Російська агресія проти України – перша в історії війна такого масштабу, за якою можна спостерігати практично в режимі реального часу на екранах комп’ютерів чи смартфонів. Завдяки соціальним мережам, таким як: TikTok, Telegram, Twitter або Facebook, ми маємо можливість дізнатися і побачити більше, а навіть швидше, ніж через традиційні ЗМІ. Англомовний контент, особливо у Twitter’і, пропонує не лише фотографії та записи, а й – для вимогливих – професійний аналіз подій на фронті й обговорення тактики та стратегій сторін, що воюють.

Ключове слово – OSINT – від англійського „open-source intelligence” – розвідка на основі відкритих джерел: отримання інформації з загальнодоступних джерел, а потім її аналіз. Завдяки великій кількості смартфонів у зоні бойових дій, Інтернет переповнений зображеннями з місць, де ведуться бої. Часто записи надають самі військові, українська армія чи уряд, який – у що важко повірити, з огляду на попередній досвід – поки що виграє інформаційну війну зі службами Путіна.

Однак без критичного підходу (перевірки джерел, використання геолокації, а також досвіду та знань про зброю, тактику та озброєння російської та української армій) можна або потрапити на т. зв. фейкові новини, або скористатися наративом однієї зі сторін, які завжди намагаються виокремити лише сприятливу інформацію з типового «туману війни».

Смартфон розповідає про війну<

Спроба створити повну картину війни з записів у соціальних мережах стала феноменом останніх кількох років. Конфлікт в Україні у 2014 році та анексія Криму росіянами активно висвітлювалися в соцмережах, і, здавалося, росіяни це майстерно використовували (наприклад, знаходячи безрозсудних українських солдатів, які, публікуючи свої репортажі в прямому ефірі, ризикували розкриттям своїх позицій і знищенням цілих батальйонів).

Пізніше, мабуть, найбільше проявила себе команда міжнародних журналістів і дослідників з британського порталу Bellingcat. Її успіхом стало виявлення російських винуватців збиття пасажирського літака MH17 у липні 2014 року та спроба отруєння Сергія Скрипаля та його доньки в англійському Солсбері (лютий 2018 року), а також висвітлення дій росіян і режиму Асада в Сирії.

Один зі співробітників Bellingcat Христо Грозев (@christogrozev) постійно інформує про те, що відбувається в Україні: кілька днів тому він першим розкрив обставини загибелі під Харковом генерал-майора Віталія Герасимова, начальника штабу, заступника командувача російської 41-ї армії.

Невідомо, хто вперше використав термін «війна епохи TikTok» (китайський додаток, популярний особливо серед підлітків), але, за словами Роба Лі, це вже «друга TikTok війна», тому що першим таким конфліктом була війна в Нагірному Карабаху (27 вересня – 10 листопада 2020 р.), за якою ми могли стежити завдяки профілю Лі в Twitter’і (@RALee85) майже в режимі реального часу.

Саме відеозаписи, спонтанно опубліковані на платформі TikTok, разом із матеріалами Telegram’у та офіційними відео сторін, що воюють, були важливим джерелом інформації про конфлікт на Кавказі. Тоді вперше можна було спостерігати, як використовувані азербайджанцями турецькі безпілотники Байрактар ТБ2 були потужною зброєю проти російської військової техніки, яку використовували вірмени.

Зараз Роб Лі – колишній морський піхотинець США, а тепер аспірант кафедри військових наук Лондонського королівського коледжу, мабуть, найнадійніше джерело, що документує війну у Twitter`і (зараз у нього понад 412 000 підписників), демонструючи великі знання про озброєння і тактику російських збройних сил. Варто наголосити, що він рідко помиляється.

Спостерігаючи за скупченням російських військ біля кордонів з Україною з кінця минулого року, він спрогнозував, що, швидше за все, почнеться війна. «На мою думку, поведінка Росії: 1) Москва перейшла від стримування до вимагання; 2) Найголовніше: Росія вважає, що Київ залишиться ворожим і продовжує розширювати свою обороноздатність; 3) Ціна не вжиття заходів більша за ескалацію», — аналізував він 18 січня 2022 року. Докладно розшифрувавши наміри Путіна, з моменту вторгнення російських військ, Лі щодня старанно документує війну, публікуючи фотографії та відео з детальним описом.

Другим, дуже хорошим джерелом для відстеження втрат з обох сторін, є обліковий запис Oryx (@oryxspioenkop), автор якого веде детальний список військової техніки обох сторін. Для того, щоб дані потрапили до списку, необхідні не тільки фотографії, а й геолокація та впевненість, що це не є повторний запис.

Станом на 10 березня (кілька хвилин після опівночі): росіяни – знищено, покинуто та захоплено українцями 969 одиниць техніки, артилерії, авіації (з них 159 танків, 98 бронеавтомобілів, 11 літаків). Зі сторони України втрати в техніці становлять 274 (з них 46 танків, 38 бойових машин, 8 літаків).

Росія програє через вантажівки? <

Найбільш цікавими є висновки, зроблені людьми, які, здається, знають, про що пишуть. Досвідчений блогер та історик міністерства оборони США Трент Теленко (@TrentTelenko) в перші дні вторгнення розглядав... шини та маточини російської колісної техніки. І зробив висновок, що російська техніка повинна була бути в жахливому технічному стані ще до того, як покинула бази. Кожну з них слід було переміщати хоча б раз на місяць, щоб усунути вплив сонця та ваги на шини, чого явно не було зроблено.

Аналізуючи фотографії покинутих зенітних установок «Панцир-С1» (вартістю 13-14 мільйонів доларів кожна), Теленко прийшов до висновку, що їх ніхто не чіпав… рік. «Якщо російська армія функціонувала настільки погано, що не експлуатувала «Панцир-С1» належним чином, то так само погано експлуатувала вантажівки та бойові машини піхоти, які використовуються в Україні», – написав він.

Ще один доказ поганого експлуатування є витік рідини з маточин знерухомлених транспортних засобів («щоб це сталося, транспортний засіб потрібно не використовувати принаймні рік»). Ефект? Велика кількість – задокументовано на фотографіях – покинутих транспортних засобів через проблеми з шинами. А також вимушене пересування лише дорогами, бо при такому стані шин кожна з них одразу застряє в українській багнюці.

Якщо додати до цього логістичний кошмар, який полягає у надто малій кількості транспортних засобів із постачанням («здається, російська армія стала жертвою однієї з найбільших спокус диктаторських військ – багато яскравої зброї, але занадто мало планів про те, як її забезпечувати», – пише професор зі стратегії Філіп П.О. Браян (@PhillipsPOBrien), внаслідок нестачі достатньої кількості палива маємо ситуацію, якою українці безжально користуються.

Саме тому так багато фотографій знешкоджених колон з постачанням, а «сім спалених цистерн «Камаз» – це 35 паралізованих російських танків. Це робить їх більш вразливими до нападу або загрожує залишенню», – прокоментував один з інтернет-користувачів під фотографіями пошкодженої транспортної колони.

До цього слід додати знайдені українцями харчові пайки, термін придатності яких закінчився. Зашифрована система зв'язку, яка працює лише в офіційних повідомленнях. Тому військово-повітряні сили не можуть координувати свої дії із сухопутними підрозділами...

Як написав аналітик російських збройних сил Майкл Кофман (@KofmanMichael) в одному з коментарів у Twitter`і: «Якщо побіжно поглянути на російські втрати за перші два тижні війни, це більше виглядає не на відсутність модернізації, а на повну відсутність експлуатування та відповідного обслуговування техніки. Кількість покинутого обладнання надзвичайно велика».

Або ще більш прямо, як написав Андрій Козирєв, перший міністр закордонних справ Російської Федерації за часів Єльцина, це ефект корупції: «Протягом останніх 20 років були спроби модернізувати армію. Значна частина бюджету була вкрадена і витрачена на супер яхти на Кіпрі. Але жоден з військових радників не може про це сказати президенту, тому вони йому звітували брехнею. Армія виглядає, як потьомкінські села».

Броньовані катки проти тракторів<

Дивлячись крізь призму соцмереж, здавалося б, що російська армія на межі розвалу. Великою популярністю користуються, наприклад, фотографії українських фермерів, які на своїх тракторах перевозять покинуту росіянами техніку. З’явився навіть мем з посиланням на комп’ютерну гру «Grand Theft Auto», де трактор тягне російський танк...

Варто, однак, пам’ятати, що попри насмішки в Twitter`і, росіяни хоч і повільно, але просуваються вперед, займаючи все більше площ. Незважаючи на помилки, поганий бойовий дух і нестачу постачання, застосовуючи жорстокі методи бомбардування та обстрілів (відомі з Сирії та Чечні), вони окуповують території. Чисельність армії та техніки все ще на боці росіян.

Картина боротьби може ввести в оману через те, що лише останніми днями почали з’являтися зображення українських втрат. Можливо, це пов’язано з тим, що пропагандистська машина Путіна, яка так добре функціонувала ще до війни, не була готова до такого перебігу бойових дій. Планувалася кількаденна «військова операція» (не війна, щоб не дратувати росіян), після якої показували б паради та людей, які радіють визволенню.

Однак, навіть якщо ви всім серцем на боці українців, ви повинні бути обережними з будь-яким офіційним наративом, який нашвидкуруч публікують ЗМІ. Часто це казки, які «занадто хороші, щоб бути правдою» (як-от широко поширена історія про 13 захисників Зміїного острова, які мали героїчно загинути в тих «українських Фермопілах» із криком «Русский военный корабль, иди... !» за кілька днів виявилося, що вони живі та в полоні). Правда є жертвою кожної війни, особливо тієї, яку відстежують у соціальних мережах, де алгоритми налаштовані на підтвердження інформації з власної інформаційної бульбашки, а не пропонування загально рекомендованого скептицизму.

Як зауважив Джон Шиндлер (@ 20committee), який керує платним каналом розвідки та стратегії The Spy Brief, можна протистояти агресії Путіна та вболівати за Україну, але не потрібно плутати пропаганду війни з фактичним аналізом. Він проілюстрував це таким постом про 14-й день російської агресії: «Якби соціальні мережі існували тоді, то до 14 вересня 1939 року, ми б дивилися ретельно відібрані фотографії вбитих німців, знищених танків, жахливі зображення загиблих польських мирних жителів... і була б пропущена інформація про те, що Варшава оточена, а польське військо – хоча воно хоробро воює – все одно програє».

Сенатор розкриває інформацію розвідки?

“Що ж, українські аграрії ще не розгромили російську армію, а попереду в українців ще важкі дні, а то й тижні", – не має сумнівів Марко Рубіо, сенатор від Флориди. Республіканець, який претендує на переобрання, один із небагатьох американських політиків, активно коментує війну в Україні у своєму Twitter’і. Як найважливіший республіканець у комітеті Сенату у справах секретних служб, він належить до т. зв. Банди Вісімки – восьми найважливіших сенаторів і конгресменів, які отримують актуальні звіти, підготовлені на основі інформації розвідки.

Хоча Рубіо заперечує публічне розголошення ним секретної інформації, проте деякі дописи (наприклад, питання про здоров’я Путіна) створюють враження, що він має дозвіл на розголошення певної інформації, про яку навряд чи хтось хоче говорити публічно. Останні кілька днів сенатор попереджав про можливість через недостатній прогрес в Україні нападу росіян із застосуванням хімічної чи біологічної зброї, а потім звинувачення у цьому українців.

Більшість дописів сенатора є проукраїнськими. Проте навіть у цього політика відчувається тривога, що росіяни посилять військовий тиск. Марко Рубіо у своєму дописі від 9 березня 2022 року висунув припущення щодо дій росіян на найближчі дні: «1. Розширення оточення Києва із заходу, півночі та сходу; 2. Підготовка наступу на Одесу; 3. Захоплення Маріуполя; 4. Переконування влади Чернігова, Харкова, Миколаєва та Запоріжжя здатися, інакше їхні міста будуть повністю знищені».

Попри втрати та помірний успіх у перші два тижні, російський бойовий каток не гальмує, продовжуючи руйнування.

– Павел Бурдзи з Нью-Йорка
– Переклад Олена Ковалевська