Так. Цей хрін у кошику для освячення в українців має різноманітні додаткові символічні значення. Вважають, що він робить людину сильнішою у вірі. У свою чергу, великодні яйця в українській культурі бувають двох видів. Перш за все – писанки є одним із великих символів України, мабуть, на рівні з вишитими сорочками. Вони відрізняються від польських орнаментом, мають символічне значення і не вживаються в їжу. Однак до другої категорії яєць котрі їмо, належать так звані крашанки, пофарбовані в шкаралупі цибулі в різні відтінки бордового.
Для мене галицький Великдень – це багато їжі та пишніший стіл ніж на Різдво. У мене таке враження, що передуючий йому піст, навіть сьогодні суворіший, ніж в інших регіонах Польщі. Можливо, це якийсь православний вплив. А м’яса на Великдень на столі не менше ніж пасок. Давайте згадаємо також про сирну паску. Бо в Галичині, мабуть, немає мазурок і баб, але є багато сиру, багато солодощів.
Паска (тик це вимовляють в українців) особисто для мене дуже важливий момент родинного життя. Я добре пам’ятаю, як щороку моя мама дуже переживала чи паска їй вдасться. Бо не дай Боже, щоб ні. Це був би дуже поганий знак для сім’ї. Сирна паска також є одним із символів Великодня в Галичині. Але існує багато видів цього десерту, наприклад, є
ромська(циганська) паска. Я з нею вперше познайомився завдяки моїй колезі – Маріанні Душар, яка першою дослідила цю тему. Це пиріг висотою близько 40 см! Його випікають у спеціальних формах. І цей приклад показує нам ще одну етнічну групу, яка проживала на цій території і внесла свій внесок у спільний галицький смак. Особливістю ромів було вирощування хрону.
Коли говоримо про паски то треба пам’ятати, що їх випікали в таких кількостях, що ще навіть кілька тижнів після свят надалі їх споживали додаючи до теплого молока. Це виглядало наче така собі молочна зупа.
У Польщі солодощі на Великдень асоціюються переважно з мазурками, але моя галицька бабуся не вважала, що це паска. На Великдень вона робила андрути з каймаком, тобто вафлі перемащені з різноманітною начинкою насамперед згущеним молоком, котре треба було перед тим годинами варити чи іншими начинками опертими на молоко з цукром і маслом. Зараз у магазинах таке вже продають у слоїках (сміється).
Так, такий високий багатошаровий перемащений андрут спочатку міцно притискають, щоб він добре увібрав начинку, а потім ріжуть. Він страшенно солодкий, майже як нуга. Традиційно міг мати різні добавки: ром, каву, шоколад чи родзинки... Кілька років тому я необережно погодився бути у журі андрутового конкурсу у Львові. З’явилося понад 150 учасників, і ми мали спробувати кожний андрут! В основному це були аматори, а не професіонали, але це перевершило мої найсміливіші уявлення про те, як люди можуть робити андрути. Наприклад, з варенням з рожі – абсолютно галицький спеціалітет.