Ізраїль має амбіції бути посередником між Україною та Росією, зокрема тому він не приєднався до санкцій, запроваджених проти Росії Європейським Союзом, США, Великою Британією та низкою інших країн світу. Уряд Ізраїлю відмовився приєднатися до інших 81 країни, що підписали резолюцію ООН проти російського вторгнення. Він також неодноразово відхиляв прохання Зеленського про військову допомогу. У той же час він надсилає значну гуманітарну допомогу та засуджує в Генеральній Асамблеї ООН російське вторгнення.

У неділю, 20 березня, Зеленський має виголосити – звісно, онлайн – промову перед депутатами Кнесету. Як тільки про це повідомили ізраїльські ЗМІ, посол Росії в Ізраїлі Анатолій Вікторов попросив про зустріч зі спікером парламенту Міккі Леві. Для Москви дуже важливо, щоб Ізраїль дотримувався своєї головної лінії: навіть якщо засуджує вторгнення в Україну, він не приєднується до санкцій. Як щодо Росії, так і щодо російських олігархів, багато з яких мають ізраїльські паспорти, що підтвердила Times of Israel 15 березня з посиланням на високопоставлених ізраїльських чиновників.

Єврейська держава не хоче вводити санкції проти Росії, тому що не хоче конфронтації з Росією. Москва для Ізраїлю занадто важлива в найважливіших питаннях безпеки: пов’язанихз з Сирією та Іраном. Єрусалим хоче зберегти неушкодженими канали співпраці з Росією, оскільки вони дозволяють, наприклад, здійснювати відносно безпечні повітряні нальоти на цілі в Сирії. – Ситуацію ускладнює ще й те, що в зоні бойових дій, а також у Росії та Білорусі проживають сотні тисяч євреїв. Тому ми повинні поводитися відповідально і робити виважені кроки – так виправдовують нинішню політику Ізраїлю люди з оточення прем’єр-міністра Нафталі Беннета.

Поганий і хороший поліцейський

Аналізуючи ці кілька тижнів війни та ставлення до неї Ізраїлю, важко втриматися від враження, що ізраїльський уряд вирішив відігравати в певному сенсі роль поганого та хорошого поліцейського. Глава МЗС Яір Лапід рішуче засуджує Росію і виступає як головний (фактично єдиний в Ізраїлі) критик вторгнення в Україну. Прем’єр-міністр Беннет, навпаки, часто контактує з Кремлем і є першим і єдиним главою західного (у політичному сенсі) уряду, який 5 березня прилетів до Москви на зустріч з Владіміром Путіним після початку війни.

Подробиці тригодинної зустрічі сторони офіційно не розголошують. Однак неофіційно відомо, що обидва лідери говорили не лише про українську війну, а й про триваючі переговори між світовими державами і Росією з Іраном щодо відновлення ядерної угоди з 2015 р. Після візиту в Москву Беннет поїхав до Берліна, де він зустрівся з Олафом Шольцом.

І варто тут згадати послідовність подій, що передували візиту Лапіда до Путіна. 3 березня канцлер Німеччини здійснив короткий візит до Ізраїлю, у результаті його зустрічі з прем’єр-міністром Ізраїлю, як стверджують співпрацівники Лапіда, виникла ідея посередництва. «Проаналізувавши ситуацію, джентльмени прийшли до висновку, що з усіх лідерів у світі Беннет має найкращий доступ до обох сторін», – пише сайт Al-Monitor. Після зустрічі з Шольцом Беннетт швидко скликав на нараду своїх найближчих соратників, включаючи радника з національної безпеки Еяля Хулата, колишнього високопоставленого чиновника Моссада, а також впливового радника з питань зовнішньої політики Шімріта Меїра. Ця вузька команда вирішила спробувати «щось зробити». Через два дні прем’єр-міністр Ізраїлю вилетів до Москви.

Не всі в оточенні прем’єр-міністра були в захваті від такої ідеї. Його однодумці з правих фракцій, які супроводжували його протягом усієї політичної кар’єри, вважають офіційну участь Беннета в європейському конфлікті непотрібною та ризикованою. Але поки що перевагу мають його радники, такі як Хулата і Меїр, які кажуть, що посередницькі дії Беннета, навіть якщо вони ще не ефективні, теж не зашкодять. Вони переконали Беннета, що посередництво у війні між Росією та Україною підвищить його впізнаваність і допоможе вийти з тіні попередника Біньяміна Нетаньягу, відомого своєю міжнародною діяльністю.

Телефонна дипломатія

Поки що спроби посередництва були невдалими. Але 6 березня Беннет і Путін знову розмовляли, цього разу по телефону. Того ж дня на щотижневому засіданні кабінету, звертаючись до своїх міністрів, Беннетт сказав, що Ізраїль має моральний обов’язок виступати посередником у мирних переговорах між Росією та Україною, навіть якщо ймовірність успіху невелика.

Одразу після повернення Беннета з Москви та Берліна міністр закордонних справ Яір Лапід відправився у незаплановану поїздку до Риги для зустрічі з держсекретарем США Ентоні Блінкеном. Напевно поділився з ним детальною інформацією та враженнями від візиту Беннета до Москви. Після зустрічі в латвійській столиці Лапід заявив, що Ізраїль засуджує Росію, але й надалі намагатиметься бути посередником між Москвою та Києвом, разом з Німеччиною та Францією.

14 березня прем’єр-міністр Беннетт знову розмовляв з Путіним по телефону, цього разу 1,5 години. Потім зателефонував Зеленському. Він запропонував посередництво, для якого Київ відкритий. Лише наступного дня відбулася перша від початку війни телефонна розмова глав дипломатії України та Ізраїлю. Yair Lapid вкотре запевнив, що Ізраїль не буде шляхом до обходу санкцій, введених проти Росії. Раніше Дмитро Кулеба не відповідав на дзвінки Лапіда, оскільки той після вторгнення Росії в Україну спочатку зателефонував Сергію Лаврову, а лише потім спробував зв’язатися з міністром закордонних справ України.

Поки що Ізраїль де-факто залишається нейтральним, хоча він знає, що такий статус не може довго утримуватися. За словами співробітників прем’єр-міністра Беннета, усі поїздки та переговори консультуються з відповідними сторонами, у тому числі зі Сполученими Штатами. Очікується, що Беннет буде докладно повідомляти західних лідерів про свої враження від Путіна та свою позицію щодо війни.

Скільки коштує ізраїльський паспорт?

Під час візиту до Бухареста 13 березня міністр Лапід сказав: «Як і Румунія, Ізраїль засуджує вторгнення Росії в Україну. Це невиправдано, і ми закликаємо Росію припинити обстріли та атаки та вирішити цей конфлікт за столом переговорів. Ізраїль буде робити все можливе, щоб допомогти досягти мирного вирішення. Ми працюємо в повній координації з нашим союзником, Сполученими Штатами, і з нашими європейськими партнерами, щоб якомога швидше покласти край цій жорстокій трагедії». Через день у Братиславі він запевнив, що хоча сам Ізраїль не вводить жодних санкцій, це не буде шляхом до обходу санкцій, введених проти Росії.

Деякі експерти кажуть, що єврейська держава просто не має юридичних інструментів для введення санкцій західного зразка. На відміну від інших країн, Ізраїль після анексії Криму Росією в 2014 році не вніс до свого законодавства зміни, які тепер могли б дозволити швидко вводити санкції.

Однак Єрусалим змінив свою монетарну політику відповідно до стандартів Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСD), що ускладнило перенесення банківської діяльності олігархів до Ізраїлю. Але поки що не відомо, чи має він намір посилити контроль за такими рахунками. Уряд також вирішив непомітно стежити за рухом приватних літаків і яхт, що належать російським олігархам – повідомляють ізраїльські ЗМІ. 28 лютого Лапід також попередив своїх колег-міністрів, щоб не допомагали російським єврейським мільярдерам, які постраждали від міжнародних санкцій. У ЗМІ процитували його слова: «Треба бути дуже обережним, тому що ці люди мають зв’язки і можуть дзвонити тобі по телефону і просити про різні речі».

До групи російських олігархів, що співпрацювали з режимом Путіна і мають ізраїльський паспорт, входять, зокрема, Роман Абрамович, Михайло Фрідман, Пьотр Авен та Віктор Вексельберг. Ізраїльське громадянство Абрамович отримав у 2018 році, коли його британську візу не продовжили. 14 березня Роман Абрамович прибув до аеропорту Бен-Гуріона в Тель-Авіві. Лише на мить. Він сів на приватний літак, який летів до Стамбула. Саме через жорстку політику Ізраїлю. Тамтешні ЗМІ повідомляють, що згідно з обмеженнями, введеними урядом, приватні літаки російських мільярдерів не можуть зупинятися в Ізраїлі довше ніж на 24 години.

Гроші, гроші

Звичайно ж, російські олігархи роками привозять до Ізраїлю чималі гроші. Але навіть це не компенсує економічних втрат, які війна принесе єврейській державі. Ізраїль глибоко стурбований економічними втратами, яких він може зазнати в результаті конфлікту між двома важливими торговими партнерами – Росією та Україною.

Наскільки важливі ці партнери? Давайте поглянемо на дані порталу Al-Monitor. За даними Міністерства економіки та промисловості, ізраїльський експорт товарів і послуг до Росії становить 1 млрд доларів на рік, а імпорт з Росії – 2,5 млрд доларів. Більша частина російського імпорту – це паливо, мінерали та дорогоцінне каміння, особливо алмази. Основними товарами, які експортуються з Ізраїлю до Росії, є сільськогосподарська продукція (26%), техніка, медичне та оптичне обладнання (41%), хімікати. Половина ізраїльського імпорту пшениці надходить з Росії, а ще 30% – з України.

Росія також постачає Ізраїлю значну частину вугілля, що використовується для електростанцій. Ізраїльтяни отримують це вугілля за відносно низькою ціною. Товарообіг Ізраїлю з Україною значно нижчий і становить менше 800 млн доларів на рік. Близько 80% цієї суми – це імпорт з України, передусім пшениця та інші сільськогосподарські продукти.

І це ще не все. Робота в українських філіях ізраїльських компаній була повністю припинена, що безпосередньо відчув на собі близько 20-тисячний персонал на місці, переважно програмісти. Компанії докладають максимум зусиль, щоб допомогти своїм співробітникам в Україні. У деяких випадках навіть був виплачений аванс, щоб допомогти їм пережити важкий період.

Наприклад, у Харкові, який бомбардували з початку війни, є кілька філій ізраїльських компаній, а також незалежні програмісти, які через сервісні центри працюють на ізраїльські компанії. Ці компанії раніше планували повністю припинити діяльність в Україні у разі вторгнення. На приклад, фірма Plarium, що розробляє комп’ютерні гри. Серед 800 її програмістів багато харків’ян. Чи аутсорсингові компанії, такі як Aman і Cellcom, що також мають центри розвитку на сході України.

Допомога Україні, допомога діаспорі

Ізраїль, як уже згадувалося вище, пропонує своє посередництво, засуджує російську агресію, але більше не робить нічого, щоб не розлютити Москву. Міністр оборони Бенні Ганц відмовився відправляти в Україну будь-яку техніку, позначену абревіатурою IDF (Israeli Defense Forces – тобто ізраїльська армія). Однак 7 березня він нібито попросив чиновників непомітно розібратися, чи можна доставляти зброю українцям безпосередньо зі складів, перш ніж на ній розмістять логотип ЦАХАЛ. Jerusalem Post повідомляє, що Ізраїль розглядає можливість передати шоломи та бронежилети, які Київ просив одразу після початку російського вторгнення. 14 березня Кнесет ухвалив план створення польового госпіталю на Західній Україні за 6,4 млн доларів.

Ізраїльська влада не може дозволити собі конфлікт з Москвою також з політичних і внутрішніх причин. Перш за все, це ризикує отримати жорстку критику з боку опозиції. Колишній багаторічний прем’єр-міністр Біньямін Нетаньяху, відомий своїми близькими стосунками з Путіним, звинувачує нинішню владу в тому, що вона занадто зосереджує увагу на російсько-українській війні, а повинна бути більш активною, щоб угода Заходу з Іраном не поставила під загрозу Ізраїль.

А тим часом понад 1,5 мільйона, а може й більше, російськомовних громадян сьогодні називають Ізраїль своїм домом. Це приблизно 15 відсотків населення країни. Більшість із них з Росії, але теж багато з України. Окрім спроб посередництва між Москвою та Києвом, Ізраїль зараз найбільше зосереджується на евакуації кількох тисяч своїх громадян з України та наданні гуманітарної допомоги цій країні, у тому числі 200 тисячам громадян, що належать до єврейської діаспори в атакованій країні. До Ізраїлю вони можуть іммігрувати відповідно до Закону про повернення євреїв та їхніх родичів.

– Ґжегож Кучинські
– Переклад Аліна Возіян