжуваності пішло б на користь нашій планеті. – Так багато людей страждає. Якби людство вимерло, Земля і тварини були б щасливішими. Так, звичайно, було б краще. Жодна людина не буде страждати. Існування людини абсолютно безглузде, – сказав він.

– Ставлення на кшталт: «Якщо не буде дітей, ми врятуємо планету. Людина є раком у тілі природи, і її треба знищити» свідчить про повну плутанину в системі цінностей у молоді. Коли ми відкидаємо традиційні цінності, такі як сім’я, Бог чи честь, у нас виникає психологічна потреба в досягненні якоїсь благородної мети. Спасіння природи заступило у цьому випадку місце традиційних цінностей, – коментує Боґна Бялецька, психолог, президент Фонду медичної освіти та психотерапії, для часопису «Tygodnik TVP».
2019 рік. Ґрета Тунберґ очолює кліматичний страйк у Турині. Фото Stefano Guidi/Getty Images
У свою чергу, д-р габ. Міхал Лучевський нагадує думку німецького філософа Одо Маркварда про те, що люди сьогодні не те, що не мають совісті, а стають Совістю. – Дивлячись, наприклад, на Ґрету Тунберґ, бачимо, що вона намагається виконати лише одну роль. Вона ніколи не може розслабитися, оскільки хоче бути Совістю. А Совість завжди має бути насупленою і підозрілою. Але це понад людські сили, бо тільки Бог може бути Совістю. Таке ставлення позбавляє людей можливості стати кимось, хто виконує кілька ролей, з різними ідентичностями на вибір; кимось щасливим, – вважає соціолог.

Менше дітей, менше газу

Переконання антинаталістів підтверджуються дослідженнями, хоча, як правило, вони не грішать надмірною прихильністю до фактів чи логіки. Багато прихильників антинаталістського руху, наприклад, підхопили тези з дослідження Сета Вайнса (географа Університету Конкордія в Монреалі) і проф. Кімберлі Ніколас (еколога з Лундського університету), опублікованого у 2017 році в «Environmental Research Letters». Публікація відбилася широким ехом у західних ЗМІ.

Дослідження показало, що відмова від потомства значно зменшить викиди в атмосферу парникових газів, накопичення яких є причиною зміни клімату.
Вчені підрахували, що якщо одна людина відмовиться від автомобіля – викиди CO2 на рік зменшаться на 2,4 тонни; уникаючи авіаперельотів, зменшимо на 1,6 т CO2 (у разі трансатлантичного перельоту туди й назад), а якщо не споживати м’ясо – 0,8 т CO2 на душу населення на рік. Між тим, за словами авторів дослідження, відмова від народження навіть однієї дитини зменшить викиди CO2 (увага!) аж на 58,6 тонн на рік!

Проблема в тому, що висновки Вайнса і Ніколас не підтверджуються жодними іншими даними. У 2017 році, тобто на момент публікації їхньої роботи, за даними Світового банку, найбільше CO2 на душу населення на рік викидалося в Катарі (32 т), потім у Кувейті (22 т) та Об’єднаних Арабських Еміратах (майже 22 т). Для порівняння: у США виділено майже 15 т CO2 на душу населення, у Німеччині – майже 9 т, а в Польщі трохи більше 8 т. Це повністю підриває тезу про те, що відмова від однієї дитини зменшить щорічні викиди CO2 на 58,6 тонн.

– Припустимо гіпотетично, що ми згодні з антинаталістами. Тож ми визнаємо в нашому великому гуманітаризмі, що морально відповідальні за майбутні покоління і що хорошим рішенням є світ без людей. Але що далі? – запитує доктор Рафал Товальський з Інституту філософії, соціології та економічної соціології Варшавської школи економіки.

І додає: – Навколишній світ – це соціальна конструкція, наповнена смислами. Ми присвоїли людству найвищий ранг. Ми вирішили, що Земля – це наша планета, і щоб вижити, ми повинні її зберегти. Навіщо нам Земля без людей? Таким чином, філософам довелося б глибше замислитися над антинаталізмом, розкладаючи цю точку зору на первинні фактори. Бо інтуїція мені підказує, що в цьому світогляді багато протиріч.

Світ розвалюється

Тож як це сталося можливим, що погляд, на який донедавна можна було лише криво усміхнутися, знаходить такий благодатний грунт? Чому такий погляд вважається привабливим – особливо для молоді?

За словами Боґни Бялецької, ми роками маємо справу з соціальними тенденціями, які сплодили антинаталізм. – Такими, як зростання кількості розлучень, збільшення кількості дітей, які виховуються в неповних сім’ях, чи зростання популярності спільного проживання без одруження. У довгостроковій перспективі ці явища змушують молодих людей на все життя перестати вірити в щасливі стосунки. Вони також бояться, що виховувати дітей доведеться самотньо, – вважає психолог.
Жительки Лідса, Великобританія. Фото Daniel Harvey Gonzalez / In Pictures via Getty Images
Доктор Рафал Товальський звертає увагу на інший аспект: сучасне молоде покоління переживає потрясіння, до яких воно не готове. – Нас постійно бомбардують ЗМІ про пандемію, війни та екологічну кризу. Важко зберегти душевний спокій. У багатьох молодих людей може скластися враження, що цілий світ валиться їм на голову, – каже соціолог.

Тоді як д-р габ. Міхал Лучевський на запитання, чи антинаталістське ставлення – під маскою турботи про планету – насправді гедоністичне, відповідає, що гедонізм може бути одним із синдромів цього явища, але, безумовно, не є його суттю. – Я бачу тут, насамперед, боротьбу за моральний капітал. За те, щоби бути на «доброму боці», – каже він. – Крім того, навіть коли я бачу гедоністичні настрої у молодого покоління, цей гедонізм часто сумний. Можливо, це навіть не гедонізм. Пошук партнерів не приносить щастя молодим людям, – додає Лучевський.

– Багато сучасних людей ніби перебувають у стані гнозису. На відміну від минулих гностиків, нинішні гностики не вірять у «далекого Бога», який може врятувати нас. На їхню думку, Бога немає. Антинаталісти, які вважають світ поганим, поводяться подібно до цих гностиків. Деякі з них можуть бути гедоністами, а деякі цілком можуть бути аскетами. Але в самому кінці незадоволені і ті, і ті, – наголошує соціолог.

Боґна Бялецька підозрює, що гасла, які повторюють антинаталісти, що життя пов’язане з постійними стражданнями і відчуттям безнадійності, з постійним відчуттям нещастя, в деяких випадках також можуть вказувати на недіагностовану депресію. – Такий підхід є типовим симптомом депресії. Протягом багатьох років ми спостерігаємо різку тенденцію до зростання депресії у молодих людей. Більше того, за два роки, тобто з початку пандемії (через карантини, соціальну ізоляцію), ця тенденція брутально прискорилася, – каже психолог.

З хорошого боку сили

Між тим, за словами Міхала Лучевського, антинаталістські погляди можуть бути пов’язані з депресивними станами, але цей фактор не варто переоцінювати. Джерелом проблеми є відсутність почуття безпеки та тривоги, які можуть проявлятися різними способами, напр. депресія, а також активність і навіть самоушкодження.

Миші танцюють, бо кіт – вдома. Перше квітня у сучасному варіанті і цілком серйозно

Подейкують, що власники зачісок у стилі «афро» зазнають дискримінації.

побачити більше
– У старших поколінь, щоб сформувати відчуття безпеки, достатньо було зробити кар’єру, бути членом інституції, ходити до церкви... Там було багато «місць» безпеки. А сьогодні? Такі інститути, як Церква та сім’я, розпадаються. Молоді постійно повторюють, що шукають зон безпеки. Але вони їх не знаходять, – каже соціолог.

З огляду на такий стан речей вони хочуть показати, що вони на «доброму боці». Навіть ціною власного щастя, яке нам дають діти. – Показуючи, що вони здатні багато чим пожертвувати на благо клімату, вони вище позиціонують себе у грі за моральний капітал. Вони вважають, що якщо пожертвують собою, їм стане краще. Вони сподіваються, що завдяки цьому, хоча б на мить, ніхто не буде їх атакувати, ніхто не буде їм кидати виклик, ніхто не виключатиме, – підсумовує Міхал Лучевський.

– Антинаталісти ставлять важливі питання про стан нашої цивілізації та про те, куди вона рухається, – каже доктор Рафал Товальський. – З іншого боку, запропоновані ними рішення викликають серйозні сумніви, навіть вони, з моєї точки зору, неприйнятні. З простої причини: чутки про загибель цивілізації глибоко перебільшені. Ми бачимо, у якому складному світі ми живемо. І робити такі прогнози, на мою думку, є надзвичайною зарозумілістю.

– Крім того, антинаталізм кидає виклик усім принципам суспільного ладу. Це підриває відчуття різних світоглядів і позбавляє нас від обов’язку турбуватися про те, що станеться далі. Але ми не знаємо, що буде далі. Можливо, буде екологічна катастрофа, а може й ні. Ми не в змозі це передбачити, – підкреслює Товальський.

Інший парадокс, на думку соціолога, полягає в тому, що ця точка зору дуже популярна в колах західної цивілізації, а проблема перенаселення саме цієї цивілізації не стосується.

Важкі часи для слабких людей

Тож можна процитувати вислів: «Важкі часи створюють сильних людей, сильні люди – хороші часи, хороші часи – слабких, а слабкі – важкі часи». За словами Боґни Бялецької, у ньому є багато психологічної правди.

– За останні 30 років ми опинилися в ситуації, коли було «занадто добре». Внаслідок цього в людях почали зникати благородні мотиви турботи про інших. А бездітність дозволяє комфортно жити. Догляд за дітьми вимагає затрат. Підхід: «У мене немає дітей, тому я можу подбати про себе на всі сто відсотків» – теж може бути цінністю для когось. На жаль, багато хто не усвідомлює, наскільки нас розвиває сім’я. І що народження дітей є одним із найсильніших джерел задоволення життям та особистого розвитку, – каже Боґна Бялецька.
Гарне місце для гри з дитиною – лавандові поля в Іспанії. Фото Jorge Sanz / SOPA Images / LightRocket via Getty Images
І цитує дослідження, які показують, що діти є найважливішим фактором у запобіганні депресії та суїцидальним думкам, також серед людей старше 50 років, що багатодітні матері є найменш депресивною та найщасливішою групою жінок. З іншого боку, найбільш депресивними і найменш щасливими є бездітні жінки з власного вибору.

З іншого боку, антинаталізм є цілком песимістичним напрямком. Джошуа Ротман, журналіст «New Yorker», в одній зі своїх статей описав Девіда Бенатара як найбільш песимістичного філософа у світі.

Хоча Міхал Лучевський зазначає, що всі люди насправді у душі прагнуть щастя. – Це частина природи нашого виду, який існує, тому що ми отримуємо задоволення від сексу і тому, що діти надають сенс нашому життю. Філософія Бенатара про те, що відповіддю на безглуздість життя має бути запобігання продовженню роду, зводиться до того, що тоді цього сенсу було б ще менше, – коментує соціолог.

І додає: – У своїй книзі «Людина у пошуках сенсу» Віктор Франкль показав, що навіть в’язні Освенцима змогли надати своєму життю сенс. Надавши йому трансцендентного значення, звернувшись до Бога, вони змогли не лише надійно виходити з найскладніших ситуацій, а й вести гідне життя. Бенатар проголошує, що ліки – це повний песимізм і напад на життя. Але такі люди, як Віктор Франкль, пройшли через пекло і жили в набагато гірші часи, ніж ми. І вони знайшли сенс життя.

– Про антинаталізм, – підсумовує Міхал Лучевський, – можна також згадати в контексті російського вторгнення в Україну. Схоже, росіяни хотіли б прищепити філософію – що життя не має сенсу – українцям, а також західним суспільствам. Якби їм це вдалося, Захід став би абсолютно беззахисним.

– Лукаш Любанськi
– Переклала Аліна Возіян
Основна світлина: Водоспад Бан Гіок-Детянь на кордоні між Китаєм і В’єтнамом. Фото Wang Zheng / VCG via Getty Images
побачити більше
Цивілізація випуск 22.12.2023 – 29.12.2023
До Сибіру та України
Запоріжжя. У бункері солдат попросив у священика вервечку і навчив його, як молитися.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Шейхи клімату. Активісти в ролі маріонеток
Можуть покричати, за що будуть винагороджені оплесками
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Літак розлетівся на чотири мільйони шматків
Американці вже 35 років розслідують теракт над Локербі.
Цивілізація випуск 15.12.2023 – 22.12.2023
Німецький експеримент: педофіл – найкращий друг дитини
За «опіку» над хлопчиками педофіли отримували фінансування від влади Берліна.
Цивілізація випуск 8.12.2023 – 15.12.2023
Чемпіонський ген
Дитина – це не верховий кінь.